Підтвердження привілеїв цеху львівських сукнярів королем Сигізмундом III Вазою

СИГІЗМУНД Третій, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський тощо, а також спадковий король шведів, ґотів і вандалів. Сповіщаємо цією нашою грамотою всім і кожному зокрема, кого це стосується, що перед нами було покладено дві пергаментні грамоти привілеїв: першу, якою найясніший попередник наш король Стефан підтвердив певні прерогативи львівським краячам сукна, ласкаво надані й поступлені нашими попередниками, підписану рукою того ж государя короля Стефана та скріплену вислою більшою печаткою канцелярії; другу ж, якою магістрат міста Львова заснував цех тих самих краячів сукна, скріплену вислою райською печаткою, цілі, неушкоджені й вільні від будь-якої вади чи підозри. І нам було подано супліку від імені цього ж цеху, аби ми зволили нашою королівською владою їх схвалити, підтвердити та ратифікувати. Зміст першої з них слово в слово такий: СТЕФАН, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський, волинський, підляський, інфлянтський тощо, а також князь Семигороддя. Сповіщаємо цією нашою грамотою всім і кожному зокрема, хто про це знатиме, що перед нами посли нашого міста Львова від імені краячів сукна цього ж нашого міста поклали і представили лист пана Сигізмунда, Першого цього імені, короля, найславнішого нашого попередника, складений на пергаментному аркуші, скріплений підвішеною більшою коронною печаткою та підписом Самуїла, єпископа краківського і канцлера Королівства Польського, неушкоджений і вільний від будь-якої вади та лихої підозри. І ті ж посли звернулися до нас із суплікою, аби ми зволили цю грамоту і все в ній викладене нашою королівською владою схвалити й підтвердити. Зміст її був таким: В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять про справу. Оскільки зі смертних речей ніщо не є більш минущим, ніж сама пам'ять, тому, аби те, що діється в часі, не зникло, завбачливість людського розуму винайшла спосіб довіряти такі справи пам'яткам письма задля пам'яті прийдешніх. Отож ми, СИГІЗМУНД, Божою ласкою король Польщі, верховний князь литовський, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, куявської, ленчицької, хелмінської, ельблонзької, поморської, руської, прусської, мазовецької тощо пан і дідич, сповіщаємо змістом цього [листа] всім і кожному зокрема, нинішнім і майбутнім, хто про це дізнається, що коли чесні краячі сукна нашого міста Львова доповіли нам, що їхні привілеї з волі долі, через пожежу більшої частини міста внаслідок жорстокості вогню було знищено, в яких виразно було написано, що ніхто, крім них, у місті Львові не має права краяти сукно будь-якого виду і продавати на лікті, з причини чого вони щороку сплачують певний чинш на львівський замок. Нині ж багато людей без дозволу міста на їхню шкоду насмілюються всіляке сукно явно і потай краяти на лікті й продавати, з чималою кривдою та збитком для тих самих краячів сукна нашого міста Львова. Чому з їхнього боку нас покірно просили, аби ми зволили цим самим сукнярам, які такого роду чинші та тягарі на львівський замок на нашу користь платити зобов'язані, тією ж королівською милістю зарадити, щоб жоден інший купець чи крамар, місцевий чи прибулий, хоч би якого стану чи становища, віри чи обряду він був, окрім самих міських краячів сукна, сукно будь-якого роду і ґатунку на шкоду і збиток цим львівським сукнярам не важився на лікті чи на частини краяти і зовсім різати. Ми отож, бажаючи з нашої королівської ласки виявити цим сукнярам милість і за заслуги дати їм цю вольність [...] визнали за належне надати і пожалувати, як і даємо та підтверджуємо навіки. Постановляючи, що жодна людина, якого б стану і становища не була, на шкоду і збиток цих сукнярів згаданого нашого міста Львова, у місті й поза містом Львовом, під будь-якою юрисдикцією, сукна хоч би якого роду і ґатунку вони були, явно чи таємно на сувої і частини не важилася краяти та продавати на шкоду і збиток цих львівських краячів