Каталог джерел

Ян Круковецький виправдовує відсутність пані Замойської та її сина на коронації короля через її раптову і тяжку хворобу, доручаючи справи роду опіці впливового адресата. Також повідомляє про відхилення Замойською порад сенаторів, які схиляли її до бойкоту урочистостей.

Казимир Ліховський втручається перед львівським війтом Александром Вільчеком у справу єврейського жителя Золочева Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різницького цеху Вацек, повертаючись із Глинян.

Ксьондз Юзеф Літинський із Малехова відкидає звинувачення донощика щодо нібито перегородження дороги загального користування плебанським парканом, запрошуючи провізорів до особистого огляду, а також втручається у справу хлопця, якого всупереч розпорядженням двору утримує Михайло Кустеський.

Й. К. Маньяніні повідомляє пана Дюпре про згоду свого принципала на обмін 500 золотих дукатів і спонукає його якнайшвидше забрати готівку у пана Лібовича. Водночас він застерігає, що зволікання може призвести до використання цих монет на інші придворні витрати.

Станіслав Стефан Марціновський відповідає на листа свого господаря Яна Шрайбера з вимогою виселитися з орендованого приміщення. Він запевняє у готовності звільнити будинок, проте зазначає, що з поважних причин не може зробити це негайно, і пропонує зустріч для особистого обговорення справи.

Франсуа Молло надсилає королевичу Костянтину Собеському вислови глибокого жалю та співчуття з приводу смерті короля Яна III. Запевняє у своїй незмінній вірності роду Собеських, надсилає звіт, опублікований у доданій газеті, та просить про подальшу протекцію.

Август Фридерик Мошинський спростовує чутки про те, ніби прусські офіцери проводять вербування у Львові, пояснюючи, що там діють двоє його довірених осіб, які шукають добровольців для його служби. Автор просить адресата не чинити їм перешкод та надати підтримку в разі потреби.

Елігіус фон Мюнх-Беллінґгаузен повідомляє адресата про відмову видавця Герольда друкувати надіслану статтю, яку визнали запізнілою. Відправник, однак, залишив рукопис у себе, висловивши бажання пошукати іншу можливість для його публікації.

Карл Вільгельм Расп підтверджує отримання в тимчасове користування з Придворної бібліотеки у Відні чотирьох томів праці Клода-Карла де Рюльєра, що стосується безкоролів’я та анархії в Польщі. Він зобов’язується негайно повернути книги на вимогу установи або в найкоротший можливий термін.

Елігіус фон Мюнх-Беллінґгаузен доручає персоналу бібліотеки надати пану фон Распу працю Рюльєра на термін десять днів.

Елігіус фон Мюнх-Беллінґгаузен відповідає на лист Карла Вільгельма Распа з порадою, як формально подати рукопис до Імператорської академії наук у Відні. Він інструктує адресата спрямувати прохання до Філософсько-історичного відділу Академії.

Александр Ожеховський повідомляє коменданта Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Просить привести в стан готовності ратушну варту та оголосити нагороду за їхнє затримання.

Автор звітує про хід вимірювальних та класифікаційних робіт у Гнильцях та інформує про дії інженерів у Носові. Також скаржиться на Яблоновського, який перешкоджав йому в контакті з мандатарієм, і просить прийняти рішення щодо спірного виділення земель для двадцяти халуп.

Львівський канонік Войцех Перліцький звітує замойському декану Миколаю Кісліцькому про стан фундації шпиталю та лазні для вбогих у Шклі, заснованої покійною пані Підчашиною. Він описує майнові, правові та будівельні труднощі, пов'язані з об'єктом, і просить про допомогу у належному забезпеченні та формалізації справи.

Ректор Краківського університету Василь Плащевський інформує владу Львова про призначення Антонія Торчинського на посаду директора тамтешньої академічної колонії. Він пояснює, що відправлення кандидата затрималося через епідемію чуми у Львові, а також дякує за постійну прихильність радників до краківського навчального закладу.

