Каталог джерел

Львівський каштелян Міхал Лось звертається до магістрату Львова з проханням про неухильне виконання декрету коронного асесорського суду на користь інфлянтського стольника Моронського відповідно до розпорядження коронного канцлера.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи колишні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького з проханням про допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Молдовський господар Георге Штефан надсилає Яношу Кеменю повідомлення з-під Жванця щодо втечі козаків, татарсько-польських відносин та копії воєнної кореспонденції. Також порушує питання угорських військ, фінансових розрахунків та поточних справ.

Любомирська з жалем пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презенти вже були подані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності надати послугу в майбутньому.

Людвіка Любомирська інформує Львівський магістрат про незаконну угоду щодо відчуження палацу та маєтку, укладену між її чоловіком та курляндським герцогом без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей дефектний акт до радних книг та скасувати інтромісію.

Великий коронний підскарбій Єронім Любомирський повторно звертається до волинського воєводи з проханням домогтися у краківського каштеляна асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирівської хоругви. Він пояснює це нагальною потребою набору та екіпірування солдатів перед настанням зими, а також необхідністю якнайшвидшого відправлення ротмістра.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на насильство та руйнування, вчинені в монастирських маєтках полком коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури та вже сплачену гіберну.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі внесення волоської хоругви до компуту та визначення місця її постою. При цьому він запевняє у своїй вірності та посилається на традиційну дружбу, що єднала їхні роди.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтків від державних повинностей та субвенцій. Також торкається поточних правових та майнових питань, зокрема протестацій та справи старости.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль з приводу кровопролиття та зневаги Львова і фарної школи людьми, які вважають, що стоять вище закону. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє представити їхні кривди шляхті, зібраній на Прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський спонукає владу Львова передати акти слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під варти потерпілу жінку, щоб вона могла висунути звинувачення проти ґвалтівника. Він попереджає райців, що у разі подальшого блокування процесу та відсутності формального обвинувача, він буде змушений випустити на волю в'язня, який утримується вже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський інформує владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і листа до старости. Наказує радним терміново готуватися та підтримувати повну готовність.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає до бурмістра та райців Львова брацлавського підчашого Зелінського з метою обговорення справ, пов'язаних із підготовкою оборони міста у небезпечний час. Зобов'язує міську владу порозумітися з посланцем та виконати його рекомендації задля спільної безпеки.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного будівництва блокгаузів до прибуття гарнізону, оскільки укріплення будуть зведені миттєво з приходом його піхоти. Натомість він наказує радцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та інструментів для земляних робіт.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає бурмістру та раді міста Львова запитуваний відкритий лист, адресований передміщанам. Водночас він повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова з метою особистого наведення належного порядку.

Теодор Любомирський перепрошує каштеляна краківського за відсутність особистого прощання перед від'їздом з Варшави та надсилає вислови пошани через посланця. Звертається з покірним проханням про подальшу ласку та надання протекції над ним і його хоругвою, декларуючи готовність до виконання послуг.

Францішок Лупіс інформує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля в Парижі, спрямовані на отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування робіт митцем та свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, проте очікує на їх надсилання з пізнішим транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Риму. Також пояснює причини попередньої затримки кореспонденції, спричиненої відходом львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Також інформує про відкладення наради у кардинала Міхала Радзейовського та перенаправлення за детальними новинами до черкаського старости.

Лянцкоронський інформує руського воєводу Яна Яблоновського про спротив шляхти щодо шведської війни та ухвалення інструкції, яка зобов'язує відправити послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі також коротко згадуються поточні кадрові питання та смерть Іоанни.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський інформує львівських радних про догану пану Яніцькому та накладення арешту на його жолд через кривди, завдані передміщанам. Також спонукає міську владу до накопичення взимку матеріалів, необхідних для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівське розпорядження виділити десять тисяч злотих із чопного на міські фортифікації. Він анонсує свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та наказ орендарю невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський анонсує свій приїзд до Львова з метою наради щодо термінового будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делаква.

Кшиштоф Лянцкоронський просить підсудка чернігівського полегшити становище міста та відмовитися від решти заборгованості у розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він мотивує надзвичайним утиском міщан, спричиненим обтяжливими повинностями.

Александр Мадалінський дякує волинському воєводі за надане заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко ображають. Він знімає звинувачення у підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття за власну запальну поведінку, продиктовану честю.

Александр Мадалінський повідомляє волинського воєводу про важку хворобу, перенесену під час подорожі, та лікування, розпочате в Гданську. Запевняючи у довічній вдячності, він звертається під опіку адресата і просить його про батьківську протекцію.