під карою вилучення та втрати цього сукна. З якого половину цим самим сукнярам, а половину уряду, який підтримав їх у вилученні таких сукон, хочемо щоб відійшла. Тому тобі, уродженому Миколаю Одновському з Фульштина, каштеляну перемишльському і тогочасному старості, а за його відсутності підстарості, як і бурмистрові та райцям міста Львова наказуємо цим [листом], аби ви, закликані цими львівськими сукнярами до схоплення таких їхніх шкідників, котрі їм на шкоду такого роду сукно на лікті й на частини крають і продають, надали їм належну допомогу і в таких справах їх берегли та захищали з огляду на свій уряд і нашу королівську ласку, не чинячи інакше. На віру і свідчення чого нашу печатку до цього [листа] підвішено. Дано в Кракові у Великий Четвер року Божого тисяча п'ятсот сорок першого, правління ж нашого сорок першого. У присутності найпревелебнішого та ясновельможних у Христі отців, панів Миколая, архієпископа гнєзненського, легата уродженого і примаса, Самуїла Мацейовського, єпископа краківського і канцлера Королівства, Бенедикта Ізбєнського познанського, Анджея Чбжедовського [Зебжидовського] влоцлавського, Анджея Зебжидовського плоцького єпископів; а також вельможних і уроджених Петра Кміти, воєводи і старости краківського, нашого Королівства маршалка великого коронного, а також перемишльського, списького тощо старости, Яна графа з Тарнова сандомирського, нашого двору маршалка, а також люблінського, лелівського старости, Станіслава з Ласька сєрадзького, Яна Дзєжговського мазовецького і варшавського старости воєвод, Миколая з Волі сандомирського, Спитка Йордана краківського, Зигмунта Костки гданського, чховського, ломжинського, візького старости, Єжи Єжевського варшавського каштелянів, Валентина Дембінського, Якуба Уханського декана плоцького архідиякона познанського двору нашого референдарів, Анджея Чарнковського препозита гнєзненського, Філіпа Паднєвського кантора краківського, Станіслава Гозія доктора обох прав, Петра Порембського офіціала радомського секретарів Королівства нашого, Марціна Вольського скарбника нашого двору, начальника наших покоївців, хорунжого і бургграфа краківського, Ахація черського, золочівського старости, Августина Котвича начальника нашої стайні та інших достойників і урядників наших, щиро і вірно нам милих, вірогідних свідків при вищесказаному. Дано через руки найпревелебнішого у Христі отця, пана Самуїла Мацейовського, єпископа краківського, канцлера Королівства Польського. [Власноруч:] Самуїл, єпископ краківський і канцлер Королівства Польського. Ми отож, прихильно схиляючись до цього прохання, поданого нам цими ж послами нашого міста Львова, внесений вище лист у всіх його пунктах, клаузулах, статтях і умовах, наскільки приписи загального права це дозволяють, визнали гідним схвалення і підтвердження, як і справді цією нашою грамотою схвалюємо та підтверджуємо, і постановляємо, що він повинен зберігати належну та властиву собі силу і вагу. На віру чого цю грамоту нашою рукою підписали і печаткою нашого Королівства скріпити наказали. Дано в Кракові дня двадцять першого місяця жовтня року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого, панування ж нашого року третього. Другий же лист дослівно звучить так: РАЙЦІ міста Львова, мешканців міста Львова з волі Найяснішої Королівської Величності, пана нашого наймилостивішого, очільники. Сповіщаємо цим документом, що оскільки процвітання міста залежить насамперед від того, щоб звичаї та закони, які з самого початку було встановлено, якомога суворіше зберігалися і застосовувалися; а оскільки цей обов'язок насамперед лежить на самих магістратах, то коли до цього спрямовані прагнення приватних міщан і кожен зі свого боку підтримує спільну турботу, ми вважаємо це легшим і надійнішим шляхом до зміцнення загального блага; адже якщо вони помітять такий намір своїх [міщан], то не лише не повинні йому перешкоджати, а й навпаки — підтримувати і заохочувати, а зусилля доброзичливо підтримувати і своєю