Каталог джерел

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Арбітри Миколай, син Віґанда, та Миколай Пейсар мирно розв'язують суперечку щодо стягнення десятин, яка точилася між львівським плебаном Яном Русином та владою і громадою міста Львова. Документ склав і засвідчив публічний нотаріус Григорій з Лелова.

Флоріан із Коритниці, львівський староста і віслицький каштелян, засвідчує продаж села Освиця разом із дворищем Юрія, званим Креблово Жечиці, здійснений сандомирським підстолієм Петром Влодковичем із Харбіновиць на користь Яна з Зубри за суму 120 кіп руських грошів.

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей короля Казимира Великого від 1360 року для міста Львова, скасовуючи дотеперішнє правило рівного поділу майна після смерті чоловіка та запроваджуючи нові, детальні правила спадкування і зречення прав на добра між подружжям та їхніми родичами. Документ регулює правові питання щодо віна, привінку, поділу рухомого й нерухомого майна, а також процедури зречення майна перед гаєним судом.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Папа Мартин V доручає сандомирському деканові оголосити про відлучення від церкви (екскомуніку) львівських міщан за напад на клірика Марка з Косцяна, доки вони не відшкодують збитків потерпілому та не вирушать до Апостольського Престолу по розгрішення. Він також наказує під загрозою церковних кар примусити можливих свідків події дати свідчення.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Король Владислав Ягайло звільняє Львівське архієпископство, його маєтності та підданих від усіх податків, данин, підвід, а також публічних і монарших повинностей. Він також надає йому всі права, вольності та привілеї, якими користується Гнезненська архідієцезія.

Львівський підстароста Станіслав Стахіра зі Срок засвідчує, що Ходко П'ятницький за згодою воєводи Анджея Одровонжа продав катедральній капітулі у Львові спадкову луку на назву Чонзарщиця за суму десять кіп польських грошів. Документ визначає межі відчужуваної ділянки, які пролягають, зокрема, до річки Полтви, і надає канонікам повне право вічного володіння та розпоряджання нерухомістю.

Петро з Браниць, львівський земський суддя, та Ян з Високого, львівський підсудок, посвідчують, що Варнава де Неґроно з Генуї назавжди зрікся села Пикуловичі на користь фундованого ним вівтаря у львівській катедрі. Село передано його синові, пресвітеру Григорію, та наступним вівтаристам зі збереженням права патронату для фундатора та його наступників.

Галицькі комісари засвідчують укладення угоди між львівським архієпископом Григорієм із Сянока та Миколаєм Карнковським із Медухи щодо спорудження, використання та ремонту греблі й рибних ставів між Библом і Медухою під заставою 600 гривень.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє Єлизаветі з Подошиць, удові львівського каштеляна Юрія Струмила, придбати ренту й чинші в Королівстві з метою фундування та забезпечення вівтаря за спасіння душі її та її покійного чоловіка. Крім того, монарх звільняє це забезпечення від усяких юрисдикційних тягарів, ленних зборів і військової повинності.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Король Ян Ольбрахт віддає в оренду львівським райцям мито у Львові терміном на один рік за суму 350 гривень польської монети. Документ також надає їм повне право конфісковувати контрабандні товари й залишати собі половину з них.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I дозволяє Яну Одровонжу зі Спрови, белзькому воєводі та самбірському старості, записати королівське село Лука в Самбірському повіті шляхтичу Петру Мончинському в сумі 200 флоринів. Акт визначає умови тримання маєтку кредитором і застерігає право його викупу королем або старостою.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Земський суддя Миколай Ташицький і підсудок Ян Слабош засвідчують, що Ян Язвецький відступив і записав усі свої спадкові маєтності в Язвці Фридерику Калінському з Дзєнтни. Новий власник отримав повне право вступу у володіння маєтком і вільного розпорядження ним.

Міхал Волінський переказує Францішеку Глоговському політичні новини, отримані від грабовецького старости, зокрема повідомлення про прибуття принца Конті до Мальборка та про перехід іноземних військ на його бік. Також повідомляє про запланований з'їзд під Завихостом і перехід белзького воєводи через Немирів до Бережан.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та відновлює для бурмистра, райців і міщан Львова всі дотеперішні права, привілеї, вольності, імунітети та звичаї, надані місту попередніми монархами і ним самим.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Станіслав Борек, діючи як суддя-комісар краківського єпископа Самуеля Мацейовського, приймає зречення Марціна Слапа та урочисто вводить Станіслава Сломовського на посаду пароха парафіяльного костелу в Дзялошицях. Він наказує вікаріям і парафіянам визнати нового плебана, виявляти йому належний послух і передавати всі належні прибутки.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам викупити з рук дружини Кшиштофа Гноєнського королівські села Кожичі, Ямельня та Яромирка разом із корчмою, ставом і млином. Документ гарантує місту спокійне володіння та користування цими маєтностями впродовж двадцяти років від моменту здійснення інтромісії, із застереженням повернення заставної суми монархом після закінчення цього строку.

Король Сигізмунд II Август заочно засуджує митника Мельхіора Кослю до сплати штрафу у розмірі 3000 гривень на користь міської влади та громади Львова за нез'явлення до суду та нескладання присяги. Водночас монарх підтверджує повне звільнення львівських міщан від сплати будь-яких мит на території Корони та підлеглих їй земель.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Станіслав Кароль Масальський просить Мартина Анчевського про заступництво перед владою Львова у справі виплати обіцяних 300 злотих, яких львівські посли не передали йому у Варшаві. Він пояснює, що через брак цих коштів не зміг сплатити власні борги, та повідомляє про намір відправити посланця для отримання належної суми.

Станіслав Потоцький надає жителям Отинії право обирати міську владу та детально регулює їхні панщинні обов'язки, податки, орендні платежі й десятини. Документ також визначає правила надання ділянок під забудову разом із терміном слободи для нових поселенців.

Львівський староста Кароль Радзивілл повідомляє магістрату міста Львова про визнання виборів президента недійсними через порушення давніх звичаїв та прерогатив старостинської влади. Для подальшого нагляду за цією справою він делегує гродського бурґграфа Фалібовського.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Тереза Стадницька повідомляє волинського воєводу Яна Стадницького про заплановане на 20 січня в Немирові одруження своєї доньки з паном Балем. З цієї нагоди вона сердечно запрошує адресата разом із дружиною на весільні урочистості.