Ян Цєхович до Францішека Глоговського про коронацію Августа II та турецьку війну

[S. 2] Мосьпане вельмивельможний пане Глоговський, А мій ласкавий пане! Повіншувавши давнє свято покровителя Його Милості Пана, зичу, щоб за його заступництвом перед Всевишнім Господом довголітні у [...] поновлював славне свято на землі, а проживши сто літ, і там на небесах Господа... в чому ж патрон своєму шанувальнику жити дозволив. Слугу свого до Вашої Милості Пана вирядив, бо похвалився сам собі вітер, коли поїхати не схотів. Про що нам так проста [...] і приватні листи сповіщають, коротко виклав. Писали сюди до нас наші посли з Кракова, увесь вигляд і перебіг коронації описали: з якою пишнотою та оплесками був інтронізований; скільки спершу піхоти його, якої було до 3 тисяч, потім нашої піхоти, потім рейтарії стільки корнетів перед королем у кавалькаді, а це у [...] Одна рейтарія в обладунках, інша в плащах. Пристойно і багато. Мулів 36 під золотими попонами. Карет особливо — всі срібні, і ніби скло срібною оправою охоплене; коней підводних 24, у збруї, смарагдами, рубінами, діамантами садженій, у піхвах щирозлотих. [...] на око оцінювали лише від діамантів два, а діаманти на збруї як лісові горіхи. На 6 мільйонів битих талерів убрання на Панові й коневі оцінювали. Сенаторів налічено 25, окрім урядників, які в кавалькаді їхали. [S. 3] Хоругов гусарських лише 3 разом із надвірними. Панцирних [...]. Похоронні відправи були в п'ятницю. Королівським коштом Пан сам стояв перед дверима в жалобному строї, сповідався тихо в Його Милості ксьондза єпископа жмудського. Проповідь виголосив ксьондз Курдвановський латинською мовою; кидали жезли, срібного меча сам чемно підняв король, промовляючи дослівно: «це до мене належить». У суботу був король на Скалці в асистенції. У неділю в'їхав на коронацію. Коли вже до замку під'їжджав, застав його зачиненим і дивувався, яка б була тому причина. Але вийшов Його Милість староста краківський і віддав йому ключі, і замок негайно, цієї ж миті відчинили. Це обіцяючи, щось велике сповістивши задля оборони, деякі вакансії роздав. Його Милості Пану воєводі краківському два староства, здається мені, белзьке і сандомирське; Його Милості воєводі волинському воєводство руське; другому кандидатові на воєводство сандомирське листи приписання, а новокорчинське Його Милості ловчому коронному. Його Милості королевичу Александру єпископство хелмінське; Його Милості хорунжому надвірному ласку, що воєводство волинське мало йому припасти. Про Його Милость воєводу віленського повідомляють напевно й сходяться листи, що писав сам до Короля Його Милості, поступаючись йому скіпетром і короною, цілуючи панську руку з усім лицарством своїм. Монети кидав під час коронації Його Милість підскарбій надвірний. Мали вони на одному боці обличчя Його Королівської Милості з написом: [S. 4] «Август II, король Польщі, коронований дня 15 вересня року 1697», на другому боці герб його, тобто два мечі, скіпетр і корона з цим написом: «І правитиме, і боронитиме». Коронував його Його Милість ксьондз єпископ куявський, якому допомагали Його Милість ксьондз єпископ жмудський та Його Милість ксьондз єпископ інфлянтський. Люди, які вже старі, справді не пам'ятають такої пребагатої коронації. Хоругвам тим, що його впроваджували — нашим трьом панцирним, як і гусарським — кожній по тисячі зі своєї щедрості виплатити зі своєї скарбниці звелів. За маршалківську палицю литовську надвірну змагалися двоє: один князь Його Милість Радзивілл, другий Його Милість Пан Завіша. Щодо дружини, наказаної сеймом, дійти згоди не могли. Його Королівська Милість [...] у Мщонові. Сперечався в певній справі з Короною, у Кракові знатимуть, і мало сейм їхній не зірвав. Усі ми це знаємо, що