Каталог джерел

Марек Матчинський повідомляє владу Львова про скорий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха в міському палаці. Рекомендує терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць і тракту від Жовкви, щоб бруд не викликав огиди в монарха.

Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Бришаніца з покликанням на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас він запевняє у прихильності монарха та його прагненні шанувати чинне право.

Белзький воєвода Марек Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Гордона, просячи призначити його на уряд лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата в обхід обов'язкового членства в колегії сорока мужів.

Руський воєвода Марек Матчинський торкається питання ремонту міських доріг, радячи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення на адресу ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати візників із міських маєтків за плату перевезти каміння до його маєтності.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до влади Львова на захист єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку щодо неповернутого боргу. Він закликає райців до неупередженого правосуддя та відібрання від відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість виділення коштів із публічної скарбниці на потреби міста через вичерпання фінансів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили і самостійно подбати про оборону та безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги львівської влади після пожежі передмість, торкаючись нападу пана Ловицького на жовнірів та підозрілої діяльності татар, які прибули викуповувати бранців. Він також сповіщає про втручання адміністратора Жовківського староства щодо зловживань осіб, підлеглих королівській юрисдикції.

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Поручник Медзицький звітує воєводі про проведення таємного розслідування та про питання асигнації на рекрутів, яку мають видати на день святого Мартина. Він також інформує про передачу коштів комендантові та про прохання белзького каштеляна не виділяти грошей його офіцерам під час розподілу суми.

Поручник М. Медзицький повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заплановану зустріч із перемиським каштеляничем та про труднощі з постоєм вояків в Одинцях і Волі. Також доносить про зарахування двох нових рекрутів до піхотного полку та виплату їм платні.

М. Медзицький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на нападки супротивників, невиплату платні та образу з боку майора, відкидаючи звинувачення в підбурюванні бояр. Він запевняє в належному догляді за довіреними маєтками і просить звільнити його з посади після складання фінансового звіту.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Джон Мейтленд підтверджує отримання кореспонденції від Артура Форбса та повідомляє про відправлення діжки візником і про відсутність оплати від нездужаючого лікаря Кравза. Питання грошей до сплати в Ґданську автор відкладає до повідомлень із наступною поштою.

Джон Мейтленд дякує за пропозицію фінансової підтримки, проте з огляду на непевну кон'юнктуру, дорожнечу сплаву та високі мита вважає за краще утриматися від ризикованих інвестицій. Він пропонує прийняти запропоновані шкури до своєї кімнати в Ярославі та узгодити остаточні умови угоди під час особистої зустрічі.

Ян Метлант підтверджує Роберту Форбсу отримання листа та надісланих годинників, дякуючи за можливість їх оглянути. Він заявляє про відшкодування всіх понесених витрат пану Туру і висловлює бажання продовжувати листування.

Джон Мейтленд запитує Артура Форбса про найнижчу ціну за фасу кіс із піхвами для зацікавленого покупця та заявляє про готовність покрити витрати. Він також повідомляє про передачу доданого листа до Томашевського в Бонковичах під Перемишлем.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні ринкові ціни на коси. Він пропонує залишити собі одну бочку товару та розрахуватися за неї на ярмарку в Ярославі.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні справи перед ярославським ярмарком, зокрема про виготовлення скрині, оренду помешкань та поведінку шваґра Ярошовича щодо кредиторів. Він також переказує новини від фактора про передачу коштів на суму 1050 флоринів.

Джон Мейтленд надсилає Артуру Форбсу листи зі Станиславова, Львова та Ґданська, переказуючи вітання від родини та знайомих. У приписці він також просить від імені дружини придбати корчик краківської каші, обіцяючи відшкодувати витрачені кошти.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про причини затримки свого виїзду з Ярослава та передає відповідь від пана Ворнера. Він також пропонує йому придбати коштовність за тисячу талерів із можливістю відстрочення платежу до першого квітня.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про відправлення розпорядження щодо передачі кошиків у Мостиськах, а також про труднощі з поверненням коштів від візників. Він додає листа, що пояснює мету перевезення, і зазначає відсутність подальших гарантій щодо руху возів.

Перемишльський єпископ Антоній Винницький засновує та затверджує молодіжне (парубоцьке) братство при церкві св. Миколая у Старому Самборі. Документ наказує членам братства перебувати у християнській любові, побожності та послуху церковній владі під загрозою церковного прокляття.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Король Ян Казимир затверджує акт львівського старости Яна Мнішека, що підтверджує тестаментовий запис міщанина Семена Онуфрійовича про пожертвування фільварку на Підзамчі у Львові для спорудження церкви, монастиря св. Івана Богослова та друкарні. Документ звільняє заплановану фундацію від податків і міської юрисдикції та передає управління нею василіянам під проводом отця Симеона Семеновича.

Роберт Мейтленд повідомляє Артуру Форбсу про обіцянку єврея Ошера виплатити 150 талерів на день святого Якова, а також про поліпшення стану його здоров'я. Він також обіцяє провести переговори з іншим боржником, Мошком, щойно той повернеться з ярмарків.

Роберт Мейтленд повідомляє краківського купця Артура Форбса про перебіг стягнення коштів із боржників — Моська та хворого Ашера. Він обіцяє надіслати наступні відомості про виплати з найближчою поштою.

