Каталог джерел

Й. Л. Новицький дякує владі Львова за надіслані солодощі, які надійшли неушкодженими згідно зі специфікацією. Він висловлює готовність віддячити й виконати будь-які конфіденційні прохання магістрату.

Я. Л. Новицький повідомляє львівських райців про передачу великому коронному канцлеру листа з вимогами міста. Він зазначає, що для прийняття остаточних рішень необхідне додаткове, усне представлення справи канцлеру.

Я. Л. Новицький дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані солодощі. При цьому він заявляє про готовність віддячити своїми послугами.

Б. Новосілецький домагається у руського воєводи Яна Яблоновського виплати обіцяних грошей за поступлені та заставлені маєтності. Він також повідомляє про консультації щодо інвентаря і просить свого покровителя не допустити його майнового розорення.

Львівський суфраган Захаріаш Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт в архієпископській кам'яниці та суперечки всередині капітули. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійського сукна й повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач повторює вимогу до влади Львова про негайну передачу артилерійського спорядження, зокрема посторонків, шор і кульбак. Він призначає Кропивницького та Футкевича для отримання спорядження, звинувачуючи магістрат у зволіканні.

Тиміш Носач, генеральний обозний Війська Запорозького, просить бурмистра та райців Львова швидко й справедливо стягнути записаний у книгах борг після покійного батька свого челядника Кібицького. Натомість за виявлену справедливість він запевняє міську владу у своїй вдячності та готовності віддячити взаємністю.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач поновлює прохання до влади Львова про стягнення боргу з ув'язненого міщанина Дзюрдзя на користь челядника Якуба Кибицького. Він наголошує, що самого лише взяття боржника під варту недостатньо і необхідна повна сплата боргу.

Альберт Носовський, який навчається в Кракові, висловлює новорічні вітання владі Львова та дякує за колишню щедрість і меценатство, що уможливили його навчання. Водночас він просить про подальшу прихильність і фінансову допомогу в ході університетської освіти.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжини, які через надумані претензії до майна його дружини незаконно захопили з торгу його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, подання маніфесту про насильство або накладення арешту на борги винуватців, аби змусити їх звернутися до судового розгляду справи.

Станіслав Нущинський скликає колег на термінову й конфіденційну нараду до ратуші на восьму годину, щоб запобігти несприятливим ускладненням із боку супротивника. З міркувань таємності автор планує викласти подробиці справи лише особисто під час засідання.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних зі складанням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань між Білою Церквою та Львовом, він клопочеться про дотримання встановлених правових строків і прихильне вирішення справи.

Францишек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень піхотинців генерала Карнау в приміських селах, що загрожує їхньому повному розоренню. Він закликає до термінового дипломатичного втручання перед командуванням та скерування міського синдика для відвернення небезпеки.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмистра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, призначену на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийомі та почестях, а також засвідчує свою прихильність і готовність робити послуги.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісарові Дзьоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тимфів в Олеську. Арештантів мають передати під конвой і перевезти до призначеного місця ув'язнення.

Петро Ожґа нагадує львівським райцям про обов'язок збору чопового з напоїв за період від січня до червня 1649 року, а також про необхідність передачі реєстрів і коштів орендареві. Згадує також про податкові труднощі та збитки, спричинені тривалою війною.

Пйотр Ожга надсилає владі Львова проєкт протестації проти скликання сеймика в час татарської загрози разом із незапечатаними листами до канцлера й регента для ознайомлення. Він також повідомляє про свій виїзд на зустріч із гетьманом у Підгайцях і посилається на усні домовленості з паном Контським.

Петро Ожґа висловлює радість із приводу можливості захисту міських привілеїв і радить львівським райцям щодо вибору зручного терміну та процедури оголошення універсалу у львівському та жидачівському ґродських судах. Він також повідомляє про відправлення листів до львівського судді та підсудка для координації дій.

Перемишльський каштелян Самуель Ожеховський просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про посередництво та захист від звинувачень після трагічної загибелі пана Стшембьовського. Він запевняє у своїй цілковитій невинуватості, покликаючись на очевидців події, та домагається прихильності родичів покійного і гетьмана.

Францішек Ожеховський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського взяти під опіку перемишльську єврейську громаду. Він звертає увагу на несправедливі щодо неї повторні судові процеси та нові декрети, винесені у вже вирішених раніше справах.

Підканцлер Анджей Ольшовський повідомляє львівський магістрат про кроки, вжиті королем для захисту міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною загонів для залоги. Він також радить найняти місцеві сили та сповіщає про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки з Яном Лукашевичем, що триває вже шість років через неналежно виготовлену діамантову аграфу. Попри відіслання спірного документа автор листа вимагає, щоб ремісник склав офіційну присягу щодо вартості коштовності в присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій через тривале розслідування. Водночас він зобов'язується повернути їх за наказом президента й анулює попередні донесення.

Кам'янський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені пана краківського до бурмистра та райців Львова з проханням позичити на три дні килими й опони для з'їзду вельможних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини неушкодженими одразу після завершення урочистостей.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора підтримати його кандидатуру на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності решти членів сенату.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Єнджей Осецький роз'яснює Янові Тишковському питання фінансових претензій, висунутих товаришами корогви, та інструктує його щодо розподілу коштів з гіберни й розрахунку за асигнаціями. Документ доповнений пізнішими розписками про виплату належних сум на руки пану Шептицькому.

