Каталог джерел

Львівський каштелян Антоній Морський дякує райцям і бурмистрам Львова за надіслані віншування з нагоди прийдешнього Нового року. У відповідь він запевняє у своїй незмінній приязні та навзаєм зичить усілякого благополуччя.

Король Ян ІІІ Собеський підтверджує консенс львівського старости Яна Мнішека від 1668 року, який надає Василю та Олені Ференсовичам право на Сопрончівський ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Документ дозволяє подружжю звести будинок і броварню в обмін на сплату щорічного чиншу до замкового скарбу.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Ґордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, засвідчуючи свою постійну прихильність і готовність виявляти місту послуги.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський присудив шпиталю св. Станіслава на Львівському передмісті спірний став і ґрунт під млин на річці Остружанці біля Малечковичів, заборонивши Бернарду Вєнявському висувати претензії та порушувати права власності. Документ містить також реляцію про комісарське введення провізора шпиталю у володіння спірним ставом.

Станіслав Морштин повідомляє про злидні офіцерів і солдатів полку, дислокованого в Окопах Святої Трійці, та про відсутність відповіді монарха на попередню супліку. Він звертається до Яна Станіслава Яблоновського з палким проханням позичити тисячу злотих на їхній порятунок, зобов'язуючись своєчасно повернути борг у Варшаві.

Король Ян III Собеський трансумує та підтверджує давніші привілеї королів Яна Казимира та Владислава IV, а також вількір ради міста Львова 1621 року, що регулює устрій спільного цеху львівських броварів, солодовників і медоварів. Документ водночас запроваджує сувору заборону позацехового виробництва пива, солоду й меду на передмістях та в юрисдиках довкола Львова під загрозою конфіскації та арешту.

Август Фридерик Мошинський спростовує чутки про те, що прусські офіцери нібито проводять вербування у Львові, пояснюючи, що там діють двоє його довірених людей, які шукають добровольців для його служби. Автор просить адресата не чинити їм перешкод і за потреби надати їм підтримку.

Король Ян III Собеський затверджує і трансумує давніші привілеї польських королів та власників Яворова, братів Гурків, що регламентують устрій, ремісничі артикули та організацію цеху яворівських кушнірів.

Войцех Мульдорфус інформує свого шваґра Войцеха Зімницького про справи, пов'язані з виконанням тестаментних легатів і фундації мансіонаріїв, просячи водночас про новини зі Львова та Константинополя. Повідомляє також про влаштування довіреного йому студента в замостській школі та організацію його подальшого навчання.

Король Ян III Собеський зберігає та підтверджує права Івана й Максима Шурмінів, Івана Пашеницового та Івана Боркового на вибранецький лан у селі Губичі Дрогобицького староства. Документ звільняє їх від обтяжливих повинностей, накладаючи водночас обов'язок виставляти та споряджати одного піхотинця вибранецької піхоти.

Елігіус фон Мюнх-Беллінггаузен повідомляє адресата про відмову видавця Ґерольда надрукувати надіслану статтю, визнану запізнілою. Проте відправник залишив рукопис у себе, висловлюючи бажання пошукати іншу можливість для його публікації.

Карл Вільгельм Расп засвідчує позичення з Придворної бібліотеки у Відні чотирьох томів праці Клода-Карла де Рюльєра про безкоролів'я та анархію в Польщі. Він зобов'язується негайно повернути книги на вимогу установи або в найкоротший можливий термін.

Еліґіус фон Мюнх-Беллінггаузен доручає персоналу бібліотеки видати панові фон Распу твір Рюльєра терміном на десять днів.

Елігіус фон Мюнх-Беллінггаузен відповідає на лист Карла Вільгельма Распа порадою, як офіційно подати рукопис до Цісарської академії наук у Відні. Він інструктує адресата спрямувати заяву до Філософсько-історичного відділення Академії.

Львівська митрополичка капітула передає мірошнику Юзефу Гризлу, його дружині Єві та одному визначеному нащадку в довічну оренду Стахіровський млин на Краківському передмісті у Львові. Натомість орендарі зобов'язуються сплачувати щорічний чинш у розмірі 200 польських злотих, а також постійно утримувати й ремонтувати млинові будівлі та обладнання власним коштом.

Войцех Мясковський надсилає львівським райцям суму 1043 червоних золотих і дрібні монети, які належать коронному підканцлеру, з проханням видати квитанцію. Він звертається з проханням терміново передати ці гроші разом із листуванням до рук о. Тшебінського у Варшаві.

