Каталог джерел

Стефан Хмельницький звертається до львівських райців щодо повернення речей, переданих на зберігання його товаришем Стажицьким, які протиправно відмовляється віддати львівський міщанин. Він повідомляє про скерування пана Хоцимирського, який має задовольнити всі претензії кредиторів і забрати утримуване майно.

Князь Іван Хованський відмовляється припинити наступ московських військ без виразного царського наказу, однак гарантує королівським комісарам безпечний проїзд на переговори. Він також пояснює причини попереднього затримання польського посланця під час боїв за Берестейську фортецю.

Кшиштоф Ходоровський запевняє львівських райців у своїй незмінній прихильності та готовності надати їм послугу. Він також повідомляє про відкладення на інший термін запланованої поїздки до Галича через справи, пов'язані з конфедерацією.

Марцін Хоментовський заступається перед руським воєводою Яном Яблоновським за свою сестру, подільську підкоморину, чиє Барицьке староство було зруйноване переходами та постоями військових хоругов. Він звертається з проханням узяти її під опіку та прихильно вислухати вирядженого до Яблоновського посланця.

Марцін Хоментовський заявляє про готовність поспішити на відновлення перемовин зі сконфедерованим військом після залагодження місцевих труднощів. Він пояснює питання підпорядкування ординансу на гіберну з добжинських маєтків і запевняє адресата у своїй відданості.

Станіслав Хоментовський сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про своє майбутнє вінчання з підканцлерянкою в Несвіжі. Він звертається з покірним проханням до адресата та його дружини вшанувати весільні урочистості своєю присутністю, запевняючи у незмінній вірності та готовності служити.

Станіслав Хоментовський просить владу Львова виділити належні квартири офіцерам і воякам свого регіменту, який має стати гарнізоном у місті. Натомість воєвода висловлює вдячність і готовність надавати магістрату свою опіку та послуги.

О. Томаш повідомляє руського воєводу про своє прибуття до Замостя, знесилення після прийому ліків та оборонні заходи, вжиті в маєтках через загальне занепокоєння. Він також згадує про труднощі з військом і запевняє адресата в повсякчасній молитовній пам'яті.

О. Томаш ТІ повідомляє руського воєводу про проблеми зі сплавом суден із майном, а також про затримку власної подорожі через негоду та поранення коней. Він сповіщає про швидкий виїзд із Замостя до Львова одразу після урочистостей на честь святого Станіслава Костки.

Автор передає руському воєводі супліку пані підскарбини від імені її брата референдаря, який скаржиться на руйнівний постій війська та просить про заступництво перед краківським каштеляном. Він також повідомляє про проїзд трибунальських депутатів через Замостя та про своє очікування на поліпшення стану доріг і заспокоєння настроїв перед виїздом до Львова.

Якуб Хроновський перепрошує Мацея Гайдера за відсутність на родинному святі, пояснюючи це пізнім надходженням запрошення та хворобою дружини, у якої після подорожі стався викидень. Він висловлює жаль через затримку, передає запізнілі подарунки і висловлює найкращі побажання молодятам.

Ольбрахт Худзенський звітує львівським райцям про перебіг судового процесу щодо пані Кампіанової та Ґросваєра, посилаючись на втручання Апостольського Престолу в питанні заповіту. Він також заявляє про готовність надалі самостійно представляти інтереси міста.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди свята Воскресіння Господнього. Він висловлює взаємні побажання всім членам міської влади та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер запевняє львівську владу у своїй підтримці міських постанов на сеймі та повідомляє про можливість безпечно витрачати кошти на очищення міста. Крім того, він рекомендує заслуги пана Барча, який активно обстоював інтереси Львова перед Скарбовою комісією.

Новий львівський староста Ян Цетнер повідомляє райців і мешканців Львова про заплановане на 1 червня 1676 року урочисте обіймання посади. Він звертається до них із проханням ушанувати урочистість в'їзду своєю присутністю, сподіваючись на їхню традиційну прихильність.

Александр Цетнер заступається перед владою Львова за свого брата, просячи про мирне врегулювання суперечки та виплату належних продовольчих стацій. Він наголошує, що через важкі часи вояки потерпають від голоду і без забезпечення не можуть вирушити до табору.

Александр Цетнер запевняє львівських райців, що після укладення угоди з його підрозділом їм не слід побоюватися збирання хліба військом. Він також повідомляє про втручання через свого поручника Поляновського та про намір переговорити з гетьманом.

