Каталог джерел

Новогрудський воєвода Александр Яблоновський звертається до львівського магістрату з проханням про справедливе і швидке вирішення суперечки свого підданого Езри Якубовича з львівським передміщанином, який свідомо затягує судовий процес. Автор обіцяє вдячність і взаємну послугу за прихильний розгляд справи з огляду на його протекцію.

Александр Ян Яблоновський просить бурмистра та владу Львова підготувати постій і провізію для посла запорозького гетьмана, який везе грамоту від московського царя. Запевняє, що перебування посольства триватиме недовго, а допомога магістрату зустріне вдячність і належну винагороду.

Олександр Ян Яблоновський виступає проти притягнення острогровської юрисдикції, що перебуває в його володінні, до сплати контрибуції на запорозьке військо царя. Він повідомляє львівським райцям, що має на ці маєтності офіційне звільнення та захист від гетьмана Івана Мазепи.

Александр Ян Яблоновський дорікає владі Львова за порушення його юрисдикції, попри попереднє особисте заступництво за міських посланців перед гетьманом Іваном Мазепою. Він нагадує про давній союз і прихильність свого дому до міста, вимагаючи поважати шляхетські вольності.

Олександр Ян Яблоновський заступається перед війтом і президентом Львова за Тишовського, сина своїх кушнірів, просячи зменшити накладений на нього податок. Він аргументує це тим, що підданий тримає лише дрібну ятку, і обіцяє вдячність за виявлену до нього прихильність.

Маршалок Коронного трибуналу Рох Міхал Яблоновський дякує владі Львова за новорічні привітання та ділиться роздумами про процвітання міст під новим правлінням. У зв'язку з наближенням львівської каденції Трибуналу він закликає райців терміново відремонтувати під'їзні шляхи, а також подбати про порядок і чистоту в місті.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський сповіщає Францішека Замойського про розпач дружини після смерті Гальрусі та запланований приїзд до Львова. Просить підготувати для неї помешкання з комином у місті, пропонуючи столову кімнату в пані Рубертової.

Президент Самбора Ян Яворський звертається до львівського магістрату з проханням надіслати ката для здійснення страти засуджених за саксонським правом. Він запевняє, що вишле підводу з охороною, сплатить звичну плату за меч, а також висловлює готовність до взаємних послуг.

Гетьман Єжи Язловецький закликає бурмистра та райців львівських негайно видати гармати пану Рожну. Передача озброєння здійснюється за королівською волею, якою наказано перевезти гармати зі Львова до Теребовлі.

Відчуваючи наближення смерті, городоцький гвардіан кс. Бонавентура Якторовський відмовляється від прав на будиночок на валу Краківської брами, передаючи решту терміну міського привілею своєму ордену. Він запевняє владу Львова у молитовній вдячності та просить про прихильність до ордену й теперішнього орендаря маєтності.

О. Хризостом Янецький надсилає Войцеху Зімницькому запізнілі новорічні привітання разом із дарунком пива. Він просить його про посередництво в передачі листа та бочок пива архієпископу, офіціалу та о. Баранковському, а також сповіщає про свій швидкий візит до Львова.

Анджей Яноцький запевняє владу Львова у своїй вірності та повідомляє, що відкинув матеріальну вигоду й відмовився представляти інтереси міських русинів. Він наголошує на непорушності прав Львова й заявляє про подальшу готовність вірно служити місту при королівському дворі.

Анджей Яноцький звітує бурмистрові та райцям Львова про перебіг клопотань при дворі та в канцелярії підканцлера щодо складання й видання міського привілею. Він також повідомляє про понесені витрати, вручений подарунок і відкладення судової справи міста до 24 лютого.

Анджей Яноцький сповіщає владу Львова про успішне вручення дарунків королю, королеві та придворним сановникам, описуючи прихильну реакцію монарха та його подяку. Він також передає новини про відсутність деяких урядовців і про очікуване перенесення термінів Задушних судів.

Янсіні повідомляє львівського райцю Матіаса Гейдера про виплату панові Чарнолуському 170 флоринів на міські потреби й надсилає отриману розписку. Він також запевняє, що вніс цю суму в рахунок майбутнього розрахунку, та засвідчує свою готовність до подальших послуг.

Олександр Янушевич повідомляє про переможну сутичку з козаками під Костянтиновом та про готовність до подальшої оборони Волинського воєводства. Він також доповідає про труднощі зі стягненням гіберни із заставодержателів маєтків Яблоновського та просить інструкцій і виплати заборгованості для солдатів.

Ксьондз Єжи Янушович повідомляє владу Львова про прихильність підканцлера та задоволення прохань магістрату. Сам він також заявляє про готовність надалі прислуговуватися місту.

Ксьондз Єжи Янушович повідомляє владі Львова про свої заходи перед підканцлером і скарбовими урядовцями заради успішного вирішення справ міста в короля. Він висловлює переконання, що заслуги Львова зустрінуть прихильне ставлення та задовільну резолюцію монарха.

