Каталог джерел

Станіслав Лубенецький пише львівському писареві Войцеху Зімницькому про розбіжності з архідияконом щодо вигляду кімнат і просить детально описати потреби мулярів, які працюють на будівництві.

Станіслав Лубенецький повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення грошей (2000 злотих) та замовлення на французьке скло й меблі зі столярні з гербом архієпископа (Баранек / Юноша), вимагаючи також надіслати докладні розміри споруджуваного палацу (вікон, дверей, печей, сходів).

Примас Мацей Лубенський, реагуючи на скаргу львівських райців, звертається до каптурових суддів Львівського повіту із закликом припинити накладання високих штрафів на львівських міщан. Він наголошує, що з огляду на триваюче повстання Хмельницького Львів є головним прихистком для шляхти, а подальший утиск міст накличе на Річ Посполиту черговий гнів Божий.

Ректор Краківської академії Ян Лукіні висловлює жаль через свавільне залишення академічної колонії в Хелмні попереднім директором Студницьким і обіцяє наступного місяця надіслати нового, гідного професора, звертаючись до хелмінського магістрату з проханням про прихильний прийом та відшкодування дорожніх витрат.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з дружиною органіста), а також нагадування щодо майнових справ.

Ректор Ян Лукіні сповіщає владу Львова про обіймання посади ректора та готовність призначити належного кандидата на посаду директора тамтешньої академічної школи, просячи забезпечити йому постійну платню та відшкодувати дорожні витрати.

Ректор Ян Лукіні представляє та рекомендує магістрату Львова нового директора львівської академічної колонії, кс. Вавжинця Опейдовича, просячи про опіку над ним та про відшкодування витрат на його подорож, виділених з університетської скарбниці.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про непогашений борг, щодо повернення якого він мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений вдатись до інших правових засобів для повернення коштів.

Владислав Любовецький застерігає львівських райців від свавільно передрукованих та спотворених сеймових конституцій, що шкодять міщанському стану. Він запевняє у вжитих правових заходах і закликає визнавати виключно автентичний текст, скріплений його підписом.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Він просить дозволити йому й надалі утримувати шинок принаймні до часу оголошеної комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Гетьман Єронім Любомирський висловлює обурення тим, що львівський магістрат проігнорував його попередні прохання призупинити судові дії проти його слуги Шимона Гребенка. Він застерігає міську владу, що в разі відхилення цього останнього прохання використає свій вплив для захисту підлеглого й відплатить за виявлену неприязнь.

Гетьман Ієронім Любомирський дякує владі Львова за виділення кватири в кам'яниці Барзого на час майбутньої комісії та згадує про порозуміння в цій справі з коронною стражниковою. Він також сповіщає про прибуття генерального становничого з проханням про допомогу в належному розміщенні гетьманського двору.

Великий гетьман коронний Єронім Любомирський відкидає виправдання львівської влади щодо браку коштів і наказує негайно виплатити належні йому гроші асигнатарію. Він також зазначає, що белзький воєвода зобов'язав сплатити податок і львівських євреїв, які досі посилалися на звільнення від сплати.

Гетьман Геронім Любомирський дякує владі Львова за передачу частини асигнованої суми на утримання угорської піхоти. З огляду на скрутне становище міста він погоджується на відтермінування і просить надіслати решту половини належних коштів через чотири тижні.

Великий коронний маршалок Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Він наказує повернути постраждалому награбоване майно та подбати про відшкодування збитків з боку купців.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль із приводу кровопролиття, а також зневаги Львова та парафіяльної школи людьми, які вважають себе вищими за закон. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє розповісти про заподіяну їм кривду шляхті, що зібралася на прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський квапить львівську владу передати матеріали слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під арешту постраждалу жінку, щоб вона могла висунути обвинувачення проти кривдника. Він застерігає радників: якщо вони й далі блокуватимуть процес за відсутності формального позивача, він буде змушений відпустити на волю в'язня, якого утримують уже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський повідомляє владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і лист до старости. Наказує райцям ретельно підготуватися та підтримувати повну готовність.

Руський воєвода Станіслав Любомирський виряджає до бурмистра та райців Львова брацлавського підчашого Зелінського з метою обговорення питань, пов'язаних із підготовкою оборони міста в небезпечний час. Він зобов'язує міську владу порозумітися з посланцем і виконати його рекомендації задля спільної безпеки.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного спорудження блокгаузів до прибуття залоги, зазначаючи, що укріплення будуть зведені блискавично разом із приходом його піхоти. Натомість він наказує райцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та шанцевого інструменту.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає бурмистрові та раді міста Львова запитуваний відкритий лист до передміщан. Водночас він сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова з метою особистого наведення належного ладу.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані вітання та запевняє у своїй незмінній прихильності до міста. Він висловлює адресатам взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя в новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує львівському магістрату за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Відповідаючи взаємністю, він висловлює міській владі побажання щастя й успішного поступу.

