Каталог джерел

Львівські земські суддя та підсудок зобов'язують Яна Зубрського виплатити Янові Голомбку із Зимної Води сто десять гривень боргу та три гривні кари у чотиритижневий термін. У разі недотримання терміну кредитор отримає право введення у володіння маєтком боржника в Зубрі.

Райці посилаються на королівські привілеї, які дозволяють їм представляти кандидатів у священнослужителі для церков на міській землі. Вони просять холмського єпископа про побожного священника, прихильника унії, який би очолив одну з цих церков. Міська влада очікує на його якнайшвидший приїзд, бажано впродовж двох тижнів, та обіцяє йому захист і підтримку.

Документ посвідчує заяву львівського архієпископа Григорія з Сянока про надання галицькому підсудку Петру з Добієва та його дружині Гелені довічного права на села Межигірці та Семиківці. Після їхньої смерті обидва села мають повністю повернутися під управління архієпископа та львівської капітули.

Райці надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і радять дотримуватися його порад у суперечці з ломжинським старостою. Вони також просять дізнатися думку інстигатора щодо татарської суми та простежити за позовом. У приписках згадується про вручення документів і витрати на гінця; частина з них залишається непрочитаною.

Документ засвідчує передачу генуезцем Барнабою де Неґроно права патронату, опіки та презенти над фундованим ним вівтарем у львівській катедрі на користь тогочасних і наступних райців міста Львова на випадок його смерті. Акт детально регламентує також обов'язки вівтариста щодо самостійного утримання фундації та ведення судових спорів без обтяження маєтку райців.

Райці підтверджують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівської акцизи та руських мит. Вони пояснюють, що від'їзд wąchockiego (вонхоцького) абата та дії ворога затримали переговори. Вони просять адміністратора скарбу виділити з цієї суми провіант для залоги Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Альберту Боровському суму 200 польських гривень на королівських селах Козлів, Кропивна, Городище, Вільшанка та Таурів у Теребовельському повіті як винагороду за заслуги та відвагу під час загрози татарського нападу. Ці маєтності мають залишатися у володінні Боровського та його нащадків до повного викупу суми монархом.

Райці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтверджують пропозицію надати сто тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови зарахування цієї суми через зменшення орендних платежів за львівський акциз і руські мита. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечний шлях і звістки про місце перебування короля.

Король Казимир IV Ягеллончик записує своєму дворянину Войцеху з Боровська сто польських гривень на селах Козлів, Таврів, Кропивна, Красна, Вільшанка та Городище в Теребовельському повіті як винагороду за обтяжливу посольську місію до татар. Ця сума має залишатися забезпеченою на згаданих маєтках аж до її повного викупу монархом або його наступниками.

Автор шкодує, що змушений перебувати поза ратушею і не бере участі в громадських справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду в королівському суді та захистити права, пов'язані з покійним паном Жидкевичем [?].

Львівські земські судді Петро з Брані та Ян із Височиць підтверджують вирок короля Казимира Ягеллончика, який забороняє міщанину Павлу Клюсу неправомірно стягувати мито в Кросні на шкоду Миколаю Бжималі з Берваців.

Перед лицем ворога, що наближається до міста, райці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед коронним великим гетьманом. Вони прагнуть введення жовнірів із підготовленими коштами на їхнє утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції й провізії, зокрема з міського чопового та шинкового зборів. Також просять про листи до земських урядовців, аби ті невідкладно видали податки на нагальні потреби міста.

Львівський земський суд вирішує спір між Миколаєм Пшемирським, який діє від імені дітей покійного Святослава Пшемирського, та Яном Дзівукою з Поморян, котрий представляє Яна Свінку з Жабиня. Через відсутність королівських привілеїв суд накладає на Свінку вічне мовчання та абсолютну заборону стягувати мито в селах Жабинь і Ярославичі.

Райці Львова просять гетьмана захистити міські села Зубру та Сихів і звільнити їхніх підданих від примусового возіння дубів. Вони стверджують, що села вже спустошені військом, а решта мешканців може розійтися. Натомість пропонують залучити артилерійських фурманів, які мають відповідних коней та вози.

Петро з Браниць та Іван з Високого засвідчують вирок, ухвалений перед лицем короля Казимира Ягеллончика, який забороняє стягнення неправомірних митних зборів у селі Яричів із купців, що прямують на ярмарок. На винуватців незаконного мита накладено вічне мовчання.

Делегати підтверджують отримання листа магістрату Львова із сеймовими проєктами. Вони заявляють про готовність виконати його волю, однак не розуміють зазначених у листі причин такого рішення. Повідомляють про продовження подорожі. Густо написана приписка містить додаткові розпорядження, значна частина яких прочитана непевно.