прихильністю зміцнювати. Тому й ми, коли нам міщани наші молодші католики, які займаються краянням і продажем сукна, заявили, що зазнають великих збитків і перешкод від людей, частково євреїв і схизматиків, частково інших, яким це за законом і давнім звичаєм не дозволено, і побоюються внаслідок цього зловживання привілеями та порушення міського порядку, і кликали нас на поміч, аби ми згідно з тим, чим зобов'язані задля підтримки й дотримання законів, зарадили їхнім втратам і протиставили наш авторитет безпідставним кривдам супроти загальної користі, — не могли не прихилитися до їхніх побажань, щиросердно виявляючи їм усю нашу прихильність, ласку й допомогу, бажаючи, наскільки в наших силах, збереження спокою міста та піклуючись про їхній захист від збитків. Тому, оскільки в силу обов'язків нашого уряду ми всіляко прагнемо процвітання міста, щоби те, що стосується їхньої справи, було пильно й дбайливо доручено до спільної дії з нами; а щоб вони могли робити це зручніше, визнали за належне заснувати тут між собою товариство, яке обиратиме [старших] свого об'єднання і подаватиме нам на затвердження, котрі матимуть владу скликати збори і радитися з іншими братами лише з цією метою, а не з іншою, аби про свої обов'язки в разі потреби одностайною згодою зручніше радитися, привілеї від предків, авторитетом нашого міста скріплені, зібрати [...] цьому ж об'єднанню даємо і надаємо, як і цим повноваженням дали і даємо їм дозвіл [...] явно і потай шкідників краячів сукна стримувати, а ґродський старостинський уряд [...] едиктом і авторитетом Найяснішої Королівської Величності, пана нашого наймилостивішого, згідно з привілеями згаданих польських королів спроможний буде нести допомогу цьому цеху краячів сукна, а це об'єднання краячів сукна матиме змогу затвердження цього зібрання паном міста, щоразу проти такого роду [...] від Найяснішої Королівської Величності, пана нашого наймилостивішого, найпокірніше отримати. На віру всього цього нашу печатку до цього [листа] було привішено. Діялося і дано у Львові в понеділок перед найближчим святом святого апостола Фоми, року Божого тисяча п'ятсот дев'яносто четвертого. І до цього прохання ласкаво прихиляючись, ми, СИГІЗМУНД БОЖОЮ ЛАСКОЮ КОРОЛЬ вищеназваний, вищевписані грамоти як справжні в усіх їхніх пунктах, клаузулах, статтях, умовах та окремих і всіх змістах за гідні визнання, підтвердження і ратифікації визнали, як і справді, наскільки міркування загального права і доведений звичай дозволяють, схвалюємо, підтверджуємо і ратифікуємо, та хочемо, аби вони мали силу належної тривалості і всіма, кого це стосується, так само, як у вищевписаних грамотах привілеїв [...], дотримувалися, шанувалися і виконувалися. На віру чого цю грамоту, власноруч нами підписану, печаткою Королівства наказали скріпити. Дано в Кракові на вальному сеймі нашого Королівства дня сімнадцятого місяця березня року Божого тисяча п'ятсот дев'яносто п'ятого, панування нашого в Польщі восьмого, а в Швеції другого. [Підпис короля:] Сигізмунд король [Пліка — підпис секретаря/нотаріуса, арк. 7:] Ян Зембоцький [вл. р.] [Зворот:] [Різні архівні нотатки XVI–XVIII ст., зокрема:] Підтвердження привілеїв [...] Братства львівських краячів сукна [...] 1595 до актів [...] № 623 [Печатка:] [Слід/залишок коронної печатки у восковій мисці, підвішена на червоно-золотому шовковому шнурі].

[W nagłówku majuskułą ozdobną:] S I G I S M V N D V S Tertius Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniaeq[ue] etc. Nec non Suecorum, Gottorum, Wandalorumq[ue] haereditarius Rex. Significamus praesentibus l[ite]ris nostris, quorum interest universis et singulis. Exhibitas esse coram nobis l[ite]ras Privilegiorum pergameneas binas: alteras quibus s[erene] d[ecessor] noster Rex Stephanus praerogativas certas Pannicidis Leopolien[sibus] ab antecessoribus nostris benigne datas et concessas confirmavit manu eiusdem d[omini] Stephani Regis subscriptas et Sigillo pensili maioris Cancellariae communitas; alteras