Його Милість кардинал, Його Милість староста ольштинський і Його Милість каштелян гданський людей вербують, і що гармати великі до Ловича із замку варшавського взято, куди і Його Милість маршалок рокошовий за ними рушив, маючи при собі зо дві тисячі людей. [...] звелів опротестувати своєю чергою маршалок великий коронний через ті гармати, з замку вивезені, але цей протест нічого не дав. Певна річ, що вісім полків князь бранденбурзький до кордонів польських [S. 5] підсунути мав, у яких полках 12 тисяч людей стати має. На самому вже майже відході пошти краківської поспіхом у приписці наші посли зазначили, що прибув кур'єр до Короля Його Милості від його генерала з Угорщини, сповіщаючи про вікторію над турками під Петроварадином. За коротку годину другий кур'єр прибув від Цісаря Його Милості, сповіщаючи Королю Його Милості про велику вікторію над цісарем турецьким: перейшовши маршем греблю, дали бій туркові і щасливо табір розгромили; узяли в ній здобиччю до двадцяти тисяч, друге стільки пішло в неволю. Здобули 70 гармат. Про везира і цісаря не знають, велика то була перемога. Були також люди Короля Його Милості на фланзі й справді прислужилися їм, аж перші збентежили турків. Ця поспішна приписка ясно підтверджує й оголошує вікторію. Дослівний зміст листа генерала до Короля Його Милості: «Сповіщаю Найяснішому Маєстату про вікторію, яка від Бога з неба була дана. Бо до дванадцяти тисяч турків полягло, стільки ж узято в неволю, а сам везир поліг. Султан турецький через річку [S. 6] Саву кинувся тікати з рештою своїх. Сімдесят гармат дісталося нам разом із табором». Подробиці цієї війни матимемо з наступною поштою, але лине сюди чутка, ніби й сам цісар турецький мав бути поранений, бо обладунок його показували бранці турецькі. У сам день коронації ходила піхота волоська під Кам'янець і добре себе показала, бо козаки запорозькі на списах принесли голови і привели кількох полонених, з яких двох значніших до Короля Його Милості повезли; довели проводиря Дудара. У таборі пан краківський перед своїм від'їздом з табору до Львова тріумфував перемогу над поганством і бити з гармат звелів. Тепер тут перебуває ночами у Львові, але має знову повернутися до табору. Не поталанило Богові поганству, бо й татари зі здобиччю не пішли і сороміцько цими днями відійшли, зовсім занепали. За що нехай Йому буде честь і слава! Не забувши також, що до староства [...] Його Милості ловчому коронному двоє староств додав Король Його Милість — здається мені, пйотрковське і друге, назви якого не пам'ятаю — до цього зі своєї щедрості звелів йому виплатити 15 тисяч битих талерів. [S. 7] Ті, хто повертаються, на славу пана пишуть, що хто не бачив на власні очі, той не повірить, які великі скарби вивіз із собою і за ним прибули. Інші вакансії затримав — і чути, що затримав, бо якби всі роздав, то одним би догодив, а іншим на шкоду це було б; справді великою розсудливістю належить його похвалити на початку правління, що передбачає майбутнє і розпоряджається справами для владнання. Про це велике сум'яття отже пером сповіщаю, будучи готовий більше Вашій Милості Пану розповісти, якщо Бог дасть. Цілуватиму милу присутність Вашої Милості, а тим часом залишаюся Вашої Милості Пана зичливий і покірний слуга, Ян Цєхович, лавник львівський. Датовано 3 жовтня у Львові, 1697. [S. 8] Не забувши також: Його Милості канцлеру надав Король Його Милість єпископство вармінське, а Пясечно з княжої волі; Його Милості ксьондзу Вижицькому підканцлерство. Його Милості чеснику львівському вакансія мала дістатися, але від Короля Його Милості відступив. [S. 9] [Адреса:] Його Милості Вельмивельможному Пану і Добродію, Його Милості Пану Францішеку Глоговському, Моєму Ласкавому Пану, віддати в Магерові.

