Миколай Чарнош до Войцеха Зімницького щодо втечі та вчинків сина

[S. 2] Вельмишановний пане Зімницький, мій ласкавий пане і добродію! Днями Ян Августин повернувся з подорожі додому, звідки разом із власноруч написаним листом Вашої Милості приніс мені як колядковий дарунок сточок, дуже гарно оправлений у залізо. За цей дар Вашій Милості дякую, беручи на себе зобов’язання прагнути таким визначним добродійствам Вашої Милості — за мірою сил моїх — у розпочатій праці якщо не дорівнятися, то принаймні в обраному поступі ніколи не зупинятися. Бо я охоче тримаюся того правила, що те, до чого зобов’язався, прагну виконати щодо Вашої Милості без жодних подарунків і навіть без звичайної винагороди, засвідчивши Вашій Милості вірну працю у вихованні цього довіреного мені паростка. Що з Божою поміччю й робиться в міру можливостей, і була б із того чимала користь, якби лише те, що з дбайливим трудом вкладено йому в голову, заледве [...] з неї не вилітало. А воно саме так і вилітає. Щойно він повертається з дому, приходить звідти немовби іншою людиною — тоді кожен наочно може бачити згаслий запал до науки, змінені звичаї і геть іншу людину. Про що нехай Ваша Милість сам судить із наступного випадку. Три талери в дорозі — невідомо як, де і на що — загубив; твердить, щоправда, що їх у нього вкрали, але коли я провів розпитування серед тих, хто з ним їхав, ніщо з того не підтвердилося. До того ж турецьку кушечку (яку хтось подарував йому у Львові) на Янівщині продав шинкареві лише за одну копу, хоча — як мені донесли — вона могла коштувати чотири талери. На що витратив ті гроші — невідомо; коли я звелів йому розрахуватися, він без зусиль закинув мені, що, крім одного злотого, решта пішла на закупи. Мало того, наступного дня — чи то зі страху, чи то через якісь витівки — утік надвечір, коли я найменше сподівався цього з огляду на пізню пору. Вважаючи, що він не міг так швидко покинути місто, майже до півночі у великому неспокої та смутку я шукав його і звелів шукати по всьому місту. Потім, коли [S. 3] щойно трохи розвиднілося, послав слідом за ним (не без щедрої винагороди) більше десятка людей, які знайшли його за півтори милі від Замостя, у Грушівці, і передали мені до рук. Сповіщаю про це Вашу Милість, щоб знали Ви його вдачу й розуміли, як сильно може шкодити йому дім, після повернення з якого він щоразу виявляє велику переміну. «Дуже мені гірко в Замості, — охоче повторює він перед багатьма, — недовго я тут побуду, пан батько забере мене звідси й віддасть на службу Його Милості пану архієпископу». Якби йшлося про людину просту й таку, котра не вміла б тамувати своїх пристрастей чи опановувати себе в прикрощах, я писав би про це натяками; але оскільки пишу до Вашої Милості, мужа настільки шляхетного, мушу викласти те, що відбулося насправді — інакше мав би щодо цього докори сумління, а якби Ваша Милість дізнався про все від когось іншого, міг би мати на мене образу. Коротко кажучи, Августин не привіз із собою трьох талерів, із яких кілька Ваша Милість надіслав пану каноніку [...]