autem quibus Magistratus Civitatis Leopolien[sis] Contubernio Pannicidarum eorundem instituit Sigillo Consulari pensili communitas, sanas, integras, omniq[ue] prorsus suspicionis vitio carentes. Supplicatumq[ue] nobis esse eiusdem Contubernii nomine, ut eas auctoritate n[ost]ra Regia comprobare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum aliarum tenor de verbo ad verbum sequitur huiusmodi: STEPHANUS Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Wolhiniae, Podlachiae, Livoniaeq[ue] etc. Nec non Princeps Transsylvaniae. Significamus his l[ite]ris n[ost]ris quorum interest universis et singulis earum notitiam habituris. Productas et monstratas fuisse coram nobis ab Internunciis Civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] nomine Pannicidarum eiusdem Civitatis n[ost]rae l[ite]ras d[omini] Sigismundi eius nominis Primi Regis antecessoris n[ost]ri laudatissimi in charta membranacea scriptas appensione maioris Sigilli Regni et subscriptione Samuelis Episcopi Cracovien[sis] et Regni Pol[oni]ae Cancellarii munitas integras omniq[ue] vitio et sinistra suspitione caren[tes]. Supplicationeq[ue] nobis ab iisdem Internunciis esse, ut eas ipsas l[ite]ras et omnia in illis comprehensa auctoritate n[ost]ra Regia approbare et confirmare dignaremur. Carum vero tenor iste fuit: IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Cum rerum mortalitate nihil memoria ipsa extat volubilius, ideo ne ea quae sub tempore aguntur evanescant humana rationis industria re[perit] quo talia l[ite]rarum monumentis futurae memoriae commendarentur. Proinde nos SIGISMUNDUS Dei gratia Rex Poloniae, supremus Dux Lithuaniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Cuiaviae, Lancitiae, Culmen[sis], Elbingen[sis], Pomeraniae, Russiae, Prussiae, Masoviae etc. d[omi]n[u]s et haeres. Significamus tenore praesentium universis et singulis praesentibus et futuris harum notitiam habituris. Quod cum honesti Pannicidae Civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] ad nos detulissent Privilegia eorum casu fortuito nobilioris civitatis per ignis inclementiam conflagratione amisisset, in quibus diserte scriptum erat, quod nemo praeter eos in Civitate Leopolien[si] pannos cuiusgeneris incidere et ulnatim vendere possit, propter quod certum censum arce[m] m[ini]m[am] Leopolien[sem] singulis annis solvunt. Nunc tamen multos multos nulla civitate authore quidem in damnum eorum pannos omnis q[uo]vis palam et occulte ulnatim incidere et vendere audent cum ipsorum pannicidarum Civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] iniuria et praeiudicio non mediocri. Quare nobis pro parte ipsorum supplicatum, ut quatenus eisdem pannicidis qui census et onera huiusmodi ad Castrum Leopolien[se] solvere pronobis tenentur eadem Regia clementia providere dignaremur, ne quis alius mercator vel institor incola et advena cuiuscunq[ue] status et conditionis fidei seu ritus fuerit praeter ipsos pannicidas Civitatis pannum omnis generis et materiei inacturae et praemarielii ipsorum pannicidarum Leopolien[sium] ulnatim vel in partes incidat et m[ini]me scindere praesumat. Nos itaq[ue] cupientes de nostra Regia clementia ipsis pannicidis gratificare meritisque ipsos damus eam libertatem per ipsosmet madendandi pannos quoscunque tam dam et conferendam esse duximus prout damus et confirmamus perpetuo. Statuentes quod nullus hominum cuiuscunq[ue] status et conditionis fuerit in damnum et iacturam ipsorum pannicidarum Civitatis n[ost]rae praenota[tae] Leopolien[sis] in civitate et extra civitatem Leopolien[sem] sub quacunq[ue] iurisdictione panni ipsi cuiuscunq[ue] qnis et materiei existat palam vel occulte havmas et partes incidere atq[ue] vendere audeat in damnum et detrimentu[m] ipsorum pannicisori[um] Leopolien[sium] sub ipsorum pannorum receptione et amissione. Cuius dimidia partem ipsis pannicisoribus, dimidiam vero officio a quo adiuti in recipiendis eiusmodi pannis fuerint cedere volumus. Quocirca