Тереза Мадалінська, хорунжа велюнська, повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про раптову смерть чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку та пам'ятати про неї у її сирітстві.

Станіслав Малаховський інформує Яна Станіслава Яблоновського про зберігання листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Також згадує про доповідь монархині щодо позиції воєводи у питанні довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський висловлює жаль через розлуку з адресатом та згадує про скупі відомості з галицького сеймику, сподіваючись на його щоденник. Також повідомляє про очікування на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський анонсує зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає щодо хоругов, які прямують до зіткнення з відділами краківського каштеляна, що вийшли зі складу конфедерації. Також просить адресата про заступництво та допомогу у стягненні боргу, що становить понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський повідомляє адресата про успішне підписання мирного договору та наказ припинити будь-які військові дії протягом тридцяти днів під загрозою смертної кари. Виправдовуючись поспіхом у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та детальну інформацію з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів унеможливило вчасний захист Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрої справи свого брата, дякуючи адресату за стриманість і терпіння у цьому питанні.

Станіслав Малаховський звітує про труднощі у мирних переговорах з Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Також порушує родинно-майнове питання щодо старости сандецького та згадує про жалобу після раптової смерті старости ошмянського.

Казимир Марковський звітує про стан здоров'я кульгавого коня та повідомляє про проблеми з коновалом через від'їзд короля. Також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові кошти для покриття боргів.

Марек Матчинський інформує владу Львова про швидкий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха у міському палаці. Він радить терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць та шляху від Жовкви, щоб бруд не викликав відрази у монарха.

Марек Матчинський інформує львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Брисяниці, посилаючись на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас запевняє у прихильності монарха та його волі дотримуватися чинного права.

Белзький воєвода Марко Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Ґордона, просячи про призначення його на посаду лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата, оминувши вимогу засідання в колегії сорока мужів.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до питання ремонту міських доріг, рекомендуючи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення проти ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати фурманів із міських маєтків до платного перевезення каміння до його володінь.

Руський воєвода Марек Матчинський втручається у справу перед владою Львова від імені єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку у справі про неповернений борг. Він закликає радних до неупередженого здійснення правосуддя та стягнення з відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість отримання коштів із державної скарбниці на потреби міста через вичерпання фондів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили та самостійно подбати про оборону й безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги влади Львова після пожежі передмість, звертаючись до нападу пана Ловицького на солдатів та підозрілої діяльності татар, які викуповували бранців. Він також анонсує втручання адміністратора Жовківського староства у справі зловживань осіб, що підлягають королівській юрисдикції.

Поручник Медзицький доповідає воєводі про проведення таємного слідства та питання асигнації на рекрутів, яка має бути видана на святого Мартина. Також інформує про передачу коменданту коштів та про прохання белзького каштеляна щодо виключення його офіцерів із розподілу грошей.

Поручник М. Медзицький інформує воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заплановану зустріч із перемиським каштеляничем та про труднощі з розквартируванням солдатів в Одинцях і Волі. Також повідомляє про прийняття двох нових рекрутів до піхотного полку та виплату їм платні.

М. Медзицький скаржиться Яну Станіславу Яблоновському на напади опонентів, затримку платні та образу з боку майора, відкидаючи звинувачення у підбурюванні бояр. Він запевняє у дбайливому ставленні до довірених маєтків і просить звільнити його з посади після розрахунку за рахунками.

Дж. Мейтленд інформує воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер та коней перед майбутнім ярмарком у Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Також повідомляє про передачу кореспонденції пану Гушу та пересилає вітання воєводині.

Самуель нагадує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про усну згоду на кількатижневе проживання в його палаці у Варшаві. Просить видати письмове розпорядження управителю резиденції, щоб той надав йому відповідне приміщення.

Самуель Мецнер повідомляє Яну Станіславу Яблоновському, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, він був заарештований на території нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих коштів за багаторічну службу і витрати на садівника. Також повідомляє про проблеми з паном Тетілі та заступається за працівника, що обслуговує карети, якому давно не платили.

Луцький староста Атаназій Мячинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного протектора з уклінним проханням про заступництво перед краківським достойником. Він пояснює свою скруту фінансовими справами, після чого відсилає за деталями до усної розповіді надісланого чашника.

Анастазій М'ячинський повідомляє волинського воєводу Яна Яблоновського, що детальну розповідь про перебіг сеймику йому особисто передасть подавач листа. Також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.