Скарга ксьондза Вацлава Купінського до бурмистра Львова на свавілля шевського цехмістра

[С. 2] Шляхетний пане добродію, Цехмістр шевського цеху, такий собі Ліпкевич, учинив подвійне насильство на моїй землі. По-перше, не подавши мені жодного прохання, він із двома претензіями вторгся в мою юрисдикцію до шевця Войцеха Григлевича, мого чиншовика, — а саме настирливо й насильно вимагаючи, аби той сплатив квартальні цехові збори та щоб виходив на варту подвійно: і як передміщанин, і як ремісник, що є нездійсненним і нечуваним. Друге ж насильство він учинив разом із двома майстрами, своїми товаришами: коли Григлевич просив про коротке відтермінування сплати квартального збору й відмовлявся від подвійного виходу на варту, оскільки вже відбував її як житель передмістя, пан Ліпкевич наважився побити його, а його дружину жорстокими та сильними ударами понівечити; до того ж невідомо з чийого дозволу він дозволив собі забрати подвійні застави та вчинити грабунок. Тож звертаюся з моїми благаннями до ласкавої прихильності Вашої Милості, мого пана добродія, на захист [С. 3] цього нещасного та вбогого мого чиншовика, домагаючись справедливості щодо згаданих панів майстрів, які вчинили по-розбишацькому, — щоб вони понесли покарання, відповідні такому великому зухвальству та заподіяному насильству, а за жорстоке побиття цього ж мого чиншовика та його дружини повернули забране добро, оскільки він завжди спроможний сплатити квартальні збори, маючи осілість на моїй землі. На майбутнє ж прошу суворо й під загрозою покарань заборонити подібні насильства, бо паном його є не єврей, а до того ж ані я, ані ця людина ніколи не ухиляємося від обов’язків і правосуддя. Отож очікую на наслідки мого звернення, доручаючи себе ласці, приязні та зичливості Вашої Милості, мого пана добродія, а цю справу віддаючи на Його найгідніший розсуд і найсправедливіше рішення. Дня 14 липня 1769 року Вашої Милості, мого милостивого пана добродія, найнижчий слуга, ксьондз Вацлав Купінський, канонік львівський, декан [...] власноруч

[S. 2] Szlachetny M[oś]ci Dobrodzieju Cechmistrz Szewskiey Cechy, nieiaki Lipkiewicz dwoiaką na groncie moim uczynił wiolencyą. Pierwszą że bez naynmnieyszey do mnie zaniesioney rekwizycyi, z dwo- ma pretensyami przypadł na moią Juryzdykcyą do Woyciecha Gryglewicza Szewca, Cynszownika mego, to iest ażeby usilnie y gwałtownie Kwartalne Cecho- we oddał, y ażeby podwazaży na wartę wychodził y iako Przedmieszczanin, y iako Rzemieslnik, co iest impracticabile et insolitum. Powtorną wiolencyą uczy- nił z dwoma Magistrami Kollegami swemi, gdy pro- szącego o poczekanie do krotkiego czasu Kwartalney pensyi, y exdusuiącego sie od wychodzenia na wartę podwazaży, poniewaz juz wychodził qua Suburba- nus Incola, ważył sie Pan Lipkiewicz bić, y Żonę Jego dobremi y mocnemi razami concutere, et insuper po- dwazaży zastawy y grabież zabierać niewiem iaką władzą pozwolił sobie. Zanoszę tedy proźby moie do łaskawego respectu W[aszeci] M[ego] Pana Dobrodzieja za [S. 3] tym Mizernym y Ubogim Cynszownikiem moim, sup- plikuiąc o sprawiedliwość z tych Panow Magistrow, hultayskim sposobem postępuiących sobie, ażeby pro tantu ausu et violentijs proportionatas pœnas luerent: y za pobicie znaczne tegoż Cynszownika mego y Żo- ny Jego, spolium wzięte ażeby mu oddali, ponieważ on jest sufficiens zawsze kwartalne wypłacic, gdy ma posesyą na moim groncie. Na potym zaś ażeby sie ta- kowe nie działy wiolencye, serio et sub pœnis upraszam inhibere, gdyż On nie Żyda ma Pana, a do tego, żey Ja y ten Człowiek od należytości y sprawiedliwości nigdy nie odbiegamy. Oczekuię tedy skutku expostulacyi moiey, oraz mnie samego łasce, przyiazni, y respektowi W[aszeci] M[ego] Pana Dobrodzieja, a ten Interes altissimo ar- bitrio et justissimæ decisioni Jego polecaiąc Wyznawa- łem. d[nia] 14 Julij 1769 Anno W[asze]y M[ości] M[ego] M[iłościwego] P[ana] Pana Dobrodzieja naynizszy sługa X[iądz] W[acław] Kupiński K[anonik] L[wowski] D[ziekan?] [...] m[anu] p[ropria]