Свидригайло до великого магістра Павла фон Русдорфа щодо координації воєнних дій

[С. 2] Від великого князя Свидригайла до приятеля нашого милого, князя Павла, магістра прусського. Листи ваші, князя маршалка крайового і комтура торунського, слуга Климат приніс до нас у Смоленськ у третій тиждень у четвер після Великодня. А пишете, що ви готові рушити на війну з усіма своїми людьми до цієї [...] у польську землю на [...] і вельми нам мило, що ви нам у цих справах [...] чините. А пишете [...], коли просять волості і воєводи, аби до цих часів вашої милості людьми зі свого боку наїжджали по-татарськи у польську землю, нам до того посла [...] його. А пишеш, що до нас [...] князя Федька, аби їх з тилу з того боку, з Поділля, на польську землю вельми вдарили, і шкоди від князя Олександра Носа [...] не було, що приступили. А інакше то ми до [...] послали раніше листи [...], а від наказу чесно, що цього слугу [...] пустили, що послав до вас [...] відомо є. І князю Федьку наказали, щоб з подільської землі зачіпати, хоча б якнайбільше маючи зі своїми товаришами людьми [...] лист переданий за нього по-татарськи досить є. Князь Олександр Нос [...] з цього боку, не сподіваємося, що [...] багато вразити і продати інде землі, що послати сильно князя на це до Олександра Носа [...] Федьку, але князю Михайлу Клукві, воєводі віленському, наказали з цього боку [...] йому, ми знаючи це, про цей же день, до цієї суботи з усіма нашими людьми, якщо з наміру інфлянтський [...] у Полоцьку або [...] інде хотіли в Литву на пожежі [...] випадете, що князя маршалка крайового ще у великі полки тільки опустивши Людвік комтур [...] до нас послали, бо слугу нашого пана Михайла Чорного з цим листом, то господар послав з ними то великого [...] послали з князем паном Іваном Монивидовичем на [...], аби вони цього у себе [...] Михайла Чорного прислав до нас у Смоленськ [...], і цей слугу комтура Клімо наказав з паном Михайлом Чорним [...] полки. І якщо у братерстві одне одного [...] і князь Свидригайло це того ж дня повноваження своє слово своє завершення. А [...] був [...] до брата на допомогу свої люди дванадцять тисяч з ними [...] уланів, і до неї дійшовши [...] повернулися знову з нього [...] піти [...] брату [...] великому князю Свидригайлу на допомогу свої цього більшого [...] попрошу [...] князя Андрія [...] рада князя Ельбердина з багатьма людьми [...] пришле до мене людину добру, до того [...] свої люди [С. 3] до нас руські [...] брату до великого князя Свидригайла. Про що дізнався, що ми послали до нього, відоме йому ще не було [...] сподіваємося [...] а людей своїх готових тримати [...] до нас на допомогу [...] і цих своїх з багатьма людьми. А що при князі маршалку Михайло [...] посли [...] буде цих людей моїх мало, а буде мало, до мене вмить з усіма твоїми людьми рятуй, якщо [...] брату великому князю Свидригайлу, одне де мені [...] що це нам [...] бо його ворог то і мій ворог, хотіли б ми одне одному добро чинячи. Писано у Смоленську травня 3 дня. [С. 3] [Адреса:] Приятелю нашому милому, князю Павлу, магістру прусському.

