Підтвердження королем Стефаном Баторієм статуту цеху хірургів міста Львова

В ім'я Господнє, амінь. На вічну пам'ять про справу. Ми, Стефан, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський, хелмінський, ельблонзький, поморський та інфлянтський і т. д., князь Семигородський і т. д. Оголошуємо цим нашим письмом усім і кожному зокрема, кого це стосується і хто дізнається про це, як нинішнім, так і майбутнім: Що певні наші радники представили нам від імені славетних старших та всього братства цеху хірургів, або цирульників, міщан наших львівських, нижче вписаний пергаментний лист під титулом і привішеною печаткою славетних райців міста нашого Львова, непорушний, цілий і повний, вільний від будь-яких підозр, що містить у собі статут цеху і братства хірургічного мистецтва, описаний пункт за пунктом, який стосується доброго управління і порядку, що дотримується в цьому хірургічному мистецтві. І просили нас, щоб ми зволили цей [лист] їм та самому братству і цеху хірургів нашим королівським авторитетом схвалити, ратифікувати і підтвердити. Зміст якого наведено далі і є таким: Райці міста Львова сповіщаємо змістом цього [письма] всім, як нинішнім, так і майбутнім: Що постали перед нами, засідаючими в раді міській, славетні й чесні Флоріан Ґортц, Домінік Гебенер, Ян Шоненберґ та Войцех Дзєжкович, майстри-хірурги, старші, міщани львівські, [заявляючи], що для доброго їхнього стану, а також діяльності й виконання їхнього ремесла в цьому місті вельми несприятливим є те, що проти невчених і не маючих схвалення численних [людей], які хірургічне мистецтво надто свавільно і зухвало собі привласнюють, та проти певної розпусної сваволі челядників, котрі прибувають до цього міста звідкиінде, досі нічого в себе постановленого і впорядкованого не мали; і з цієї причини просили нас про певні братські права, згідні зі звичаєм і ревно дотримувані у славних ремеслах за звичаєм і зразком інших, як закордонних, так і в цьому Королівстві визначніших міст, насамперед на славу Бога Всеблагого і Всевишнього, а потім для спільного пожитку всіх та на особливу честь, оборону й окрасу цього міста. Там також для кожного з майстрів-цирульників визначено певні порядки. З яких статей, нами затверджених, перша є такою: Челядник, який хотів би стати майстром, прибуваючи сюди звідкиінде, якщо спершу в когось із майстрів цього цеху працював принаймні протягом певного часу, повинен надати докази, що навчався цього ремесла законно й чесно, або як міщанин, приведений до присяги перед магістратом цього міста, внести до спільної скриньки цеху за перший вступ одну гривню грошей. Далі спеціально на користь цього ж цеху, на придбання спільного озброєння, нехай сплатить десять флоринів, рахуючи по тридцять грошів. Зрештою нехай виконає випробування, тобто шедеври свого ремесла в присутності майстрів усього цього цеху і нехай їх представить відповідно до того, як тут описані види медикаментів, з яких: перший зветься Dialthea; другий: Emplastrum Galmeien; третій: Unguentum fuscum; четвертий: Balsis cerium; п'ятий: Emplastrum Coeperium; шостий же, сьомий і восьмий: Reopoculam, смоли, кровопускання [...] Слід також підготувати і нагострити інструменти, придатні для належного розтинання [...]. Для виконання і приготування цього призначений день [...], а весь матеріал буде наданий братством. А якщо за таких установлених [умов] цей кандидат задовольнить вимоги або в частинах, або в іншій частині їхнього вправляння, [...] нарешті, якщо захоче вирушити кудись інде на півріччя, тобто пів року для кращого вишколу, після закінчення такого часу, якщо потім повернеться, цього разу знову виконає випробування свого ремесла, як належить; а також якщо б забажав вирушити в мандрівку [...] заплатить до цеху п'ять польських флоринів. Зрештою після здійснення кандидатом [...] після пожертвування [...] на користь цього ж цеху [...]