Каталог джерел

Князь Владислав Опольчик обіцяє мешканцям і містам Русі відшкодування за будь-які збитки у разі збройного нападу королеви Ядвіги та гарантує, що не призначить угорця намісником на цих землях. Він також визначає порядок мирного вирішення питання щодо прав королеви Польщі на Русь за участю обраних князів і вельмож Священної Римської імперії.

Лавники міста Львова засвідчують, що львівський війт і бурмистр Ян Тлумач судово зрікся половини лану землі на користь міщанина Анджея Клоппера. Передана нерухомість, що перебуває в посаговому забезпеченні Анни, дружини Миколая Рицера, має відійти Клопперу та його наступникам на міському праві.

Перемишльський єпископ Ян разом із капітулою звільняє та квитує львівських райців і міщан від сплати боргу, взятого в покійного єпископа Матея, з огляду на передачу цих коштів безпосередньо королю Владиславу Ягайлу. Видавці грамоти зрікаються будь-яких подальших фінансових претензій і визнають попередні боргові зобов’язання нечинними та анульованими.

Рада міста Львова засвідчує добровільний поділ майна після Яна Зоммерштайна та його матері Ядвіги, здійснений третейськими суддями між Миколаєм Солтисом старшим і його дружиною Ядвігою з одного боку та Миколаєм Солтисом молодшим і його дружиною Анною з іншого. Угода визначає поділ кам'яниць на львівській площі Ринок, фільварку біля млина Качеля, селянських чиншів, ставів, городів та рухомого майна.

Йоганн Фрідріх Бекер виправдовується перед Артуром Форбсом за затримку в розрахунках і запевняє у якнайшвидшому врегулюванні заборгованості, посилаючись на труднощі з отриманням готівки. Він також повідомляє про постачання олесницького сукна, відсутність Лорера та переговори, що тривають щодо спірних фінансових претензій.

Андреас Белл повідомляє Артура Форбса про відправлення через Джорджа Ґріґрі бочечки шафрану. Він також згадує про скриню, відправлену двома днями раніше до Львова єврейським візником Мошком Хибосовичем.

Мартін Буркгардт бідкається, що через прикрі обставини не зміг особисто зустрітися з Артуром Форбсом перед його від'їздом. Він просить передати заплановану звістку найближчою поштою в листі або через пана Д. Ф.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Роберта Форбса про відправлення сукна через Верушув до Ярослава та про поточне купецьке листування. Він також обговорює питання отримання готівки, терміни сплати боргів і труднощі з придбанням векселів перед лейпцизьким ярмарком.

Ґеорґен Васт повідомляє Артура Форбса про те, що залишив для нього 300 талерів у пана Томаса в рахунок сплати боргу, і дякує за наданий кредит. Автор також сповіщає про свій від'їзд до Ярослава.

Петер Вест інформує Артура Форбса про поточні фінансові розрахунки, заплановану передачу євреями коштів пану Кунцу та відправлення вина до Ґданська. Повідомляє також про перебіг судових справ, суперечки з равським старостою, вбивство в підскарбія та відтермінування роботи канцелярії.

Б. Вернер повідомляє Артура Форбса про прибуття возів до Ярослава після важкої зимової дороги та про наміри відправити їх із товаром до Гданська. Крім того, він пояснює причини невдачі з перевезенням сукна із Замостя до Вроцлава й обіцяє організувати транспортування товарів возами зі Львова.

Ант. Гойглін звертається з Ґданська до Артура Форбса у Львові з ґречним проханням надати інформацію про місце перебування пана Нітша. Він також запитує, чи той придбав волів і чи вирушив уже транспорт цих тварин у дорогу.

Антон Гойґлін підтверджує Артуру Форбсу отримання листа разом із повернутим векселем та дякує за клопоти щодо цієї справи. Він висловлює задоволення з приводу відправлення паном Нічем партії волів до Ґданська і засвідчує готовність до подальших послуг.