Львівський архієпископ Константин Липський підтверджує та поновлює ерекцію Братства Пресвятого Сакраменту при львівській катедрі, трансумуючи апробаційний документ апостольського нунція Опіція Паллавічіні від 1681 року. Надає братству статути, юрисдикційні повноваження для його сповідників та сорокаденний відпуст за виконання визначених побожних практик.

Михайло Нагродзький повідомляє владі Львова про внесення до Декретової канцелярії кандидатур міських комісарів у процесі з пані Бжуховською. До листа додає список комісарів, призначених протилежною стороною.

Михайло Нагродський повідомляє владі Львова про перебіг підготовки випису комісарського декрету у справі з пані Бжуховською, де враховано регента Бжозовського. Засвідчує подальшу готовність до послуг і висловлює райцям побажання успіху та одностайності.

Михайло Нагродзький повідомляє президента Львова про отримання виклику на асесорські суди, однак відкладає свій виїзд до проведення консультацій та отримання звісток із двору канцлера. Він сповіщає про хворобу декретового писаря і просить про умовне надсилання асигнати на дорожні витрати.

Михайло Нагродський інформує львівський магістрат про поточні судові справи, зокрема про баніцію Моратовичів та оплату контумації. Він також повідомляє про тривання асесорських судів під час перебування короля у Варшаві та закликає міських депутатів якнайшвидше прибути.

Король Ян III Собеський призначає львівського міщанина Альберта Мєльчевського королівським друкарем, надаючи йому право утримувати друкарню та вільно продавати латинські й руські книги по всій Речі Посполитій. Документ надає йому привілеї, рівні правам краківських, віленських і гданських друкарів, звільняючи також його друкарню від міських податків, а будинок — від військового постою.

Нарайовський запевняє руського воєводу в негайному виконанні його доручень та повідомляє про від'їзд двору до Радзиня, а пана Пєтруша — до Кракова. Він також згадує про настрої, що сприяють укладенню згоди, і заявляє про свою готовність до подальших послуг.

Нарайовський повідомляє гетьмана й воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського про вісті щодо рокошу та про підготовку до подорожі. Він сповіщає про свій швидкий приїзд поштовими кіньми і просить адресата терпеливо зачекати.

Король Ян III Собеський бере грецьких купців під королівську протекцію, захищаючи їх від утисків і безпідставних претензій львівського товмача Вартана Шимоновича, який послуговувався підступно здобутим привілеєм. Монарх наказує припинити будь-які утиски купців на ярмарках до остаточного вирішення справи в королівському суді.

Адам Нарамовський дякує Янові Яблоновському за заступництво та наказ гусарській корогві виплатити відшкодування його покривдженим підданим. Він висловлює вдячність і запевняє воєводу в готовності віддячити за кожної слушної нагоди.

Адам Нарамовський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та заступництво перед гетьманом у судовій справі проти гусарської корогви. Зокрема, він звертається з проханням, щоб розгляд спору не відкладався до військового табору та генерального кола.

Львівський архієпископ Костянтин Липський підтверджує фундацію Анни з Ходороставу Вишневецької на суму 20 000 польських злотих із річним видерковим чиншем на утримання препозита і чотирьох священників, які відправлятимуть меси за упокій душі її покійного чоловіка Костянтина Вишневецького біля вівтаря Святої Трійці у львівській катедрі. Водночас архієпископ здійснює канонічну ерекцію цього бенефіцію та інсталює о. Станіслава Ґолембйовського на посаді препозита.

Юзеф Домбровський, сеньйор катедральної капели у Львові, підтверджує отримання від прокуратора капітули ксьондза Віттана суми 229 злотих як платні за квартал св. Матвія та надбавки на свято Успіння.

Єжи Габріель Нешпоровський дякує львівським райцям за виявлену йому за посередництвом пана Гречини прихильність і запевняє, що його попередній лист не був наслідком корисливості. Водночас він засвідчує свою незмінну відданість, дружбу та готовність служити місту.

Папа Інокентій XI надає капітулі та капітульним канонікам митрополичого костелу у Львові індульт, який дозволяє постійно носити фіолетову велику капу (cappa magna) зі шлейфом і каптуром та рокету під час усіх публічних і приватних літургійних та капітульних функцій. Документ було внесено до капітульних актів зі схвалення львівського архієпископа Константина Ліпського.

Коронний метрикант Я. Л. Новицький повідомляє львівського райцю про запланований миротворчий з'їзд із поспільством у Конських під патронатом великого коронного канцлера та радить депутатові спершу прибути до Варшави для отримання документів. Він також просить адресата забрати призначені для нього речі від комісара рогатинської старостини.

