Каталог джерел

Каєтан Млодецький висловлює вдячність львівському магістрату за підтримку його кандидатури на посаду препозита Львівської катедри на випадок вакансії. Просить райців офіційно внести прихильні йому голоси до міських книг.

Львівський староста Ян Мнішек повідомляє львівських райців, що розгляд їхніх скарг на бургграфа відкладає до часу свого повернення з Варшави. Водночас запевняє магістрат у підтримці міського кандидата на посаду перекладача та у повазі до традиційних прав міста у цій сфері.

Юзеф Мнішек, староста саноцький, декларує послух щодо розпоряджень воєводи руського Яна Станіслава Яблоновського та звертається до питання публікації й терміну сеймикового універсалу. До кореспонденції додає вислови пошани та братерської прихильності.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу конфлікту та образ з боку львівського старости та пана Самоцького було передано на розгляд королівської комісії.

Констанція Мондравичівна детально нагадує історію судових спорів та вигідних королівських декретів, що гарантують домініканкам права на майно після Кампіанів. Вона вимагає від адресата швидкого відшкодування збитків на спірних землях під загрозою подання офіційного протесту.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Гордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, декларуючи свою постійну прихильність та готовність до надання місту послуг.

Войцех Мульдорфус інформує свого швагра Войцеха Зімницького про питання, пов'язані з реалізацією заповідальних легатів та фундації мансіонаріїв, просячи водночас про новини зі Львова та Константинополя. Також повідомляє про влаштування довіреного йому студента до Замойської академії та організацію для нього подальшого навчання.

Войцех Мясковський надсилає львівським райцям суму 1043 червоні золоті та дрібну монету, що належать коронному підканцлеру, з проханням видати квитанцію. Він звертається з проханням терміново передати ці гроші разом із кореспонденцією до рук кс. Тшебінського у Варшаві.

Єжи Габріель Нєшоровський дякує львівським райцям за виявлену йому через пана Гречину прихильність і запевняє, що його попередній лист не був зумовлений жадібністю. Він декларує свою постійну відданість, дружбу та готовність служити місту.

Львівський суфраган Захарій Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт у кам'яниці архієпископа та суперечки в капітулі. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійське сукно та повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Альберт Носовський, який навчається у Кракові, складає владі Львова новорічні побажання та дякує за дотеперішню щедрість і меценатство, що уможливлюють його навчання. Водночас він просить про подальшу прихильність та фінансову допомогу під час університетської освіти.

Президент Львова Юзеф Кушинський подає райцям прохання комісара Львівської землі про позику ста червоних золотих із шеляжного податку на прибуття радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого погоджуючись на надання позики за умови отримання належного поручительства про її повернення.

Станіслав Нущинський скаржиться владі Львова на євреїв з юрисдикції коронної хорунжої, які через нібито претензії до майна його дружини незаконно пограбували на ринку його коней, сани та овес. Автор просить про офіційне втручання, маніфест про насильство або арешт дебіторської заборгованості винних, щоб змусити їх звернутися до суду.

Станіслав Нущинський скликає колег на термінову та конфіденційну нараду до ратуші на восьму годину, щоб запобігти несприятливим ускладненням з боку супротивника. З огляду на дискретність, автор має намір представити деталі справи лише особисто під час сесії.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних із поданням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань, що відділяє Білу Церкву від Львова, він клопоче про дотримання передбачених правових термінів та ласкаве вирішення справи.

Францішек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень солдатів генерала Карнау у приміських селах, що загрожує їхнім повним спустошенням. Він закликає до термінового дипломатичного втручання у командування та відправлення міського синдика для відвернення небезпеки.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмістра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, заплановану на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийнятті та почестях, а також декларує свою прихильність і готовність до надання послуг.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісару Дзіоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тинфів в Олеську. Арештанти мають бути передані під ескорт і перевезені до визначеного місця ув'язнення.

Підканцлер Анджей Ольшовський інформує львівський магістрат про кроки, вжиті королем для убезпечення міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною підрозділів до гарнізону. Також радить здійснити набір місцевих сил і повідомляє про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Камінківський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені краківського пана до бурмістра та райців львівських із проханням про триденне позичення килимів та опон на з'їзд поважних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини в неушкодженому стані одразу після завершення урочистостей.

