Каталог джерел

Королівські комісари Казимира IV Ягеллончика здійснюють розмежування села Вербіж, що належить капітулі катедральній у Львові, від маєтностей Колодруби та Ричигів, орендованих Яном із Яцимира. Визначені ґрунти, ліси та доходи присуджуються львівській капітулі на праві вічного володіння.

Галицькі земські судді засвідчують, що подільський воєвода і галицький староста Станіслав із Ходча продав та зрезиґнував село Библо на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока за суму 300 гривень. Продавець зобов'язався вічно гарантувати спокійне володіння маєтком і захищати покупця від будь-яких претензій згідно зі звичаєм Королівства.

Документ засвідчує вирок королівського суду, ухвалений у суперечці Миколая Бжимухи з Михайлом Язловецьким щодо неправомірного стягнення митних зборів. Суд визнав відсутність повноважень у Михайла Язловецького та наклав на нього довічну заборону збирати мито з купців і співземлян у Язловці.

Королівський суд під головуванням Казимира Ягеллончика внаслідок скарги королівського прокуратора Миколая Бжимухи забороняє дідичам Куликова Яну та Петру Куликовським безпідставно стягувати мито з купців. Укладачі документа, львівські земські судді, засвідчують законне накладення на відповідачів вічного мовчання у цій справі.

Львівський суддя Петро з Браниць та підсудок Ян із Вонсоша засвідчують королівський вирок, який забороняє неповнолітнім синам покійного Проця з Васючина стягувати мито у Васючині під загрозою сплати вадіуму в розмірі 16 гривень. Питання законності стягнення мита відкладено до досягнення дітьми повноліття внаслідок скарги Миколая Бжимухи.

Львівський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високої засвідчують перебіг процесу в земському суді між позивачем Стахном із Плетенич та Філіпом Посудовським із Подусова. Виписка містить перелік чергових судових строків (рочків), призначених сторонам суперечки.

Барбара Мітульчина заявляє перед львівським ґродським судом, що квитує отримання 90 гривень і відступає королівський млин перед Галицькою брамою у Львові на користь Мартина Тлустого та його дружини Малґожати під вадієм 300 гривень. Правочин посвідчує генеральний староста руський і подільський Станіслав із Ходча разом зі свідками.

Станіслав із Ходча, каштелян львівський і староста генеральний руський, засвідчує продаж та зречення прав на королівський млин перед Галицькою брамою у Львові Якубом Завішею та Анною Важною на користь Мартина Тлустого та його дружини Малгожати за суму триста гривень. Продавці передають млин разом із давнім привілеєм та зобов'язуються захищати й звільняти покупців від будь-яких претензій третіх осіб.

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Король Сигізмунд I Старий надає пожиттєво львівському райці Михайлу та його дітям, Михайлу й Анні, усі прибутки з питля, встановленого у львівському Пекарському млині. Раніше монарх забезпечив їм пожиттєве одержання доходів із третьої мірки цього ж млина.

Станіслав з Ходча посвідчує витяг із львівських гродських книг, у якому Маргарита Тлуста Міщинова разом із сином Еразмом квитують каноніків львівської катедри щодо сплати за млин перед Галицькою брамою. Документ звільняє капітулу від подальших фінансових і майнових претензій на цю нерухомість.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує грамоту королівських комісарів від 1533 року, яка встановлює детальний розподіл меж між селом Вербіж, належним львівській капітулі, та королівськими маєтностями Демня, Дроговиж і Устя, що перебували в оренді Павла Тарла. Документ описує проходження кордону, позначеного 32 курганами-копцями та зарубками на деревах, а також закріплює за капітулою права на води річок Зубра, Щирець і Дністер.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та владою Львова, присуджуючи спірний будинок на Краківському передмісті у власність міста. Документ підтверджує розташування будівлі на міській землі та передає її назавжди під міську юрисдикцію.

Станіслав з Ходча, галицький староста, заставляє шляхетному Стефанові Хвалибоговичу із Сидзолович село Чайчиці та рибний став на річці Длоні за суму двадцять дві гривні. Заставодержатель має володіти цими маєтностями з усіма прибутками аж до повної виплати боргу.