Каталог джерел

Станіслав Любенецький повідомляє Войцеха Зімницького про надіслання грошей (2000 злотих) та замовлення на французьке скло і меблі зі столярні з гербом архієпископа (Баранек / Юноша), вимагаючи також надіслати детальні розміри споруджуваного палацу (вікон, дверей, печей, сходів).

Примас Мацей Лубенський, реагуючи на скаргу львівських райців, закликає каптурових суддів Львівського повіту припинити накладати високі штрафи на львівських міщан. Він наголошує, що з огляду на триваюче повстання Хмельницького Львів є ключовим прихистком для шляхти, а подальший утиск міст накличе на Річ Посполиту черговий гнів Божий.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на насильство та руйнування, вчинені в монастирських маєтках полком коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури та вже сплачену гіберну.

Ксьондз Й. Манастерський виступає проти незаконного надсилання міської екзекуції та стягнення чиншу з кам'яниці покійної генеральші Бекєрської. Він закликає президента Львова припинити узурпацію юрисдикції над його законно набутим майном.

Львівський канонік о. Й. Манастерський звертається до радників міста Львова з проханням не накладати на бідного орендаря чинш за підвал, що належить духовному особі. Посилаючись на давню прихильність магістрату до духовенства, він декларує натомість вдячність та готовність до послуг.

Ксьондз Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Він запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює зволікання провінціала візитаційними обов'язками, посилається на колишню прихильність предків райців та застерігає від церковних покарань за перешкоджання монастирським фундаціям.

Каєтан Млодецький висловлює вдячність львівському магістрату за підтримку його кандидатури на посаду препозита Львівської катедри на випадок вакансії. Просить райців офіційно внести прихильні йому голоси до міських книг.

Юзеф Вандалін Мнішек звертається до влади Львова з вимогою примусити ґданського купця Якуба Ватсона врегулювати борг перед яворівським купцем Мошком Міхлевичем перед тим, як той залишить місто. Він попереджає, що у разі бездіяльності магістрат сам нестиме фінансову відповідальність.

Юзеф Вандалін Мнішек просить владу Львова довірити вакантне міське пробство львівському суфрагану кс. Єловицькому. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності надати магістрату послуги в майбутньому.

Констанція Мондравичівна детально нагадує історію судових спорів та вигідних королівських декретів, що гарантують домініканкам права на майно після Кампіанів. Вона вимагає від адресата швидкого відшкодування збитків на спірних землях під загрозою подання офіційного протесту.

Войцех Мясковський надсилає львівським райцям суму 1043 червоні золоті та дрібну монету, що належать коронному підканцлеру, з проханням видати квитанцію. Він звертається з проханням терміново передати ці гроші разом із кореспонденцією до рук кс. Тшебінського у Варшаві.

Львівський суфраган Захарій Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт у кам'яниці архієпископа та суперечки в капітулі. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійське сукно та повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора про підтримку його кандидатури на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності інших членів сенату.

Холмська ігуменя Юстина Партейновна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірною суплікою про звільнення конвенту від податкових тягарів та розміщення війська. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над монастирем і просить про втручання через виснаження сил черниць.

Маркіянопольський архієпископ Петро Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити призначені кошти для покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайні злидні та труднощі, яких зазнав під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

О. Томаш Перкович повідомляє воєводу про розчарування о. Мрозовицького через втрату бенефіції та радить, як схилити його суперника до зречення від посади. Також передає добрі новини про здоров'я воєводини, її енергійний нагляд за маєтком та про покращення стану здоров'я білоцерківського старостича.

Ксьондз Ян Пігловський висловлює радість з приводу добрих новин про здоров'я Мацея Гайдера, які він отримав під час зустрічі з пріором львівських кармелітів у архієпископа гнєзненського. Він запевняє адресата у своїх постійних молитвах, просить для нього Божого благословення та доручає себе його подальшій прихильності.

Валеріан Підвишенський звертається до Львівського магістрату з проханням про термінове будівництво мосту до монастиря святого Онуфрія перед настанням зими. Посилаючись на розпорядження коронного чашника та нову думку архітектора, він вказує на необхідність зведення тривалої кам'яної конструкції, щоб забезпечити ченців постачанням палива та харчів.

Примас Габріель Подольський дякує президенту та магістрату Львова за надіслані новорічні привітання. Він відповідає взаємністю на побажання добробуту та декларує прихильність і готовність сприяти суспільному благу та процвітанню міста.

Примас Габріель Ян Подольський дякує бурмістру та райцям Львова за надіслані новорічні привітання. Він відповідає взаємністю, бажаючи добробуту владі та мешканцям міста, і декларує готовність підтримувати їхні справи.

Станіслав Подчаський повідомляє Яну Яблоновському про нічний напад волоських солдатів на замок в Острозі та тяжке поранення пана Шмоневського. Також звітує про поточне управління маєтком, визначення продовольчих пайків та платні, а також про збитки, завдані людьми старости сандецького.

Станіслав Подчаський повідомляє воєводі Яну Яблоновському про припинення зловживань з боку військових, укладення вигідної орендної угоди та необхідність зміни управителя білоцерківських маєтків. Також інформує про розквартирування драгунів, відправку хутра, пожежу в селі та питання транспортування закупленого жита.

Ксьондз Потемпський вимагає виселити хворих на чуму з належного йому будинку навпроти монастиря бернардинок, куди їх було поміщено за рішенням магістрату. Духівник скаржиться на забруднення будівлі та відсутність доходів, необхідних для погашення боргу, що обтяжує нерухомість, і просить вирішити цю проблему.