Кс. Томаш Ормінський просить президента львівського сенату Кіркора про підтримку його кандидатури на вакантний після смерті каноніка Крупінського львівський канонікат. Запевняє у своїй довічній вдячності та доручає себе також прихильності інших членів сенату.

Великий коронний канцлер Єжи Оссолінський заступається перед владою Львова за королівського поштмейстера Роберта Бандінеллі у справі майнового характеру. Він закликає до мирного та справедливого вирішення суперечки з містом без вдавання до обтяжливих судових процедур.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та декларує готовність до захисту прав міста. Просить надіслати копії лаудів Вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових зборів та каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути до залагодження суперечки, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Анджей Павловський звітує львівському писарю Войцеху Зімницькому про розмови зі слугами та ремісниками, зокрема про спроби переконати Шимона повернутися на службу. Також повідомляє про хутра, придбані паном Лукашем, і просить подбати про матір на випадок непередбачуваних обставин.

Маркіянопольський архієпископ Петро Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити призначені кошти для покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайні злидні та труднощі, яких зазнав під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Й. Певереллі, перебуваючи у варшавському шпиталі боніфратрів, звертається до влади Львова з претензіями щодо зазнаних образ, майнових збитків та спроб отруєння з боку львівських міщан. У хаотичному викладі він згадує про пережите насильство та просить про допомогу й інтервенцію у львівського єпископа.

Львівський війт Войцех Педіанус дякує міському писарю Анджею Мондровичу за новорічні привітання та коментує політичні заворушення і поточні міські справи. Також доручає його опіці передачу кореспонденції отцю Антонію та контакт зі снятинським старостою Миколаєм Язловецьким.

Ксьондз Ян Пігловський висловлює радість з приводу добрих новин про здоров'я Мацея Гайдера, які він отримав під час зустрічі з пріором львівських кармелітів у архієпископа гнєзненського. Він запевняє адресата у своїх постійних молитвах, просить для нього Божого благословення та доручає себе його подальшій прихильності.

Валеріан Підвишенський звертається до Львівського магістрату з проханням про термінове будівництво мосту до монастиря святого Онуфрія перед настанням зими. Посилаючись на розпорядження коронного чашника та нову думку архітектора, він вказує на необхідність зведення тривалої кам'яної конструкції, щоб забезпечити ченців постачанням палива та харчів.

Ректор Краківської академії Севастіан Піскорський дякує владі Львова за довіру до краківського навчального закладу у справі освіти міської молоді та за прихильність до університету. З нагоди повернення до рідного міста він також рекомендує подальшій опіці львівських райців професора філософії Яна Мосціцького.

Ґжеґож Ян Пйотровський звертається до бурмістра та ради міста Львова з проханням взяти під опіку ґрунт і халупу на Богданівці. Він повідомляє, що попри попередній неповний продаж нерухомості жінці, право на неї висуває родина, яка після задоволення вимог покупчині повинна повернути собі володіння.

Шимон Плонський, теребовлянський гродський сусцепт, засвідчує отримання та внесення до гродських книг конституції генеральної Варшавської конфедерації, надісланої президентом Львова Яном Павлом Гордоном. Документ було видано гінцю Анджею Куренковському.

Ректор академічної колонії у Львові дякує міській владі за опіку над школою та просить профінансувати ремонт кімнати на другому поверсі (першому поверсі за європейською класифікацією). Вказує, що через тісноту бракує місця для навчання, а нова зала дозволить належним чином навчати синів львівських міщан.

Ґ. Полетилова заступається перед президентом Львова за свого лакея Василя, просячи наказати місцевому пекарю негайно сплатити заборгованість.

Марія Понінська просить президента Львова Юзефа Веніно представити магістрату справу щодо надання воскобійні на час майбутніх контрактів. Вона запевняє, що негайно виведе звідти коней і залишить порядок, як тільки місто розпочне розбирання об'єкта.