tibi G[ene]roso Nicolao Odnowski de Tulsstyn Castellano Praemysliensi et pro tempore existenti Capitaneo et sub absentia eiusdem Vicecapitaneo nec non Proconsuli et Consulibus Civitatis Leopolien[sis] committimus per praesentes ut d[i]c[t]os per ipsos pannisores Leopolien[ses] ad capiendum tales eorum damificatores in praeiudiciu[m] ipsorum huiusmodi pannos ulnatim et in partes incident[es] et venden[tes] requiniti fueritis ad eandem debita parochis illis praesidia eosq[ue] in talibus tueamini ac defendatis pro officio suo et gratia n[ost]ra Regia secus non facturi. In cuius rei fidem et testimoniu[m] Sigillum nostrum est praesen[ti] appensu[m]. Dat[um] Cracoviae feria quinta magna Anno Domini Millesimo Quingentesimo Quadragesimo Primo, Regni vero nostri Quadragesimo Primo. Praesentibus R[everendissi]mo et Il[lustri]b[us] in Christo Patribus d[omi]nis Nicolao Archiep[iscop]o Gnesnen[si], Legato nato et Primate, Samuele Macieiovski Episcopo Cracovien[si] et Regni Cancell[ari]o, Benedicto Izbienski Posnanien[si], Andrea Cbrzedowski Vladislavien[si], Andrea Zebrzydowski Plocen[si] Episcopis. Nec non Mag[nifi]cis et G[e]n[er]osis Petro Kmitha Palatino et Cap[itane]o Crac[oviensi], Regni n[ost]ri supremo Marschalco ac Premyslien[si] Scepusiens[i] etc. cap[ita]n[e]o, Ioanne Comite de Tharnow Sandomirien[si], Curiae n[ost]rae Marschalco ac Lublinen[si], Leolowien[si] cap[ita]n[e]o, Stanislao a Lascko Siradien[si], Ioanne Dzersgowski Masoviae et Cap[ita]n[e]o Warschovien[si] Palat[i]nis, Nicolao de Wola Sandomirien[si], Spyteg[one] Iordan Iordan Cracovien[si], Sigismundo Kostka Gedanen[si] Cracovien[si] Canochovien[si] Lomsen[si] Visnen[si] cap[ita]n[e]o, Georgio Iezewski Warschovien[si] Castellanis, Valentino Debienski, Iacobo Vchanski Decano Plocen[si] Archidiacono Posnanien[si] Curiae n[ost]rae Referendariis, Andrea Czarnkowski Praep[osi]to Gnesnen[si], Philipo Padniewski Cantore Cracovien[si], Stanislao Hosio iuris utriusq[ue] Doctore, Petro Porembski Officiali Radomien[si] Reg[ni] Secretariis n[ost]ris, Martino Wolski Thesaurario n[ost]ro Curiae, Cubiculariis n[ost]ris praefecto, Tribuno et Burgrabio Crac[oviensi], Achano Czermen[si] Zloczen[si] Cap[ita]n[e]o, Augustino Kotwicz Stabuli n[ost]ri praefecto et aliis Dignitariis officialibusq[ue] n[ost]ris syncere et fid[elibus] nobis dilectis fide dignis testibus circa praemissa. Dati[um] per manus R[everen]d[issi]m[i] in Ch[rist]o P[at]ris d[omi]ni Samuelis Macieiovski Episcopi Crac[oviensis] Regni Pol[oni]ae Cancel[larii] [manu ipsius:] Samuel Ep[iscop]us Crac[oviensis] et Regni Pol[oni]ae Canc[ellarius]. Nos itaq[ue] supplicationi illi nobis ab iisdem Internunciis Civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] factae benigne annuen[tes] praeinsertas l[ite]ras in o[mn]ibus eorum punctis, clausulis, articulis et conditionibus, quantum iuris publici rationes permittunt approban[das] et confirman[das] esse duximus p[ro]ut sane hisce hisce n[ost]ris approbamus et confirmamus, roburq[ue] et pondus suum iustium et debitum illas obtinere debere decernimus. Inq[ue] eius rei fidem praesen[tes] manu n[ost]ra subscripsimus et Sigillo Regni n[ost]ri muniri mandavimus. Dat[um] Cracoviae die vigesima prima Mensis Octobris Anno Domini Millesimo Quingentesimo Septuagesimo Octavo, Regni vero nostri Anno Tertio. Alia vero litera ita se de verbo ad verbum habent: CONSULES Civitatis Leopoliensis. Incolarum civitatis Leopolien[sis] ex auctoritate Sac[rae] Regiae Maiestatis dominis domini clementissimi Institutores. Significamus tenore praesentiu[m]. Quandoquidem civitatis felicitas inde potissimum dependet ut quibus moribus, quibus legibus initio constituta sint eas quam arctissime conservent et in usu habeant. Atq[ue] hoc munus cum praecipue Magistratibus ipsis incumbat tum privatorum civium studia si eodem conspirent et quisq[ue] pro sua parte publica curam adiuvet faciliorem et munitatorem viam putamus ad iuvandum statum publicum, si