[S. 2] [Dopisek u góry archiwalny/muzealny:] Додаток. музей НТШ. / Лист Великого Князя Болеслава Свидригайла до Гохмайстра Нім. Ордену Павла Руссдорфа, дат. Смоленськ, 3.V. 1433, адресований: Приятелю нашому милому Кнзю Павлу Мистру Прускому. Ѿ великого кн[ѧ]зѧ Швитригайла приятелю нашему милому кн[ѧ]зю Павлу мистру прускому. Грамоты ваши кн[ѧ]зѧ ландмаршалка и кунтура торуньского слуга Климат принеслъ к намъ к Смоленьску на третей недели в четвергъ повелице, а пишете ижъ есте ратови совсими своими людьми к сей маинели в лядскую землю на патерну дитку, а велми любо што намъ в тыи шины адело чините, а пишете [...], коли прося волости и воеводы штобы к тыи[мъ] часы твоей милости людми ѿ своее стороны татарну въ лядскую землю, намъ к оному послу липроско[?] его, а пишешь што к намъ захичила найкн[ѧ]зѧ Федка штобы и[хъ?] й тылъ ѿ тое стороны исподолья на лядскую землю велиз [з]ражати, й шкоди ѿ кн[ѧ]зѧ Ѡлександра Носа оусподедомъ[?] чежовамъ не было што приступилися, а иной то есми к ѡтухо[?] послали перво грамоты посла[ли?], а ѡтъ приказъ чес[т]но што той слугу хроста пустили есмо, што послалъ к вамъ повѣзва ведомо есть, й но кн[ѧ]зю Федку вели есмо штопу ль ѡ подольскае земли за[че]пати, похоть што найболши моручи со своими т[о]ва[ри]шними людьми листъ переданый за него на татарьскимъ досыть есть, кн[ѧ]зь Ѡлександр[ъ] Носъ ѡлуг[?] с сее стороны [не] надеемся ж[е] оутьни многа зражати и продати инъде[?] земли што послати силнии кн[ѧ]з[ѧ] на то к Ѡлександру Носензю Федку но кн[ѧ]зю Михаилу Клувси воеводе виленскому вели есмо со сѣ стороны татарнути ему мы вѣдуеть то ѡ тои то жь днь к сему то суботу совсими нашими людьми, если с прамысли флантъский сайма съ в полочку или расбудеспору индшему хочолой в литву на пожароисши выпотанете, што кне[зя?] ландмаршалка еще оу великии полка толко ѡпустивъ людвикъ кунтуръ чермевського[?] к намъ послали есмо бо крину нашего пана Михайла Чернаго с сею грамотою то господарь посла с ними то великого пачало послали есмо со кне[земъ?] паномъ Иванъши с Монивидови[чемъ?] на поскура штобы они того ѡ себе по моратоми Михаило Черного присла к намъ к Смоленьску то роди, и сесунтуравъ слуга Климо приказа с па Михаило Чернаго мареть шрадьскии полва, и если въ братство да одностороннистого своевай братоскели и кн[ѧ]зь Швитригайло то того ж джу полномоч свое славо свое даконченье, а пасъка былъ есть серзимы истовъ къ брату на помоч свои люи дванадцѧть тисящ с ними посну вароловухъ оуламовъ и к ней дашошов асиева вернулися ѡпать с него немот лидфей поити снерибыли велиси йнъвши шлгань свешему брату истовт к велику кн[ѧ]зю Швитригайлу на помоч свое того болшого ляту так дурачна упрошу гору замо кн[ѧ]за Ѡндрѣа фдрука[?] рада кн[ѧ]за Эльбердинъ со многи люди ѡ ѡнобремои пришле ко мне чл[о]в[ѣ]ка добра к ому быратыи свои лю[ди] [S. 3] к намъ русскии ж бындовелъ дамое брату до великого кн[ѧ]за Швитригайла, ѡ што наивучился што есмо послули к нему ведому ему еще не было искусть по тихъ учился пужлившесва поли надеемся в жовъ где есть оу ч[е]р[т]ка, а людеи свои готовы держить ура ѡради въ странно й наши соправй попусти к намъ на помочь нека й двудате и тыхъ свои со многими людми, ф што при кн[ѧ]зю ландмаршалу Михаило и на черлыне послы начевоеть будеть тыхъ людеи моихъ мало, а будетъ мало к мене на добе со всими твоими людьми ратовъ, если кто беѣсь своеему брату великуму кн[ѧ]зю Швитригайлу ѡдно где ми оу звеличь што ти я намъ лѣпни сорда моли што его неприѧтель то и мои неприѧтели, хотѣбумолося со дно свое яко добро смотря. Пис[ан] оу Смоленьску маия .г̃. д̃[нь] [S. 3, adres:] Приятелю нашому милому кн[ѧ]зю Павлу мистру прускому