Документ засвідчує вирок королівського суду, ухвалений у суперечці Миколая Бжимухи з Михайлом Язловецьким щодо неправомірного стягнення митних зборів. Суд визнав відсутність повноважень у Михайла Язловецького та наклав на нього довічну заборону збирати мито з купців і співземлян у Язловці.

Президент і радники міста Львова запевняють львівського земського підсудка Лося, що в судовому спорі за кам'яницю Осмульську, порушеному канівським старостою, вони не допустять порушення його прав. Міська влада заявляє про цілковите дотримання справедливості та повагу до гідності адресата.

Король Казимир IV Ягеллончик затверджує львівській митрополичій капітулі дві грамоти покійного воєводи і генерального старости руського Андрія Одровонжа зі Спрови за 1466 і 1467 роки. Ці документи стосувалися надання прав на луки, а також доходів і помолу в млинах на забезпечення капітульного столу.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі під час подорожі. Перед виїздом зламалася вісь воза з багажем; перевантаження речей та пошук деталі до коляски затримали відправлення. Вони вирушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Надалі коляска постійно ламалася. Кінцева частина звіту відсутня.

Королівський суд під головуванням Казимира Ягеллончика внаслідок скарги королівського прокуратора Миколая Бжимухи забороняє дідичам Куликова Яну та Петру Куликовським безпідставно стягувати мито з купців. Укладачі документа, львівські земські судді, засвідчують законне накладення на відповідачів вічного мовчання у цій справі.

Райці Перемишля відкладають усі судові процеси зі Львовом перед королівським реляційним та асесорським судами до 6 березня 1595 року з надією на замирення та зі збереженням прав сторін. Згадують про аналогічне зобов’язання львів'ян.

Львівський суддя Петро з Браниць та підсудок Ян із Вонсоша засвідчують королівський вирок, який забороняє неповнолітнім синам покійного Проця з Васючина стягувати мито у Васючині під загрозою сплати вадіуму в розмірі 16 гривень. Питання законності стягнення мита відкладено до досягнення дітьми повноліття внаслідок скарги Миколая Бжимухи.

Радці Перемишля заявляють про призупинення міських, приватних і цехових справ проти львів'ян на строк до закінчення трьох тижнів від початку майбутнього сейму. Метою є досягнення угоди; Львів мав надати аналогічне зобов'язання.

Документ засвідчує вирок короля Казимира Ягеллончика, винесений під час його судового перебування у Львові, який забороняє Ельжбеті зі Жмиґрода стягувати незаконні мита з не обкладених зборами товарів та з худоби, що пасеться в королівських лісах. Суд визнав, що відповідачка не має жодних прав чи привілеїв, які б давали підстави для стягнення цих оплат.

Райці описують занепад міст, убивство одного бурмистра й тягнення іншого до замку, урізання юрисдикції та ґрунтів, а також перешкоди в торгівлі. Вони закликають Львів до спільних дій напередодні сейму та повідомляють про зустріч 29 грудня. Звинувачення подано як твердження авторів листа.

Галицькі комісари засвідчують укладення угоди між львівським архієпископом Григорієм із Сянока та Миколаєм Карнковським із Медухи щодо спорудження, використання та ремонту греблі й рибних ставів між Библом і Медухою під заставою 600 гривень.

Райці відсилають до Львова кореспонденцію, отриману від підскарбія і призначену для міської влади та двох урядовців. Вони пояснюють, що бурмистр випадково дістав і розкрив один із листів. Просять не вважати це навмисним порушенням таємниці листування.

Земський суддя Петро з Браниць і підсудок Ян із Вишні засвідчують, що теребовлянський староста Ян Ходоровський з'явився до суду в справі викупу львівським архієпископом Григорієм із Сянока сіл Куропатники, Ценьов і Будилів із рук міщанина Миколая Чорнберга за суму 650 гривень.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у суперечці магістрату з міською громадою (поспільством): звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень громади на адресу магістрату. Їх цікавлять записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність і подальшу оплату писареві за його працю.

Бурмистр і райці міста Львова підтверджують і скріплюють міською печаткою статут цеху кушнірів, що регулює обов'язки ремісників, питання підмайстрів, цехові кари та права русинів у братстві.

Магістрат Перемишля дорікає владі Львова за прийняття на службу їхнього міського майстра (ката) без testimonium. За словами відправників, він пішов без відома уряду, залишивши дружину та дітей. Вони вимагають відмовити йому в наймі та відіслати його тією ж підводою з тим самим візником, оскільки мають кількох в'язнів. Лист не описує їхніх справ чи вироків.

