Каталог джерел

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів з євреями. Власники земель, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за відповідну плату, але спротив міста блокує порозуміння. Король знову вимагає довести угоду до кінця.

Король доручає Петру Ожзі, львівському земському судді, представити способи завершення тривалої справи єзуїтів з євреями. Закликає владу Львова без подальшого зволікання провести обмін ділянками, обговорений з їхніми представниками в Кракові.

Сигізмунд III нагадує, що влада Львова сама підтримувала заснування колегіуму єзуїтів. Звинувачує їх у подальшому перешкоджанні справі та підбурюванні простолюду. Надсилає делегатів, які мають усунути перешкоди та розпочати фундацію; закликає до співпраці під загрозою королівської немилості.

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо фундації колегіуму єзуїтів. Нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання і представляє фундацію як окрасу міста.

Король нагадує попередній мандат, що наказував виконати декрет у справі міста з єзуїтами та справедливу оцінку будинків, які їм потрібні для будівництва для культу та навчання молоді. Обурений зволіканням, вимагає негайного виконання декрету і застерігає від подальших дій проти влади Львова.

Король інформує, що Пєкарський поранив його в голову при вході до церкви, але загрози життю немає. Наказує публічно оголосити цю новину, щоб недоброзичливі особи не використовували подію для розпалювання заворушень.

Король отримує часті скарги міщан Львова на старосту Станіслава Боніфація Мнішка. Перш ніж приступити до виконання сеймових та задвірних декретів, просить єпископа Акація Гроховського напоумити старосту і привести до згоди з містом, зі збереженням та примноженням міських вольностей згідно з нещодавно наданим привілеєм.

Король доручає старості надати деревину з лісів староства на палі та кобилиці. Вимагає ефективної допомоги магістрату у зборі внесків на фортифікацію, зокрема від мешканців шляхетських і духовних будинків.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали місце колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Домініканці купили будинок поруч із монастирем і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.

Домініканці скаржаться королю на тісноту церкви та монастиря, а також відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля громадської вулиці. Просять дозволу на викуп кам'яниць біля церкви. Король наказує відправити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає допомоги міста без перешкоджання чернечому задуму.

Король наказує обом комісіям співпрацювати у поверненні срібла жовківської церкви, забраного з депозиту у Львівській катедрі під час турецької облоги. Слід повернути предмети або їх справедливий еквівалент і засудити осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять відновити богослужіння в Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Влада Старої Варшави декларує солідарність з іншими магістратами у захисті прав і справедливості. Повідомляють, що сеймик Варшавської землі завершився вже на етапі вибору маршалка. Запевняють про спробу залучення інших земель і воєводств до постулатів адресатів.

Ельблонг декларує солідарність з магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і не було обрано послів на сейм, не може виконати прохання у такий спосіб. Обіцяє, що секретар, який незабаром виїжджає до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими протекторами про успішне вирішення справи Львова.

Магістрат Любліна дякує за зацікавленість незвичайною нещасною подією та за рекомендаційні листи. Просить доручити архієпископу львівському справу, яка має потрапити на розгляд Трибуналу, та вручити доданий лист. Не описує саму подію і не називає сторін суперечки.

Радні Львова описують забезпечення рухомого майна Вижиковського, намагання щодо кадука через відсутність виявлених родичів та повернення речей після його повернення з табору. Радять використати квитанцію у захисті проти пізнішої претензії. Надсилають також акти до справи з капітулою, що стосується дороги та об'єкта за Галицькою брамою, просячи про активний захист та повернення документів.

Радні посилаються на королівські привілеї, що дозволяють їм представляти кандидатів на духовних осіб до церков на міському ґрунті. Просять холмського єпископа про побожного священика, прихильника унії, який очолить одну з цих церков. Хочуть його швидкого приїзду, найкраще протягом двох тижнів, і обіцяють захист та допомогу.

Радні підтримують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівського акцизу та руських мит. Пояснюють, що від'їзд вавховського абата та дії ворога затримали переговори. Просять адміністратора скарбу, щоб із цієї суми було виділено провіант для гарнізону Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Радці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтримують пропозицію ста тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови розрахунку суми шляхом зменшення заборгованості з оренди львівського акцизу та руських мит. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечну дорогу та звістки про місце перебування короля.

Альберті запевняє у старанності у виконанні доручень адресата. Пише про лівреї пана з непевно прочитаним прізвищем, має намір підтримати справу та отримати необхідний лист. Передає шану воєводині.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск міського уряду до справи єврея не мав на меті обмежити їхні права. Пояснює це відсутністю руського воєводи, якому підлягав суд над євреями. Через запущеність провадження рекомендує спільне завершення справи, водночас вказуючи на королівське зауваження, щоб міський уряд не зловживав допуском до неї.

Барановський повідомляє, що намагався отримати королівське затвердження надісланого Львовом заповіту, але король відмовив, побоюючись шахрайських записів, що могли б зашкодити його праву на кадуки. Писар водночас вказує на попереднє надання певного кадука Львову на будівництво школи і нагадує, що клопотав про це після отримання листа архієпископа та прохань. Деталі попереднього заявника та одна клаузула залишаються непевними.

