Каталог джерел

Автор розповідає про перебіг місії польського посла у Стамбулі, аудієнцію в муфтія та зусилля щодо звільнення польських полонених. Він також описує пересування вельмож у Львові, затримання під Кам'янцем відомого шахрая, який видавав себе за данського королевича, та руйнування після сильної бурі в Перемишлі.

Миколай Коссаковський, чесник землі львівської, запрошує владу міста Львова взяти участь у церемонії свого вінчання з донькою покійного підскарбія надвірного коронного Потоцького, запланованого на 18 червня 1684 року у Львові. Він також висловлює вдячність опікунам нареченої за згоду та запевняє райців у своїй пам'яті й пошані.

Палуський звітує про судовий процес із Деболіною та накладення арешту на 6000 у Поромові. Повідомляє про її шлюб із Дидинським і справу щодо половини Лопенника. Передає вітання дружині графа, з якою особисто не знайомий. Лист від 16 червня 1782 року.

Е. Вільямоз із жалем відхиляє запрошення князя Юзефа Понятовського та графа Забєлли на вечірню зустріч у товаристві пань Чарторийської та Потоцької через застуду й кашель. Він дякує за пам'ять і просить виголосити від його імені тост за здоров'я присутніх дам.

Анна Потоцька звертається до львівських райців із проханням про лагідніше ставлення до ув'язненого подружжя Бялковських та про їхнє звільнення під заставу (поруку). Вона також повідомляє про відмову від власних претензій до ув'язнених, зазначаючи, що справжній винуватець уже покараний.

Анна Потоцька повідомляє волинського воєводу Яна Яблоновського, що не має претензій до шкіпера за взяття його речей на свої судна. Вона додає, що, бажаючи зробити йому послугу, наказала перевезти цей вантаж власними кіньми безпосередньо до Львова.

Ігуменя Елеонора Потоцька просить президента Львова Кароля Шмелінга захистити Стефана Ласковського від судових претензій лівського стольника Росновського щодо придбаної у монастиря кам'яниці. Вона наголошує, що Ласковський придбав нерухомість цілком законно та сплатив усі належні кошти, а тому не повинен зазнавати жодних судових вироків.

Теофіла Потоцька сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про своє нещастя, спричинене хворобою чоловіка, та самотність у маєтку. Вона благає адресата переконати у Львові вислати до Галича людину, яка могла б надати їм допомогу, запевняючи в наданні для неї безпечного супроводу.

Тереза Потоцька запевняє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського у своїй пам'яті та давній прихильності, передаючи водночас прохання чоловіка. Вона також шле вітання адресатові та його дружині.

Констанція Потоцька повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що через його відсутність у Львові передала свою справу через сина. Вона звертається з покірним проханням про прихильність та передає вітання воєводині й родині.

Констанція Потоцька сповіщає про приїзд чоловіка, який має особисто розповісти про скрутне становище, та бідкається через нещастя, що спіткали родину. Вона закликає зберігати взаємну єдність у роді перед лицем Божої волі й переказує вітання воєводиній.

Пелагія Потоцька звертається до ректора львівського колегіуму єзуїтів із проханням виплатити Юзефу Кумановському належні кошти за фураж для російських військ із сіл Підтемне та Раковець. Вона пояснює, що уповноважила Кумановського стягнути кошти з боржників і врегулювати зобов'язання за її відсутності.

Р. Ц. Потоцька просить львівський магістрат надати міському писареві Зєткевичу дозвіл на короткочасний виїзд зі Львова у великодній період для залагодження її невідкладних справ. Вона пояснює, що урядовець з огляду на службові обов'язки відмовився залишати місто без офіційного дозволу влади.

Ягнєшка Хмєльова просить Анну Зімницьку відіслати віз, а також припаси й особисті речі, поспіхом залишені у Львові, та купити китайку й оливу для черниць. Вона також торкається питання надсилання вина для пані докторової та поточних розрахунків і покупок.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.