Каталог джерел

Папа Боніфатій IX доручає перемишльському єпископу домогтися виконання санкцій і стримати галицького архієпископа Бернарда від неправомірних утисків влади та мешканців Львова в майновому спорі. Він також дозволяє зняти незаконний інтердикт і відпустити львівським міщанам накладені архієпископом церковні кари.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Король просить кардинала Вірджиніо Орсіні отримати від Папи Римського судову комісію у справі між бурмистром Львова та францисканцями. Конфлікт виник через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Петро, кустош і адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, транссумує лист собору в Базелі та наказує духовенству дієцезії оголошувати зазначені в ньому відпусти, а також збирати кошти на унію з греками.

Базельський собор поширює на львівського архієпископа Яна Одровонжа привілеї та духовні благодаті, надані раніше учасникам собору в 1438 році. Документ дозволяє йому обрати сповідника з повноваженням уділяти розгрішення від гріхів і цензур, застережених за Апостольським Престолом, замінювати обітниці та диспенсувати від канонічних перешкод (нерегулярностей).

Руський воєвода і генеральний староста Петро Одровонж разом з арбітрами вирішує спір про материнські маєтності в Зубрі між Яном Зубрським та його донькою Малґожатою Ґоломбковою і її синами. Після задоволення спадкових вимог Яном Зубрським на позивачів накладено вічне мовчання під закладом у тисячу гривень.

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками й татарами на Дністрі та зі здобутими трофеями. Він дякує Богові й висловлює сподівання, що цей успіх увінчається поверненням Кам'янця.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек із Зимної Води та підсудок Сьцібор із Вишні підтверджують, що Ян Кунат із Тулиголового записав своїй дружині Гелені 500 гривень посагу та віна на половині села Тулиголове, млині, дворі та корчмі. Ці маєтності мають залишатися в руках Гелени на випадок її овдовіння, з правом викупу в разі її можливого другого заміжжя.

Кардинал Доменіко Капраніка, діючи як суддя й апостольський комісар, призначений папою Євгенієм IV, оголошує відкриття провадження у суперечці між владою та громадою міста Львова, а також монастирями домініканців і францисканців з одного боку та львівським архієпископом Яном Одровонжем з іншого щодо майна із заповіту покійного міщанина Петра Чаншера.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Молдавський господар Петро III Арон дозволяє львівським міщанам та іншим купцям вільний в'їзд і ведення торгівлі на території Молдавського князівства. Привілей гарантує безпеку купцям і регулює питання сплати мита та користування складами товарів.

Молдавський господар Петро підтверджує львівським купцям давні торговельні вольності та встановлює детальні митні збори на шляхах, що ведуть через Молдавію до Угорщини, Волощини й татарських земель. Крім того, він дозволяє заснувати купецький дім у Сучаві та забороняє урядовцям незаконно конфісковувати перевезені товари.

Руський воєвода Анджей Одровонж і снятинський староста Михайло Бучацький забороняють свавільне перешкоджання проїзду купців, які перевозять худобу й товари між Волощиною та Львовом. Усі суперечки й претензії щодо арештованих тварин наказано передавати на розгляд до суду міської ради в Коломиї.

Молдавський господар Стефан Великий підтверджує львівським купцям, а також купцям руських і подільських земель давні торговельні вольності та встановлює детальні митні тарифи в митницях на території Молдови. Документ також надає їм право утримувати купецький дім у Сучаві та гарантує захист товарів від конфіскації.

Петро з Браниць, львівський земський суддя, та Ян з Високого, львівський підсудок, посвідчують, що Варнава де Неґроно з Генуї назавжди зрікся села Пикуловичі на користь фундованого ним вівтаря у львівській катедрі. Село передано його синові, пресвітеру Григорію, та наступним вівтаристам зі збереженням права патронату для фундатора та його наступників.

Ян із Зубри визнає перед земським судом у Львові борг у розмірі 50 гривень перед львівськими міщанами Петром і Михайлом Конгісарами як доплату за солтиство в Зубрі. У разі недотримання термінів сплати боржник зобов'язується ввести кредиторів у володіння загалом десятьма осілими ланами в селі Зубра.

Шляхта Львівської землі та Жидачівського повіту укладає союз із радою та міщанами Львова для захисту прав, порядку та спільного суспільного блага. Документ зобов'язує обидві сторони протидіяти беззаконню, грабункам і кривдам, а також гарантує участь львівських райців у шляхетських з'їздах.

Документ засвідчує вирок королівського суду, ухвалений у суперечці Миколая Бжимухи з Михайлом Язловецьким щодо неправомірного стягнення митних зборів. Суд визнав відсутність повноважень у Михайла Язловецького та наклав на нього довічну заборону збирати мито з купців і співземлян у Язловці.

Львівський суддя Петро з Браниць та підсудок Ян із Вонсоша засвідчують королівський вирок, який забороняє неповнолітнім синам покійного Проця з Васючина стягувати мито у Васючині під загрозою сплати вадіуму в розмірі 16 гривень. Питання законності стягнення мита відкладено до досягнення дітьми повноліття внаслідок скарги Миколая Бжимухи.

