Каталог джерел

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками й татарами на Дністрі та зі здобутими трофеями. Він дякує Богові й висловлює сподівання, що цей успіх увінчається поверненням Кам'янця.

Султан Мустафа наказує польській владі надати допомогу посланцеві придворного купця Махмуда у стягненні заборгованості за товари та гарантувати йому безпечне повернення. До документа додано архівні нотатки XIX століття щодо виконання німецького перекладу фотографії тексту у Відні та запланованого нового перекладу.

Балюз висловлює співчуття з приводу смерті короля та солідарність з овдовілою королевою, після чого переповідає звістки про становище в П'ємонті, настрої у Відні та чутки про таємні мирні переговори. Він також згадує про пересування шведських військ у Лівонії (Інфлянтах), занепокоєння в Пруссії та прибуття голландського флоту до Гданська.

Автор повідомляє гетьману Яблоновському про перебіг воєнних дій у Європі, зокрема про успіхи французьких військ у Каталонії та корсара Жана Барта на морі, маневри в Нідерландах, а також ситуацію під Турином і Темешваром. Він також описує враження папських дипломатів від відвідин Версаля та сповіщає про смерть іспанської королеви-вдови.

Анна Дольська відповідає дядькові на лист щодо сватання підстолія галицького, обговорюючи питання шлюбного контракту, маєтностей, коштовностей та наполягаючи на якнайшвидшому влаштуванні весілля сестри з належним посагом. Також повідомляє про очікуване повернення синів із Відня й переказує вітання від родини.

Анна Замойська звертається до Яна Станіслава Яблоновського з проханням про заступництво перед новообраним монархом за зубожілого дипломата, колишнього резидента в Стамбулі та Відні. Просить надати йому протекцію та допомогти вступити до лав королівських слуг і придворних.

Фабіан Зиверт розповідає Францішеку Глоговському про таємні сеймові наради щодо берлінської справи та про звинувачення у зраді, висунуті великому коронному маршалку й Сапегам. Він також повідомляє про арешт італійського секретаря маршалка та відсутність рішень у публічних і військових справах.

Францішек Коллер завершує лист до влади Львова формулою пошани. У приписці він зазначає, що отримав від синдика окремо вказану суму 76 флоринів і 46 крейцерів, тож її більше не потрібно додатково враховувати в розрахунках.

Цісарсько-королівський агент Францішек Коллер повідомляє владу Львова про сприятливу резолюцію Найвищої ради юстиції у справі проти пана де Вітовського та просить розпорядження щодо покриття канцелярських і поштових зборів, необхідних для відправлення декрету. Він також дякує за піврічну винагороду і підтверджує проведення розрахунків із синдиком.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про свій терміновий виїзд зі свідками до Любліна на строк проведення слідства, а також про наказ синові повертатися просто з Відня до Варшави, не заїжджаючи до коханої в Риманові. Передає також вітання обозному з побажанням якнайшвидше діждатися нащадків.

Каєтан Крісталліні пропонує владі Львова надіслати до Рима 100 дукатів для виплати вдові покійного Франциска Стефаноні в обмін на повернення міських документів. Він також пропонує свої юридичні послуги при Римській курії.

Елігіус фон Мюнх-Беллінггаузен повідомляє адресата про відмову видавця Ґерольда надрукувати надіслану статтю, визнану запізнілою. Проте відправник залишив рукопис у себе, висловлюючи бажання пошукати іншу можливість для його публікації.

Карл Вільгельм Расп засвідчує позичення з Придворної бібліотеки у Відні чотирьох томів праці Клода-Карла де Рюльєра про безкоролів'я та анархію в Польщі. Він зобов'язується негайно повернути книги на вимогу установи або в найкоротший можливий термін.

Еліґіус фон Мюнх-Беллінггаузен доручає персоналу бібліотеки видати панові фон Распу твір Рюльєра терміном на десять днів.

Елігіус фон Мюнх-Беллінггаузен відповідає на лист Карла Вільгельма Распа порадою, як офіційно подати рукопис до Цісарської академії наук у Відні. Він інструктує адресата спрямувати заяву до Філософсько-історичного відділення Академії.

