Каталог джерел

Король наказує старості надати деревину з лісів староства на палісади та рогатки. Він вимагає дієвої допомоги магістрату в збиранні внесків на фортифікацію також із мешканців шляхетських і духовних будинків.

Король засуджує владу Львова за нехтування його порадою та допущення вбивств і грабунків. Він вимагає суворого розслідування, затримання всіх винуватців і спільників та утримання їх під вартою до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривди євреям та невірним і проливати невинну кров, та передбачає покарання винних для прикладу іншим.

Аньоло Бандінеллі повідомляє Марціна Анчовського про доручення панові Францішеку безпечно й без зволікань пересилати його листи з Варшави. Запевняє адресата у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг і очікує на його приїзд до Вільна.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівського архієпископа Бернарда Вільчека від звинувачення в лихварстві та дарує йому всі дотеперішні прибутки із заставлених королівських маєтностей. Крім того, він надає йому право їх довічного і безперешкодного користування з метою підтримки розореного ворогами забезпечення архієпископства.

Король Сигізмунд I забезпечує львівському райці магістрові Михайлу та його старшим дітям, Михайлові й Ганні, довічне та безперешкодне володіння львівським водяним млином, знаним як Пекарський. Правитель зобов'язується королівським словом від власного імені та наступників, що млин не буде викуплений ані підданими, ані на королівський стіл за життя будь-кого з цих трьох володарів.

Крістіан Вайс просить Артура Форбса видати збережений пакунок Якобу Марліну лише після стягнення з нього належної суми у 43 райхсталери. Автор інструктує адресата передати отримані гроші вказаному посередникові.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям тимчасово замістити посаду мансіонарія та проповідника при костелі св. Катерини на Низькому замку священником-ненімцем через брак ортодоксальних німецьких проповідників, спричинений поширенням Реформації. Унаслідок цієї згоди монарх презентує львівському архієпископу бакалавра Альберта з Пільзна для отримання бенефіцію.

Підканцлер коронний Пйотр Гембицький звертається до війта та старших вірменської громади у Львові з проханням відкласти виконання вироку асесорського суду щодо поруки за борг вірменського єпископа. Він зазначає, що це питання має бути мирно врегульоване на найближчому сеймі.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Король Сигізмунд I підтверджує місту Львову привілей князя Владислава Опольчика від 1378 року щодо передачі війтівства магдебурзького права разом із судовими штрафами та правил обрання війта міською радою.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Сенявським та владою Львова, підтверджуючи давній звичай і порядок обрання райців та інших міських урядників. Він постановляє, що вакансії в міській раді можуть заміщуватися виключно з-поміж лавників без утручання старости, зі збереженням права монарха призначати одного з шести урядуючих райців.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Анна Дольська повідомляє про відступ війська від пана Огінського на Литві та розпитує про причини відкладення весілля брата адресата. Посилаючись на поганий стан здоров'я, вона завершує лист і в постскриптумі знову пропонує придбати маєток Ходоростав.

Король Сигізмунд II Август вирішує апеляційний спір між спадкоємцями Мартина Ганеля та владою міста Львова, спираючись на давні королівські привілеї та покази свідків. Документ остаточно підтверджує, що села Голоско Велике та Брюховичі розташовані в міських межах і назавжди підлягають юрисдикції львівської влади.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Король Сигізмунд Август надає сандомирському воєводі Спитку Йордану із Заклічина та його спадкоємцям будинок у Перемишлі, що перейшов до Корони за правом кадука. Надання має характер вічного дарування з повним правом вільного розпорядження нерухомістю.

Король Сигізмунд Август дозволяє жителям села Кротошин, що належить до конвенту домініканців у Львові, на вічні часи збирати суху та повалену деревину на паливо в королівському лісі Деревач. Водночас він наказує львівському старості Пйотру Барзому та його наступникам не порушувати цього права.

Король Сигізмунд II Август наказує всім вірменам, які мешкають у Львові, беззастережно підпорядковуватися вірменському праву та юрисдикції, а також нарівні нести громадські тягарі. Документ скасовує всі дотеперішні й майбутні листи, що вилучали їх з-під цієї юрисдикції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує у формі транссумпту привілей Сигізмунда I Старого від 1535 року, виданий для Львова. Згідно з його змістом, матеріали апеляційних справ мають доставлятися до королівського суду виключно спеціальним міським посланцем, послуги якого оплачує сторона, що апелює.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський висловлює жаль з приводу смерті віленського каштеляна та згадує про суперництво за вакантні посади. Він також повідомляє про дії мальборкського воєводи в Королівській Пруссії та виправдовується браком часу через наплив вірян з нагоди ювілею.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Король Стефан Баторій здійснює трансумпт і підтвердження шістнадцяти декретів 1578 року, виданих у спорах між радою та поспільством Львова і львівським старостою Миколаєм Гербуртом з Фульштина. Документ вирішує, зокрема, питання обрання райців, міської та замкової юрисдикції, ключів від брам, постою, податкових повинностей та користування млинами.

Станіслав Куссевич висловлює глибоке обурення з приводу поширюваних проти нього наклепів про нібито давні кримінальні вироки у Варшаві та Торуні. Він повідомляє про вжиті заходи для отримання відповідних документів, очищення свого доброго імені, а також анонсує особисту зустріч.

Станіслав Кушелевич повідомляє львівського райцю Мацея Гайдера про перебіг його справи, а також про труднощі із зустріччю з паном Мулліном і брак правників при дворі. Він обіцяє надсилати подальші новини й через власну надмірну зайнятість радить адресатові дізнатися подробиці у спільних знайомих.

Станіслав Кушевич повідомляє бурмистру Мацею Гайдеру про поточні фінансові питання, юридичні поради щодо спадщини Ґрозваєра та запланований візит до канцлера. Він також надсилає декрет для пана Скурчевського й обіцяє незабаром провести остаточний розрахунок.

Король Владислав IV видає автентичний випис декрету 1634 року у суперечці між львівським магістратом і Колегією сорока мужів, яка представляє поспільство. Справа стосувалася неподання фінансових звітів про міські доходи й видатки, а також занедбання ремонту оборонних мурів.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує всі права, привілеї та вольності, надані місту Львову його попередниками. Зокрема затверджує коронаційний диплом Яна Казимира 1649 року та привілей, що зрівнює Львів у правах із Краковом і Вільнюсом.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Король Ян III Собеський призначає львівського міщанина Альберта Мєльчевського королівським друкарем, надаючи йому право утримувати друкарню та вільно продавати латинські й руські книги по всій Речі Посполитій. Документ надає йому привілеї, рівні правам краківських, віленських і гданських друкарів, звільняючи також його друкарню від міських податків, а будинок — від військового постою.

Король Август II під час коронаційного сейму підтверджує й урочисто відновлює всі давні та нові права, привілеї, імунітети й маєтності міста Львова, надані його попередниками. Він також зобов'язується захищати міщан і міські маєтності від утисків урядовців та ґарантує непорушність міської юрисдикції.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмистра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, призначену на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийомі та почестях, а також засвідчує свою прихильність і готовність робити послуги.

Король Август III підтверджує та відновлює сукупність міських прав, торговельних свобод, імунітетів і привілеїв міста Кам'янка-Струмилова, трансумуючи та схвалюючи попередні надання польських королів від Сигізмунда I до Яна III Собеського.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка вітає Яна Станіслава Яблоновського з поповненням у родині та описує дедалі глибшу політично-військову кризу в Литві, пов'язану із зайняттям Вільна та обтяжливими діями саксонських військ. Побоюючись політичних наслідків, автор наполегливо просить адресата негайно спалити листа.