Каталог джерел

Ян із Тарнова, каштелян і староста львівський, вирішує спір між Димитрієм Вечерею з Ліснович та Яном, настоятелем костелу св. Івана на львівському передмісті. Він присуджує спірні борті, луки та чагарники в Ямному й над річкою Годовицею костелу св. Івана та селу Годовиця, накладаючи на Димитрія вічне мовчання.

Мазовецькі князі Семовит VI та Владислав II надають отцю Станіславу, капелану занедбаного костелу Святого Духа на передмісті Буська, утримання у вигляді щорічної грошової суми з буського мита, хутра, деревини та звільнення від мита. Документ наказує місцевим урядовцям поважати й своєчасно виплачувати призначені повинності.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівськими міщанами та львівським старостою Станіславом із Ходча щодо стягнення мита і торгових зборів із солоної риби. Він установлює порядок складання присяги купцями та підтверджує право львівських міщан на безмитне придбання риби в Буську.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує трансумовані привілеї холмського єпископа Войцеха Собєйовського та короля Стефана Баторія щодо приєднання парафіяльного костелу в Лопатині до парафії в Буську. Акт санкціонує нову фундацію колегії п’яти мансіонаріїв разом із препозитом при буському костелі та визначає їхні душпастирські обов’язки й утримання.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

Косович повідомляє волинського воєводу про скромні поставки провізії, порожнечу в коморі та закінчення грошей на поточні закупівлі у Львові. Сповіщає також про отримання асигнати від перемишльського суфрагана і запитує про термін післясвяткового переїзду двору.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Апостольський нунцій Клаудіо Рангоні папською владою затверджує акт архієпископа Яна Замойського про заснування посади архідиякона при львівській катедрі та інкорпорацію до неї препозитури в Буську. Він також підтверджує призначення на цю посаду першого архідиякона, доктора богослов'я Томаша Піравського.

Львівська митрополича капітула затверджує третейське рішення, що вирішує суперечку між колегією катедральних вікаріїв та столярем Мельхіором Тершовичем за ґрунт Ставінське біля Краківської брами у Львові. Документ закріплює за вікаріями верховну власність, а за Тершовичем — право емфітевзису в обмін на щорічний чинш і зобов’язання збудувати два будинки.

Михайло Нагродзький повідомляє владі Львова про внесення до Декретової канцелярії кандидатур міських комісарів у процесі з пані Бжуховською. До листа додає список комісарів, призначених протилежною стороною.

Костянтин Мрозовицький, адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії, затверджує дарування сіл Волосів та Цуцилів, здійснене Олександром і Казимиром Куропатвами на користь митрополичої капітули. На основі забезпечення цими маєтностями він засновує (еригує) новий канонікат фундації Куропатвів герба Яструбець, визначаючи месальні обов'язки каноніка та право патронату для родини фундаторів.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує сукупність давніх прав, свобод і привілеїв, наданих місту Кам'янка-Струмилова його попередниками. Він також підтверджує давнє розмежування міських земель із сусідніми селами Горпин і Монастир на підставі запису з Коронної метрики.

Михайло Рожицький скаржиться волинському воєводі на мостиського підстаросту та його дружину, закидаючи їм відмову у видачі дров, нищення будівель та переслідування його дружини. Він просить адресата про письмове дисциплінарне втручання щодо урядовця.

Кристина Убиш висловлює радість із приводу доброго здоров'я панн Глоговських і бідкається через брак раніших звісток та довіри з їхнього боку. Вона запевняє у готовності зробити будь-які послуги, переказує вітання близьким і засвідчує свою сестринську прихильність.

Войцех Урбановський сповіщає Францішка Квалковського про відправлення трьох скринь із документами до Львова та про заходи щодо зміни місця вирушення хоругви з Мостиськ. Він також торкається питань фінансових розрахунків, труднощів із позикою від пана Гродзицького та повідомляє про стан здоров’я домашніх і коней.

Руський воєвода Стефан Чарнецький закликає бурмистра й райців Львова припинити зменшувати та затримувати належні йому за давнім звичаєм воєводські доходи. З табору під Буськом він вимагає поваги до свого уряду та непорушності прав, що належатимуть і його наступникам.

Руський воєвода Стефан Чарнецький докоряє владі Львова за затримання та спроби зменшення прибутків, належних йому за посадою. Він закликає бурмистра й райців шанувати його авторитет і права його наступників, вимагаючи змінити їхнє теперішнє ставлення.

Александр Ян Яблоновський повідомляє братові, волинському воєводі, про остаточний виїзд у подорож до Буська, куди планує прибути в п'ятницю на обід. Він також висловлює велике нетерпіння в очікуванні швидкої зустрічі та розмови.

