Каталог джерел

Архієпископ Ян Димітр Соліковський висловлює глибоке обурення з приводу свавілля та насильства, від яких потерпають мешканці та духовенство Львова. Він закликає міську владу негайно повідомити гетьманів і каштеляна, обіцяючи своє особисте заступництво та підтримку в сенаті.

Єпископ-номінат краківський Каєтан Солтик дякує бурмистрові та львівським райцям за надіслані молитви й привітання з нагоди Різдва Христового та Нового року. У відповідь він висловлює взаємні вітання, бажаючи міській владі щедрого Божого благословення та всілякого процвітання.

Єпископ-номінат краківський Каєтан Солтик дякує віцебурмистрові та райцям Львова за пам'ять, святкові побажання й привітання з нагоди призначення на краківське єпископство. Він запевняє міську владу у своїй незмінній вдячності та прихильності.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі Львова за надіслані люб'язності з нагоди минулих свят і нового року. У відповідь він висловлює райцям та всьому місту взаємні побажання всілякого благополуччя на прийдешні роки.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує львівському магістрату за надіслані привітання з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює взаємні побажання, зичачи райцям повноти Божого благословення на цей і наступні роки.

Краківський єпископ Каєтан Солтик із вдячністю відповідає на новорічні привітання, надіслані львівським магістратом. Він взаємно бажає всіляких гараздів із Божим благословенням та засвідчує свою прихильність.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі Львова за надіслані великодні привітання. У відповідь він висловлює свою повагу та бажає Божого благословення всім членам магістрату.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він запевняє райців у своїй незмінній прихильності та висловлює їм взаємні побажання всілякого благополуччя.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує львівському магістрату за різдвяні привітання та підтримує його зусилля щодо збереження прав Краківської академії на призначення ректора тамтешньої академічної колонії, яким загрожують дії львівського архієпископа. Він заявляє про намір звернутися з письмовим клопотанням до ієрарха, а в разі потреби — особисто долучитися до спору як канцлер і візитатор університету.

Лавнича колегія відповідає львівському магістрату, що питання ремонту доріг і водогонів належить до обов'язків міських економів, щодо яких вона не має дисциплінарної влади, хоча й наказала їм діяти ретельно. Водночас лавники просять допомоги в заповненні урядових вакансій, пропонуючи схилити або примусити докторів медицини увійти до складу міської влади.

Ян Сохацький надсилає табулярний витяг і просить адресата про посередництво перед коморником Франком або Білоруським у поданні клопотання про викреслення обтяжень із табулярної книги будинку. Він пояснює свою відсутність у Львові хворобою та судовим процесом із дружиною й пропонує за допомогу винагороду з суми, належної йому від графа Цвертса.

Єжи Ставецький перепрошує Францішека Глоговського за те, що угода не відбулася, і просить його знову приїхати до Белза для укладення контракту. Він також згадує пана Виджгу, який теж хотів би дійти з адресатом згоди.

Тереза Стадницька повідомляє волинського воєводу Яна Стадницького про заплановане на 20 січня в Немирові одруження своєї доньки з паном Балем. З цієї нагоди вона сердечно запрошує адресата разом із дружиною на весільні урочистості.

Тереза Стадницька дякує Франциску Глоговському за виявлену прихильність і коментує звістку з листа ломжинського підстолія. Покладаючись на Божу волю, вона повідомляє, що терпляче чекає на щасливе повернення сина.

Миколай Стадницький виряджає ксьондза Новицького до Франциска Глоговського у певній справі з проханням зробити послугу. Водночас він висловлює жаль через скрутне становище, довіряючи залагодження справи своєму посланцеві.

Миколай Стадницький повідомляє Франциску Глоговському про перебіг розмов із Її Милістю Добродійкою, яка підтверджує свої обіцянки та прихильність до його дому. Він обговорює питання претензій, пов'язаних із масляними розвагами (запустами), і прагне владнати справу без зайвих зволікань.

Миколай Стадницький висловлює Францішеку Глоговському співчуття у відповідь на отриманий лист. Він також заявляє про готовність діяти в Немирові та перейти до обговорення поточних справ.

Антоній Стаміровський, галицький підстолій, повідомляє про успішне завершення сватання до львівської підкоморянки та запрошує адресата на весільну урочистість, призначену на 5 травня. При цьому він засвідчує свою вдячність і готовність віддячити послугою.