Ант. Гойґлін дякує Артуру Форбсу за викуп векселя паном Нічем та передачу грошей панові Кнабе у Варшаві. Він також заявляє про готовність до подальших послуг і підтверджує резервування комісії для адресата.

Доданий вексель має бути пред'явлений Петрові, слузі Кшиштофа Нітша; після інкасо належну суму слід надіслати Гойґліну, вирахувавши комісію.

Якуб Дементер виправдовується за затримку в листуванні, пояснюючи її скрутним становищем у Гусятині, а також свавіллям та інтригами з боку воєводи й Барнета. Він запевняє у бажанні розрахуватися з кредиторами та просить надіслати представника, який на місці ознайомився б із ситуацією, а також просить про терпіння до часу особистого розрахунку.

Фердинанд Енґельгардт надсилає листа з проханням вручити його Андреасу Бойду, щоб отримати від нього борг у розмірі 216 флоринів. Він також повідомляє про прибуття та подальшу відправку лейпцизьких товарів і передає новорічні вітання.

Фердинанд Енґельгардт відмовляється знизити ціну на сукно, відправлене до Ярослава, та пояснює відсутність ширтингу. Він також повідомляє про продаж волів, привезених із Русі, та про угоди, укладені з різниками в Нюрнберзі.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса, що візник відмовився везти тюк червоного сап'яну до Кракова через поганий стан доріг і брак підмінних коней, попри пропозицію більшої плати. Товар залишено на зберігання у пана Грусевича до подальших розпоряджень, про що Кармайкл має намір також сповістити поштою Роберта Форбса.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Король Август II підтверджує привілей та цехові артикули, надані шевському цеху в Сокалі королем Яном Казимиром у 1662 році.

Король Август II підтверджує статут львівської конфратернії броварів і шинкарів, що визначає правила виготовлення, контролю та продажу пива й горілки. Документ також забороняє ремісникам інших цехів та мешканцям передмість самовільно виробляти напої й утримувати броварні.

Римський імператор Йосиф II дозволяє місту Львову проводити щорічний чотиритижневий ярмарок, що розпочинається першого понеділка після свята Трьох Царів. Водночас він наказує владі охороняти цей привілей і суворо забороняє місту стягувати будь-які збори з учасників ярмарку.

Артур Форбс звітує про фінансові операції, виплати контрагентам і труднощі, пов'язані з пересиланням готівки під час пересування військ. Він також повідомляє про відправлення сукна та нюрнберзьких товарів, анонсуючи швидку торговельну зустріч у Кракові.

Купці з Лейпцига підтверджують Артуру Форбсу отримання переданих паном Оттмюллером 135 флоринів і зарахування їх на рахунок. Вони також торкаються питання нестачі товарів із ярмарку в Наумбурзі та дякують за наданий торговельний кредит.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер підтверджують отримання часткових виплат від пана Ціґлера та за боргом Бєльовського. Вони надсилають звірку рахунків, що демонструє дебетове сальдо, і просять про його сплату та надання квитанції.

Лейпцизька спілка «Фляйшер і Кобер» підтверджує взаєморозрахунок за переданими Артуром Форбсом асигнатами та повідомляє про стан взаємних зобов'язань після Михайлівського ярмарку. Купці водночас висловлюють жаль через відсутність нових замовлень і просять не забувати про них під час наступних оборудок.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер пояснюють Артуру Форбсу питання щодо цін на відіслані товари та скасовують його заборгованість у розмірі 31 1/2 талера на знак подяки за допомогу у справі Бєловського. До листа вони додають витяг із рахунку, просячи про належне зарахування сум та сподіваючись на наступні замовлення.

Рада міста Вроцлава видає краківському міщанину Гансу Шрайберу охоронну грамоту (глейт), що гарантує йому безпечне та вільне перебування й подорож до найближчої суботи. Райці залишають за собою право відкликати документ зі збереженням триденного захисного терміну, за умови що одержувач поводитиметься бездоганно.