Єжи Анастазій Оссовський переказує львівському війтові волю короля щодо вирядження львівського ката до Жовкви для здійснення страти. Він запевняє, що кат швидко повернеться, а подробиці справи особисто розповість посланець, пан Клер.

Єжи Анастазій Оссовський втручається перед владою Львова на захист зятів покійного кравця Засецького, яких утискають цехмістри через виготовлення королівських прапорців. Він повідомляє, що справу вже остаточно вирішила королівська скарбниця, а прохачі перебувають під особливою опікою монарха.

Великий коронний канцлер Єжи Оссолінський заступається перед владою Львова за королівського поштмейстера Роберта Бандінеллі у майновій справі, що триває. Він закликає до миролюбного і справедливого залагодження спору з містом без залучення обтяжливих судових процедур.

Островський звертається до президента Львова Веніна з проханням звільнити з-під арешту пана Меретина, який дійшов згоди зі своєю процесуальною опоненткою. Він зазначає, що відбутий арешт є достатнім покаранням, а подальше ув'язнення руйнує справи Меретина.

Островський клопоче перед президентом Львова Веніном від імені канівського старости щодо незаконного тримання у в'язниці сина архітектора Меретина. Він вимагає його звільнення, наголошуючи, що той уже відбув призначене покарання, а подальше ув'язнення через несплачені штрафи є безправним.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та заявляє про готовність захищати права міста. Він просить надіслати копії ухвал (лауд) вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових поборів і каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути владнати суперечку, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Автор повідомляє про перебіг робіт із вимірювання та класифікації ґрунтів у Гнильчу, а також сповіщає про діяльність інженерів у Носові. Крім того, він скаржиться на Яблоновського, який перешкоджав йому у зв'язку з мандатарієм, і просить ухвалити рішення стосовно суперечливого виділення земель для двадцяти халуп.

Анджей Павловський повідомляє львівському писареві Войцеху Зімницькому про перемовини зі слугами та ремісниками, зокрема про спроби схилити Шимона повернутися на службу. Він також сповіщає про придбані паном Лукашем хутра та просить подбати про матір на випадок непередбачених обставин.

О. Бартоломей Павловський звертається до воєводи Яна Яблоновського із закликом зупинити наплив іновірців до Свеця, які з мовчазної згоди міської влади скуповують будинки та витісняють католиків. Він застерігає адресата від відповідальності на Божому суді та закликає стати на захист Церкви перед поширенням згубної зарази єресі.

Галицький купець Симон Пайк сповіщає Артура Форбса про своє розорення внаслідок татарського набігу та просить про терпіння щодо повернення боргу. Він запевняє, що попри постійні грабунки орди докладе всіх зусиль, аби якнайшвидше сплатити свій борг.

Автор домагається звісток та належних 700 злотих, відкидає підозру в зраді, обговорює строк та третейський суд (арбітраж). Запитує про чутку щодо намагань адресата вступити на службу до росіян; приписка повідомляє про пошуки справи в Красноставі та Городлі.

Палуський звітує про судовий процес із Деболіною та накладення арешту на 6000 у Поромові. Повідомляє про її шлюб із Дидинським і справу щодо половини Лопенника. Передає вітання дружині графа, з якою особисто не знайомий. Лист від 16 червня 1782 року.

Автор вимагає належно оформленої довіреності. Він повідомляє про позов проти Деболіни щодо боргу та отримання кондемнати (заочного вироку); Деболіна оскаржила вимогу й наклала арешт на суму в адресата. Просить надіслати відповідь до Красностава.

Холмська ігуменя Юстина Партейнівна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірним проханням звільнити монастир від податкових тягарів і військових попасів. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над обителлю та просить про втручання, зважаючи на те, що черниці вже знесилені.

Маркіанопольський архієпископ Петар Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити асигновані кошти на покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайнє зубожіння та злигодні, яких вона зазнала під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Й. Певереллі, перебуваючи у варшавському шпиталі боніфратрів, скеровує до влади Львова листа зі скаргами на зазнані образи, майнові збитки та спроби отруєння з боку львівських міщан. У хаотичному викладі він згадує про пережите насильство та просить про допомогу й заступництво перед львівським єпископом.

Львівський війт Войцех Педіанус дякує міському писареві Анджею Мондровичу за новорічні побажання та коментує політичні неспокої й поточні міські справи. Він також доручає його опіці доставку кореспонденції отцю Антонію та контакт зі снятинським старостою Миколаєм Язловецьким.

Францішек Пежицький скаржиться поручнику Вольському на обтяжливі постої та надмірне стягнення вівса і напоїв, що призводять маєтності до розорення. Від імені київського ловчого він просить припинити нищення маєтку дислокованими хоругвами.

Чарльз Пайп повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням боргу з єврейських боржників у Львові та про підготовку й передачу для нього суми у 2500 розмінних монет через посланця. Він також сповіщає про відрахування витрат і звіщає про свій швидкий від'їзд до Ґданська.

Чарльз Пайп просить Артура Форбса обговорити з паном Мейтлендом справу сфальшованого пергаменту та схилити його до накладення секвестру. Він також очікує звістки про їхню спільну думку з цього приводу.