Антоній Стаміровський перепрошує Францішека Глоговського за те, що не може виконати його прохання про надання ярового збіжжя на посів, пояснюючи це необхідністю докуповувати його у Львові для власних потреб у Мостівському старостві. Водночас він запевняє у своїй прихильності та готовності стати у пригоді в майбутньому.

Антоній Стаміровський виправдовує свою затримку в дорозі до Львова недугою, поганим станом доріг та необхідністю відвідати овдовілу родичку в Замості. Він сповіщає про прибуття на 22 лютого, пропонує зустрітися в маєтку каштеляна Коропатницького та згадує про задоволення послів перебігом переговорів.

Антоній Стаміровський повідомляє воєводу Яна Яблоновського про запланований виїзд гетьмана в Україну та просить заступництва перед королевичевими офіціалістами у справі контракту белзької воєводини на Куликівський ключ. Адже від успіху цієї угоди залежить виплата зобов'язань і продаж маєтку Мальчиці.

Антоній Стаміровський запевняє Яна Яблоновського у своїй незмінній прихильності та повідомляє про перебування в Любліні й нездужання напередодні масниці. Він пояснює, що через від'їзд на нараду детальний звіт про події надасть лише після щасливого повернення до Львова.

Львівський підчаший Марцін Стаміровський відповідає львівським райцям на лист щодо торговельних суперечок та обміну (фримарку) волами. У заплутаних і збережених лише фрагментарно поясненнях він згадує, зокрема, про оборудки, пов'язані з белзьким воєводичем і підкоморієм.

Казимир Станкевич звертається до президента Львова від імені потужицького старости щодо спору з нечесним орендарем Александром Конарським, який утік з орендованої крамниці, вчинивши розбій і завдавши збитків. Він просить від імені старости про справедливий розгляд справи та прихильність до його резидента Антонія Цеглярського.

Ректор Краківської академії о. К. Стемпковський направляє президентові Львова ліценціата права, рекомендованого на посаду міського синдика. Він також висловлює сподівання, що кандидат належним чином виконуватиме свої обов'язки відповідно до очікувань міської влади.

Асесор Й. Ф. Стеткевич відповідає на заклик львівського магістрату щодо розрахунку за давніми заборгованостями, нагадуючи про попередній королівський декрет і про припинення торговельної діяльності після вступу на посаду в 1744 році. Він вказує на зазнані збитки та судовий процес щодо захопленого маєтку, закликаючи міську владу до порозуміння й просячи не завдавати йому подальших прикрощів.

Капітан Стечкевич звертається до президента Львова з проханням заарештувати осіб, які подали неправдивий донос щодо смерті дівчини на фільварку його дружини. Він пояснює, що вона померла з природних причин унаслідок двотижневої лихоманки та проносу, попри наданий їй належний догляд.

Д. Штоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не належить до його компетенції. Він радить міській владі шукати справедливості, звернувшись до своїх безпосередніх зверхників.

Львівський купець прянощів Михайло Стрийський передає Артуру Форбосу 250 злотих на сплату боргу та мідницю через пана Левка. Водночас він просить терміново надіслати замовлений шафран двох ґатунків перед запланованою поїздкою на ярмарок до Стрия.

Станіслав Сумський повідомляє про успішну зміну асигнати волоської корогви на Полісся та про фінансову угоду, укладену з корогвою пана Вільги. Також сповіщає про переведення жовнірів із сіл до Мостиськ, аби захистити підданих від надмірних тягарів і врегулювати питання збору фуражу та гіберни.

Станіслав Сумський звітує Яну Станіславу Яблоновському про заготівлю напоїв, посуду та запасів харчів. Повідомляє також про труднощі зі здобуттям риби й пошуки відповідної кватири у Львові.

Станіслав Сумський сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про купівлю гнідого коня до плуга та про відрядження гінця до Шкла з метою дізнатися про спосіб лікування хворого табуна. Після повернення посланця обіцяє відправити зазначену кількість коней на лікування.

Францішек Суський повідомляє руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському, що, попри попередній лист, він не повернув свого підданого, оскільки місцева громада силою його відбила. Він просить адресата застосувати авторитет закону, повторно наказати видати втікача та покарати зухвалість підданих.

Авторка виправдовує своє тривале мовчання хворобами, родинними клопотами й нападами з боку неприятелів, після чого висловлює тітці різдвяні та новорічні побажання. До кореспонденції додає копію листа пана Яна, який рішуче відкидає плітки та звинувачення, що буцімто зачіпають адресатку.

