Скарга ксьондза Вацлава Купінського до бурмістра Львова на беззаконня цехмістра шевського

[С. 2] Шляхетний Пане Добродію, Цехмістр шевського цеху, такий собі Липкевич, вчинив подвійне насильство на моїй землі. По-перше, не подавши мені жодного клопотання, з двома претензіями вдерся до моєї юрисдикції до шевця Войцеха Григлевича, мого чиншовика, вимагаючи, власне, щоб той настирливо і силоміць віддав квартальні цехові внески і щоб подвійно виходив на варту: і як передміщанин, і як ремісник, що є неможливим і нечуваним. Друге насильство вчинив із двома майстрами, своїми колегами: коли Григлевич просив про коротке відтермінування квартального внеску і відмовлявся від подвійного виходу на варту, оскільки вже ніс її як мешканець передмістя, пан Липкевич наважився його побити, а його дружину тяжкими і сильними ударами понівечити; крім того, не знаю, з чийого дозволу він дозволив собі забрати подвійні застави і вчинити грабіж. Тому звертаюся зі своїми проханнями до ласкавої уваги Вашої Милості, мого Пана Добродія, на захист [С. 3] цього нещасного і вбогого мого чиншовика, домагаючись справедливості щодо тих панів майстрів, які поводяться по-хуліганськи, — щоб вони понесли покарання, співмірні з такою великою зухвалістю і вчиненими насильствами, а за тяжке побиття цього мого чиншовика та його дружини повернули забраний здобич, оскільки він спроможний завжди сплачувати квартальні внески, бо володіє власністю на моїй землі. На майбутнє ж прошу суворо і під загрозою покарань заборонити такі насильства, оскільки паном його є не єврей, а крім того, ні я, ні ця людина ніколи не ухиляємося від обов'язків і справедливості. Очікую на результат мого звернення, доручаючи себе ласці, приязні та прихильності Вашої Милості, мого Пана Добродія, а цю справу віддаючи на Його найдостойніший суд і найсправедливіше рішення. Дня 14 липня 1769 року Вашої Милості, мого Милостивого Пана Добродія, найнижчий слуга, ксьондз Вацлав Купінський, канонік львівський, декан [...] власноручно

[S. 2] Szlachetny M[oś]ci Dobrodzieju Cechmistrz Szewskiey Cechy, nieiaki Lipkiewicz dwoiaką na groncie moim uczynił wiolencyą. Pierwszą że bez naynmnieyszey do mnie zaniesioney rekwizycyi, z dwo- ma pretensyami przypadł na moią Juryzdykcyą do Woyciecha Gryglewicza Szewca, Cynszownika mego, to iest ażeby usilnie y gwałtownie Kwartalne Cecho- we oddał, y ażeby podwazaży na wartę wychodził y iako Przedmieszczanin, y iako Rzemieslnik, co iest impracticabile et insolitum. Powtorną wiolencyą uczy- nił z dwoma Magistrami Kollegami swemi, gdy pro- szącego o poczekanie do krotkiego czasu Kwartalney pensyi, y exdusuiącego sie od wychodzenia na wartę podwazaży, poniewaz juz wychodził qua Suburba- nus Incola, ważył sie Pan Lipkiewicz bić, y Żonę Jego dobremi y mocnemi razami concutere, et insuper po- dwazaży zastawy y grabież zabierać niewiem iaką władzą pozwolił sobie. Zanoszę tedy proźby moie do łaskawego respectu W[aszeci] M[ego] Pana Dobrodzieja za [S. 3] tym Mizernym y Ubogim Cynszownikiem moim, sup- plikuiąc o sprawiedliwość z tych Panow Magistrow, hultayskim sposobem postępuiących sobie, ażeby pro tantu ausu et violentijs proportionatas pœnas luerent: y za pobicie znaczne tegoż Cynszownika mego y Żo- ny Jego, spolium wzięte ażeby mu oddali, ponieważ on jest sufficiens zawsze kwartalne wypłacic, gdy ma posesyą na moim groncie. Na potym zaś ażeby sie ta- kowe nie działy wiolencye, serio et sub pœnis upraszam inhibere, gdyż On nie Żyda ma Pana, a do tego, żey Ja y ten Człowiek od należytości y sprawiedliwości nigdy nie odbiegamy. Oczekuię tedy skutku expostulacyi moiey, oraz mnie samego łasce, przyiazni, y respektowi W[aszeci] M[ego] Pana Dobrodzieja, a ten Interes altissimo ar- bitrio et justissimæ decisioni Jego polecaiąc Wyznawa- łem. d[nia] 14 Julij 1769 Anno W[asze]y M[ości] M[ego] M[iłościwego] P[ana] Pana Dobrodzieja naynizszy sługa X[iądz] W[acław] Kupiński K[anonik] L[wowski] D[ziekan?] [...] m[anu] p[ropria]