Представники львівського земського суду засвідчують здійснення правочину щодо частки та маєтності в селі Вовків на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока. Запис стосується відчуження майна Миколаєм Вовківським.

Познань відповідає на отримане поштою повідомлення зі Львова про Бецаля, якому автори закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. У листі висловлюється побоювання, що подібні дії торкнуться й Познані. Повідомляється про намір представити справу особам, схильним до заступництва, аби вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Король Казимир IV Ягеллончик надає львівському архієпископу Григорію із Сянока та містечку Дунаїв право на проведення щорічного восьмиденного ярмарку та щотижневого торгу. Документ гарантує купцям, які прибуватимуть, вільне й безпечне пересування разом із товарами.

Познань висловлює співчуття через кривду, заподіяну президентові та всьому магістрату Львова, якої вони зазнали, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Місто заявляє про спільний захист міських прав і відправлення звістки канцлеру та до королівського двору, просить про подальші відомості та бажає президентові одужання. В оригіналі не зазначено ні винуватців, ні точного перебігу події.

Король Казимир IV Ягеллончик записує своєму вірному Войцеху з Боровська суму 200 польських гривень на королівському селі Козлів з усіма приналежностями. Це надання має характер застави й чинне доти, доки зазначену суму не поверне володар або його законні наступники.

Ратне отримало від львівського посланця королівський універсал із наказом передати донативу до Львова на 15 жовтня. Автори повідомляють, що універсал надійшов саме того дня, а вони негайно, працюючи вдень і вночі, відправили виплату через свого сусіда. Вони просять прихильно її прийняти й надати підтвердження отримання; затримку пояснюють пізнім врученням універсалу, а не недбалістю.

Львівський архієпископ Григорій із Сянока надає канонікам львівської кафедральної капітули архієпископські сперингові десятини з ланів міського права, розташованих за мурами Львова. Це утримання передано капітулі навічно в обмін на молитви за спасіння ієрарха.

Міська влада Рогатина підтверджує львівським райцям отримання королівського універсалу щодо донативи на користь монарха. У відповідь надсилає офіційне посвідчення, скріплене міською печаткою.

Королівські комісари здійснюють вимірювання та насипання межових копців, що розділяють село львівської капітули Басівку від архієпископських, королівських та деканських маєтностей. Відміряні землі та межі присуджуються митрополичій капітулі у Львові.

Магістрат Рогатина виряджає представників на сейм до Кракова, просячи Войцеха Зімницького про підтримку в підтвердженні давніх привілеїв та звільненні від мит у Короні. Допускає обмеження дії пільги, якщо загальне звільнення виявиться неможливим. Обіцяє винагороду за працю та відшкодування витрат.

Писар Рогатина підтримує прохання делегатів про підтвердження привілеїв. Він запевняє, що місто покриє витрати й винагородить працю Зімницького. Приватно просить поради щодо житла, оскільки не має грошей на щорічну орендну плату.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Войцеху Боровському суму 50 гривень, забезпечену на королівських маєтках Козлів і Таурів у Галицькій землі. Це надання має заставний характер за вірну службу та гарантує одержувачу спокійне володіння маєтками й отримання прибутків аж до повної виплати боргу монархом або його наступниками.

Магістрат підтверджує отримання вимоги щодо сплати донативи, ухваленої в Торуні, і просить Львів про заступництво задля звільнення Рогатина. Своє прохання аргументує занепадом купецтва: риторично запитує бодай про одного вола, проданого в Ярославі, постав сукна чи мішок перцю; дрібний крамар ледве чи привіз один камінь перцю. Вказує також на тягарі, спричинені переходом війська.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Бурмистри й рада Швеце скаржаться на майже щоденні перемарші вояків і сповіщене прибуття драгунів кількістю 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Вони посилаються на звістку від орендаря та попередню повинність, дієслово щодо якої залишається непрочитаним. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою остаточного розорення міста та зубожіння жителів.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Місто Свеце повторює скаргу на військових і зазначає збитки громади на суму п'ятсот злотих, а міського президента — на 58 злотих і 20 грошів забраними речами (фантами). Міщани просять Яна Яблоновського посприяти розгляду справи та вирахуванню цієї суми під час виплати платні війську на львівській генеральній комісії. Окремо вони звертаються з проханням надати квит на отримання деревини з пущі Свецького староства для мосту, якому загрожує знищення кригою після суворої зими; орендар відмовляється приймати давніші квити.

Король Казимир IV Ягеллончик звільняє Львів та його мешканців від усіх податків і поборів строком на вісім років. Заощаджені кошти місто зобов’язане спрямувати на лагодження та зміцнення мурів, валів і ровів з огляду на татарську й турецьку загрозу.