Флоріан Кухорабський виправдовує свою відсутність у Львові тяжкою хворобою та повідомляє про зустріч із паном Висоцьким, який домагається претензій до міста на підставі трибунальського декрету. Автор наводить райцям правові аргументи для захисту проти накладення такси та радить вирішити суперечку мирним шляхом через фінансову угоду.

Провінціал кармелітів о. Кшиштоф Сфорца перепрошує владу Львова за поспішний виїзд через чернечі справи та повідомляє про призначення місцевого пріора для здійснення замірів і прийняття подарованого ґрунту. Він просить райців прихильно й без зволікань завершити надання землі під будівництво храму й монастиря, обіцяючи повсякчасну молитовну пам'ять про добродіїв.

Ян Тайнер повідомляє Артура Форбса про заплановане весілля з панною Терезою Хішувною, дочкою покійного перемишлянина. Він запрошує краківського купця взяти участь в урочистостях, призначених на 19 серпня 1685 року.

Ян Тайнер звертається до Артура Форбса щодо можливості отримати ґданські гроші для розрахунку, про що вже згадував його кузен Джакс. Він обіцяє прибути до Львова, щойно покращаться дороги, і просить надіслати відповідь до Самбора або Судової Вишні.

Джон Тейлор повідомляє Артура Форбса про безпечне прибуття до Ярослава дорогою до Кракова і просить переслати очікувані листи від дружини та речі, забуті у Львові.

Джон Тейлор повідомляє Артура Форбса про труднощі подорожі до Кракова, а також про передчасну смерть і поховання свого сина у Вельканоці. Він також звертається з проханням про допомогу у здійсненні вексельної операції в Ряшеві та про передачу доданої кореспонденції.

Джон Тейлор повідомляє Артура Форбса про стан торговельних справ, замовлення ферезій та зміну розпоряджень щодо отримання грошей від боржників. Він також сповіщає про свій швидкий від'їзд із Кракова, попри несприятливу дощову погоду.

Джон Тейлор сповіщає Артура Форбса про повернення з Лейпцига та звітує про владнання його торговельних справ, зокрема про складні цінові переговори та питання перевезення товарів через Вроцлав. Він також наводить ціни на тканини на лейпцизькому ярмарку, відзначаючи дорожнечу та масове скуповування товарів грецькими купцями.

Джон Тейлор повідомляє Артура Форбса про торговельні справи, зокрема про відправлення тафти, чобіт і листування з купцем із Гамбурга. Він також висловлює жаль з приводу нестабільної ситуації в Речі Посполитій, яка завдає шкоди інтересам купців.

Джон Тейлор повідомляє Артура Форбса про замовлення товарів у Гамбурзі, а також обговорює питання фінансових розрахунків, відправлення тафт і ярославського ярмарку. Він також пропонує Форбсу позичити коней для поїздки до Наумбурга та передає лист для вручення пану Гордону.

Джон Тейлор висловлює співчуття у зв'язку з хворобою Артура Форбса й обговорює питання щодо проживання, оренди крамниці та перевезення товарів на ярмарок у Ярославі. Він також згадує про неможливість продати власні товари у Кракові та необхідність везти їх на ярмарок.

Джон Тейлор-молодший повідомляє Артуру Форбсу про надходження вантажу товарів із Вроцлава та плани відправити їх до Львова. Він також просить надати відомості щодо суми в п’ятдесят талерів, якої вимагають краківські босі кармеліти.

Джон Тейлор-молодший від імені господаря підтверджує отримання листів від Артура Форбса й повідомляє, що їх зміст буде взято до уваги. У приписці він передає прохання пам'ятати про закупівлю до ста каменів неочищеної селітри.

Джон Тейлор-молодший підтверджує отримання листа, передає вітання від родини та пана Чалмерса. Також повідомляє про проїзд кур'єра, який везе королю звістку про здобуття Варадина.

Кароль Тарло дякує владі Львова за привітання та прихильність з нагоди обійняття посади підканцлера коронного. Він запевняє у своїй відданості місту й обіцяє підтримувати його інтереси та львівських делегатів, які перебувають на сеймових засіданнях у Варшаві.

Підканцлер коронний Кароль Тарло закликає владу Львова невідкладно виконати рішення третейського суду у спорі між брацлавським воєводою та львівським міщанином Лясковським. Він наголошує, що ця ухвала була винесена за згодою обох сторін, а подальше зволікання з виконанням шкодить справедливості та репутації магістрату.