Каталог джерел

Король Казимир Великий підтверджує дітям покійного львівського війта Матея спадкове право на млин під Львовом та село Малі Винники разом із фільварком, первісно надані їхньому дідові Бертольду князем Левом. Документ вилучає населення маєтку з-під юрисдикції суддів Руської землі, накладаючи обов'язок виставляти одного арбалетника на військові походи.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав Ягайло дозволяє збудувати й облаштувати став і млин на річці Велика Липа між королівським селом Зборатичі та Дунаєвом на користь галицького архієпископа. Документ регулює право користування берегами річки та отримання прибутків із новозбудованих об'єктів.

Король наказує магістрату Львова пильно дотримуватися монетних універсалів. Він згадує євреїв, шотландців та інших осіб, що займаються грошовим промислом, яким заборонено всупереч законам обертати червоні золоті й талери або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут указаної іноземної монети. Уряд має невідкладно карати винних; за недбалість або потурання порушенням відповідальність покладається на саму міську владу.

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей короля Казимира Великого від 1360 року для міста Львова, скасовуючи дотеперішнє правило рівного поділу майна після смерті чоловіка та запроваджуючи нові, детальні правила спадкування і зречення прав на добра між подружжям та їхніми родичами. Документ регулює правові питання щодо віна, привінку, поділу рухомого й нерухомого майна, а також процедури зречення майна перед гаєним судом.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам катедрального костелу у Львові чотири вози солі щорічно з жуп у Дрогобичі. Надання є подякою за радісні вісті про перемогу над татарами, турками і волохами під Брацлавом.

Рада міста Львова засвідчує добровільний поділ майна після Яна Зоммерштайна та його матері Ядвіги, здійснений третейськими суддями між Миколаєм Солтисом старшим і його дружиною Ядвігою з одного боку та Миколаєм Солтисом молодшим і його дружиною Анною з іншого. Угода визначає поділ кам'яниць на львівській площі Ринок, фільварку біля млина Качеля, селянських чиншів, ставів, городів та рухомого майна.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Король Владислав Варненчик надає Янові із Сєнна, підкоморію перемишльському та старості сандомирському, кам'яницю у Львові на вулиці Жидівській біля синагоги, що колись належала митнику єврею Волчку. Це надання здійснюється з повним правом власності навічно на знак визнання вірних заслуг і воєнних трудів у справах Угорського королівства.

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Ґданськ відповідає на львівську скаргу від 10 травня щодо утримання кравця Яна Коха після закінчення річного контракту. Наводить іншу версію княгині Яблоновської, брацлавської воєводини: Кох начебто перебуває на волі й зможе повернутися до Львова на початку вересня. Місто не вирішує справи, яка розглядається в королівських судах.

Бурмистр і райці Дрогобича звертаються до влади Львова з покірним проханням надіслати міського ката для ув'язненої злочинниці. При цьому вони запевняють у належному частуванні, винагороді та поверненні майстра правосуддя після виконання вироку.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти й охоронні грамоти для порушення міських торговельних прав, ухилення від повинностей і юрисдикції. Описує справу купця Рідта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та надання подібних судових рішень.

Петро з Браниць та Іван з Високого засвідчують вирок, ухвалений перед лицем короля Казимира Ягеллончика, який забороняє стягнення неправомірних митних зборів у селі Яричів із купців, що прямують на ярмарок. На винуватців незаконного мита накладено вічне мовчання.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

Автор повідомляє, що за дорученням хорунжого заступився у справі магерівського орендаря та його тестя. Йдеться про задоволення претензії, боргові зобов'язання, внесені до книг у Ярославі, та квитанцію про отримання грошей, підписану королевою. У другій частині він передає відомості про шведське й московське війська та від'їзд короля до Литви; це епістолярні повідомлення.

Автор чекає в Ярославі на Гайдера, міркує про приїзд дружини та купівлю коней. Сповіщає про смерть Самуеля та про мандат, що захищає майно покійного, а також про зниження ціни на товар у Гданську.