[S. 2] 1 M[oś]cie wielce M[o]ść Panie Głogowski A Moy M[o]ść Panie Dawney Patrona Jmm[oś]ć Pana powinszowawszy uroczysto/ści życzę, aby za iego przyczynami do Naywyzszego Pa/na długoletnie w [...] odnawiał chwalebną uroczysto/ść in terris, a przezywszy setne lata, y tam in cœlis Pa/na w czymże Patron swoiego wdzięńca żyć doznat. Sługę swego do W[aszej] M[ości] Pana ordynował, że sie poszwa/lił sam sobie wiater, gdy poiechać nie chciał. Czego nam tak prosta [...] y listy prywatne donoszą, krótko wyraziłem. Pisali tu do nas Allegati nostr[i] z Krakowa cały kształt, Maryasz, Coronacyey opisali: z iaką Magnificencyą y Appłauzem był Introni/zowany, ile wprzód Piechoty iego, ktory było na 3 tysięcy, potym naszey piechoty, potym Raytaryi e/to kornetow przed Krolem wskawałkanc, a to w zia[...] Jedne Raytarye w blachach, drugie w płaszczach. Stroy/ny y bogato. Mułow 36 pod złotemi derkami – Karoc osobliwie wszytkie srebne y gdy szkło sreb/nym uchwycon koni, konie prowadzących 24, w rzędach z maragdami, rubinami, diamentami sadzo/nych, pochwach szczerozłotych. Rozzi [?] roze na oko taxowali sam od diamentow dwa, a diamenty na rzęduszu iako laskowe orzechy. 6 milionow talerow bitych ubior na Panu y koniu szacowano. Jak Senatorow Senatorow za/ [S. 3] chowano 25, oprocz urzędnikow, ktorzy wskawałkanc iecha/li. Chorągwi uszarskich 3 tylko z dwornemi. Pancernych [...]. Exequie były pogrzebowe w piątek. Sumptu Regio Pan sam stał przed drzwiy in lugubri vestitu, [spowiadał?] się cicho u Jm[o]x[iędza] Biskupa Zmudzkie[go]. Kazanie miał Jmx Kurdwa/nowski latino idiomate rzucano laski, srebreni miecz sam grzecznie podniosł Krol mowiąc formalia, że hoc ad me pertinet. W sobotę był Krol na Skałce cum assistentia. W niedziele na koronacyą wiechał. Gdy juz do zamku przy/ieżdżał, zastał go zamknięty y odziwił sie, co za ra/cya by była. Ale wyszedł Jmść Starosta Krakowski y kluczę mu oddał y zamek otworzono wraz, co mo/mento. To obiecuy coz wielkiego oznaymiwszy defens/ze niektore wakanse rozdał. JmPanu Wdzie Krakow/skiemu Starost[wa] dwie, zda mi sie, Bełzkie y Sandomier/skie, Jmć Wdzie Wołynskiemu wdztwo Ruskie, Jmć Wdzt[w] Candidato secundo Listow Sandomierskie, a Nowokorczyn/skie Jmć Łowczemu Koronnemu. Jmć Królewicz Aleksan/drowi Biskupstwo Chełmińskie, Jmć Chorązemu Nadwor/nemu fawor, że wdztwo Wołyńskie dosieść miało. Jmć Wda Wileński pro certo donoszą to y zgadzaią się listy, że pisał sam do Krola JMsci rezygnuiąc mu Berło y koronę, całuiąc Rękę Pańską ze wszytkim Rycerstwem swym. Numismata rzucał na koronacyey Jmść Podskarbi Nadworny. Krol to miały być na iedney stronie twarz JKMsci z Inscri/ [S. 4] 2 pcyą: Augustus II-us Rex Poloniæ Coronatus die 15 Se/ptembris Anno 1697, na drugiey strony Insigne iego, to iest dwa mieczę, berło y korona cum hac inscriptione: Et Reget et defendet. Koronował go Jmx Biskup Kuiawski, kto/remu dopagał Jmx Biskup Zmudzki y Jmx Biskup Inflantski, więcey nie pamiętają, zeprawde ludzie, kto/ry juz stary, tak barzo bogatey koronacyey. Chorągwiom tym, ktorych go wprowadzaly, naszym trzem pancernym ia/ko y usarskim, kozdey po tysiący ex sua liberali/tate wyliczyć z skarbu swego kazał. O Laskę Marszał/kowską Litewską nadworną concurrerat dwu: ieden xią/zę Jmść Radziwił, drugi JmPan Zawisza. O małżonk[ę] kazaną Seymowego zgodzić sie niemogli. JKmść Rode/ny w Mszczonow. Contradicował znadney materyey Koron[ie], w Krakowie będą wiedzieć, y mało że Seym ich nie zerwał. Wszyscy to mamy, że Jmć Kardynał, Jmść Starosta Olsztyński, Jmć Kasztelan Gdański ludzi zaciągaią, że Armat