Єпископ Йосиф Шумлянський до Станіслава Яблоновського щодо нападу на унійного священника

[С. 2] Зі Львова, дня 25 січня 1701 року. Ясноосвічений мій Милостивий Пане і єдиний Добродію! Оскільки вже Господь Бог щасливо дав квартиру Ясномилостивому Панові й Добродію у Варшаві, а минулий сейм Їхмостей Литовських напевно дійде до щасливого завершення, нагадую Вашій Милості Панові й Добродію про з'єднане духовенство мого обряду, аби зазнавало воно опіки від владної руки Пана мого й Добродія, як того, у кому після Бога живемо і рухаємося. Поновлюю справу прикрого і страшного злочину та насильства над моїм унійнѝм священником, якого припустився його милість пан Данилович, староста борецький, із маєтностей матері своєї, її милості Дев'ятницької Соколовської, у Малих Дідушичах у такий спосіб: у самі свята Різдва Христового за руським обрядом [...] його милість пан староста борецький, маючи на оці рідних братів священника з Малих Дідушичів, послав до церкви своїх людей і звелів схопити від вівтаря священника, котрий готувався до відправи богослужіння. Приведеному до двору священникові він звелів відміряти сто київ, після чого вигукнув: «а брати теж в опа[лі?], де вони?», на що челядь відповіла, що ті залишилися в церкві й замкнулися. Тоді сам староста борецький зліз із коня зі своїми людьми, наказав виламати церкву сокирами, а вони, небораки, втікши до вівтаря, благали про милосердя. Отож без жодної пошани, крізь царські врата, скинувши все з Господнього вівтаря і розсипавши Пресвяті Дари на землю — річ жахлива! — зухвала челядь, не зважаючи ні на Господа Бога, [С. 3] ні на Пресвяті Дари, волокла [...], челядь топтала ногами, виволокли їх крізь царські врата, катували й покинули як мертвого. Цей злочин було вчинено в присутності самого його милості старости борецького. Вирвалася тоді шляхта, дідичі тих-таки Малих Дідушичів, і їдуть до Жидачева, щоби внести протестацію та здійснити обдукцію, проте заборонено приймати і протестацію, і обдукцію через впливи, позаяк його милість пан родич припустився таких безчинств. Отож, коли привезли священника під Львів, я наказав — після доведення протестації перед жидачівським урядом — скласти протестацію, внести обдукцію і про цей нещасний випадок сповістити Вашу Милість Пана Добродія як протектора й Добродія уніатів, із запитанням: що далі з цим робити? Одні радять притягти їхмостей до Трибуналу до реєстру аріанства за такий ґвалт над унійнѝм священником і над святою церквою; інші — просити його милість ксьондза архієпископа львівського накласти екскомуніку на ґвалтівників. З усім цим звертаюся до Панської допомоги, під опіку поради й протекції Добродія, а також пишу про це його милості ксьондзу нунцію. Змилуйся, Добродію, щоб ми до решти не загинули! Чого духовенство в дизунії ніколи не терпіло, те тепер у святій єдності терпіти мусить! Серце мені крається, і, дивлячись на таке беззаконня, мушу передчасно вмирати. Сповістивши це, припадаю до ніг мого Добродія [...]. Ясновельможного Милостивого Пана і Милостивого Добродія слуга і молитовник, Йосиф Шумлянський, єпископ львівський

[S. 2] fasc: Archivi ant. 481. Z Lwowa d[nia] 25 Ian[uarii] 1701 Iasnie Oswiecony my M[iłości]wy Panie y iedyny Dobrodzieiu Poniewaz iuz Pan Bog szczęsliwie dał stancą Iasnie M[iłościwe]mu Panu y Dobrodzieiowi warszawią, y Seym zaszedszy I[ch] M[oś]ciow Litewskich pewnie do conclusiey mieć sie będzie szczęsliwey; Przy=pominam Wascim[oś]c[i] Panu y Dobrodzieiowi ziednoczone duchowienstwo ritus mei, abyzto z panuiącey Pana mego ręce y dobrodzieia, iako teo in quo post deum uiuimus et mouemur. Ponowse przykre straszny Criminał y gwałt Kapłana Vnity mego, ktory perpetrauit Jm[ść] P[an] Daniłowicz Starosta Borecki z doborow matki swoiey J[ej] M[oś]ci Dziewiętnickiej Sokołowskiej w małych Dieduszycach w ten sposob: Wsame Święta Bozego Narodzenia Ruskich Swiąt z matką naszą uwazaiąc Jmść P[an] Starosta Borecki na bracią rodzoną kapłana małych dieduszyc posłał do Cerkwi ludzi swoich, y od Ołtarza kapłana staraiącego na celebracią porwac kazał, a do dworu zaprowadzonemu kapłano=wi dac kazał sto kiiow, y zawołał potym a bracia tez w opa[le?] gdzie się odpowiedziała czeladz ze w Cerkwi zostali y zamknęli się, y sam Starosta Borecki wypadł sam z konia z ludzmi swemi, Cerkiew siekerami kazał otworzyc, oni niebogata do Ołtarza ucieckszy się do Ołtarza: miłosierdzia wołali: bez vespektu tedy car=skiemi drzwiami z Ołtarza Pańskiego wszytko zrzuciwszy vene=rabile na ziemię rozsypawszy! horendum! w swoła czeladz nic na Pana Boga [S. 3] ani na S. Sacrament niewespektuiący wlekła bis czeladź nogami deptała, drzwiami Cerskimi wywlekli zabijali y zau=martygo porzuciwszy; Criminał ten stężył in praesentia samie Jm[ść] Starosty Boreckiego; Wyrwuią się tedy szlachta diedzice tychze to małych dzieduszyc, do Zydaczowa dla protestacyey y obdukciey iadą niekazano przymować ani protestaciey ani obdukciey dla valencyey ze Jmć Pan Koligat takie nency zrobił; Przywie=ziony tedy ku Lwowu kapłan, kazałem probata protestatione coram Officium Żydaczoviense uczynic protestacyą zapisać ob=dukcją, y to nieszczęsliwe facti Wascimiemu kPanu Dobrodzieiowi iako protektorowi Panu y Dobrodziejowi vniętej doniesc: co z tym czynic daley? Jedni radzą Jch Mść do Tri=bunału ad reiesthum Arianismi o takowy gwałt kapłana Vni=ta y Cerkwi S. pozwać, drudzy aby Jmć Xiądz Arcybiskup Lwo=wski excomunikowac gwałtownikow kazał prosic, zczym wszytkim recurro do Pańskiey pomocy pod ręko Dobrodzieia rady y Pańskiey protekcyey y do Jmć Xiedza Nunciussa o tymze piszę zmituj się dobrodzieiu ne ad finem pereamus czego in disunione nigdy nie cierpiało duchowieństwo teraz in Sancta cierpieć musi! miona amnie serce kraie się y na takowe patrząc bezprawia umierać bez czasu muszę. To doniosłszy upadam do nog dobrodzieia mego kto yelby do zycia mego J[aśnie] W[ielmożnego] M[iłościwego] P[ana] y Miłosćiwego Dobrodzieia Słuzga y Bogomodlca J Szumlanski Ep[isco]p[us] Lw[ow]ski [monogram / m.p.]