Пріор визнає обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить вирішити справу через суд міської ради для уникнення витрат. Хоче призначення комісарів для огляду документів щодо ґрунтів монастиря. У зв'язку з нещодавнім терміновим від'їздом просить про тиждень до повернення, звільнення від асесорських термінів та згоду на подальше будівництво до мирного вирішення, причому будівлі мають дістатися тому, кому буде присуджено ґрунт.

Автор просить про термінове заступництво у генерала для свого «онука», кс. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Скаржиться на конкуренцію каноніка Сушицького [?] і посилається на письмову обіцянку.

Ян Бєліцький дякує від імені колегіуму за благодіяння, передане через кс. Перковича. Складає побажання на Янів день, поєднуючи їх із образом Втіленого Слова та колиски Ісуса. Вид чи вартість дару не вказано.

Духовна особа скаржиться на дії Тарабультовського та вирок, винесений під час його відсутності. Просить Нєвєнгловського перенести справу до Трибуналу. Додає детальний перелік судових витрат та витрат на подорож.

Бонавентура засвідчує передачу львівському каноніку реліквій мучеників з римських катакомб при костелі св. Панкратія. Просить ординаріїв про їх автентифікацію для публічного культу. Частина імен залишається непевною.

Д-р Йозеф Авін передає директору Чоловському документ про реліквії з 1698 р., знайдений серед сміття на горищі будинку на вул. Себастьянській 5 у Львові. Це пізніше свідчення про знахідку та передачу пам'ятки.

Burnett просить Forbes про медіацію між John Lithgow та John і Godfried Bellami. Повідомляє про бійку та погрозу подальшої образи як почуті новини; радить мирову угоду та конфіденційність.

Burnett скаржиться на неповернення позики у 292 одиниці монети від William Thomson. Заповідає доручити слузі James стягнення боргу, якщо боржник не заплатить протягом тижня або двох; згадує загальну нестачу грошей.

Jordan просить бурмістра заарештувати теслю, який мав покинути домовлену роботу і не дотриматися контракту. Має бути ув'язнений у ратуші на вимогу позивача-духівника; лист не підтверджує виконання розпорядження.

Кармеліт Walenty просить президента Львова про офіційну видачу речей та паперів Górskiego, що зберігаються у Herbuta. Шабля залишається спірною через вимогу в один злотий; чернець обіцяє розписку про отримання.

Автор повідомляє Samuela Stana про згоду перемишльського єпископа на відкладення справи. Закликає до особистого прибуття або надсилання письмових пояснень і рекомендує проповідника до Brzozowa.

Варшицький запевняє волинського воєводу у пам'яті та готовності до служби. Згадує опатовський сеймик і чесника, який передав вітання; дописує поклони для пані коронної.

Варшицький надсилає волинському воєводі святкові та новорічні побажання: здоров'я, щастя, добробуту дому та збереження його гідності. Просить про подальшу ласку та підтверджує готовність до служби.

Примас обіцяє втручання у єзуїтів, нунція та єпископів у справі учнів, що порушують спокій. Пояснює обмеження власної юрисдикції та просить Львів надіслати представника на конвокацію.

Примас радить шукати захисту прав Львова на майбутній елекції. Згадує безрезультатні старання послів Руського воєводства та застерігає, що протестація дратує його громадян.

Wyhowski пояснює мовчання труднощами, запевняє Keményego у тривалій дружбі та анонсує посольство гетьмана до князя Семигорода після завершення весілля його сина в Молдові.

Архієпископ просить про дозвіл на взяття каменів, виявлених і видобутих коштом пароха в Клепарові. Вони мають слугувати для оздоблення костелу Діви Марії та всього міста.

Архієпископ просить магістрат про справедливий розгляд скарги Станіслава Розесланка на виконавців заповіту його брата та про захист від подальших претензій.

Вижицький підтримує спільні зусилля магістрату щодо патрона та свята для митрополії; обіцяє допомогу у короля та звернення до очільника Церкви. Ім'я святого не згадується.

Вижицький рекомендує Яна Ясінського і просить магістрат про презенту на місце померлого ксьондза Богадзького у бенефіції, що залишається у розпорядженні міста.

Винницький представляє суперечку з митрополитом Залеським за архімандрії у Валяві, Дермані та Дубні. Просить воєводу про заступництво у нунція після подання апеляції; права на бенефіції лист сам по собі не вирішує.

Запрошення лавників на нараду завтра о 14:00: майбутні обтяження кам'яниць, проданих євреям єзуїтами, повернення актів після Ласковського та оскаржений контракт щодо каплички цеху шевців.

Генерал єзуїтів дякує за прихильність Львова до ордену. Підкреслює, що новини отримав від надійних свідків, і обіцяє молитву за раду та мешканців. Оригінал датований 1626 роком, обкладинка 1616 року.

Garbowski відповідає на скаргу влади Львова проти каноніка Gudłowskiego. Анонсує виставлення позову та розгляд справи після звернення зацікавлених сторін, запевняючи у справедливості.

Gembicki просить війта та старших вірмен львівських відкласти виконання декрету асесорського суду до сейму, на якому має бути розглянутий спір громади з єпископом.

Автор протестує проти захоплення кам'яниці Катажини Пєргевичевої через цесію боргу. Посилається на конституцію 1678 р. і вимагає повернення нерухомості до міського обігу за відповідну ціну.