Марцін Анчевський повідомляє із сеймового з'їзду у Варшаві про затяжні королівські наради та просить Мацея Гайдера подбати про хвору дружину й простежити за жнивами в селі. Також сповіщає про владнання справи з паном Капланом і радить утриматися від мирової угоди зі Стшембінським.

Марцин Анчевський повідомляє з Варшави про заходи щодо аудієнції у справі суперечки з вірменами, нарікаючи на надзвичайну дорожнечу та нетерплячість супутників, які прагнуть повернутися додому. Він також просить адресата терміново знайти кошти для повернення взятої позики, щоб зберегти довіру до делегації.

Арно інформує волинського воєводу про розмову з королевою Марією Казимирою щодо претензій до суфрагана, а також про відсутність надісланого монархині розлогого листа. Він також повідомляє про стан здоров'я королеви, тривожні вісті зі Львова та поїздку королевичів із Парижа.

Арман отримав листа безпосередньо перед відправленням пошти. Він запевняє в дружньому ставленні королеви до адресата та його дружини, однак пояснює, що її клопоти та запланований за кілька днів виїзд до Львова заважають виконати всі прохання. Автор знову засвідчує свою готовність служити адресатові.

Літній купець просить повернути або з'ясувати місце зберігання його чорного мережива. Він згадує про відсутність відповіді від Джеймса Чалмерса і благає про допомогу на схилі літ.

Чергове прохання з'ясувати, де знаходиться чорне мереживо, та заступитися перед Джеймсом. Автор описує скрутні часи, намір приїхати до Кракова і Ярослава, борг у 400 талерів і побоювання неприємностей.

Ян Ахенкіф висловлює занепокоєння звісткою про хворобу Артура Форбса та бажає йому швидкого одужання. Він надсилає адресатові листи та новини з пошти.

Ян Ахенкіф повідомляє Артура Форбса про очікування звісток від Роберта Тейта щодо фурманів, а також на прохання пересилає листи. Запевняє у своїй прихильності й передає вітання від дружини.

Ян Ахенкіф сповіщає Артура Форбса про безуспішні намагання повернути від пана Бріса належні гроші та надсилає отриману від боржника відповідь. Він також згадує про від'їзд кількох купців із Замостя й передає вітання від дружини.

Ян Ахенкіф надсилає Артуру Форбсу листи від контрагентів та обговорює питання фінансових розрахунків у Гданську та у Кшиштофа Мінасовича. Він також висловлює обурення недискретністю пана Пріса щодо обіцяних грошей.

Священник хворіє вже тиждень. Він повідомляє про покращення стану, проте залишається у Львові, щоб відновити сили й дочекатися поліпшення дороги. Шкодує, що не послухав добродія; обіцяє вдячність і молитву.

Повідомлення описує ескадру де Пуантіса, облогове спорядження та три тисячі вояків. Розрізняє оголошену американську мету та чутки про Ірландію і Шотландію; також згадує про підготовку ескадри Шато-Рено.

Ж. К. Балюз повідомляє про воєнні події у Фландрії та наближення мирних переговорів у Делфті. Він також виправдовується за свої повідомлення про елекцію та з жалем згадує про докори з боку королеви, викликані недискретністю адресата.

Документ містить останню волю тяжкохворої шляхтянки Анни Куліковської, яка відписує конвенту домініканців у Львові 60 гривень та дві селянські садиби в селі Передримихи. Цей запис призначено на вічні меси та річницю за упокій душі заповідачки та її покійного чоловіка.

Автори розпочали у Варшаві заходи щодо повернення належної місту суми. Барч повідомляє про отримання декрету на підставі наданих копій, вимогу надати відомість про доходи міста та меморіал до канцлера, що стосується суперечки з гарнізоном, офіцерських кватир, справи одного міщанина та претензій до Речі Посполитої. Він просить про додаткові документи, допомогу Цирулі, який його супроводжує, та покриття витрат.

Юзеф Бачинський просить Яна Латиновича допомогти палацовому господарю, надіслати посудину доброго вина та обіцяє відшкодувати витрати, пов'язані з напоєм і в'язнем. До листа додано розписку Латиновича, яка засвідчує передачу згаданого в'язня за наказом комісара.

