Каталог джерел

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер пояснюють Артуру Форбсу питання щодо цін на відіслані товари та скасовують його заборгованість у розмірі 31 1/2 талера на знак подяки за допомогу у справі Бєловського. До листа вони додають витяг із рахунку, просячи про належне зарахування сум та сподіваючись на наступні замовлення.

Купці з Лейпцига відповідають Артуру Форбсу, що не можуть надати додаткову знижку на нідерландський оксамит через фіксовані ціни виробника. Водночас вони заявляють про готовність відшкодувати збитки у разі пошкодження товару або його повернення, просячи точніше описати пошкодження.

Лейпцизькі купці Фербер і Окер відповідають на претензії Артура Форбса щодо дефектів трьох поставлених сувоїв оксамиту. Вважаючи вимагану знижку надмірно завищеною, вони пропонують як компроміс знизити ціну на 20 рейхсталерів, щоб покласти край затяжній торговельній суперечці.

Представники фірми «Фербер і Окер» відповідають Артуру Форбсу на претензії щодо оксамиту, відсилаючи його до усних пояснень пана Тейлора. Вони висловлюють сподівання на мирне залагодження спору під час можливої особистої зустрічі в Лейпцигу, водночас зауважуючи, що вимагане відшкодування перевищує фактичні збитки.

Сень Лопатка та Стець Сидоров, піддані з Підкаменя, звертаються з покірним проханням до Миколая Потоцького про справедливість і виплату винагороди за роботу біля костелу домініканців. Вони скаржаться, що, на відміну від інших робітників, не отримали платні за все літо робіт, виконаних на власному харчі.

Франсуа Ґольденберґ та Крістіан Бем звертаються з проханням до львівського архієпископа Яна Скарбка врятувати від смертної кари ремісничого челядника, який у стані афекту вчинив ненавмисне вбивство шпагою. Заступники благають про пастирське милосердя та зупинення вироку суддів, наголошуючи, що обвинувачений перейшов із лютеранства в католицизм і шукає спасіння у вірі.

Спадкоємці покійного міського писаря Якуба Зачкевича просять львівський магістрат про підтримку й доведення до кінця справи належної їм спадщини. Вони також повідомляють про призначення Войцеха Голеновського своїм повіреним для отримання спадку.

Томаш Франкі та Францішек Ксаверій Сольський повідомляють про подорож до Любліна, а також про заплановані приїзди коронного гетьмана та архієпископа. Вони радять владі Львова терміново відремонтувати міські дороги та бруківку, щоб уникнути невдоволення вельмож.

Представники Львова у Варшаві повідомляють про вигідні для міста декрети комісії у справах з євреями та посесорами, а також про скасування спірних привілеїв. Вони попереджають про необхідність продовжити перебування через судовий процес і розрахунки з паном Нущинським.

Львівські делегати у Варшаві повідомляють Магістрату про заходи щодо міських торговельних привілеїв, пропінації та зусилля для виплати належних сум зі Скарбової комісії. Вони також інформують про продовження засідань сейму, новий офіційний курс монет і правила виплати давніх боргів.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють львівський магістрат про відсутність рішення у міських справах через від'їзд канцлера з Варшави. Вони також надсилають знайдені паном Флосеровичем документи, що стосуються справи з отцем-суфраганом.

Львівські делегати Ян Дурбас та Іґнацій Вєжанський інформують магістрат про затягування свого перебування у Варшаві через очікування на рішення канцлера у справах, пов’язаних із російськими військами. Вони також повідомляють, що щодо коней, забраних із міського цейхгаузу полковником Коритовським, канцлер порадив виявити поблажливість з огляду на скрутні часи.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський повідомляють про свої заходи у Варшаві, що стосуються, зокрема, справи з паном Пясковським у Скарбовій комісії. Вони просять львівську владу надіслати резолюцію командування російських військ, розпорядження щодо підвід, а також відомості про розквартирування солдатів гарнізону.

Ян Дурбас та Ігнацій Вєжанський інформують магістрат Львова про звернення до великого коронного канцлера щодо постою російських військ, а також про поточні майнові та юридичні справи міста.

Львівські радники магістрату Каспар Тінц та Іґнац Новаковський відповідають на запит адвоката доктора Франка, уточнюючи топографічні питання та правовий стан лісів маєтків Вибранівка, Борисів і Бориничі. Вони посилаються на записи в табулярному витягу та на мирову угоду, укладену між графом Лосем і державною скарбницею.

Равський парох просить львівського міського писаря Войцеха Зімницького про допомогу у справі апеляції своїх родичів на вирок суду в Потиличу щодо прав на спірне поле. Він клопочеться про звільнення відповідачів від несправедливо накладеної присяги та врегулювання спору через повернення суми, первісно сплаченої за землю.

Офіцери гарнізону в Кам'янці-Подільському дякують семигородському генералу Яношу Кемені за запевнення в мирі та сусідській дружбі після повалення господаря Василя Лупула. Вони запевняють, що повідомлять про ці запевнення польського короля, а також гетьмана і подільського воєводу Станіслава Реверу Потоцького.

Олівський абат Міхал Антоній Гацький, нарікаючи на труднощі, пов'язані з подвійною елекцією та постоєм військ, надсилає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському віншування з нагоди Різдва Христового та Нового року. Він бажає йому процвітання та жаданого заспокоєння ситуації в Речі Посполитій, доручаючи себе його ласці.

