Каталог джерел

Ян Сєраковський повідомляє Станіславу Яну Яблоновському про спокійну ситуацію на прикордонні та відсутність татарської загрози, а також про заворушення під Ґданськом. Просить племінника про новини та про врахування його під час виплати заборгованої платні з огляду на наближення терміну сплати боргів.

Юзеф Сераковський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дозвіл залишити при собі колишнього покоєвого, забезпечивши йому лише харчування. До прохання приєднується жінка з родинного оточення, заступаючись за слугу, якого колись цінував покійний.

Ельжбета Сенявська, яка представляє маєтності королеви-вдови Марії Казимири, подає магістрату Львова декларацію на дванадцять тисяч «полензовських заслуг», уступлену паном Брандтом як відшкодування за збитки в Калуському старостві. Авторка закликає якнайшвидше виплатити належні кошти, зобов'язуючись надати відповідну квитанцію.

Ельжбета Сенявська, яка завідує маєтностями королеви-вдови в Польщі, подає львівському магістрату декларацію на дванадцять тисяч поленсовських заслуг, призначених на відшкодування збитків у Калуському старостві. Вона звертається з проханням про якнайшвидше погашення заборгованості, гарантуючи видачу належних розписок.

Ельжбета Сенявська за підтримки чоловіка звертається до влади Львова щодо повернення шести римарських шкір, безпідставно вилучених у жовківського міщанина тамтешніми гарбарями. Вона просить розпорядитися повернути товар панові Анулевичу, посилаючись на колишню прихильність магістрату та обіцяючи вдячність.

Ельжбета Сенявська звертається до президента та магістрату Львова з проханням прийняти до міської громади сина покійного пана Ріокура, родиною якого вона опікується. Вона наголошує на чеснотах кандидата й висловлює свою вдячність міській владі за успішне вирішення справи.

Ельжбета Сенявська звертається до президента та магістрату Львова з проханням заблокувати плани кармелітів босих, які мають намір зайняти та замурувати публічну дорогу на Краківському передмісті. Вона наголошує, що цей тракт забезпечує зручний під'їзд до новозбудованого монастиря капуцинів, а його перекриття було б протиправним і шкідливим для міських валів.

Ельжбета Сенявська дякує львівському магістрату за колишню прихильність і засвідчує свою подальшу підтримку у справах міста. Вона повідомляє про своє звернення до чоловіка та коменданта Львова щодо зруйнованої громадської дороги, закликаючи міську владу довести цю справу до успішного завершення.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Янові Зиверту розподілити 500 польських злотих, наданих із ласки королеви на викуп ув'язненої за борги Кшиштофової Бочковської. Половину суми належить виплатити військовому стражникові, а другу половину передати самій боржниці.

Гіларій Сіньйо звітує про вручення листів канцлеру та переказує його невдоволення через відсутність відповіді щодо квитівок. Він також інформує про перебіг судових справ у магдебурзькому суді та сповіщає про своє швидке повернення до Львова.

Антоній Сікорський дякує львівському магістрату за надіслану через візника діжечку риби. Він також складає від імені свого патрона подяку за дарунок риби, переданий до панської кухні.

Антоній Сікорський підтверджує отримання трьох цебриків риби, привезених зі Львова візником Лещинським, та повідомляє про їхній розподіл між своїм патроном, підканцлером коронним і собою. Від імені свого зверхника та власного висловлює магістрату вдячність за отриманий дарунок.

Антоній Сікорський квапить львівський магістрат терміново оформити та надіслати свідоцтво, про яке безупинно нагадує прусський міністр Бенуа. Він просить переглянути попередній лист разом із додатком і задовольнити прохання, аби уникнути подальших обтяжливих нагадувань.

Антоній Сікорський дякує магістрату Львова за дарунок — балійку риби, а також переказує подяку від імені свого патрона. Крім того, він повідомляє про доставлення другого цебра риби підканцлеру коронному.

Аудитор апостольської нунціатури Паоло Луїджі Сільва запевняє представника львівського магістрату в докладанні зусиль у дорученій йому справі та в пильнуванні того, щоб не було порушено міську юрисдикцію. Він також заявляє про повну готовність і надалі допомагати владі міста Львова.

Й. К. Г. Зімон надсилає колекторові Маю свій чинний контракт та довідку зі Львова для пред'явлення їх комісарові. Він цікавиться умовами укладення нового контракту на млин і просить повернути документи через пароха.