Римський імператор Йосиф II підносить тогочасні львівські навчальні заклади до рангу повноцінного університету з чотирма факультетами та гімназією, зрівнюючи його в правах з іншими університетами монархії. Документ також визначає підпорядкування вищої школи крайовій владі та затверджує офіційні герби й печатки університету і окремих факультетів.

Імператор Франц I перетворює львівський ліцей на повноправний університет під назвою Universitas Francisca, регламентуючи устрій навчального закладу, склад академічного сенату та повноваження факультетів щодо надання докторських ступенів. Документ також містить детальний геральдичний та іконографічний опис новостворених печаток університету та окремих факультетів.

Римський імператор Йосиф II дозволяє місту Львову проводити щорічний чотиритижневий ярмарок, що розпочинається першого понеділка після свята Трьох Царів. Водночас він наказує владі охороняти цей привілей і суворо забороняє місту стягувати будь-які збори з учасників ярмарку.

Імператор Франц II дозволяє проводити два щорічні ярмарки в селі Малехів, яке є власністю львівського шпиталю Святого Духа. Доходи від торгових і ярмаркових зборів призначаються на підтримку цього шпиталю та догляд за бідними й хворими.

Князь Юзеф Понятовський просить графа де Бригідо видати паспорт і надати розпорядження галицьким митницям щодо пропуску п'ятнадцяти куплених у Галичині коней до Варшави для виїздки, а згодом — до цісарської армії.

Папа Пій VII повідомляє митрополичу капітулу у Львові про призначення Анджея Алоїзія Анквича львівським архієпископом після смерті Каєтана Кіцького. Він наказує капітулі виявити новому пастиреві належний послух і підкоритися його розпорядженням.

Папа Пій IX повідомляє львівську митрополичу капітулу латинського обряду про призначення Лукаша Баранецького на посаду львівського архієпископа. Він наказує канонікам виявити новому ординарію належний послух і шану під загрозою затвердження церковних кар.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, аби в його брата не відбирали корогву. Він нагадує про значні фінансові витрати та відданість брата з часів Віденського походу, закликаючи стати на захист його шляхетської честі.

Імператор Йосиф II підносить радника Львівського трибуналу Анджея Северина з Долинян Долинянського разом із нащадками до стану вільних баронів Королівства Галичини та Володимирії. Документ затверджує привілеї, належні новому стану, титул «Вельможного», а також надає та описує розширений баронський герб.

Барон Рудольф Росбахер повідомляє Кароля Распа про віддання наказу про негайне прийняття Кароля Залеського до 30-го батальйону польових стрільців у статусі вихованця (елева), без дотримання стандартного терміну призову. До листа додано повернений додаток із попереднього листування.

Францішек Смолька звертається до Александера Морґенбесса з проханням терміново надати докладні відомості про оцінку та стан маєтку Жужель, який має бути виставлений на торги. Він також розповідає про свою політичну поїздку до Відня й Пешта, зокрема про годинну конфіденційну бесіду з принцом Наполеоном та зустрічі з австрійськими й угорськими міністрами.

Францішек Смолька розповідає про залаштунки внесення до Крайового сейму пропозиції про відкликання галицьких послів із Державної ради у Відні. Описує спричинене цим обурення влади, реакцію депутатів та палку підтримку львів'ян.

Францішек Смолька розповідає Александеру Моргенбессу про бурхливу реакцію преси та послів Сейму на свою політичну пропозицію, а також про передачу її до комісії всупереч опору опонентів. Згадує також про виклик намісника Ґолуховського до Відня та публікацію власної біографії в «Tygodniku Lwowskim».

Олександр Ян Яблоновський сповіщає брата про вісті з Варшави та Литви, варшавські карнавальні розваги й клопотання короля щодо оперного співака від жидачівського старости. Застерігає щодо повідомлень про наближення татарської орди, запрошує брата з'їхатися перед масницею та згадує про клопоти із запрошенням художника.

Консульство Росії в Бродах застерігає посольство у Відні щодо Петра Забєжевського, лакея, який послуговується привласненим векселем графа Понінського і який після відмови у видачі російської візи в Бродах заявив про намір домагатися її в столиці Австрії.