Великий маршалок коронний Станіслав Любомирський дякує магістрату міста Львова за надіслані привітання з нагоди прийдешнього Нового року. У відповідь він висловлює львівським райцям взаємні побажання добробуту та здійснення задумів.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь він висловлює магістрату й мешканцям взаємні побажання добробуту та незмінного щастя.

Теодор Любомирський перепрошує краківського каштеляна за те, що не зміг особисто попрощатися перед від’їздом з Варшави, і передає вияви поваги через гінця. Він звертається з покірним проханням про подальшу ласку та опіку над ним і його хоругвою, заявляючи про готовність стати у пригоді.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський повідомляє львівським радникам про догану панові Яницькому та накладення арешту на його платню через кривди, завдані передміщанам. Він також закликає міську владу заготувати взимку матеріали, необхідні для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Священник Й. Манастерський виступає проти незаконного надсилання міської екзекуції та стягнення чиншу з кам'яниці покійної генералової Бекерської. Він закликає президента Львова припинити узурпувати юрисдикцію над його правомірно набутим майном.

Львівський канонік кс. Й. Манастерський звертається до радників міста Львова з проханням не стягувати з убогого орендаря чинш за належний священнику підвал. Посилаючись на давню прихильність магістрату до духовенства, він натомість декларує вдячність і готовність до послуг.

Хелмінський єпископ і підканцлер коронний Ян Малаховський свідчить про ревні заслуги синдика Михайла Григовича на користь Львова. Він закликає міську владу виплатити йому належну винагороду та заборгованість за Гродненський сейм.

Ян Мархоцький повідомляє Яна Свошовського про напад слуги львівських райців на свого челядника в корчмі та про завдану цим образу. Він просить у писаря поради, застерігаючи про помсту з боку вояків, якщо місто не відшкодує заподіяної кривди.

Ректор Краківської академії Антоній Марцішовський відкликає зі Львова бакалавра Лейдмана, який вступив у конфлікт з архієпископом, і просить львівський магістрат ухвалити рішення щодо заміщення посади ректора кафедральної школи. Він також дякує за підтримку в судовому процесі та згадує про плани апостольського нунція перевидати твори львів'янина Шимона Шимоновича.

Станіслав Кароль Масальський просить Мартина Анчевського про заступництво перед владою Львова у справі виплати обіцяних 300 злотих, яких львівські посли не передали йому у Варшаві. Він пояснює, що через брак цих коштів не зміг сплатити власні борги, та повідомляє про намір відправити посланця для отримання належної суми.

Ян Массарі повідомляє Мартина Розваєра, який перебуває у Варшаві, про майнові справи померлого Кампіана. Він також просить його втрутитися перед коронним канцлером, щоб відстрочити вирок у суперечці щодо оплати за сукно на похорон Прокопа Сенявського.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Марек Матчинський повідомляє владу Львова про скорий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха в міському палаці. Рекомендує терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць і тракту від Жовкви, щоб бруд не викликав огиди в монарха.

Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Бришаніца з покликанням на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас він запевняє у прихильності монарха та його прагненні шанувати чинне право.

Белзький воєвода Марек Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Гордона, просячи призначити його на уряд лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата в обхід обов'язкового членства в колегії сорока мужів.

Руський воєвода Марек Матчинський торкається питання ремонту міських доріг, радячи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення на адресу ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати візників із міських маєтків за плату перевезти каміння до його маєтності.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до влади Львова на захист єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку щодо неповернутого боргу. Він закликає райців до неупередженого правосуддя та відібрання від відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість виділення коштів із публічної скарбниці на потреби міста через вичерпання фінансів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили і самостійно подбати про оборону та безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги львівської влади після пожежі передмість, торкаючись нападу пана Ловицького на жовнірів та підозрілої діяльності татар, які прибули викуповувати бранців. Він також сповіщає про втручання адміністратора Жовківського староства щодо зловживань осіб, підлеглих королівській юрисдикції.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою і Конгрегацією обрядів у клопотаннях про ухвалення рішення щодо культу Івана з Дуклі. Він також підкреслює важливість цієї справи для зміцнення благочестя серед місцевого люду.

Александр Меншиков звільняє маєтності Львова від повинностей і зимових військових постоїв, обіцяючи надати охоронну варту та наказуючи офіцерам припинити зловживання. Водночас він зобов'язує міську владу проводити торги й наказує мешканцям беззастережно приймати російські копійки від царських солдатів.

Станіслав Метельський повідомляє владу Львова про виплату львівському синдику суми у 30 червоних золотих на громадські потреби міста. Він звертається з проханням про безвідсоткове повернення цієї суми Францішеку Сольському після пред'явлення відповідного реверсу.

Якуб Мєшковський повідомляє львівського бурмистра та райців про наїзд людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Він просить негайно направити постраждалих до ґроду для огляду та фіксації ран, а також з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестації в замку.