Бейлі розповідає про контакти з Гільцнером, Томсоном і Бернеттом та про очікування виплати. Має намір домагатися грошей у Ґданську. Описує надокучливий біль у шлунку та гостину в друга, який частував добрим угорським вином.

Бекке надсилає Форбсу королівську прокламацію щодо Шотландії. Він повідомляє про інший документ, оприлюднений в Англії, копії якого ще не отримав, і вважає його м'якшим. Згадує про попередній лист щодо зміни стосовно Воноського[?], нагадує про купівлю своєї відправки та просить показати прокламацію Чарльзу Пейну.

Копія шотландської прокламації про віротерпимість: дозвіл поміркованим пресвітеріанам на богослужіння лише у приватних будинках, окреме полегшення для квакерів, призупинення дії постанов проти католиків та умовна амністія. Документ зберігає заборону богослужінь просто неба, запроваджує нову присягу на беззастережний послух, а також наказує оприлюднити та скріпити печаткою акт. Це не англійська декларація від 4 квітня 1687 року.

Ян Ф. Бекер повідомляє Артура Форбса про справи торгівлі волами, долю векселя на Теодора Черновича та стягнення боргів із покійного Юрика, Даніеля та інших боржників. Він також висловлює подяку за отримані новини й коментує повідомлення про бойові дії цісарських військ проти турків і плани польського короля.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Францішека Глоговського про труднощі зі сватанням панни мельницької суддиної до пана Миколая через її почуття до пана Коможинського. Він також сповіщає про чутки щодо таємного вінчання у Львові та не радить укладати цей нерівний за віком і статками шлюб.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Франциска Глоговського про успішне зривання шлюбних планів мельницької підстолини з паном Косьмінським і закликає швидко розпочати заходи на користь пана Миколая. Він також повертає позичені п'ятдесят злотих та запевняє у своїй подальшій підтримці й прихильності.

Андреас Белл повідомляє з Ярослава про домовленості з господарем щодо підготовки та перебудови помешкання для Форбса, а також про труднощі в досягненні згоди щодо витрат. Він також інформує про фінансові справи, новини від знайомих та від'їзд групи шотландців на причастя до Радзенцина.

Роберт Белл повідомляє зі Львова про опір ярославського магістрату визнанню привілею королеви та про спроби оскаржити його при королівському дворі. Він просить Форбса звернутися до старости й сповіщає, що залишиться на місці, аби спостерігати за подальшим розвитком подій.

Роберт Белл просить Артура Форбса зберегти арешт на спірні товари в Лейпцигу та затримати їх видачу пану Весту аж до його особистого прибуття наприкінці місяця. При цьому він наголошує на своїх фінансових претензіях і сповіщає про швидку зустріч.

Юзеф Бем вимагає від президента Львова виплати заборгованих двохсот злотих за постій, наданий капітанові Рожновському згідно з міським контрактом. Він також попереджає, що більше не може приймати офіцера, і просить призначити йому нове житло.

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Маркіза відповідає зятеві після передчасних пологів доньки та смерті їхньої дитини. Вона просить про опіку та частіші звістки. Також описує власні нездужання, сильний хрип і неможливість підвестися з ліжка.

У відповідь на лист від 15 серпня маркіза хвалить почуття зятя до дружини та королеви. Вона ставить повноту своєї прихильності в залежність від їхньої непохитності; закликає його до родинної єдності та відстоювання інтересів королеви.

Радість від повернення зятя та пологів доньки поєднується з турботою про портрети й посилки. Маркіза просить протидіяти крокам, вигідним цісарю за рахунок Франції, і надсилати листи, які можна було б показати при дворі. Вона докоряє зятю за замовчування слів королеви щодо неї.

Маркіза надсилає доньці листа через панів де Лафореста та Брюжера. Просить частіше писати, передає вітання великому генералові, чоловікові та дітям адресатки. Повідомляє про підвищення своєї пенсії королем на 5000 ліврів.