Ректор Краківського університету Казимир Ярмундович звертається до влади Львова з проханням докласти зусиль задля термінового ремонту занедбаної львівської Академічної школи в межах належного місту права патронату. Водночас він застерігає від негативних наслідків занедбання будівлі під час майбутньої церковної візитації для прав університету та магістрату.

С. В. Ярновський виправдовує перед дядьком свою відсутність на з'їзді тяжкою хворобою, посилаючись на свідчення посланця. Він заявляє про бажання якнайшвидше врегулювати рахунки та майнові справи через призначену особу після одужання.

Ян Ярошевич звертається до Артура Форбса з проханням справедливо скоригувати фінансовий розрахунок з огляду на збитки, понесені під час обміну золота й талерів, а також розпитує про коней та воза. У постскриптумі він наводить торговельні відомості про очікуваний аукціон Ост-Індійської компанії в Амстердамі та актуальні ціни на індиго.

Ярошовський дякує за прихильність і листування, згадує про лист Брауна та справу позики, якій присвячує подальшу частину листа. Передає вітання братовій та Альбрехту Форбсу. Деталі розрахунку та частина синтаксичних зв’язків прочитані непевно.

Священник Василь Яськевич клопоче перед представником львівського суду у справі ув'язненого чиншовика, кредитор якого вимагає повернення боргу дорогим взуттям замість грошей. Духовна особа просить звільнити боржника з-під варти за умови сплати щотижневих внесків готівкою.

Яскевич повідомляє про сплату у Варшаві 2028 флоринів [закінчення суми потребує перевірки]. Він розрахувався з челядником Форбса і видав документ на 1676 флоринів. Пояснює суперечку щодо терміну оплати, згадує ярославський та вроцлавський ярмарки, а також розрахунок за коверці, килими й пояси. Повідомляє про труднощі зі збутом золототканих поясів; частина товару може залишитися на зберіганні до подальших розпоряджень.

Юзеф Ястшембський надсилає львівському магістрату судовий позов проти львівського суфрагана, який свавільно ув'язнив міського урядовця. Він пояснює, що справа має розглядатися в Трибуналі, оскільки духовна особа з огляду на свій стан підлягає вищій юрисдикції.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про лист від королеви стосовно донативи й просить вказівок, чиє прізвище в ньому вписати. Він також доносить про судовий процес кам'янко-струмилівського старости Цетнера, який зазіхнув на честь воєводи, проте зрештою програв справу в суді.

Францішек Ястшембський дякує руському воєводі за доручення вести справи королеви, зазначаючи, що розпочне діяти після зустрічі з жидачівським ловчим Крогулецьким. Він також надає правничі поради щодо виконання кондемнати в процесі із сондецьким старостою та стосовно надсилання документів.

Францішек Ястшембський повідомляє руському воєводі Яну Яблоновському про призупинення справи ксьондза Рудецького в Люблінському трибуналі через інгібіційні листи львівського архієпископа. Він пояснює, що присутність підвоєводи більше не потрібна, а захист буде представлено, якщо справа перейде до судів воєводи.

Францішек Ястшембський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про відмову священника Клосінського від судового процесу в Трибуналі через інтердикт львівського архієпископа та про відсутність загрози для справи на місці. Він радить продовжувати розгляд перед судом воєводи й обіцяє передати матеріали інквізиції через спеціального посланця від яворівських євреїв.

Яцентій просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського виплатити сто талерів своєму вчителеві за минуле навчання та як завдаток на наступний рік, а також виділити кошти на власне харчування та одяг. Крім того, він повідомляє про нагоду вигідно придбати креслярські прилади й просить дозволу та коштів на їх купівлю.

Сенат і шляхта, зібрані на з'їзді в Кракові, наказують владі Львова передати гетьманові публічні кошти, віддані на зберігання до ратуші, для найму війська на оборону прикордоння. У разі відмови міські райці нестимуть відповідальність за будь-які збитки, яких зазнає Річ Посполита.

Коронні ради, зібрані на варшавській конвокації, наказують владі Львова видати коштовності Речі Посполитої, що зберігаються в місті, — корону та єдинорога — люблінському воєводі Яну Тарлу в рахунок боргу. Водночас вони звільняють магістрат від попереднього зобов’язання, яке вимагало повернути коштовності виключно сондецькому старості Станіславу Менжику.

Цехмістри різницького цеху у Львові просять міського писаря Павла Щербича, який перебуває у Варшаві, виклопотати в короля мандат із наказом львівському старості провести екзекуцію декрету проти євреїв. Різники скаржаться на бездіяльність старости й значні матеріальні збитки, що загрожують занепадом їхнього ремесла, заявляючи про готовність покрити всі канцелярійні витрати та щедро винагородити за допомогу.

Автори сповіщають із Варшави владу Львова про складний перебіг міських судових процесів перед королем, особливо суперечки з Монтелупі та справи Калуського, згадуючи про прихильність литовського канцлера та референдаря. Вони також звертають увагу на поранення львівського міського писаря, небезпеку на дорогах і необхідність пильнувати правові інтереси міста.