Миколай Подоський висловлює задоволення ефективним управлінням маєтком, доручаючи позичити надлишки зерна біднішим селянам та захищати їх від кривд. Також нагадує про необхідність термінової та ретельної підготовки возів, волів та провіанту для потреб військового табору.

Абат де Поліньяк пояснює волинському воєводі рідші контакти своєю хворобою після смерті короля Яна III Собеського, висловлює бажання якнайшвидшого повернення до обов'язків та пересилає шану воєводині.

Абат де Поліньяк повідомляє волинського воєводу про надходження важливих відомостей щодо подій у Жовкві, а також про сприятливі, хоч і конфіденційні новини з Франції. Він обіцяє надати більше деталей при наступній нагоді та передає вітання родині адресата.

Абат де Поліньяк повідомляє волинському воєводі про покращення свого здоров'я та про сприятливий для нього перебіг сеймиків, які не змусили його покинути Варшаву. Також інформує про укладення миру в Савойї, що позбавляє держави коаліції можливості диверсії.

Абат де Поліньяк відсилає волинського воєводу до паралельного листа, адресованого великому коронному гетьману, і закликає до співпраці під час обрання нового монарха. При цьому він декларує глибоку відданість Речі Посполитій та турботу про її внутрішній спокій і міжнародне значення.

Абат де Поліньяк у листі коментує справу військової конфедерації та намагання курфюрста Баварії здобути польську корону, застерігаючи від ворожих інтриг. Він запевняє адресата у своїй лояльності, спростовує чутки про таємні контакти з бунтівниками та закликає до взаємної довіри.

Князь Юзеф Понятовський просить графа де Брігідо видати паспорт та розпорядження для галицьких митниць на перевезення п'ятнадцяти придбаних у Галичині коней до Варшави для виїздки, а згодом до імперської армії.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку площі біля його палацу та декларує намір дослідити й задовольнити міські фінансові претензії на суму дві тисячі злотих.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Нового року. Він відповідає взаємністю, запевняючи у своїй готовності до послуг та бажаючи адресатам добробуту.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він відповідає взаємністю, бажаючи добробуту всьому магістрату та всім мешканцям міста, і засвідчує свою прихильність.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він складає їм та всім мешканцям щирі побажання всіляких гараздів.

Казимир Понятовський звертається до влади Львова щодо затяжного судового процесу стосовно міді, конфіскованої у євреїв зі Стрия. Він закликає відкинути юридичні хитрощі та якнайшвидше винести справедливий вирок, вказуючи на збитки, яких зазнають його піддані та його власні доходи.

Анна Потоцька звертається до львівських райців із проханням про м'якше ставлення до ув'язненого подружжя Бялковських та про їхнє звільнення під поруку. Вона повідомляє про відмову від власних претензій до ув'язнених, вказуючи, що справжній винуватець уже поніс покарання.

Р. Ц. Потоцька просить Львівський магістрат надати міському писарю Зєткевичу дозвіл на короткочасний виїзд зі Львова у великодній період для вирішення її термінових справ. Вона пояснює, що урядовець через виконання своїх обов'язків відмовився залишати місто без офіційного дозволу влади.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, щоб запобігти відібранню хоругви у свого брата. Він нагадує про значні фінансові витрати та самопожертву брата з часів Віденської відсічі, закликаючи захистити його шляхетську честь.

Коронний підскарбій Ян Єжи Пшебендовський повідомляє про прибуття до Львова скарбового контрреєстратора Лівінгстона з метою узгодження справ, що стосуються державних доходів. Просить магістрат про швидке надання аудієнції посланцю та прийняття позитивного і рішучого рішення.

Й. [Т.?] Пшездзецький дякує львівському магістрату за передачу міськими делегатами авансу в розмірі 30 червоних золотих за представництво у справах міста. Також висловлює сподівання на швидке врегулювання решти обіцяної винагороди.

Лаврентій Франциск Раковський відповідає на розпорядження адресата і з готовністю береться за надсилання новин із Варшави. До листа додає додаток із повідомленнями про поточні події.