. Стаття друга: Якщо котрийсь із майстрів, прибуваючи звідкиінде до цього міста, хотів би вступити до їхнього цеху, нехай не вносить грошей владі, доки в цій справі не порозуміється з майстрами цеху. Стаття третя: Ніхто нехай не наважується займатися їхнім ремеслом, хіба що спершу повністю виконає те, чого вимагають їхні порядки і звичаї. Стаття четверта: Слуг чи будь-кого, враженого будь-якою інфамією [...] негідного ремесла, жоден із цехових товаришів нехай у себе не тримає. Бо якщо б хтось такого мав, нехай не наважується доти вивішувати мидницю перед своїм будинком, а крім того нехай буде зобов'язаний сплатити грошову кару. Стаття п'ята: На цехові ж збори, хоч би коли вони відбувалися, якщо будь-хто з майстрів чи челядників не з'явиться і через посланця про якусь свою законну перешкоду не повідомить, нехай буде покараний одним фунтом воску. Стаття шоста: Кожен учень нехай навчається і вправляється в цьому ремеслі впродовж трьох послідовних років, а цеху з нагоди представлення нехай внесе п'ятнадцять [грошів]. Хоч би скільки грошей від цього ж таки учня його майстер отримав, половину цих грошей нехай завжди віддає до цеху; і все ж учень цей після закінчення років свого навчання нехай від цього ж свого майстра [...] не відходить, доки протягом пів року на правах молодшого челядника не відпрацює в майстерні цього ж свого майстра. Стаття сьома: По смерті будь-кого з майстрів, його дружина-вдова нехай має право тримати майстерню з одним челядником, доки доброчесно поводитиметься у вдівстві. В іншому разі, якщо б не так доброчесно жила і піддалася намовлянням іншого чоловіка, буде позбавлена такого ремесла. Коли ж челядник і ця вдова, поводячись доброчесно, укладуть між собою чесний шлюб, і подібно якщо котрийсь із челядників візьме за дружину дочку якогось майстра чи цієї ж [вдови], або син майстра, навчений цього ремесла, забажає стати майстром, кожен такий за особливим привілеєм зобов'язаний буде виконати лише чотири випробування ремесла, визначені цехом, а від виконання решти має бути звільнений. Стаття восьма: Жоден із майстрів нехай не знімає пов'язки іншого майстра під час лікування, доки після досягнення згоди цей пацієнт не виплатить повністю плату першому майстрові, під загрозою кари одним каменем воску на користь цеху. Стаття дев'ята: Якщо коли-небудь під час лікування трапиться комусь якесь тяжке й смертельне ушкодження, той, хто лікує, нехай приведе одного або двох старших майстрів і виявить їм свій спосіб лікування. Стаття десята: Що задля оборони, окраси і варти цього ж міста Львова, за будь-якої нагальної потреби у зв'язку з громадськими тягарями, коли бурмистр через слугу їх повідомить, вони повинні виставити під ратушею одного добре спорядженого озброєного зі свого братства, і це в міру того, як це їхнє братство ставатиме численнішим і заможнішим. Подібно слугам варти і міським сторожам, якщо коли-небудь їм чи котромусь із них заподіють рани на громадській службі міста, ці самі цехові майстри пильно забезпечать лікування і завжди надаватимуть його безоплатно задля спільного блага. Ми отже, згадані райці, зваживши, що вище наведена рекомендація і прохання згаданих хірургів, подане раді міській, – чия вправність у ремеслі в цьому місті нам і багатьом іншим особам досі слугувала, – випливла зі справедливої і праведної причини і нічого в ній не міститься, що не поєднувалося б із громадською і спільною користю та честю цього міста, і бажаючи, щоб на підставі таких праведних постанов, за звичаєм інших ремесел і цехів, самі майстри та учні в цьому хірургічному ремеслі у всякій чесності, добрих звичаях і належному обов'язку поводилися й керувалися, із цих причин, закликавши ім'я Всемогутнього Бога, силою прав і привілеїв фундували цех і братство, як і цим фундуємо, а статті, вище перелічені, всі і кожну окремо схвалили і ратифікували, і цим схвалюємо і ратифікуємо. З тим однак застереженням, що за подальшої потреби справи і часу має належати нам і нашим наступникам вільна можливість додавати, віднімати, виправляти, пом'якшувати