Каталог джерел

Король Казимир Великий підтверджує дітям покійного львівського війта Матея спадкове право на млин під Львовом та село Малі Винники разом із фільварком, первісно надані їхньому дідові Бертольду князем Левом. Документ вилучає населення маєтку з-під юрисдикції суддів Руської землі, накладаючи обов'язок виставляти одного арбалетника на військові походи.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Король призначає майно померлого бездітним слюсаря на завершення будівництва ратушної вежі. Вимагає використати кошти для загального добра і скласти звіт перед комісарами.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Лавники міста Львова посвідчують зречення та відчуження шевцем Павлом півлану ріллі біля гори св. Юра на користь львівського міщанина Кальтарноса. Продавець гарантував покупцеві та його правонаступникам непорушність володіння ґрунтом під міською юрисдикцією.

Перемишльський єпископ Ян разом із капітулою звільняє та квитує львівських райців і міщан від сплати боргу, взятого в покійного єпископа Матея, з огляду на передачу цих коштів безпосередньо королю Владиславу Ягайлу. Видавці грамоти зрікаються будь-яких подальших фінансових претензій і визнають попередні боргові зобов’язання нечинними та анульованими.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Райці міста Львова засвідчують, що Ян зі Снятина поручився за свого пасинка Міхеліна щодо щорічної сплати чиншу Янові Зубрському з двох з половиною ланів у селі Зубра. Натомість власник села звільнив ці землі від будь-яких повинностей і панщини, за винятком королівських податків.

Петро, кустош і адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, транссумує лист собору в Базелі та наказує духовенству дієцезії оголошувати зазначені в ньому відпусти, а також збирати кошти на унію з греками.

Петро Волчко із Клодна, підкоморій львівський, засвідчує здійснення вічного розмежування маєтностей львівського архієпископа (Дунаїв) та Миколая Гологірського (Віцинь). Документ встановлює й описує розташування межових курганів уздовж річки Дунаєць та прилеглих пагорбів.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Князь опавський і ратиборський Вацлав надає парафіяльному костелу в Яворові луки, стави, два городи та забезпечення у вигляді десятини, хлібної данини й прибутків із мита на користь капелана Миколая зі Святкова та його наступників.

Документ є засвідченим публічними нотаріусами трансумптом двох привілеїв короля Владислава Ягайла: дозволу єврею Волчку на заснування села Вербіж від 1425 року та надання цього ж села Львівській митрополичій капітулі від 1433 року. Дії вчинено у Львові на прохання каноніка і прокуратора капітули Яна з Шамотул перед офіціалом Яном із Бучача.

Львівські земські судді Петро з Брані та Ян із Височиць підтверджують вирок короля Казимира Ягеллончика, який забороняє міщанину Павлу Клюсу неправомірно стягувати мито в Кросні на шкоду Миколаю Бжималі з Берваців.

Документ засвідчує вирок королівського суду, ухвалений у суперечці Миколая Бжимухи з Михайлом Язловецьким щодо неправомірного стягнення митних зборів. Суд визнав відсутність повноважень у Михайла Язловецького та наклав на нього довічну заборону збирати мито з купців і співземлян у Язловці.

Документ львівського суду засвідчує, що Прокіп Карава визнав борг у розмірі 90 гривень перед Миколаєм зі Жмиґроду, перемишльським старостою. Для забезпечення виплати Карава заставив і відступив кредиторові половину свого села Малехів разом із приналежностями.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I дозволяє Митрополичій капітулі у Львові викупити третю мірку з королівського млина перед Краківською брамою у Львові з рук райці Миколая Гарнегта та інших власників. Згоду було надано задля підтримки капітули після розорення її маєтностей татарським наїздом.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку у Львові, засуджуючи райців Мацея Мікулку, Яна Кохна та Яна Фрайборга до ув'язнення у вежі за протиправне підбурювання поспільства. Він наказує міській раді скласти звіт про публічні прибутки та фортифікаційні кошти перед королівськими комісарами, а також делегатами громади й цехів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує дарування мурованого будиночка біля кафедрального цвинтаря, здійснене вівтаристом Матеєм Крогулича зі Стрижева на користь львівських бурмистра та райців як опікунів вівтаря св. Марії фундації Станіслава Малдрика. Натомість кожен наступний вівтарист зобов'язувався довічно правити меси за душу дарувальника, його батьків та друзів.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий скасовує давній запис короля Владислава на сто гривень і надає Доброгосту Пелці сорок гривень, які має виплатити йому тенутарій королівського села Козлів, Мацей, войський жидачівський. Виплачена сума сорока гривень водночас дописується до заставних сум, забезпечених Мацеєві на цьому ж селі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек призначає бакалавра мистецтв Мацея зі Срема парохом парафіяльного костелу в Яворові, вакантного після смерті плебана Томаша. Він наказує ректорові з Брухналя та іншим священнослужителям урочисто ввести нового душпастиря у фактичне володіння бенефіцієм і передати йому всі належні доходи.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Перемишльський каштелян і львівський староста Миколай Одновський посвідчує дарування підвоєводи Станіслава, який на випадок смерті передав своєму двоюрідному братові Мацею Гидеку власний будинок, фільварок із садом та права на судовий процес із єврейським мінцарем Шльомою. Документ визначає умови вічного володіння маєтком та встановлює вадіум під правовою санкцією.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.