Каталог джерел

Барановський запевняє владу Львова, що допуск ґродського уряду до справи єврея не мав на меті утискати їхні права. Він пояснює це відсутністю руського воєводи, до чиєї юрисдикції належав суд над євреями. З огляду на те, наскільки далеко просунувся розгляд, він радить спільно завершити справу, водночас вказуючи на королівське застереження, аби ґродський уряд не зловживав наданим допуском.

Барановський повідомляє, що клопотав про королівське затвердження надісланого Львовом заповіту, проте король відмовив, остерігаючись шахрайських записів, які могли б порушувати його право на кадуки. Водночас автор вказує на попереднє надання певного кадука Львову на будівництво школи і нагадує, що клопотав про це після отримання листа від архієпископа та прохань. Відомості про попереднього прохача та одне застереження залишаються непевними.

Король Стефан Баторій затверджує комісарський акт, що встановлює таксацію доходів і здійснює викуп третьої мірки Зимноводського млина на львівському передмісті сєрадзьким каштеляном Анджеєм Дембовським у спадкоємців Казимира Гинка за суму 4684 флорини. Надає Дембовському право спокійного володіння млином аж до часу можливого викупу його королем за ту саму суму.

Документ є королівським підтвердженням вількіра цеху львівських хірургів і цирульників, ухваленого раніше міською радою Львова. Він установлює докладні правила майстерських іспитів, навчання ремесла, здійснення фахової діяльності, а також обов'язки цеху в галузі оборони та безоплатного лікування міських вартових.

Король Стефан Баторій здійснює трансумпт і підтвердження шістнадцяти декретів 1578 року, виданих у спорах між радою та поспільством Львова і львівським старостою Миколаєм Гербуртом з Фульштина. Документ вирішує, зокрема, питання обрання райців, міської та замкової юрисдикції, ключів від брам, постою, податкових повинностей та користування млинами.

Документ трансумує та підтверджує сеймовий вирок короля Стефана Баторія, що вирішує суперечку між владою міста Львова та львівським старостою Миколаєм Гербуртом. Король обмежує кількість ремісників під старостинською юрисдикцією, забороняє утримувати шинки й заводити новий торг на підзамчому передмісті, а також підтверджує давні привілеї міщан щодо торгівлі сіллю та рибою, звільнення від мит і торгових зборів, а також випасу худоби й користування королівськими лісами.

Юзеф Коморовський звертається до львівської влади з проханням опублікувати міський митний тариф, щоб уникнути суперечок між орендарями, і повідомляє, що в Кривчицях такий документ уже видано. Він також просить зобов'язати виплатити 200 флоринів боргу, належного його орендареві.

Львівська митрополича капітула затверджує третейське рішення, що вирішує суперечку між колегією катедральних вікаріїв та столярем Мельхіором Тершовичем за ґрунт Ставінське біля Краківської брами у Львові. Документ закріплює за вікаріями верховну власність, а за Тершовичем — право емфітевзису в обмін на щорічний чинш і зобов’язання збудувати два будинки.

Документ встановлює стипендійну фундацію львівського каноніка Адама Лаврентія Лоєцького, засновану на щорічному видеркафовому чинші в 119 флоринів, забезпеченому доходами міста Львова, призначеному на навчання в Краківській академії двох убогих юнаків зі Львова. Вона визначає розмір виплат для студентів та їхнього університетського прецептора, покладає на стипендіатів молитовні обов'язки та призначає провізорів, які наглядатимуть за вічним функціонуванням запису.

Кс. Ян Барановський, львівський архідиякон, продає половину свого новозбудованого будинку у Львові Фабіану Григлевичу та його дружині за 150 польських злотих. Документ визначає умови користування ділянкою та покладає на покупців обов'язок щороку сплачувати 5 злотих чиншу на поминальну службу за упокій душі видавця акта.

Львівський канонік і проповідник Войцех Бельчинський продає міщанину Войцеху Мадешовичу та його дружині Анні крамницю і дві ділянки на проповідницькому ґрунті з правом забудови та шинкування. Покупці зобов'язуються виплачувати щорічний чинш у розмірі десяти польських злотих на день святого Мартина та підпорядковуються юрисдикції проповідника.

Документ затверджує фундацію нового священника-мансіонарія та легати видеркафових чиншів на львівських кам'яницях, фундовані о. Кшиштофом Сікорським на користь колегії мансіонаріїв львівської катедри. Водночас він уточнює літургійні обов'язки бенефіціарів, а право патронату над фундованою пребендою передає львівському магістрату.

Львівська митрополича капітула та міська влада Львова затверджують продаж тогочасної резиденції препозита шпиталю св. Духа єзуїтам під будівництво колегіуму та придбання нової кам'яниці в Косьми Сальваго на вулиці Шевській за суму 10 800 польських флоринів. Нововкуплену будівлю переведено під церковний імунітет із застереженням щодо непорушності патронатних прав міста й капітули, а також заборони відкриття в ній шинку та заняття ремеслами.

Документ підтверджує угоду між митрополичою капітулою та радою міста Львова щодо купівлі кам'яниці Косьми Сальваго для помешкання препозита шпиталю Святого Духа в обмін на будинок, проданий єзуїтам, разом із вилученням нової посілості з-під міської юрисдикції та наданням їй церковного імунітету. Акт уточнює умови розпоряджання цією нерухомістю, а також засади збереження патронатських прав і можливого майбутнього обміну будівлі.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Абат де Поліньяк коментує в листі справу військової конфедерації та заходи курфюрста Баварії щодо здобуття польської корони, застерігаючи перед ворожими інтригами. Він запевняє адресата у своїй лояльності, спростовує чутки про таємні контакти з бунтівниками та закликає до взаємної довіри.

Марцін Хоментовський заступається перед руським воєводою Яном Яблоновським за свою сестру, подільську підкоморину, чиє Барицьке староство було зруйноване переходами та постоями військових хоругов. Він звертається з проханням узяти її під опіку та прихильно вислухати вирядженого до Яблоновського посланця.

Катерина Чацька пояснює неможливість прибути до Львова трибунальською справою в Любліні та просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського про втручання щодо невиплачених Чиговським коштів її покійного чоловіка. Вона також запитує про зміст кореспонденції від Барановського та передає вітання від себе і дітей.