або змінювати. На свідчення цього листа, до якого печатку нашого міського уряду було привішено. Діялося і дано у Львові, дня двадцятого місяця серпня року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого. Ми ж, вищезгаданий король Стефан, визнаючи таке прохання слушним і розумним, вище вписаний лист у всіх його умовах, клаузулах і статтях, належно і чесно братством і цехом хірургів на вічні часи в цьому ж місті нашому львівському до тримання й дотримання, наскільки він узгоджується із правом, визнали гідним схвалення і підтвердження, як і цим нашим листом схвалюємо, ратифікуємо і підтверджуємо. Постановляючи, що все вище написане повинно набути сили належної тривалості; про що доводячи до відома всіх і кожного зокрема, хоч би якої гідності, стану і становища вони були, а особливо шляхетного Миколая Гербурта з Фульштина, старости нашого львівського, та славетних райців, сорока мужів і всього міста нашого Львова, нинішніх і майбутніх часів сущих, наказуємо, щоб згаданих майстрів-хірургів братства названого цеху, як і кожного з них, згідно з приписами цього конфірмаційного листа з усіма його постановами берегли і дбали про їх дотримання, і не чинили, і не допускали, щоб коли-небудь чинилося будь-що всупереч змісту цього [письма], під нашою немилістю і карою ста гривень золота, що виплачується порівну на користь нашої королівської скарбниці та названого цеху. На віру і свідчення чого нашу печатку до цього [письма] було привішено. Дано у Львові, дня восьмого місяця вересня року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого, а правління нашого року третього. У присутності велебних, вельможних і шляхетних: Яна Сененського із Сенна архієпископа львівського, Войцеха Старожребського перемишльського, [...] Пйотра з Поремби сандомирського і краківського канцлера, [...] Анджея з Тенчина каштеляна краківського, Остафія Воловича каштеляна троцького підканцлера Великого Князівства Литовського та берестейського і радомського старости, Єроніма Сенявського з Гранова руського і подільського, [...] Яна з Тенчина белзького і люблінського, Єжи Язловецького подільського і куявського [...] старост, Станіслава Гербурта з Фульштина львівського і самбірського, Станіслава Домбровського з Домброви хелмського, Миколая Фірлея з Домбровиці бецького і казимирського та наших гродських, Яна Сененського із Сенна жарновського, Анджея Опалінського надвірного нашого Королівства та сремського, Станіслава Стадницького зі Жмиґрода сяноцького каштелянів і старост, Яна Замойського із Замостя канцлера Королівства нашого та острянського, кам'янецького, книшинського старости, Яна з Дембовиці підканцлера Королівства нашого, Анджея з Тенчина маршалка двору нашого та радомського старости, Станіслава Чарноцького канцлера двору нашого і препозита сандомирського, Єроніма Гостомського з Гостомина равського, Анджея з Бібрки дрогобицького, Яна Гостомського [...] старост, Станіслава Решки секретаря більшого, Яна Димітра Соліковського схоластика ленчицького, Мацея Клодзінського архідиякона познанського каноніка краківського, Войцеха Барановського каноніка гнєзненського каноніка краківського, Пйотра Цєклінського секретаря, та багатьох інших секретарів, дигнітарів, урядників і достойників двору нашого, вірних і щиро милих нам, вірогідних свідків цього. Дано через руки згаданого вельможного Яна Замойського із Замостя, найвищого канцлера Королівства Польського та книшинського, тикоцинського і т. д. старости, щиро нам милого. Стефан король [в. р.] [Пліка, канцелярська нотатка внизу:] Підтвердження братства львівських хірургів [Verso:] [Архівна нотатка:] Привілей короля Стефана, року 1578 [Пізніші сигнатури:] 131/1 - 589; 1578; Nro 850; 922