Александр Цетнер закликає львівських райців видати призначене забезпечення для його хоругви, вказуючи на драматичне становище голодуючих солдатів. Він попереджає, що в разі подальшого ухиляння міста від повинностей справу остаточно вирішить гетьман.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Францішек Цетнер дякує Яну Яблоновському за візит, що приніс розраду в жалобі, і просить його взяти участь у похоронних урочистостях, призначених на 30 березня у львівських реформатів. Про таку ж ласку присутності він звертається і до дружини адресата.

Войцех Ценський вітає Яна Яблоновського з прийняттям командування над військом і бажає йому польної булави. Він також заявляє про готовність прибути на виклик до табору, пояснюючи можливе запізнення необхідністю зібрати провіант.

Войцех Ценський повідомляє Яна Яблоновського про отримані накази щодо концентрації хоругов під Щирцем та про труднощі з виступом у похід через невиплату воякам гіберни. Він просить запевнити у швидкій виплаті належних коштів і радить, щоб підстолина Яблоновська на час кампанії переїхала до Львова.

Роберт Цєнь надсилає з Перемишля купцеві Артуру Форбсу суму 50 злотих, пояснюючи неможливість виплати більшої суми відсутністю торгів та розпорядженням свого пана. Він також повідомляє про спроби стягнути борг із Марка Давидовича Кшешовського.

Перед виїздом зі Львова священник К. Цєшковський звертається до проконсула Еляшевича з проханням про миролюбне та справедливе вирішення спору щодо ґрунту після його повернення. Він заявляє про готовність дійти згоди, водночас закликаючи зберігати спокій і утримуватися від ворожих дій підлеглих міській юрисдикції службовців.

Кшиштоф Цитваровський надсилає Артуру Форбесу боргове зобов'язання з порукою Доніка Аксетовича і просить надати в кредит партію сукна та інших тканин на суму 500 левкових талерів. Він зобов'язується сплатити борг до дня святого Якова 1688 року, заявляючи про отримання коштів від торгівлі волами.

Капітан фон Ціґлер, відряджений до Львова за наказом генерала фон Бісмарка для закупівлі припасів для царських військ, вимагає від міської влади надання просторіших шпихлірів. Він застерігає магістрат, що якщо закуплений провіант і фураж зіпсуються через тісноту в сховищах, повну відповідальність нестиме міська влада.

Капітан російської драгунії фон Ціґлер звертається до влади Львова щодо виконання наказу генерала Кейзера про передачу збереженого в мішках сіна. Він також звертає увагу на загрозу псування фуражу в разі зволікання.

Стефан Чайковський повідомляє президента Львова про запізніле надходження судових документів, а також про високу вартість юридичних консультацій та проживання в Радомі. Він також попереджає, що отримання кондесценсії вимагатиме значних фінансових витрат, після чого сповіщає про свій швидкий від'їзд.

Стефан Чайковський підтверджує отримання 180 тимфів від львівського радника Ілашевича, призначених на радомську справу. Розписку складено у Львові у 1760 році.

Вільям Чалмер повідомляє купцеві Артуру Форбесу про передачу векселів правникові та оплату судового декрету задля примусового стягнення заборгованості з непоступливих боржників. Він також інформує про втручання Роберта Лоу та сповіщає про свій швидкий від'їзд із Любліна до Ґданська.

Підскарбій великий коронний Ян Антоній Чапський просить владу Львова вирядити до Варшави на 1 вересня 1738 року досвідченого й безстороннього купця. Той має взяти участь у розробці справедливого митного інструктаря, що покладе край зловживанням на митницях і сприятиме пожвавленню торгівлі.

Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітання, закликає міщан до стійкої оборони проти військ Хмельницького та сповіщає про наближення союзницьких підкріплень. Він також повідомляє про відправлення сотні піхотинців під командуванням пана Подлевського й запевняє у своєму заступництві перед шляхтою щодо виплати місту чопового збору на оборонні потреби.

Стефан Чарнецький дякує райцям міста Львова за поздоровлення з нагоди щасливого прибуття та тріумфу над ворогом, приписуючи успіх божому заступництву та воєнному щастю короля. Заохочує міщан до подячних молитов за порятунок Львова та засвідчує свою прихильність.