vero si eiusmodi animos suorum invenerint non modo inhibere sed porro etiam promovere atq[ue] excitare debent conatusq[ue] bene favare et indulgentia sua stabilire. Idcirco nos quoq[ue] cum nobis cives n[ost]ri Iuniores Catholici qui pannorum incidendoru[m] et venden[dorum] negotium gerunt exposuissent magna se detrimenta et impedimenta ab hominibus partim Iudaeis et Schismaticis partim aliis quibus hoc ex iure et antiqua consuetudine concessum non est pati ac timere p[er] inde et abusui Privilegiorum sequi statusq[ue] civitatis perturbari, eorumq[ue] fidem nostram implorarent et pro ea qua obstricti sumus adiuvandas et servandas leges cum damnis illorum subveniendiis auctoritatemq[ue] meam contra leves erga publica commoda iniuries opponeremus non potuimus non condescere eorundem votis bene sperantibus favorem et gratiam operamque nostram impertiri omnem cupientes quantum in nobis est conservandam civitatis quietem et eorum indempnitati prospiciendo. Quapropter cum pro cura officii nostri ad profectum civitatis omnimodum intenti simus ut quod ad illorum rem attinet cura etiam solertia commendarentur q[uo] hic nobiscum participent. Quod ut commodius facere possint collegium hic inter illos instituendi existimaverunt, qui seu corporis creent nobisq[ue] confirmandes praesentent qui ad collegii et consultandi caeteros fr[atr]es facultatem convocandi habeant eo duntaxat fine non alio ut de muneribus suis ad necessitatem unanimi consensu commodius referre Privilegia a maioribus ex auctoritate nostra civitatis huius munitis coadunentur qui seu corporis creent nobisq[ue] confirmandos praesentent qui ad collegii et consultandi caeteros f[rat]res facultatem convocandi habeant eo duntaxat fine non alio ut de muneribus suis ad necessitatem unanimi consensu commodius referre Privilegia a maioribus ex auctoritate nostra civitatis huius muniti[one] repetias eidem corpori Damus et concedimus prout hac nostra facultate dedimus ac damus illis licentiam aperte et occulte pannosoris obruiatus Officiumq[ue] Castren[se] Capitaneale aut unum seu le edicto et auctoritate Sac[rae] Regiae Mai[es]t[a]t[i]s d[omi]ni d[omi]ni clementissimi nostris iuxta Privilegia d[ominorum] Regum Poloniae praememitorum suppetias eidem corpori Pannicidarum ferre valeat facultatem habebit idem corpus Pannicidari[orum] confirmationem Collegii praesen[ti] d[omini] civitatis quotiescontra eiusmodi combibatur a Sac[ra] Regia Mai[es]t[a]t[e] d[omi]no d[omi]no clementissimo humillime impetrare. In quorum omnium fidem Sigillu[m] nostri praesenti est appensum. Actum et datum Leopoli feria secunda ante festum Beati Thomae Apostoli proxima Anno Domini Millesimo Quingente[simo] Nonagesimo Quarto. Cui supplicationi benigne annuen[tes] Nos SIGISMUNDUS DEI GRATIA REX praenominatus l[ite]ras praeinsertas verasq[ue] in omnibus eorum punctis, clausulis, articulis, conditionibus singulisq[ue] et universis contentis comprobandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, uti quidem quantum iuris publici rationes ususq[ue] compertus patitur comprovamus, confirmamus et ratificamus easdemq[ue] robur debitae firmitatis habere, ac ab omnibus quorum interfuerit ita uti praemissertis Privilegiorum l[ite]ris cuius praescripti ata munita non est teneri, observari ac exequi volumus. In cuius rei fidem praesentes manu n[ost]ra subscriptas Sigillo Regni consignari iussimus. Data Cracoviae in comitiis Regni nostri generalibus die Decima Septima Mensis Martii Anno Domini Millesimo Quingentesimo Nonagesimo Quinto, Regnorum nostrorum Poloniae Octavo, Sueciae vero Secundo. [Podpis króla:] Sigismundus Rex [Plica - podpis sekretarza/notariusza, k. 7:] Jan Zembocki [m.p.] [Verso:] [Różne noty archiwalne z XVI-XVIII w., m.in.:] Confirmacio Privilegiorum [...] C[on]fraternitatis Pannicidarum Leopoliensium [...] 1595 ad Acta [...] N[umer]o 623 [Pieczęć:] [Ślad/resztka pieczęci koronnej w misce woskowej, zawieszona na sznurze jedwabnym czerwono-złotym].