In Nomine Domini Amen Ad perpetuam rei memoriam. Nos Stephanus Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhiniae, Podlachiae, Culmensis, Elbingensis, Pomeraniae, Livoniaeque etc. Princeps Transylvaniae etc. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest universis et singulis harum notitiam habituris, tam praesentibus quam futuris. Exhibitas esse nobis per certos Consiliarios nostros nomine Famatorum Seniorum totiusque Fraternitatis Contubernii Chirurgorum seu Cirulicorum Civium nostrorum Leopoliensium, Literas infrascriptas pergamineas sub titulo et sigillo subappenso Famatorum Consulum Civitatis nostrae Leopoliensis sanas, salvas, et integras nullaque suspitione notabiles, se habentes, continentes in se constitutionem Contubernii et Fraternitatis artis Chirurgicae articulatim descriptam, ad bonumque regimen et ordinem in eadem arte Chirurgica observandum pertinentes. Supplicatumque nobis ut easdem ipsis ipsamque Fraternitatem et Contubernium Chirurgorum authoritate nostra Regia approbare, ratificare, et confirmare dignaremur. Quarum tenor sequitur et est eiusmodi: Consules Civitatis Leopoliensis, notum facimus tenore praesentium universis tam praesentibus quam futuris. Exorvisse coram nobis in senatu Consulari residentibus Famatos et Honestos Florianum Gortz, Dominicum Hebener, Joannem Szonembergk, et Albertum Dzierzkowicz, Chirurgos Magistros Seniores Cives Leopolienses, bono ipsorum statui ac Artificii eorum operationibus et exercitationibus in ea Civitate ex decedere plurimum, citod contra indoctos et improbatos plerosque artem chirurgicam liberius et proterve sibi vendicantes, atque contra sociorum aliunde in eam Civitatem venientium solutam quandam licentiam, nihil adeo apud se constituti et ordinati hucusque haberent, eamque ob rem postulasse a nobis certas leges fraternitatis, ceffarum artium consuetudinarium et observantissimam curam laudabilium, more et exemplo aliarum tam exterarum quam etiam Regni huius praecipuarum Civitatum ad Dei Optimi Maximi cum primis gloriam, deinde ad communem omnium utilitatem, atque ad Civitatis huius singulare decus, praesidium et ornamentum. Ibi ac pro tempore existentibus Magistris ordinati Cirulicorum certo circumscripti. Quorum Articulorum per nos nobis pervectorum Primus talis est: Socius qui Magistrum creari voluerit, aliunde hic veniens, dum prius apud aliquem ex Magistris huius Contubernii saltem altero tempore laboraverit, suas cum probationes actu sui legitimi ac honesti artificium hoc didicisse opus est ut exhibeat, seu Civis apud Magistratum eius Civitatis iuratus, et ad commune Contubernii aequiterium pro primo ingressu marcam unam pecuniae reponat. Deinde specialiter illam eidem Contubernio pro comparanda communi armatura florenos decem ovetis triginta similibus computari impendat. Jam demum experimenta seu specimina eius artificii in praesentia Magistrorum totius eiusdem Contubernii conficiat, atque commen[da]ret per eas ut hic descriptae sunt rerum species, quarum Prima vocatur Dialthea. Secunda, Emplastrum Galmeien. Tertia, Unguentum fuscum. Quarta, Balsis cerium. Quinta, Emplastrum Coeperium. Sexta vero, Septima et Octava, Reopoculam, resinulas, Phlebotomiam illas quidem criminibus. Est autem remis bene incidendis apta, castigata omnia producere et acwere. Quibus conficiendis et exequendis data est dies [...], ubi materia omnis ex Fraternitate suppeditabitur. Et hic quidem ita constitutis probans ille vel vel membra vel in alterius eorum exercituelue parte satisfecerit, [...] tandem discipulum melioris notam placet quopiam pro semestris seu dimidia parte anni se se conferre debet, exspiratoque tali tempore si postea redierit, hac vice artis sua experimenta denuo prout par est elaborabit, atetiam si ad itineri dare se se forte voluerit [...] quinis Florenos polonicales ad Contubernium persolvet. Facta demum postquam ab eo probante [...] promittit per eorum satisfactionem ipsum iam suum [...] volens post oblationem vacari more et consuetudine ritui pro eiusdem Contubernij [...] commoda. Secundus articulus. Si quis ex Magistris aliunde in eam Civitatem veniens Contubernium istorum voluerit, is pecuniam ante maiestates non prius exponat