Львівський архієпископ Ян Скарбек звертається до президента та магістрату Львова з проханням зупинити страту й дарувати життя засудженому на смерть в'язневі, посилаючись на великодній час та християнське милосердя. За порятунок наверненого засудженого ієрарх висловлює міській владі свою вдячність і готовність до взаємних послуг.

Архієпископ Ян Скарбек рекомендує львівському магістрату кандидатуру кс. Чарковського на вакантну катедральну канонію після померлого кс. Русінського. При цьому він посилається на давніші прецеденти та роз'яснює питання папських булл, які регулюють заміщення бенефіцій.

Писар магдебурзького суду Ігнацій Скварчинський відкидає звинувачення пана Єнджейовського щодо незаконного стягнення зборів та відмови у видачі судових актів, просячи адресата про підтримку й протекцію. Він також повідомляє про неправомірні дії королівської комісії у справі спадкоємців Вєжбицьких, до чого свою дописку додає Й. К. Сольський.

Юзеф Скорупка Падлевський повідомляє львівський магістрат про готовність прибути до Львова на призначене белзьким воєводою відновлення засідань комісії. Він також підтверджує повернення підписаного повідомлення.

Павло Скотницький заявляє раді міста Львова про готовність особисто прибути до міста, якщо в цьому буде потреба. Він просить про термінову відповідь через спорядженого посланця, чи є його присутність необхідною, оскільки в іншому разі має намір вирушити безпосередньо на Підгір'я.

Делегати повідомляють міську владу Львова про своє прибуття до Варшави попри труднощі на заставах, а також про заходи перед коронними можновладцями й асесорами задля захисту міської юрисдикції. Вони сповіщають про проведену правничу нараду, сподівання на якнайшвидший розгляд справи та просять надіслати відомості щодо місії пана Дрешля.

Я. Скшетуський відкидає звинувачення львівської влади щодо незаконного захоплення міського валу і пояснює, що поставив паркан біля свого маєтку винятково для захисту схилу від осипання. Він висловлює готовність перенести огорожу відповідно до меж придбаної власності, щойно магістрат здійснить їх офіційне розмежування.

Я. Скшетуський звертається до влади Львова з проханням якнайшвидше призначити через підканцлера комісію для розслідування висунутих проти нього претензій. Він висловлює бажання якнайскоріше відбілити своє добре ім'я та відновити давні дружні взаємини з магістратом.

Ян Скшешовський звертається до президента Львова зі скаргою на сваволю міського слуги у маєтностях сілецького старости та просить звільнити безпідставно заарештованого підданця. Водночас він запевняє в готовності доправити його до суду на кожну офіційну вимогу міської влади.

Ян Скшешовський повідомляє президента Львова про свою хворобу, яка унеможливлює його особисту появу. Він звертається з проханням не розпочинати за його відсутності справу щодо юрисдикції селецького старости.

Службовий запис президента Львова Юзефа Весьоловського, що засвідчує надходження та передачу листа у міських справах від пана Скшешовського 22 червня 1757 року.

Станіслав Скшишовський звітує владі Львова про свої розшуки в книгах коронної канцелярії у Варшаві, здійснені за згодою канцлера задля віднайдення міських документів. Повідомляє про відсутність шуканих декретів у канцелярійних книгах, вказує на ймовірність їх внесення до земських актів і запевняє, що незабаром надішле засвідчені витяги після їх підписання канцлером.

Станіслав Словіковиць ділиться з владою Львова звістками про сприятливі рішення короля і сенату, ухвалені для Кракова. Водночас він заступається за слугу Гетманковського, просячи львівський магістрат виплатити належні йому гроші.

Ксьондз Юст Словіковський дякує владі Львова за дотеперішню опіку над донькою та родиною покійного брата Людвіка й просить про подальшу прихильність до них. Він заявляє про готовність віддячити місту за виявлену допомогу та повідомляє про звернення в цій справі пана Гардера.

Ян Сломінський дякує владі та станам міста Львова за надіслану провізію на період посту. Він висловлює вдячність і запевняє в готовності відповісти взаємністю на доброзичливість та послужити порадою в разі потреби.

Ян Сломінський дякує львівському бурмистрові та райцям за надісланий пісний провіант. Він також повідомляє про подання комісарів та отримання завіреного декрету у справі кармелітів.