Роберт Мейтленд сповіщає Артура Форбса про народження сина, якого просив стати хрещеним батьком. Проте оскільки Форбс через ярмарок і торговельні справи не може прибути особисто, автор вирішує обрати замість нього когось іншого.

Роберт Мейтленд пише до Артура Форбса від імені ряшівського господаря із запитанням, чи той має намір винайняти крамницю та склад на час майбутнього ярмарку. Власник очікує на термінову відповідь, оскільки в разі відмови має інших охочих орендарів.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

К. Мітландова надсилає Артурові Форбсу годинник, просячи про належний розрахунок за вино без кривди для жодної зі сторін. Вона також закликає до терпіння і просить не квапити надмірно.

К. Мейтленд просить Артура Форбса врегулювати її рахунки з паном Гладишовичем та вдруге пред'явити до акцепту вексель у Львові. Вона також надсилає новорічні вітання адресатові та панові Роберту.

Король Ян Казимир підтверджує жителям і двору села Малехів, що є маєтністю львівського шпиталю вбогих, привілей Сигізмунда III Вази 1590 року, який дозволяє заготівлю будівельного та паливного лісу в рокитнянських лісах. Вирубування має здійснюватися без спустошення лісу та з відома кожного чинного львівського старости.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Львівський архієпископ Ян Тарновський на прохання місцевого пароха засновує та затверджує Братство Пресвятого Тіла Христового при парафіяльному костелі в Комарні. Документ визначає папські відпусти, а також статути й обов’язки членів братства, укладені за зразком римських та львівських правил.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою і Конгрегацією обрядів у клопотаннях про ухвалення рішення щодо культу Івана з Дуклі. Він також підкреслює важливість цієї справи для зміцнення благочестя серед місцевого люду.

Нотаріус Апостольського Престолу Іннокентій де Лаурентіс здійснює офіційний трансумпт булли папи Олександра VII від 1663 року, якою єпископу-електу нікопольському Єжи Ґедзінському дозволяється виконувати служіння львівського суфрагана та зберігати сан канцлера тамтешнього кафедрального собору.

Александр Меншиков звільняє маєтності Львова від повинностей і зимових військових постоїв, обіцяючи надати охоронну варту та наказуючи офіцерам припинити зловживання. Водночас він зобов'язує міську владу проводити торги й наказує мешканцям беззастережно приймати російські копійки від царських солдатів.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Станіслав Метельський повідомляє владу Львова про виплату львівському синдику суми у 30 червоних золотих на громадські потреби міста. Він звертається з проханням про безвідсоткове повернення цієї суми Францішеку Сольському після пред'явлення відповідного реверсу.

Львівський архієпископ Ян Тарновський здійснює ерекцію, наділення маєтностями та юридичне затвердження препозитури при каплиці Пресвятої Діви Марії (Домагаличівській) при львівській катедрі, об'єднуючи фундації та грошові легати на загальну суму 10 200 польських злотих. Документ визначає месальні обов'язки препозита і двох священників, розподіл прибутків від чиншів, а також установлює почергове право патронату між архієпископом і львівським магістратом.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський підтверджує та долучає до церковного майна грошові записи й легати, здійснені різними жертводавцями на користь каплиці Пресвятої Діви Марії при кафедрі у Львові. Документ також детально визначає обов'язки відправлення святих мес, покладені з цього приводу на препозита та капеланів каплиці.

Самуель нагадує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про усну згоду на кількатижневе перебування в його палаці у Варшаві. Він просить надати письмове розпорядження управителю резиденції, щоб той виділив йому відповідне приміщення.

Самуель Мецнер сповіщає Яна Станіслава Яблоновського, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, його заарештували на землях нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює фундацію Яна Собеського, забезпечену на маєтку Блудів, ерегуючи конвент і шпиталь боніфратрів при костелі св. Лаврентія у Львові. Документ інкорпорує костел до утримання ченців, а також врегульовує питання церковного імунітету та непорушності прав місцевої парафії.

Миколай Мелецький закликає владу Львова зберігати спокій та уникати суперечок із львівським підстолієм Яном Семпом до офіційного розмежування маєтностей. Він радить мирно вирішити питання сіна зі спірних земель і виявити стриманість щодо прокопаного ставу.

Миколай Мелецький пересилає львівським райцям лист від чернівецького старости щодо затримання його слуг у Львові. Просить роз'яснити справу, щоб мати змогу дати відповідь, а також радить відпустити затриманих задля збереження добросусідських відносин.

Миколай Мелецький, подільський воєвода, надсилає львівським райцям листа, що свідчить про те, що певний писар та його пани не вели торгівлі зі згаданим євреєм. Він просить справедливо розсудити спір, аби ніхто не зазнав несправедливої шкоди, повідомляючи водночас про скерування листа до львівського старости.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова щодо нібито оголошеної в Снятині заборони гнати волів на його коморне. Автор наголошує, що це порушувало б його давні привілеї та завдало б йому шкоди, і просить роз'яснити справу.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова у справі низових козаків, які в шинку зчинили бійку зі слугами турецького посла (чауша). Він просить поставитися до ув'язнених поблажливо з огляду на їхні заслуги та місію, доручену їм королем.

Подільський воєвода Миколай Мелецький відповідає владі Львова на лист щодо їхнього конфлікту з паном Семпом, заявляючи про готовність до подальшого посередництва в мирному залагодженні справи. Водночас він застерігає райців від застосування силових дій, таких як нищення діброви чи перекриття води для млина.