Подяка та прохання Альберта Носовського до львівських сенаторів про подальшу підтримку

[С. 2] Найвельможнішим і Найрозсудливішим Сенаторам, Панам і Патронам моїм Найласкавішим Вічного здоров’я, а також Вашій Республіці успішного процвітання на щасливий початок Нового Року від Того, Хто є справжнім спасінням, з усіх сил благаю. Оскільки обов’язком кожного клієнта є виявляти себе якнайвдячнішим перед тими, чиїми благодіяннями з дня на день він дедалі більше обдаровується, аби не впасти в мачуху всіх чеснот, тобто невдячність, від якої немає нічого гіршого на землі – вважаю, Найвельможніші Патрони, що те саме і мені належить чинити. Оскільки ж Ваших найщедріших благодіянь зазнаю майже щомиті, славною і спасенною є річ, аби я на кожному місці виявлявся їх пам’ятним і вдячним, хоча не можу скласти за них таких великих подяк, яких прагну і які винен. Не менший воістину [борг]; адже чим більше роздумую про велич Вашого благодіяння, яким з дня на день мене підтримуєте, тим більше бачу, що я Вам винен – і це надто ясно. Воістину, оскільки при прийнятті благодіяння ми повинні (як вчить Туллій) наслідувати родючі поля, які значно більше приносять, ніж прийняли, я ж маю те усвідомлення, що не тільки жодної частини Вашої щедрості не зможу дорівняти, але навіть не можу знайти належного способу подяки за неї, а проте ще більше прагну і очікую. Втім, аби така визначна Ваша воля щодо мене не здалася даремною, жертвую Вам, Патронам Найщедрішим, те, на що я спроможний, а саме вдячність мого серця, яку наймудріші мужі вважали за найвище добро в людському роді. Нею ведений, Найвельможніші мої Патрони, буду шанувати Вас самих на землі з особливою вірністю і невпинною повагою, оскільки не знаходжу нікого, кого міг би гідніше цією повинністю оточувати. Бо хоча багато я винен Батькам, проте більше Вам; вони бо були творцями заледве того, щоб я існував, Ви ж – щоб я був добре освічений. Вони дали мені життя просте і сільське, Ви даєте громадянське та сформоване науками і добрими звичаями. [внизу сторінки:] N. 6 [С. 3] Про це тому великою мірою прошу і благаю, Найвельможніші Патрони, аби Ви з тією ласкавістю не переставали мене підтримувати і просувати, доки Бог Найкращий, Найвищий не подбає про мою долю. Не сумніваюся тому у Вашій прихильності до мене, Найвельможніші Патрони, що захочете прямувати далі, оздоблюючи ще рясніше того, кого почали оздоблювати і надалі оздоблюєте. Цю ж прихильність, мені виявлену, не тільки приймаю без зневаги, але й горнуся до неї з найвищою вдячністю і вічною пам’яттю буду її оточувати не тільки поки буду дихати, але навіть після моєї смерті пам’ятки Вашого благодіяння залишаться. Щодо решти, закінчую вже писати, додаючи лише це: що б на мене не вилили і не виллєте, Патрони Найщедріші, у добрій вірі присягаю, що буду за це вдячний, а щоб сталося це згідно з бажанням серця, всіма молитвами прагну. Бажаю гаряче, аби Ви, Найвельможніші Патрони, невпинно втішалися якнайщасливішим здоров’ям. Дано у Кракові, 16 січня Року Божого 1630. Вашої Гідності найслухняніший клієнт і слуга Альберт Носовський, студент [...] Академії Краківської, власною рукою [С. 4] [Адреса:] Нехай буде вручено Найвельможнішим, Найрозсудливішим і Найнавченішим Сенаторам Метропольного Міста Львова тощо, моїм Найласкавішим Патронам і Промоторам навіки вельми Шановним.

[S. 2] Amplissimis ac Consultissimis Senatores D[omi]nis et Patronis meis Benignissimis Perpetuam salutem nec non Reipub:[licae] vestræ felicem succes- sum in Novi Anni felix auspicium, ab eo qui est vera sa- lus summopere precor. Cum partium cuiusvis Clientis intersit, ijs quorum beneficio in dies magis ac magis accumulatur, gratissimum se præstare; ne in novercam omnium virtutum, ingratitudinem scilicet, quâ terra nihil peius habet, incidat; idem mihi existimo facien- dum Patroni Amplissimi: qui cùm beneficia Vestra munifi- centissima singulis ferè momentis experiar; eorundem me omni- bus locis memorem et gratum vt præstem, laudabile est et salu- tare: licet enim pro ijs tantas non possum agere gratias, quan- tas volo et debeo. Nec minor sanè, quantò etenim magis cogi- to amplitudinem Vestri beneficij, quo me in dies augetis, tantò me Vobis plùs debere video: idq[ue] perfacile: enimverò cùm in be- neficio accipiendo, agros fertiles (ut Tullius docet) imitari de- bemus, qui multò plùs afferunt quàm acceperunt: ego autem eâ mihi conscius sim, me non modò nulli parti Vestræ liberalitatis posse respondere, verùm etiam modum iustum agendi gratias pro ea haud queo invenire; cùm adhuc plura expetam, atq[ue] expe- ctem. Tamen ne in cassum, tam egregia Vestra voluntas erga me profecta esse videatur: quod consequi possum, vobis Patronis li- beralissimi offero, meam videlicet animi gratitudinem, quam sa- pientissimi viri apud genus humanum excellentissimum bonum e- xistere putaverunt. Hâc ego ductus Patroni mei Amplissimi, vos i- psos in terris præcipuâ fide, et cultu perpetuo observabo, quo officio quem meliùs prosequar invenio neminem. Et si enim multa debeam Parentibus; plura tamen Vobis; cum illi tantummodò, vt essem, vos autem, ut benè institutus essem, authores estis: illi vitam mihi ru- dem et agrestem dederunt, vos Civilem bonisq[ue] literis ac morib[us] [na dole strony:] N. 6 [S. 3] excultam datis. Quâ pietate Patroni Amplissimi, ne me complecti et promovere desistatis, quoad Deus Optimus, Maximus, meis rebus prospexerit maiorem in modum, oro atq[ue] rogo. Non dubito itaq[ue] de vestrâ in me benevolentiâ Patroni Amplissimi, quin, quem ornare cœpistis et ornatis etiam ampliùs ornando pro- gredi velitis. quam quidem ego benevolentiā, mihi præ- stitam, non modò non aspernor, sed etiàm summâ gratia- rum actione complector, eandemq[ue] memoriâ colam sempiter- nâ, non solùm dum animâ meâ spirabo, sed etiàm cum mortuo monimenta beneficij Vestri permanebunt. Quod reli- quum est, finem scribendi iam facio, hoc saltem addito, quicquid in me contulistis et conferetis Patroni Liberalissimi eorum me gratum futurum optimâ fide recipio, quod ut ex animi sententiâ eveniat, votis omnibus opto. Perpetuò vos valere quàm felicissimè cupio Patroni Amplissimi. Datt:[um] Cracoviæ, 16 Januarij. Anno D[omi]ni 1630. Amplitudini vestræ obsequentissimus Cliens et Servus Albertus Nosowski Studios[us] [Almae?] Acad.[emiae] Cracov.[iensis] m[anu] p[ro]p[ri]a [S. 4, adres:] Amplissimis Consultissimis ac Do- ctissimis Senatoribus Metropo- litana[e] Civitatis Leoliens[is] [=Leopoliensis] etc. meis Benignissimis Patronis ac Promotoribus æternum Observandiss:[imis] pateant