Зиґмунт Місаковський виправдовує затримку у сплаті боргу необхідністю стягнути кошти з боржників, а також просить надіслати залишену у Львові шаблю. До листа додано приписку Зиґмунта Плази із запевненням про швидке повернення власного боргу після повернення до Любачева.

Уршуля Давидовичова та Лазар Криштофович звертаються до міського писаря Войцеха Зімницького з проханням про правову допомогу й протекцію у спорі щодо опіки з Данієлем Голубовичем. Вони повідомляють про несприятливий для них вирок львівського війтівського суду та подання апеляції до короля, просячи залучити досвідченого правника й заступитися перед канцлером.

Королівські комісари звертаються до львівських райців із закликом припинити виселення під загрозою штрафів євреїв із Краківського передмістя, які орендують будинки в місті і чиї оселі було спалено задля оборони під час облоги. Вони нагадують про королівський привілей, заслуги євреїв в обороні Львова та застерігають щодо затримки в роботі комісії та збиранні податків у разі їх вигнання.

Ротмістри коронних військ, які стояли табором під Щирцем, закликають владу Львова негайно виплатити обіцяну винагороду без подальших зволікань і суперечок. Вони відкидають попередні безрезультатні запевнення магістрату, погрожуючи проведенням військових екзекуцій у львівських передмістях.

Ув'язнені в Кам'янці-Подільському львівські заручники скаржаться на брак засобів до існування та байдужість міської влади. Перед лицем погроз тортурами та ворожого наступу вони благають терміново надіслати гроші й виконати умови викупу.

Львівські заручники, які перебувають у Кам'янці-Подільському, скаржаться міській владі на нестачу коштів на прожиток, необхідність утримувати османську залогу та затримки з виплатою взятих боргів. Вони закликають негайно надіслати належні суми та вжити дієвих заходів для їхнього якнайшвидшого звільнення.

Львівські заручники, які перебувають у Кам’янці-Подільському, драматично описують свої злидні, втрату кредиту та загрозу ворожої помсти через затримку виплати зобов’язань. Вони благають владу Львова надіслати гроші на поточне утримання, подбати про їхні родини та терміново докласти зусиль для їхнього викупу.

Спадкоємці львівського райці Аттельмаєра звертаються з Кракова до міської ради Львова з проханням про допомогу та взяття під опіку занепалого маєтку померлого шваґра Кучанковича. Вони також повідомляють про відрядження до Львова Анни Аттельмаєр та Яцека Охоцького для врегулювання спадкових справ.

Автори листа просять Артура Форбса надати товарну підтримку у вигляді якісного сукна на суму 400 злотих, зобов'язуючись повернути ці кошти разом зі старим боргом на святого Якова. Вони запевняють у своїй платоспроможності завдяки заготовленому сіну для волів та повідомляють про відправлення підписаного боргового зобов'язання.

Лейпцизька торговельна компанія «Ауербах і Вінклер» надсилає Артуру Форбсу до Львова розрахунок на суму 107 флоринів. Купці також обіцяють надіслати цікаві товари на прийдешній ярмарок святого Михайла.

Купці Ауербах та Вінклер надсилають Артуру Форбсу рахунок за товари, отримані паном Есмюллером після ярмарку в Наумбурзі, та повідомляють про врегулювання асигнати на 119 талерів. Вони також висловлюють сподівання на задоволення клієнта доставленими товарами та на отримання незабаром більшого замовлення.

Лейпцизькі купці Коллер і Кюсснер підтверджують отримання часткових платежів від боржників Артура Форбса та подають рахунок за доставлені шовкові товари. Вони просять адресата оформити й надіслати боргове зобов'язання (облігацію) з терміном сплати на свято святого Михайла.

Купці з Лейпцига підтверджують Артуру Форбсу отримання переданих паном Оттмюллером 135 флоринів і зарахування їх на рахунок. Вони також торкаються питання нестачі товарів із ярмарку в Наумбурзі та дякують за наданий торговельний кредит.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер підтверджують отримання часткових виплат від пана Ціґлера та за боргом Бєльовського. Вони надсилають звірку рахунків, що демонструє дебетове сальдо, і просять про його сплату та надання квитанції.

Лейпцизька компанія «Фляйшер і Кобер» повідомляє Артура Форбса про відправлення відібраної партії замовлених адамашків через Міхаеля Дюмюллера та застерігає щодо подорожчання шовку в Італії. Лист також містить зведення поточних фінансових розрахунків, грошових переказів і подяку за співпрацю.

Лейпцизька спілка «Фляйшер і Кобер» підтверджує взаєморозрахунок за переданими Артуром Форбсом асигнатами та повідомляє про стан взаємних зобов'язань після Михайлівського ярмарку. Купці водночас висловлюють жаль через відсутність нових замовлень і просять не забувати про них під час наступних оборудок.