Документ містить низку канонічно-правових запитів до секретаря Конгрегації Собору стосовно свавільних рішень львівського архієпископа в катедрі. Спірні питання стосуються ліквідації каплиці Домагаличів, руйнування вівтарів, перенесення імшатних фундацій та усунення елементів облаштування костелу.

Консульство Росії в Бродах застерігає посольство у Відні щодо Петра Забєжевського, лакея, який послуговується привласненим векселем графа Понінського і який після відмови у видачі російської візи в Бродах заявив про намір домагатися її в столиці Австрії.

Імператорська російська місія в Римі передає Консульству в Бродах копію відповіді тосканського міністра закордонних справ у справі покійного музиканта Антоніо Далль'Ока. Пояснено, що митець усе своє майно заповів Катерині Верстер, яка вже померла в злиднях, унаслідок чого спадкові претензії пані Масловської є безпідставними.

Імператорське російське консульство в Бродах надсилає майоровій Масловській два документи, надіслані з Імператорської російської місії в Римі. Консул просить адресатку повернути їх після ознайомлення з їхнім змістом.

Семигородський дипломат сповіщає з Гданська Юрія I Ракоці про перевагу прихильників Яна Казимира та про надії залучитися підтримкою з боку протестантів. Він також повідомляє про свої приготування до негайної морської подорожі до Швеції з дипломатичною метою.

Міські депутати, які перебувають у Варшаві, звітують львівським райцям про затримки в розгляді справи проти євреїв, спричинені зайнятістю канцлера та підканцлера іншими обов'язками. Вони також вказують на гостру нестачу ключових судових документів і пропонують подати протестацію проти численних зловживань та утисків з боку львівських євреїв.

Дорсальний напис листа, складеного єврейським письмом, адресованого старійшинам єврейської громади у Львові. Основний зміст документа не був включений до польської транскрипції.

Збережений у фрагментах лист грецькою мовою, адресований із шанобливими титулами невизначеному на ім'я православному церковному ієрарху. Основний зміст листа та адреса не були прочитані.

Лист грецькою мовою, надісланий Яном невстановленому адресатові, датований 22 серпня 1686 року.

Фрагментарно збережений лист грецькою мовою, адресований невстановленому на ім'я достойнику. Автором листа є особа, яка підписалася як брат [...].

Вірменський купець звертається до Артура Форбса з проханням виплатити позику через посланця, пояснюючи свою відсутність клопотами біля черед худоби. Він зобов'язується повернути всі борги після продажу волів на ярмарках, посилаючись на купецьку чесність.

Представник міської влади Львова відповідає львівському хорунжому Бєльському на вимогу ув'язнити та покарати різками купця Анастасія. Він відмовляється застосовувати негайне покарання без попереднього розслідування, посилаючись на міське право та принцип заборони ув'язнення без законного судового вироку.

Рада міста Вроцлава видає краківському міщанину Гансу Шрайберу охоронну грамоту (глейт), що гарантує йому безпечне та вільне перебування й подорож до найближчої суботи. Райці залишають за собою право відкликати документ зі збереженням триденного захисного терміну, за умови що одержувач поводитиметься бездоганно.

Ян Залеський та Якуб Мілейовський повідомляють владу Львова про пошуки короля на шляху під Мальборк, а також надсилають документи та правову інструкцію у суперечці щодо млина з Гинками. Вони радять подати відповідні протестації до судів і виготовити додатковий випис із актів баніції.

Вольф Фромгольд фон Людінгаузен квапить бурмістрів і раду Львова з невідкладною виплатою ухваленої сеймом купецької донативи, асигнованої на платню королівській гвардії. Застерігає місто від наслідків подальшого затримання коштів для війська.

Полковник Вольфф Фромгольд фон Людінґгаузен повідомляє владу Львова про наказ заарештувати фельдшера Цельсварта за скоєні безчинства та фінансові зловживання в артилерії, сповіщаючи про особистий приїзд після завершення воєнних дій. Він також передає новини з табору під Чудновом про укладення угод із козаками та капітуляцію московського війська.

Олександр Гедзінський відповідає на сповнений докорів лист архієпископа Кросновського та пояснює обставини ув'язнення втікача-злочинця, який разом із синами вчинив крадіжку в його маєтку. Він заявляє, що візьме до уваги заступництво архієпископа за умови повернення награбованого майна або видачі винних синів.

Ян Станіслав Концький повідомляє про відомості щодо концентрації шведських військ під Щецином та чутки, які ходять у Варшаві про їхні подальші наміри. Також сповіщає про скасування Олькеницьких постанов на литовських сеймиках і про триваючі засідання Сандомирського сеймика.

М. Лукавський від імені щирецького старости вимагає від президента Львова стягнути з перекупки Янової Бекєрової обіцяний посаг для мельника із села Дмитре. У разі відмови погрожує затриманням львівських купців, які торгують на місцевих ярмарках.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський докоряє синові Яну Станіславу за публічну образу коронного референдаря Станіслава Щуки та погрози заблокувати йому індигенат у Пруссії. Батько додає сповнену жалю скаргу скривдженого й наказує синові вгамувати мстивість, зберігати обачність та якнайшвидше примиритися з референдарем у Варшаві.