Запрошення Станіслава Потоцького владі Львова на весільну урочистість

[С. 2] Мені Вельмимилостиві Панове і Друзі! Коли вже воля божа, за чиїм велінням прямуємо, так забажала, аби я далі не марнував надаремно днів у втомі, вгамовуючи подальші пориви в моєму житті, своїм благословенням указала, що саме тут лежить шлях, де має бути край бажанням і солодкий пожиток минущого життя. Скерувавши відтак мої наміри — за панської ласки й протекції Найясніших Вельможностей Їхмостей Королівства, моїх Милостивих Панів — до пресвітлого дому Ясновельможного Його Милості Пана Воєводи Белзького, клопочучи про довічну приязнь рідної Його Милості панни старшої воєводянки волинської, там-таки оселив їх на гідному місці. Оскільки ж той день, що дає початок життю — другий місяця січня наступного року — був призначений у Львові на поєднання правиць у тривалий союз, Ваших Милостей, моїх Милостивих Панів, чию щиру прихильність до себе завжди знаю, вельми прошу, аби ви зволили в той час якнайприязніше супроводити цей акт. Буду на все життя зобов'язаний усілякою вдячністю й повинуванням, із якими й тепер перебуваю Ваших Милостей, Моїх Милостивих Панів щиро зичливим другом і слугою, Станіслав Потоцький, ловчий литовський, власноруч. Зі Львова, 10 грудня 1694. [С. 3, адреса:] Шляхетним і Вельмишановним Бурмистрові, Війтові, Райцям і всьому Магістратові, а також Лавникам, Станам та всій Громаді Міста Львова, Друзям моїм шановним.

[S. 2] Mnie wielce M[ościwi] P[anowie] Panowie y Przyiaciele. Kiedy iuz Wola Boska, cuius nutu vergimur, tak miec chciała, aby daley non inanes ducere per taedia soles, zapedv dalsze w zyciu moiem miarkuiąc, hac esse iter bło= gosławienstwem swoiem pokazała, gdzie bydz powinna meta votorum, volucriq[ue] vita[e] dulce lucrum; Więc Zamysły moie, przy Panskiey Naiasnieyszych Maiestatow Krolestwa Ichm[o]scio[w] Panstwa me[go] M[iłości]wych Łasce y Protectiey, w Dom przeswietny Jasnie Wielmoznego J[ego] M[oś]ci P[ana] Woiewody Bełskiego, o dozywotnią przyiaźn Rodzoney J[ego] M[oś]ci Panny [Panny] Woiewodzanki Wołynskiey starszey skierowawszy, tam= zę digna statione locavi: Gdy tedy ten, ktory principium vitae adfert dies, Wto= ry Miesiąca Stycznia w Roku następuiącym iungendis mansura in foedera dextris, we Lwowie naznaczony, W[aszym] M[ościom] m[oim] M[ościwym] Panow[om], ktorych zawsze vprzeymą znam ku sobie zyczliwosc, wielce upraszam, abyscie na ten czas Aktowi temu amicissimè adesse raczyli: Winien będę na całe zycie wszelką wdzię= cznosc, y Obligacią, z ktorą y na ten czas iestem W[aszych] M[ości] M[oich] M[ościwych] Panow uprzeymie zyczliwym Przyjacielem y Sługą S[tanisław] Potocki ł[owczy] l[itewski] m[anu] p[ropria] ze Lwowa 10 Decemb[ris] 1694 [S. 3, adres:] Nobilibus et Spectabilibus Proconsuli Advocato Consulibus totique Magistratui, Nec non Scabinis Ordinibus, actoti Communitati Civitatis Leopoliesis, Amicis meis observandis.