donec ea nomine cum Magistris Contubernij composuerit. Tertius Articulus. Nullus artificio eorum operando se se ingerat, nisi prius ea qua ipsorum ordinationes et consuetudines exigunt, in toto suppleant. Quartus Articulus. Servum vel reclinatum aliquem infamia quacunque [...] artificioso indignum nemo Contubernalium apud se foveat. Talem enim quempiam quis habuerit, tamdiu peltim exponere ipsibus suis non praesumat, imo etiam expensam deponere teneatur. Quintus Articulus. Ad convocationem autem Contubernalem quoties evenerit, quisquis Magistrorum vel sociorum se non stiterit vel per nuncium suum de suo legati aliquo impedimento non denunciaverit, libram una cerae puniatur. Sextus Articulus. Discipulus quisque hoc artificium discat ac exerceat annis tribus continuis, et ad Contubernium praesentationis causa quindecim offerat. Quicquid vero pecuniae ab eodem exercitante, Magister suus percipiet eius pecunia partem dimidiam in Contubernium semper tradat, neque tamen discipulus ille post emeritos institutionis suae annos ab eodem Magistro suo risqua discedat, donec per anni dimidium vice modici socii in eadem sui Magistri sui officina laboraverit. Septimus Articulus. Mortuo aliquorum Magistro uxor eius vidua superstes, unum artificii cum uno socio librum habeat, quoad usque decenter se se in viduitate gesserit. Secus enim si minus decenter vixerit, et facti alterius mariti subdela fuerit, tali artificio privabitur. Quando vero socius et eadem vidua decenter se se gerentegerentes, matrimonium honestum secum contraxerint, ac similiter ubi aliquis sociorum filiam alicuius Magistri aut eiusdem in uxorem acceperit, vel illam Magistri filius in eadem arte exercitatus, creari in Magistrum affectaverit, talis quisque ex singulari praerogativa quatuor tantum per contubernium assignanda artis specimina efficere et a caeteris reliquis efficiendi liber esse debebit. Octavus Articulus. Nemo Magistrorum alterius Magistri ligaticnem in curatione solvat, donec post pactum ille priori Magistro et curatus suo mercedem suam perposolverit, sub poena unius lapidis cerae ad Contubernium succumbenda. Nonus Articulus. Si quando in curatione accidat gravis aliqua et leathis cuiquam ligatio, ad eam ille qui curat, adducet unum aut duos ex Senioribus Magistris, eisque medelam suam curationis manifestet. Decimus Articulus. Quod propter defensam, ornamentum, et praesidium eiusdem Civitatis Leopoliensis, oneribus de publico aliqua ingruenti necessitate, Proconsul per famulum eos certiores reddiderit, Armaturam unum bene instructam ex fraternitate sua ad Praetorium statuere debent, et hoc quocadvis eadem ipsorum fraternitas fiat auctior ac locupletior. Famulatum item custodum et vigilium Civitatis, si quando eis vel alteri eorum vulnus in obsequio publico Civitatis inflicta fuerint, Magistri idem Contubernales curationem diligentem facient, eue ordina ae eam gratis semper causa Reipublicae praestabunt. Nos itaque praefati Consules considerantes praeinsertam commendationem memoratorum Chirurgorum petitum Magistratum, de quo in ea Civitate artis peritia nobis atque multis aliis personis hucusque consuluit, a iusta et legittima ratione esse profecta, nec in ea reperiri quicquam, quod non cum publica et communi eiusdem Civitatis utilitate ac honestate coniunctum esse videatur, volentesque eorundem, ut talibus legitimis institutis more aliarum Artificium et Contuberniorum, quoad in arte ista chirurgica Magistri ipsi et discipuli in omni probitate alios in moribus honestis et in officio debito se se retineant et gubernent, ob causasque invocato Dei omnipotentis nomine, vigore Jurium et Privilegiorum morum Contubernium et Fraternitatem dit fundavimus, sicut quidem praesentibus fundamus, articulosque praemissos omnes et singulos approbavimus et ratificavimus, approbamusque et ratificamus per praesentes. Ita tamen quod iuxta rerum et temporum postea exigentiam arrogandi, minuendi, corrigendi, moderandi, aut