Й. Л. Новицький дякує владі Львова за надіслані солодощі, які надійшли неушкодженими згідно зі специфікацією. Він висловлює готовність віддячити й виконати будь-які конфіденційні прохання магістрату.

Я. Л. Новицький повідомляє львівських райців про передачу великому коронному канцлеру листа з вимогами міста. Він зазначає, що для прийняття остаточних рішень необхідне додаткове, усне представлення справи канцлеру.

Я. Л. Новицький дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані солодощі. При цьому він заявляє про готовність віддячити своїми послугами.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Владислава IV від 1638 року, що закріплює маєтності, межі володінь і вольності монастиря св. Миколая в Домашівському Борі. Крім того, монарх надає василіянам право щороку вільно обирати ігумена на руський Новий рік.

Б. Новосілецький домагається у руського воєводи Яна Яблоновського виплати обіцяних грошей за поступлені та заставлені маєтності. Він також повідомляє про консультації щодо інвентаря і просить свого покровителя не допустити його майнового розорення.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда III Вази 1612 року, що містить затвердження статуту цеху львівських хірургів 1611 року. Документ регулює питання прийняття та екзаменування нових майстрів, прав удів, обов'язків підмайстрів та учнів, а також заборони неправомірної конкуренції з боку партачів.

Львівський суфраган Захаріаш Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт в архієпископській кам'яниці та суперечки всередині капітули. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійського сукна й повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Король Ян III Собеський затверджує ординацію львівського магістрату від 1687 року для місцевого цеху хірургів. Документ визначає правила прийому майстрів, встановлює їхню сталу кількість у шістнадцять осіб і забороняє єврейським хірургам лікувати християн.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач повторює вимогу до влади Львова про негайну передачу артилерійського спорядження, зокрема посторонків, шор і кульбак. Він призначає Кропивницького та Футкевича для отримання спорядження, звинувачуючи магістрат у зволіканні.

Тиміш Носач, генеральний обозний Війська Запорозького, просить бурмистра та райців Львова швидко й справедливо стягнути записаний у книгах борг після покійного батька свого челядника Кібицького. Натомість за виявлену справедливість він запевняє міську владу у своїй вдячності та готовності віддячити взаємністю.

Генеральний обозний Війська Запорозького Тиміш Носач поновлює прохання до влади Львова про стягнення боргу з ув'язненого міщанина Дзюрдзя на користь челядника Якуба Кибицького. Він наголошує, що самого лише взяття боржника під варту недостатньо і необхідна повна сплата боргу.

Львівський архієпископ Константій Ліпський еригує та затверджує вівтарію при каплиці райців (літератів) у Львівській архікатедрі, засновану згідно з тестаментовим записом райці Станіслава Майдешевича на суму 10 000 польських злотих, забезпечених на кам'яниці Єлонковській. Документ визначає літургійні обов'язки бенефіціара, розподіл річного чиншу та надає право патронату Томашу Беллі та Михайлу Боїму, а після них — міській раді Львова.

Альберт Носовський, який навчається в Кракові, висловлює новорічні вітання владі Львова та дякує за колишню щедрість і меценатство, що уможливили його навчання. Водночас він просить про подальшу прихильність і фінансову допомогу в ході університетської освіти.

Львівський архієпископ Костянтин Липський затверджує та еригує фундацію Софії з Виджґів Клунської в розмірі 10 000 польських злотих, забезпечену на маєтностях Анджея Шимоновича. Дохід із цього капіталу призначено на відправлення мес про Страсті Господні за участю музичної капели, а також на освітлення вівтаря Пресвятої Трійці та розп'яття у львівській катедрі.

Президент Львова Юзеф Кушинський передає райцям прохання комісара Львівської землі позичити сто червоних злотих із шеляжного податку на приїзд радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого підтримуючи надання позики за умови належної поруки її повернення.

Документ підтверджує приєднання львівського братства Пресвятої Трійці до римського Архібратства Пресвятої Трійці Паломників і Реконвалесцентів та надає йому пов'язані з цим папські відпусти й привілеї. Умовою чинності приєднання є прийняття червоного габіту, здійснення визначених справ милосердя та доповнення посвяти братства.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжини, які через надумані претензії до майна його дружини незаконно захопили з торгу його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, подання маніфесту про насильство або накладення арешту на борги винуватців, аби змусити їх звернутися до судового розгляду справи.

Король Август II під час коронаційного сейму підтверджує й урочисто відновлює всі давні та нові права, привілеї, імунітети й маєтності міста Львова, надані його попередниками. Він також зобов'язується захищати міщан і міські маєтності від утисків урядовців та ґарантує непорушність міської юрисдикції.