Лист архієпископа Яна Замойського до магістрату Львова на захист утискуваних міщан

[С. 2] Шановний пане, гідний шани друже! Ці сусіди Вашої Милості, які цей лист Вашій Милості передадуть, були в мене, бідкаючись, що, несучи всі тягарі, які випадають у громаді, не можуть отримати від Вашої Милості того, що всі в громаді мають; тобто що [...] коні вам [...] з [...], з якої це причини походить, хоч і знаю, не хочу теж заплутувати справу. Те, що тим закидають, є певною подобою побожності, те ж, чого ці вимагають, є чистою справедливістю, до того ж щонайпершою; я бажав би, щоб ці речі вирішувалися без зволікань. Бо коли люди праці нарікають, що зазнають через це великих труднощів, не лише незручностей, але й шкоди; ми, котрі вчимо людей побожності, [...] потрібно, щоб ми наших зисків не міряли чужими збитками. Переконував я цих людей, аби це спродували, але вони кажуть, що ніхто не купує, і цей пень некупування вельми [...], який варто було б насправді звалити [...], бо найшла коса на камінь. Відтак як магістрат, від якого ці справи залежать, звольте, Ваша Милосте, усіх до того схиляти, аби ви самі себе перед людьми заспокоїли. Бувши прошений, прошу, щоб кожен залишався при справедливості. А я добрій прихильності Вашої Милості себе доручаю. У Ставчанах, 4 липня року Божого 1610. Вашої Милості доброзичливий Ян Замойський, архієпископ львівський

[S. 2] [U góry po prawej ręką archiwalną:] Arch: Civit: fasc: 539. 1 Spectabilis D[omi]ne amice honorande: Cziy sossiedzy W[asze]i M[oś]c[i] kthorzy then list W[asze]i M[oś]c[i] oddadz[ą], byli v mnie żaliąc się, ze wszy: tkie cziezary ponoszą, ktore in communitate przypadaią, niemogą tego od W[asze]i M[oś]c[i] otrzy: manć, czo in communitate wszyscy maią; tho iest ze co bucowacka warty (iako tho zowią) konie wam wyssać z braniaczkie[m?] nie, z ktorej tho miary pochodzy ze tho wiem, niechcę tez rem inuoluere: Quod praefertur illis, species quaedam est pietatis, quod desideratur ab istis, mere est iustitiae, y tho kardin[ał?], zyczylbym, aby the rzeczy sły sine dilatione; gwyz gdy roboczy liudzie skarżą się ze incommoda wielkie stąd ponoszą, nietilko niewczas ale y szkodę; My czo liudzy vcziemy poboznoszcy, teoy exemplo vedie? potrzeba, Zeby: smy nostra commoda, alienis incommodis niemierzyli. Namawiałem ia tych liudzy, aby tho vydawaly, alie ony mowią ze nikt niekupuje, y then pień niekupowania barzo [ią?], kto: ryby trzeba verio swaliacd, nienawytwrwaną, bo trafiła kossa na kamień, Tonie iako Magistratus then na ktorem the sprawy zawisły raczedzie W[asze]ść wszytkich do tego wieść Zebyscdzie W[asze]ść samy siebie v liudzy ospokoily. Rogatus rogo Zebysię kazdy przyspra: wiedliwoscy ostal. A ia się dobrey przyiaźni W[asze]i M[oś]c[i] zalieczam. W Stawczaniech 4 July. A: D: 1610. W[asze]i M[oś]c[i] życzliwy Jan Zamoyski Arcybiskup Lwowski [m.p.] [Na dole po lewej ołówkiem:] Jan Zamoyski