immutandi nobis et successoribus nostris, libera dederi esse facultas. Harum testimonio literarum quibus Sigillum officii nostri Consularis est appensum. Actum et datum Leopoli die vigesima Mensis Augusti Anno Domini Millesimo Quingentesimo Septuagesimo Octavo. Nos itaque Stephanus Rex praenominatus, supplicationem eiusmodi uti iustam et rationabilem esse animadvertentes, literas praeinsertas in omnibus eorum conditionibus, clausulis et articulis, rite atque probe Fraternitati et Contubernio Chirurgorum perpetuis temporibus in eadem Civitate nostra Leopoliensi tenendum et observandum, quantum de iure est approbandum et confirmandum duximus, uti quidem approbamus, ratificamus, et confirmamus praesentibus literis nostris. Decernentes omnia suprascripta robur debitae firmitatis obtinere debere, quod ad universorum et singulorum cuiuscunque Dignitatis, Status et Conditionis existentium, praesertim vero Generosi Nicolai Herborth de Fulstin, Capitanei nostri Leopoliensis, ac Famatorum Consulum, Quadraginta virorum, ac totiusque Civitatis nostrae Leopoliensis praesentium et deinceps futuri temporibus existentium, notitiam deducentes mandamus, ut memoratos Magistros Chirurgos Fraternitatis Contubernii memorati, nec non singulos eorum iuxta praescripta praesentium literarum modum confirmatoriarum omnibus eorum contentis conservent et conservari curent, nec eis aliquid ullo unquam tempore contra praesentium tenorem inferri faciant vel fieri permittant, sub indignatione nostra et poena centum marcharum auri pro parte Camerae nostrae Regiae et memorati Contubernii personarum mediatim solvenda. In cuius rei fidem ac testimonium Sigillum nostrum praesentibus est appensum. Datum Leopoli, die octava mensis Septembris, Anno Domini Millesimo Quingentesimo Septuagesimo Octavo, Regni vero nostri anno tertio. Praesentibus Reverendis, Magnificis et Generosis Joanne Sienieński de Sienno Archiepiscopo Leopoliensi, Alberto Starozrebski Premisliensi, [...] Petro a Poremba Sandomiriensi et Cracoviensi Cancellario, [...] Andrea a Thanczin Castellano Cracoviensi, Eustachio Wollowicz Castellano Trocensi Vicecancellario Magni Ducatus Lithuaniae ac Brestensi Radominensi Capitaneo, Hieronymo Sieniawski a Granow Russiae Podoliaeque, [...] Joanne a Thanczin Belzensi et Lublinensi, Georgio Jazlowiecki Podoliae Cuiaviaeque [...] Capitaneis, Stanislao Herborth de Fulstin Leopoliensi ac Samboriensi, Stanislao Dambrowski a Dambrowo Chelmensi, Nicolao Firley de Dambrowicza Biecensi et Casimiriensi ac Castrensensibus nostris, Joanne Sienieński a Sienno Zarnoviensi, Andrea Opalinio Curiae nostrae Regni ac Sremensi, Stanislao Stadnicki de Zmigrod Sanocensi Castellanis et Capitaneis, Joanne Zamoyski de Zamoscie Regni nostri Cancellario ac Ostrzensi Kaminiecz Knyszynensi Capitaneo, Joanne a Dembovica de Dembowicz Regni nostri Vicecancellario, Andrea a Thanczin Mareschalco Curiae nostrae ac Radomiensi Capitaneo, Stanislao Czarnocki Curiae nostrae Cancellario et Praeposito Sandomiriensi, Hieronymo Gostomski de Gostomin Ravensi, Andrea a Bobrka Drohobiciensi, Joanne Gostomski [...] Capitaneis, Stanislao Reszka Secretario maiore, Joanne Demetrio Solikowski Scholastico Lanciciensi, Mathia Kłodzinski Archidiacono Posnaniensi Canonico Cracoviensi, Alberto Baranowski Canonico Gnesnensi Canonico Cracoviensi, Petro Ciekliński Secretario, ac aliis quam plurimis Secretariis, Dignitariis, Officialibus et Aulae nostrae Proceribus fidis et fidelibus nostris dilectis ad praemissa fide dignis. Datum per manus praefati Magnifici Joannis Zamoyski de Zamoscie Regni Poloniae Supremi Cancellarii ac Cestrensis, Knyszynensis, Tyczyensis etc. Capitanei nobis sincere dilecti. Stephanus Rex [m.p.] [Plika, nota kancelaryjna pod spodem:] Confirmatio Fraternitatis Chirurgorum Leopoliensium [Verso:] [Nota archiwalna:] Privileg[ium] Regis Stephani Anno 1578 [Sygnatury późniejsze:] 131/1 - 589; 1578; Nro 850; 922