Документ засвідчує вирок короля Казимира Ягеллончика, винесений під час його судового перебування у Львові, який забороняє Ельжбеті зі Жмиґрода стягувати незаконні мита з не обкладених зборами товарів та з худоби, що пасеться в королівських лісах. Суд визнав, що відповідачка не має жодних прав чи привілеїв, які б давали підстави для стягнення цих оплат.

Ознайомившись із офіційною декларацією архієпископа, Антічі радить піти на мирову. Він стверджує, що заплановане перенесення образу Матері Божої з каплиці має залишити права патронату, фундації та богослужіння недоторканими, тоді як подальший судовий процес загрожує магістрату програшем, збитками та втратою честі. Він пропонує посередництво освіченого духовного мужа, прихильного до обох сторін.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Папа Іннокентій VIII повідомляє мешканців міста та Львівської дієцезії про заміщення Львівського архієпископства обраним Анджеєм після смерті архієпископа Яна. Закликає вірних визнати нового пастиря, шанувати його та виявляти йому послух.

Барч скаржиться на занепад поваги до міської влади, описує аудієнцію у воєначальника та передачу меморіалу щодо інциденту з капітанами Кудельським і Вітовським. Воєначальник посилається на попередні заступництва та державні обов’язки, які унеможливлюють відпуск Барча. Автор повторює прохання, контактує з примасом і очікує на львівського старосту.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Копія шотландської прокламації про віротерпимість: дозвіл поміркованим пресвітеріанам на богослужіння лише у приватних будинках, окреме полегшення для квакерів, призупинення дії постанов проти католиків та умовна амністія. Документ зберігає заборону богослужінь просто неба, запроваджує нову присягу на беззастережний послух, а також наказує оприлюднити та скріпити печаткою акт. Це не англійська декларація від 4 квітня 1687 року.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Висоцька тішиться відновленому контакту і просить про подальші новини про здоров’я адресата. Вона пояснює, що лист передав фактор; на майбутнє можна писати поштою або через капітана.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Папа Павло III повідомляє жителів міста та Львівської дієцезії про призначення Петра Стажеховського новим архієпископом після смерті архієпископа Бернардина. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та виявляти послух його повчанням і велінням.

Папа Павло III повідомляє катедральну капітулу у Львові про заміщення вакантної після смерті архієпископа Бернардина архієпископської кафедри та призначення на цю посаду Петра. Він наказує капітулі виявити новому ординарію послух і пошану під загрозою церковних кар.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує львівським міщанам і купцям усіх обрядів привілей короля Олександра, який звільняє їх від будь-яких мит і зборів у всій державі. Після закінчення терміну оренди Тенчинських та за згодою Сигізмунда Августа монарх відновлює безумовну дію митного імунітету в митних коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Папа Юлій III сповіщає суфраганів Львівської архідієцезії про призначення Фелікса Ліґензи архієпископом львівським після смерті архієпископа Пйотра Стажеховського та наказує їм виявляти новому митрополитові належний послух. Документ містить пізніші записи обляти перед перемишльським і холмським єпископами від 1555 року.

Папа Юлій III повідомляє духовенство міста та Львівської дієцезії про призначення Фелікса Ліґензи новим львівським архієпископом після смерті Петра Стажеховського. Він наказує кліру прийняти нового пастиря з повагою та послухом під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Папа Пій IV сповіщає катедральну капітулу у Львові про призначення Павла новим львівським архієпископом після смерті архієпископа Фелікса. Він закликає капітулу до покірності та послуху новому ординарію під загрозою затвердження церковних кар.

Папа Пій IV надсилає палій новопризначеному львівському архієпископу Павлу Тарлу через посередництво Єжи Тиліча. Він доручає краківському або перемишльському єпископам вручити палій після прийняття номінантом єпископських свячень та відібрати від нього присягу на вірність Апостольському Престолу.

Документ розв'язує юрисдикційну суперечку між владою Львова та вірменською громадою, визначаючи межі підсудності міського та вірменського судів у кримінальних і майнових справах. Король підтверджує право вірмен обирати дванадцятьох сеньйорів для судочинства по черзі з війтом, а також унормовує питання міського порядку та складання присяги.

Апостольський нунцій Джан Франческо Коммендоне відновлює гідність декана у митрополичій капітулі у Львові, наказуючи обирати декана з-поміж місцевих каноніків. Крім того, він інкорпорує до капітульного столу костел св. Івана за мурами Львова разом з усіма його маєтностями та прибутками, призначаючи їх на утримання цієї гідності.

Папа Пій IV сповіщає народ міста та Львівської дієцезії про переведення єпископа Станіслава з Лаодикії на престол львівського архієпископа після смерті Павла і наказує прийняти його та виявляти послух його пастирським настановам.

Король Сигізмунд Август підтверджує документ львівського архієпископа Станіслава Сломовського та митрополичої капітули, яким шляхтичеві Яну Садловському надається війтівство у спустілому селі Таурів Теребовельського повіту на праві осадження кметів і загородників із дванадцятирічною слободою та наділом у чотири лани, млином і корчмою.

Папа Григорій XIII повідомляє васалів львівського архієпископства про преконізацію Яна на львівського архієпископа після смерті архієпископа Станіслава. Він зобов'язує їх скласти новому митрополиту присягу на вірність та виконувати належні обов'язки під загрозою церковних кар.