Запрошення Ельжбети Фірлей для Яна Станіслава Яблоновського на похорон чоловіка

[С. 2] У Любліні, дня 1 березня 1698 року Ясновельможний Милостивий Пане Воєводо Руський, Ваша Милосте, Мій Милостивий Пане і Брате! Анітрохи не сумніваюся, що ця суворість невблаганних присудів супроти мене, тяжчої за яку в природі бути не може, — тобто відкликання із цього світу святої пам’яті коханого чоловіка й добродія мого, — дійшла вже давно до розуму й серця Вашої Милості Мого Милостивого Пана. Проте писати мені про неї Вашій Милості Милостивому Панові як про річ теперішню завжди з жалем велить обов’язок. Хтось міг би вважати сльози, що ллються, за розраду, для мене ж єдиною втіхою є перебування в скорботі, а смерть ця [відновлюється зараз], наче в серці взагалі коли-небудь мала загоїтися рана. [С. 3] Відтак ця непоправна втрата моя викликає співчуття в розумі й серці Вашої Милості Пана. Зволите Ваша Милість Пан визнати в цьому не лише мою, але й спільну втрату та погодитися, що ця смерть варта скорботи за людиною, чиє життя ні для кого не було причиною прикрощів. Аби Ваша Милість Пан Добродій зволив це засвідчити самим учинком, прибувши на акт останньої послуги разом із Її Милістю Пані Воєводиною, Вашою Милістю Пані, до Любліна [С. 4] двадцять першого березня до костелу отців домініканців, давньої фундації цього дому, де призначено похорон, — уклінно прошу Вашу Милість Пана, беручи на себе обов’язок відслужити за це Вашій Милості Панові за кожної нагоди. Бажаючи Вашій Милості Панові, аби ці нагоди були завжди сприятливими, залишаюся Вашої Милості Пана вельми милостивого ревною і покірною слугою Ельжбета з Радзивіллів Фірлей [Дописка на берегах:] Її Милості Пані Воєводиній, моїй милостивій пані, покірно вклоняюся і також повторюю моє прохання. Фірлей [С. 5] [Адреса:] Ясновельможному Його Милості Панові Воєводі Руському, Моєму Вельми Милостивому Панові й Братові [С. 6, жалобна печатка з чорного сургучу і дописка пізнішою рукою:] Фірлей

[S. 2] W Lublinie d[nia] 1-ma Marty 1698 Iasnie Wielmożny Msci Panie Woiewoda Ruski W[asza] M[ość] M[o]sci Panie i Bracie Niewątpię bynaymniey że ta nad którą cięż- sza zmieścić się w naturze niemogę nieubłaganych wyroków przeciwko mnie surowość to iest zebranie z te- go świata Ś[więtej] P[amięci] kochanego Męża y Dobrodzieia mego doszła iuż dawno W[aszą] M[ość] M[o]sci P[ana] rozumem y serca. W[asze]m M[o]ść P[ana] pisać mi iednak o niey tak iako teraźnieyszey rzeczy zawsze iak w żalu każe. Mogłby kto tchnące łzy przyiąć za konsola- cyą, mnie samym tylko być żalu [S. 3] mi iest contentecyą y ta śmierć teraz bym miała ieżeli by się kiedy goić zdała w ser- cu rana. W tę budzi rozumem y w sercu W[asze]m M[o]ść P[anu] compassyą nieodpłacana ta stra- ta moia y nietylko wczym moię ale po- spolitą approbować szkodę przyznać W[asze]m M[o]ść P[an] śmierć tego godna żalu, które- go życie nikomu niebyło żałosne. Co samym skutkiem żebyś W[asze]m M[o]ść P[an] Dobrodz[iej] być raczył przybywszy na akt ostateczney usługi wespół z Jey Mscią Paną Woie- wodziną W[asze]m M[o]scią Pania do Lublina [S. 4] dnia dwudziestego pierwszego Marca w kościele Oycow Dominikanow dawney fundacyi Domu tego determinowany pogrzeb upraszam W[asze]m M[o]ść P[ana] biorąc na siebie obligacyą we wszelkich to W[asze]m M[o]ść P[anu] odsługiwać okazyach ktorych zawsze pocieszonych życząc W[asze]m M[o]ść P[anu] zostaię W[asze]m M[o]ści Pana wielce m[iło]ści[we]go gorliwą i uniżoną sługą Elżbieta z Radzi- wiłow Firleiowa [Dopisek na marginesie:] Jmsci Pani woiewodzinei m[iłości] s[wey?] uniże- nie kłaniam a też ponawiam prozbę moie. Firle[jowa] [S. 5, adres:] Jasnie Wielmożnemu J[e]g[o] Panu Woiewodzie Ru- skiemu M[oiem]u Wielce Msciem Panu i Bratu [S. 6, pieczęć żałobna z czarnego laku i dopisek późniejszą ręką:] Firlejowa