Александр Ян Яблоновський передає братові та його родині щирі вітання безпосередньо перед своїм від'їздом на нічліг до Заричова й сповіщає про швидку зустріч. На берегах просить переказати новини про наміри короля, а також згадує про лист від старости богуславського.

Александр Ян Яблоновський запитує брата Яна Станіслава про плани подорожі з Сокаля до Львова і запрошує його до Буська, пов'язуючи з цим свій власний виїзд до Львова. Принагідно бідкається на низку господарських прикрощів і передає вітання від родини.

Александр Ян Яблоновський сповіщає брата про втрату двох великих діамантів зі смарагдової прикраси дружини і просить про обережні пошуки та розслідування серед євреїв і золотарів. Він також торкається питання купівлі кофсурського зерна, просить надіслати книжку для читання та сповіщає про свій приїзд до Львова.

Олександр Ян Яблоновський щиро вітає Яна Яблоновського та його дружину зі святами й Новим роком. Він також просить брата повідомити найсвіжіші новини щодо публічних і приватних справ, звертаючи особливу увагу на питання, які можуть стосуватися його самого.

Александр Ян Яблоновський шле братові вітання з Буська, сповіщаючи про свій швидкий особистий приїзд, який відкладається через жахливий стан доріг і негоду. У приписках передає родинні вітання та просить надіслати найсвіжіші новини, зокрема з французької пошти.

Олександр Ян Яблоновський дякує братові за передані вісті та згадує про непевні повідомлення щодо його швидкого прибуття до Львова. З нетерпінням очікує особистої зустрічі й переказує вітання від себе та дружини.

Александр Ян Яблоновський виправдовує відсутність попередньої відповіді брата його від'їздом до Підкаменя та просить надіслати конфіденційні новини. Він також нарікає на обтяжливість і виснажливість головування на судових засіданнях у Буську.

Олександр Ян Яблоновський заступається перед війтом і президентом Львова за Тишовського, сина своїх кушнірів, просячи зменшити накладений на нього податок. Він аргументує це тим, що підданий тримає лише дрібну ятку, і обіцяє вдячність за виявлену до нього прихильність.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський закликає львівських райців припинити накладати надмірні контрибуції та кари на міські цехи. Він сповіщає про остаточне вирішення суперечок під час майбутньої гібернової комісії у Львові.

Великий гетьман коронний Станіслав Ян Яблоновський повідомляє владу та громаду Львова про продовження контракту на шеляжний податок із попередніми орендарями. Він просить посприяти у виконанні цієї угоди та пильнувати за її дотриманням відповідно до королівських універсалів та інструкції.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський докоряє владі Львова за незаконні утиски та самочинне чинення правосуддя над вояками Зборівської фундації, які перебувають під його юрисдикцією. Він вимагає припинити ці дії та м'якше ставитися до фундації, яка не підлягає міському праву.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський викликає відповідача до військового суду у Варшаві за позовом львівських міщан. Він звинувачує його в порушенні гетьманського охоронного універсалу та заподіянні численних кривд і збитків мешканцям.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський заохочує владу Львова до успішного укладення мири між містом та львівським збором і припинення коштовних судових спорів. Він наголошує на користі від злагоди та готовності іншої сторони до порозуміння.

Гетьман Станіслав Яблоновський заступається перед львівськими райцями за міщан із цехів, закликаючи магістрат припинити обтяжливе стягнення контрибуцій та застосування примусу. Він сповіщає про остаточне розв'язання суперечок під час найближчої гібернової комісії у Львові.

Гетьман Станіслав Яблоновський повідомляє владу Львова про продовження контракту на збір шеляжного податку з попередніми контрагентами. Він просить магістрат простежити за виконанням угоди та пильнувати її дотримання.

Великий гетьман коронний Станіслав Яблоновський докоряє владі Львова за безправні утиски вояків зборівської фундації, які перебувають під його юрисдикцією. Він наказує припинити свавільне чинення самосуду й лагідніше ставитися до фундації, нагадуючи, що вона не підлягає міському праву.

Гетьман Станіслав Яблоновський висловлює задоволення з приводу запланованого укладення мирової угоди між владою Львова та місцевим збором. Він закликає магістрат до мирного залагодження конфлікту, наголошуючи на марності й витратності подальших судових процесів.

Францішек Ястшембський дякує руському воєводі за доручення вести справи королеви, зазначаючи, що розпочне діяти після зустрічі з жидачівським ловчим Крогулецьким. Він також надає правничі поради щодо виконання кондемнати в процесі із сондецьким старостою та стосовно надсилання документів.

Дописувач повідомляє про спокій під Кам'янцем, виїзд великого гетьмана коронного до табору під Вишнівчиком, а також про дії козацьких і московських військ проти татар в Україні. Він також сповіщає про непідтверджені чутки щодо сутички з ордою та про раптову смерть львівського архідиякона ксьондза Пяшковського.