Дєрдь Ракоці дає вказівки секретарю підготувати концепт відповіді на лист палатина та пропонує проконсультуватися з німецькими офіцерами. Також згадує повідомлення щодо Міхая Палки та наказує дотримуватися конфіденційності у ведених справах.

Рудольф барон Россбахер повідомляє Кароля Распа про видання наказу про негайне прийняття Кароля Залеського до 30-го батальйону польових стрільців як учня, оминаючи стандартний термін зарахування. До листа додано повернутий додаток із попередньої кореспонденції.

Начальник штабу 6-ї військової дивізії видає майору Юзефу Залеському дозвіл на поїздку з Безансона до Люксею з метою привезти дружину. На звороті документа зроблено рукописний перелік дрібних господарських витрат.

Росновський просить Станіслава Яна Яблоновського прискорити видачу з канцелярії формального привілею на уряд підвоєводи перемиського, на який його вже було оголошено. Також заступається за перемиських євреїв, просячи про захист для них, і рекомендує воєводі справу свого сина Миколая.

Катажина Рудзька звинувачує Глембоцького у підбурюванні підстарости Бичковського до вбивства її сина, а також у переховуванні злочинця від правосуддя. Вона також вимагає затримати слугу, який перебуває у адресата, що після смерті сина викрав його майно та втік.

Ян Свєнтославський інформує бурмістра та райців львівських про допит та застосування тортур до обвинуваченого, який попри муки відмовився від попередніх свідчень. Через відсутність нової інформації суддя вирішує відправити в'язня до Львова згідно з королівськими інструкціями.

Великий князь Свидригайло відповідає на листи великого магістра та сановників Тевтонського ордену, обговорюючи скоординовані удари військ ордену, подільських та татарських загонів по польських та литовських землях. Він запевняє Павла фон Русдорфа у вірності союзу та декларує взаємну військову допомогу у боротьбі зі спільним ворогом.

Ян Снопковський висловлює жаль з приводу конфлікту, спричиненого його братом Мархоцьким із львівськими райцями, і заявляє про намір виступити посередником у суперечці. Він повідомляє про намір надіслати листа родичеві та просить міську владу поінформувати його про прийняті рішення.

Ян Снопковський звертається до львівських райців із закликом до швидкого врегулювання суперечки, спричиненої посіченням слуги пана Мархоцького. Він вимагає відшкодування для постраждалого челядника та ув'язнення винуватця нападу, щоб уникнути серйозніших конфліктів.

Ян Снопковський інформує львівських райців, що пан Мархоцький доручив йому розсудити справу свого пораненого слуги. Автор апелює до ради про справедливе відшкодування для потерпілого та відкидає пояснення райців, ніби вони не знають місця перебування нападника.

Ян Сєменський інформує Францішка Хвалковського про персональні дані офіцерів, а також радить йому щодо листування та прибуття до хоругви після Великодня. Він також запевняє адресата у своєму заступництві перед поручником задля захисту його честі та інтересів у таборі.

Й. К. Г. Симон надсилає колектору Маю свій попередній контракт та довідку зі Львова для представлення їх комісару. Він запитує про умови отримання нового контракту на млин і просить повернути документи через пароха.

Юзеф Скорупка Падлевський інформує львівський магістрат про готовність прибути до Львова на відновлення засідань комісії, призначене белзьким воєводою. Також підтверджує відправлення підписаного повідомлення.

Ксьондз Юст Словіковський дякує владі Львова за опіку над донькою та родиною покійного брата Людвіка і просить про подальшу прихильність до них. Він декларує готовність віддячити місту за надану допомогу та повідомляє про звернення у цій справі пана Гардера.

Ян Собеський нагадує руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському про обіцянку залишити в компуті тридцять коней татарської хоругви, не зменшуючи при цьому панцерну хоругву. Він закликає вирізнити вірних слуг серед солдатів, які масово домагаються військових посад після укладення миру.