Ян Сломінський радить владі Львова щодо заочного декрету та порозуміння з кармелітами у справі комісарів. Він також нагадує про судові збори й застерігає щодо знецінення червоних злотих у Варшаві.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка дякує своєму племінникові, волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за пам'ять та владнання справи Стадницьких. Він також переказує вітання воєводині й запевняє у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка пише до племінника, волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, переповідаючи новини, отримані від дружини щодо пана генерала, та сповіщаючи про своє перебування у Виточі. Лист завершується запевненнями у пам'яті та поклонами для воєводиної.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка вітає Яна Станіслава Яблоновського з поповненням у родині та описує дедалі глибшу політично-військову кризу в Литві, пов'язану із зайняттям Вільна та обтяжливими діями саксонських військ. Побоюючись політичних наслідків, автор наполегливо просить адресата негайно спалити листа.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка пише до племінника, руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, про придворні справи у Варшаві, рекомендуючи надісланий мембріал та скарги полковника. У постскриптумі згадує про прибуття пана Глузиці, ділячись думками про скрутне становище в країні та передаючи вітання від дружини.

Миколай Сльонговський звітує руському воєводі про свої заходи у Гданську щодо отримання векселя на суму 6000 злотих із коштів гіберни. Він надсилає перший примірник векселя, отриманий від пані Матерової, та описує переговори стосовно зобов'язань пана Зеневи.

Александер Сміт повідомляє з Кенігсберга про тривале лікування ноги та про затримку судна з товарами Компанії через загрозу з боку турецьких піратів. Він також сповіщає про непевність щодо того, чи зможе судно з вантажем повернутися ще цього року.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Якуб Собєський звертається до отця Адама Зборовського з проханням зазначити потреби, пов’язані з приготуванням поминального обіду. Він прагне гідно прийняти прибулих гостей, як личить високому становищу покійного.

Якуб Собеський повідомляє отця Адама Зборовського про призначення жалобного богослужіння на ранок вівторка. Лист завершують традиційні формули прощання та підпис підчашого коронного.

Якуб Собеський висловлює співчуття о. Адаму Зборовському після смерті батька та запевняє в сумлінному виконанні заповіту й збереженні майна. Водночас він виступає проти наміру поховати покійного поза цвинтарем, наполягаючи на гідному похованні в костелі у Львові.

Руський воєвода Якуб Собеський дякує львівським райцям за пильність і турботу про безпеку столиці руських земель. У відповідь на їхній лист він виряджає до Львова загін піхоти з наказом охороняти будинок Боруца та співпрацювати з міським магістратом.

Якуб Собеський висловлює співчуття львівським райцям через конфлікти з архієпископом та повідомляє про надсилання листа із закликом до миролюбного або судового розв'язання спору без насильства. Він також сповіщає про наказ видати позови проти євреїв.

Воєвода Якуб Собеський радить львівським райцям відмовитися від апеляції та укласти негласну фінансову угоду з євреями у справі крадіжки в костелі св. Станіслава. Він також звертає увагу на безпідставні претензії ксьондза Лукаша на конфісковану кам'яницю та просить належно розмістити шпитальний легат покійного замойського декана.

Ян Собеський нагадує руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському про обіцянку залишити в компуті тридцять коней татарської корогви без зменшення панцерної корогви. Він закликає вирізнити вірних слуг з-поміж вояків, які юрмою домагаються військових посад після укладення миру.

Теофіла Собеська висловлює львівським райцям сусідську прихильність і, попри те що раніше купців не допустили до її кам'яниці, задовольняє прохання міста. Вона також повідомляє про направлення на місце свого підскарбія Зброжека для владнання цієї справи.

Гологірський парох А. Собецький звертається до львівського міського урядника з проханням роз'яснити та скасувати конфіскацію призначених на продаж церковних продуктів. Він нагадує про свої давні зв'язки з владою Львова та зазначає, що в разі невирішення справи мирним шляхом звернеться до впливових покровителів, зокрема до коронного ловчого.

Станіслав Соболевський повідомляє владу Львова про крадіжку майна вартістю п’ятнадцять тисяч злотих, вчинену в його варшавській кам’яниці. Він просить магістрат підтримати відправлених у погоню слуг у затриманні злодія, який утік до Львова, та в поверненні викрадених речей.