wielkich do Łowicza z zamku (War/szawskiego wzięto, gdzie się y Jmść Marszałek Rokoszowy za niemi ruszył, maiąc przy sobie ze dwa tysiące ludzi. Ferwor Icho[?] kazał contradico/wać, zaś Marszałek Wielki Koronny, ratione tych dział z zamku poswieszonych, ale ta contradictia nil nalezał hetor. Pewna, że osz regimientow xiąże Brandeburski ku granicom polskim [S. 5] zamknąć miał, w ktorych regimentach 12 tysięcy ludzi sta/nąć ma. Na samym iuż prawie wyściu poczty Kra/kowskiey, przesiłe pospo Scriptum przez nam nasi Ablegaci, że przybiegł Kurier do Krola JKMsci od iego Generała Węgier, daiąc znać o wiktoryey nad Tur/kami pod Peterwardeynem. W krotką godzinę drugi Kurier od Cesarza Jmści, daiąc znać Krolowi JMsci o wiktoryey wielkiey nad Cesarzem Tureckim, ktorzy marss groblą przeszedłszy dali bitwę turczy/nowi y szczęśliwie Oboz znieśli, albo w niey wzieli łupem na dwadzieścia tysięcy, było drugie w niewolą. Zabrali dział 70. O weyzyrze nie wiedzą y Cesarz[u], magna victoria była, też ludzie Krola JKmsci na skrzydle, y zeprawde przyczynili im, az zmiesza/li pierwszych oni Turkow. To przesile postscrip/tum iasną odpisano terniczyną confirmant et farier Victoriam, formalia te listu Generała do Krola JKmsci: Denuncio Serenissimo Maiestati Victoriam, quæ a Deo de cælo data. Nam ad duodecim millia Turcæ cæsi, totidem capti, et ipse occu/buit Wezyrius, Sultan Turecki per flumina [S. 6] 3 Savam fugam dedit cum suis remanentibus. Septua/ginta tormenta nobis cesserunt cum castris. Particularitates tey woyny zgasztszey[?] mieć będziemy pocztą, ale leci tu wieść, iakoby y Cesar Turecki miał być sam postrzelony, bo zbroię iego porazali niewolnicy Tureccy. Ipso die Coronationis Chodziła Wołosza pod Kamieniec, y dobrze gospoda, bo maiąc zaporozcy żoł/na drzewcu przyniesli y kilka ięzykow, ktorych do Kro/la JKmsci dwu[ch] znacznych powiezli; dowiedli Duda/ra dowodzącego. W obozie JmPan Krakowski przed wyiazdem swym z obozu do Lwowa tryumfował zwycię/stwa nad poganstwem y bić z dział kazał. Teraz tu residet w nocy we Lwowie, ale ma znowu powrocić do Obozu. Nieposzczęsił Bog poganstwu, bo y Tatar z korzyścią niedostali y sromotnie w te dni odeszły, od wszytkiego upadli. Za co niech mu będzie cześć y chwała. Niepomniatesz, ze do Starostwa [...] JmPanu Łowczemu Koronnemu dwoie starostw przydał JKMść Krol JKMść, zda mi się Piotrkowskie, iedne drugie [niepamiętam] nazwać, do tego ex sua liberalitate kazał miał mu wypłacić 15 tysięcy talerow bitych wyliczyć. [S. 7] Ktorzy powracaią uszhowie[?] na chwałę, że Pan nie mogą dudy piszą, ze kto nie widział na oko, widzący wszytkiemu nie da, iakaż to pewna, az wiel/kie skarby wywiozł, asobą, y za nim przybyły. Wakansie drugie zatrzymał y słyszeć, że zat/rzymał, y gdyby wszytkie rozdał, to by iednyz[?] coz było, drugim w szwank rzecz by tak być miało, zeprawdę magna prudentia laudandus ex prinicpii, że providet futura et disponit agenda. To wielkiego tedy ambarasu calamo denuncio, więcej czekaiąc W[aszeci] m[o]ś[ci] Panu opowiedzieć, da Bóg, gotow. Będę całuiąc miły W[aszeci] m[oś]ci Presens, a tem Zostaię W[aszeci] M[ości] P[anu] Życzliwy y Niski Sługa Jan Ciechowicz LL. D[atowano] 3ia Octob[ris] We Lwowie 1697 [S. 8] 4 Niepomniatesz Jmść Kanclerzowi conferował Krol JKmść Biskupstwo Warmińskie, a Piasec[zno?] wolą xiążęcą Jmć x. Wycżyckiemu Podkanclerstwo. Jmść Cześnikowi Lwowskiemu wakans miał się dostać, ale od Krola JKmść [ustąpił?]. [S. 9, adres:] JMsciu Wielce M[o]sciawemu Panu y Dobrodzieiowi JMci Panu Fran/ciszkowi Głogowskiemu MM Panu oddać W Magierowie