. Крім того, суходні не сплачені, за які за три чверті припадає три злотих. Сам я також витратив протягом року три злотих (про що він сам знає) на його потреби, тобто на полагодження одягу, чобітків, бархану тощо. Зрештою, однак, плекаю добру надію, що той, хто з обличчя майже повторює Вашу Милість [...], перейме також звичаї і шляхетні вчинки Вашої Милості, принісши жадану втіху, і виконає те, чого Ваша Милість сам собі від нього бажає, а мої добрі наміри ділом підтвердить. Сам же докладуся до цього з усією серйозністю і всілякими способами докладатиму щонайпильніших зусиль, аби забезпечити йому якнайкращу поміч як у благочесті, так і в науках та добрих звичаях. Він сам урочисто пообіцяв мені (зазнавши спершу батьківської шкільної кари), що більше ніколи на подібне зухвальство не зважиться, а стане таким, що кожен бачитиме ознаки того, що в зрілому віці він буде гідною людиною. Щодо того ж, про що Ваша Милість згадує з боку боржника, нібито для цього потрібні якісь [S. 4] підтверджувальні документи — складно їх так далеко посилати моєму пану дядькові, до якого цей борг належить. Найкраще, однак, буде (якби той з’явився у Львові), щоб його ув’язнили й доправили просто до Львова, після попереднього повідомлення. Усе це з нього буде стягнено. Щодо того, про що Ваша Милість пише, аби Августин мав вправи в краснописі, то важко про це просити у панського писаря, бо в навчанні він недбалий, і ті, хто в нього вчилися, мало або зовсім нічого не навчилися. Проте в нас є спудеї, які гарно пишуть — їхньою допомогою час від часу будемо користатися. Пан Турецький, наш господар, засвідчує свої послуги Вашій Милості. Він дав там пану Щебишинському кілька десятків злотих на солону рибу, тож покірно просить Вашу Милість, аби цю купівлю було успішно залагоджено; за що всі ми будемо Вашій Милості щиро вдячні. Августин просить паперу. При цьому якнайпильніше доручаю себе ласці Вашої Милості з покірними своїми послугами. Писано 1 січня року Божого 1636 у Замості. Вашій Милості в усьому зичливий слуга, слуга покірний, М. Миколай Чарнош, власноруч. [S. 5] [Адреса:] Його Милості панові Войцеху Зімницькому, писареві львівському, моєму ласкавому панові й добродієві, у Львові.

[S. 2] Mscimvsci Mscy Panie Zimnicki Moy Msciwy Panie y Dobrodzieiu. Cridie Jan Augustinus domową drogę odprawi[ł], z którey przy li- śćie własną ręką od W. M. Pana pisanym, przyniósł mi stoczek, w kolę- dzie, na żelezie pieknie barzo robiony. Za który darzenc W. M. Panu dziękuię, obowiązek na się kładąc, iż będę vsiłował, tak zna- komitym dobrodzieystwom od W. M. Pana, podług vdolnośći sił moich, w pracach raz na się przyiętych, ieżeli nie wyrównać, tedy przynaymniey w zaczętym biegu nigdy nievstawać. Luboć vporu takiego rad się za wsie trzymam, że to com się obligował, bez wszełkich vpominhow, y bez zwykłego nawet syrgieltu, chcę miary dotrzymać od W. M. Pana, et fidelem operam in erudiendo hoc pignore wm oświadczyć. Jakoż y za pomocą Bozą, czyni sie według przemożnośći, y byłoby z pożytkiem znakomitym, byle to co sie z czułą pracą z łba, ledwiekolić rozkwiać nieodstało. A tak sie rozkwia. Ilekroć tylko na tale potom baczy, iakoby nie ten z tamtad sie wraca, exspitrichem na ten czas każdy nomen in literas widzieć może ardorem, mores mutatos, y zgoła inszego. Co doć z tego wm W. M. Pan zrozumiey. Trzy talery w drodze comiednie iakó, y kedy, y na co zgubiéł: kładzie on iż mu vkradziono, ale gdym inquisitia w tym z tymi którzy z niem iechali czynił, nie mogło sie to szy- tko z wową wykluć. Item kuszeczkę turecką (którą mu ktoś darował we Lwowie) na Janowsku przedał tylko za kopę kaczmarzowi, lubo (iako mi vdano) mogła czterech talerow stać. Ktore pieniądze comie- dzieć iako obrocił, gdymi sie mu kazał rachować, snadnomic wytkninoł iż oprocz złotego, ieszcze mu to no sprawę wyszło. Mało ieszcze na tym, nazaiutrz zaraz czy z boiazni, czyli też na iaką sztukę, przed wieczorem, gdym sie naymniey, dla czasu samego iusz na ten czas poznego