Пелагія Потоцька звертається до ректора львівського колегіуму єзуїтів з проханням виплатити Юзефу Кумановському належність за фураж для російських військ із сіл Підтемне та Раковець. Вона пояснює, що уповноважила Кумановського стягнути оплату з боржників та врегулювати зобов'язання під час своєї відсутності.

Хелмінський єпископ Теодор Потоцький інформує львівського радника Крупінського про успішне клопотання короля перед генералом Крассау та наказує виплатити пред'явнику листа суму в талерах. Під текстом міститься розписка про отримання частини суми, складена у Львові Антонієм Макожевським.

Примас Теодор Потоцький спонукає львівський магістрат до мирного врегулювання конфлікту з коронним крайчим та припинення судових процесів щодо прикрого інциденту. Він закликає прийняти запропоновану компенсацію замість вимагання суворих кримінальних покарань для людей шляхтича.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повторно звертається до влади Львова з проханням не чинити перешкод пану Потоцькому в отриманні чотирьох тисяч злотих із коронної скарбниці. Він запевняє у своїй прихильності до міста та додає, що доручив цю справу коронному підскарбію для виплати належної суми на найближчій комісії.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський інформує владу Львова про запланований швидкий приїзд короля і доручає здійснити всі необхідні приготування до цього візиту. Також звертається з проханням про прихильність до приватних справ, що вирішуються від його імені метрикантом Кушевичем.

Ксьондз Миколай Пражмовський, єпископ луцький і канцлер великий коронний, заступається перед владою Львова за замойського громадянина Пйотра Симсона, який має справу в тамтешньому уряді. Просить про прихильне ставлення до його клопотань, запевняючи райців у своїй постійній прихильності.

Єпископ Миколай Пражмовський втручається у справу перед владою Львова на захист вдови пана Бандінеллі, яку примушують до сплати податкових заборгованостей. Він закликає зарахувати її нібито борги в рахунок міського боргу, взятого у її покійного чоловіка, або відтермінувати стягнення до моменту розрахунку з державної скарбниці.

Єпископ Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про призупинення паном Беллі судового процесу щодо ратушного депозиту, вилученого на викуп міста. Він закликає райців вжити належних заходів для мирного задоволення вимог кредитора.

Канцлер Миколай Пражмовський відповідає на лист львівської влади щодо постулатів, висунутих військовими зі Свяченого зв'язку, пояснюючи, що вирішення справи належить виключно до компетенції короля. Водночас він заспокоює райців, висловлюючи переконання, що солдати не вдадуться до актів насильства чи дій на шкоду Речі Посполитій.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський закликає владу та громаду Львова до термінового ухвалення податків на сплату міських боргів та заборгованих видеркафів перед духовенством і шпиталями. У разі спротиву громади він уповноважує магістрат самостійно накласти та стягнути збори, наказуючи водночас зберігати внутрішню злагоду в місті.

Луцький єпископ і великий коронний канцлер Миколай Пражмовський гостро засуджує міську владу Львова за відсутність реакції на кривавий напад на єврейський квартал. Він наказує ув'язнити винних, дозволити поховання жертв та забезпечити захист вцілілих, застерігаючи від поширення хвилі насильства на християн.

Коронний референдар Мацей Пстроконський заступається перед бурмістром та райцями Львова за тамтешніх євреїв, просячи про продовження укладеного з ними контракту. Він апелює до почуття справедливості та прихильності міської влади.

Перемиський єпископ Мацей Пстроконський звертається до бурмістра та райців Львова з проханням сприяти укладенню мирової угоди у справі між єзуїтами та львівськими євреями. Просить адресатів підкоритися королівській волі, яку їм має детально переказати львівський підсудок.

Регент Ремігіан Пясецький надсилає владі Львова листа, адресованого львівським бригідкам, заміщуючи у цій справі коронного референдаря. У ньому він рекомендує досягти порозуміння між черницями та містом із дотриманням міських прав.

Вармінський єпископ і підканцлер коронний Міхал Радзейовський просить владу Львова прихильно поставитися до крамниці купця Бандінеллі після завершення ярмарку і не застосовувати до нього обмежень, накладених на іноземців. В обмін на прихильність до колишнього мешканця міста автор листа декларує магістрату свою вдячність і підтримку.

Київський єпископ Богуслав Радошевський інформує владу Львова про свої клопотання перед королем щодо призначення на вакантну посаду в братській церкві уніатського священника. З цією метою він надсилає архімандрита Касіяна Саковича, закликаючи райців підтримати кандидатуру, прихильну до церковної унії.

Томаш Саковський просить львівського писаря Войцеха Зімницького виклопотати у ксьондза-легата лист, що дозволяє прийняти священичі свячення поза звичайним часом, а також про звільнення від канонічних перешкод. Він подає свої персональні дані, зокрема вік та дієцезіальну приналежність, запевняючи про оплату всіх витрат.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого супліканта і готовий справедливо вислухати аргументи міської влади. Також запевняє, що представив монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.

Коронний референдар Станіслав Сарновський підтверджує отримання сьомої частини позики для короля та надсилає львівським райцям королівську асекурацію на повну суму сім тисяч злотих. Водночас він запевняє у вдячності монарха та власній готовності клопотатися за місто.

Станіслав Сарновський дякує владі Львова за готовність підтримати королівську скарбницю позикою та повідомляє про призначення скарбового писаря для узгодження з орендарями мит умов її погашення. При цьому він наголошує на умові, щоб поточні доходи та королівські внески не вираховувалися із забезпеченої суми.