Руський воєвода Стефан Чарнецький дякує владі Львова за вітального листа й застерігає про загрозу весняного нападу ворога на кордони Речі Посполитої. Він наказує негайно зміцнити міські фортифікації та радить звернутися до короля з проханням надіслати кваліфікованого військового інженера.

Руський воєвода Стефан Чарнецький звертається до бурмистра та магістрату Львова з проханням про швидке й справедливе вирішення справи поручника Мічинського. Цей вояк вимагає від удови львівського міщанина повернення грошей та речей, залишених на зберігання після угорського походу.

Руський воєвода Стефан Чарнецький закликає бурмистра та львівський магістрат поважати давні торговельні привілеї євреїв, підпорядкованих його юрисдикції. Він підкреслює важливість східної торгівлі та податків, які вони сплачують на користь Речі Посполитої.

Руський воєвода Стефан Чарнецький закликає бурмистра й райців Львова припинити зменшувати та затримувати належні йому за давнім звичаєм воєводські доходи. З табору під Буськом він вимагає поваги до свого уряду та непорушності прав, що належатимуть і його наступникам.

Руський воєвода Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітання, закликає до мужнього опору Хмельницькому й запевняє в швидкій допомозі союзників монарха. Він також повідомляє про відправлення сотні вишколеної піхоти під командуванням пана Подлевського та про забезпечення міських доходів із чопового податку на потреби оборони.

Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітання з нагоди прибуття в ці краї та здобутої перемоги над ворогом, приписуючи порятунок міста Божому Провидінню та воєнним діям. Він закликає райців до подячних молитов і запевняє у своїй вдячності та готовності й надалі виявляти прихильність.

Стефан Чарнецький дякує владі Львова за привітальний лист після повернення з військового походу та висловлює їм взаємні побажання. Перед обличчям загрози з боку ворогів він закликає терміново зміцнити фортифікації міста й радить звернутися до короля з проханням надіслати військового інженера.

Руський воєвода Стефан Чарнецький заступається перед бурмистром і магістратом Львова за поручника своєї корогви, пана Менжинського, який вимагає повернення залишених у місті речей і здобичі. Гетьман закликає припинити зволікання із судовим процесом і якнайшвидше винести справедливе виконавче рішення.

Руський воєвода Стефан Чарнецький звертається до бурмистра та магістрату Львова з проханням не перешкоджати євреям, підлеглим його юрисдикції, у веденні дрібної торгівлі. Він наголошує на давніх звичаях, відсутності шкоди для інших, а також на податках і тягарях, які євреї несуть на користь Речі Посполитої.

Руський воєвода Стефан Чарнецький докоряє владі Львова за затримання та спроби зменшення прибутків, належних йому за посадою. Він закликає бурмистра й райців шанувати його авторитет і права його наступників, вимагаючи змінити їхнє теперішнє ставлення.

Анджей Чарнолуський просить Францішека Глоговського поділитися достовірними відомостями про рухи неприятеля, які адресат мав одержати від пана чесника. Він звертає увагу на постійну небезпеку й брак новин, запевняючи у щирій вдячності за відповідь.

Анджей Чарнолуський повідомляє про свій відступ, спричинений діями гетьманських військ, та нагальну потребу виїхати до Кристинополя. Запевняє, що не затримається там довго і невдовзі прибуде до адресата.

Миколай Чарнош повідомляє Войцеха Зімницького про втечу та негідні вчинки його сина Яна Августина в Замості, сповіщаючи про покарання хлопця та намір і надалі пильнувати його освіту. Згадує також про заборгованість з оплати за навчання, вправи з каліграфії та майново-господарські справи.

Август Олександр Чарторийський застерігає президента і магістрат Львова від планованого міським поспільством і студентами нового нападу на євреїв. Він наказує міській владі дисциплінувати цехи й негайно карати бунтівників під загрозою притягнення до відповідальності всього міста.

Август Олександр Чарторийський повідомляє владу Львова, що наказав панові Корчинському припинити претензії щодо спірної міської землі. Водночас він просить конкретизувати решту звинувачень проти Корчинського, обіцяючи вжити справедливих заходів.

Август Александр Чорторийський дякує владі міста Львова за доброзичливі віншування, надіслані з нагоди свят. У відповідь він висловлює місту та його мешканцям побажання процвітання та довгих років життя.

Август Олександр Чорторийський дякує владі міста Львова за надіслані привітання. У відповідь він висловлює побажання процвітання столичному місту та всім його мешканцям.