naymniey nie spo- dziewał, vszedł. Ktoręgomi rozumieiąc, iszby z miasta tak prędko nie miał wyiść, niemal do połnocy w rosoter y frasunku wielkim, prawie po wszytkiem mieście, szukał, y szukaczem roskazał. Potym gdy [S. 3] ledwie trochę oświtło, wysłałem zanim (nie bez dobrey nagrody) killku= nastu, którzy go w pułtory mili za Zamosciem w Gruszowce znalezli y do rąk mi oddali. Co dlatego m wm W. M. Panu do wiadomości podał, żebyś znał naturę iego, y wiedział, iak mi siłę może dom zaszkod- dzić do którego ilekroć tylko zayzry, wielką odmianę po sobie vkazu- ie, Przykrzymi sie barzo Zamoście, rad to przed wieloma powtarza, isz niedługo mie tu, P. Ociec mie z tad wezmie, y oddamie Jego Mści X. Arzibiskupowi na służbę. Gdybym z niem prostym rzecz była, y z takim, któryby t' affectow swoich nie umiał hamować, albo by teß w frasunkuch nie mógł moderować: pisałbym to z ogrodka; ale gdy z wm W. M. Panem człowiekiem tak wielkim, muszę to co w rzeczy samey było pisać: inaczey miałbym w tym skrupuł, y wm sam dowiedziawszy sie o tym z kogo indze go, śmiałbyś mi podobno nie za dobre. In summa mowiąc, Augustinus z sobą nie przyniósł trzech talerow, z ktoryches wm był parę X. Ka- nonikowi przysłal: a iż tego mniey było potrzeba: gdysz tu oboć pamięta nieczyma pod czas tego. Praccę teß suchedni niezapłacone, ktory za trzy ćwierci, przychodzi złotych trzy. Jam tesz sam złotych trzy (o czym on sam wie) wydał, przez rok, na potrzeby iego: iako na oprawki sukien, bocikow, batmerza etc. Pro finali mey przecię wm był M. Pan, chocia teraz tak wykroczył, omem dobrą nadzieię: ze ktory twarzą niemal wyraża [wm?], tenże obyczaie y zacne postę- pki wm W. M. Pana, pociechę pożądaną przynoszą, y to co wm W. M. Pan sam sobie po niem życzy pokazawszy, wyrazi, y co mie po dobrych zamysłach sobie obiecuie, rzeczą samą vkaże. Ja sie w to sam serio włożę, y omni ratione koło tego, iak naypilnieyszy za- chod czynić będę, żebym onemu iak naylepsze praesidia tak in pietate, iak in literis bonisq[ue] moribus suppeditował. I on sam solenniter mi obietnicę (wziąwszy wprzod oycowskie szkol- ne karanie) vcynił, ze iusz nigdy similes ausus, ważyć sie nie będzie, ale sie takim stani, iżeby indicia z niego każ- zdy mogł brać, że godnym w doyzrzałym wieku swoim będzie. Iusz zas co wm W. M. Pan z strony dykałka mowi, iżeby ten trzeba iakich [S. 4] munimentów: te trudno tak daleko może y idzie posyłać P. Stryi moy, ktoremu ten dług należy: ále naylepsza rzecz będzie (trafielliby sie do Lwowa) gdy będzie in- carcerowany, á wziąć do Lwowa prosto, daiąc dniem znać. Nagrodzi sie to wszy- stko od niego. Iusz teszce co wm W. M. Pan pisze, żeby w charactere Augusti- nus miał exercitia, to trudno mieć od Pisarza Pańskiego, gdysz in docendo ne- gligens est, y co sie u niego niektórzy vczyli, parum vel nihil profecerunt: są iednak u nas Studenci, którzy pieknie piszą; tych sie pod czas zażywać będzie. Pan Turecki Gospodarz nasz słuzby swoie od W. M. Panu oddaie: dał tam X. Sczobiszonsskiemu kilkadziesiat złotych na ryby słone, przeto vniżenie wm prosi, że- by tam miało kupno wygodę, w vczynieniu tego będziem wszyyscy dziękować wm. Papier Augustinus prosi. Przytym sie łasce wm W. M. Panu z uniżonymi służba- mi swoimi, iako naypilniey oddaię. Dat 1 Ian. Anno D[omi]ni 1636 Zamos[ć]. Wm W. M. Panu vprzeymie wszytko zyczliwy sługa Sługa vniżony M. Nicolaus Czarnosz mpp [S. 5, adres:] Jego Mści Panu Woyciechowi Zimni- ckiemu Pisarzowi Lwowskiemu M[oie]mu Mściwemu Panu y Dobrodzieiowi we Lwowie