Каталог джерел

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали місце колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Король переказує скаргу євреїв з передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і показово карати винних.

Після скарги львівських вірмен король визнає порушення їхніх прав і привілеїв прикрим. Наказує повністю зберегти їхні права та звичаї, не чинити їм перешкод чи кривд.

Місто має надіслати до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знають вартість іноземних товарів. Вони підтримають сеймову комісію, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Домініканці купили будинок поруч із монастирем і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король дякує Львову за вірність під час війни, анонсує збір вірних йому та іноземних військ, а також допомогу. Доручає владі узгодити з губернатором забезпечення полків, особливо Батлера, залишених на зиму; гарантує врахування витрат у рахунках скарбниці.

Король доручає владі Львова та старшинам вірменської нації надати вози та коней для перевезення трьохсот залишених копій до Любліна. Кшиштоф Бернатович має видати відповідні прапори разом зі зброєю.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.

Король бере під захист Марціна Ранішевського, який підкорився владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на місцевого писаря та до лави. Збережений текст обривається перед завершенням листа.

Ян Студніцький та Анджей Зделейчик скаржаться на ув'язнення та секвестр попри невичерпану трирічну оренду доходів Львова. Король наказує їх звільнити, врахувати лиха та міське звільнення, а також дотримуватися контракту до кінця терміну.

Король затверджує трирічний контракт щодо Тлумачок, допускає заступника Байдултовича на час його від'їзду на королівській службі та надає переважне право на наступні три роки. Протилежні рескрипти визнає недійсними.

Король просить кардинала Virginio Orsini домогтися від Папи Римського створення судової комісії у справі між бурмістром Львова та францисканцями. Суперечка виникла через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Анджея Дальчинського, доктора та львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Наказує не відбирати у них село і не укладати договір з іншим орендарем.

Король дорікає за затримку доставки артилерійського спорядження і вимагає підготувати візників у порозумінні з капітаном, залишеним при гарматах у Львові. Витрати має покрити генерал артилерії; подальша затримка покладе відповідальність на адресатів.

Король знову наказує владі Львова надати необхідну кількість візників для перевезення боєприпасів, що залишилися в місті. Капітан артилерії має платити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиметься впертістю міста і призведе до виконання стягнень проти осіб та майна влади.

Король засуджує владу Львова за невиконання його поради та допущення вбивств і пограбувань. Вимагає суворого розслідування, затримання всіх винних та спільників, а також їх ув'язнення до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривду євреям та невіруючим, а також проливати невинну кров, і передбачає покарання винних як приклад для інших.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику полку руського воєводи. Наказує прийняти його з солдатами, прийняти присягу, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового на потреби гарнізону. Витрати мають бути розраховані при сплаті міських податків.

Король повідомляє про укладення шлюбного союзу з ерцгерцогинею Елеонорою, сестрою імператора. Заповідає прийняти її в Ченстохові в останні дні масниці та урочистості у Варшаві 2 березня. Очікує участі представників Львова у привітанні майбутньої королеви.

Король звинувачує владу Львова у підтримці осіб, що шкодять митним доходам, відганянні вартових та пропуску товарів без митного оформлення. Наказує запобігти зловживанням і карати також купців, що діють під захистом панів. Погрожує судовим переслідуванням королівським інстигатором.

На основі звіту надвірного коронного маршалка, адміністратора митниць, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у шкоді митним доходам та підбурюванні інших. Вимагає усунення його з посади та призначення наступника; у разі зволікання сам призначить відповідну особу.

Домініканці скаржаться королю на тісноту церкви та монастиря, а також відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля громадської вулиці. Просять дозволу на викуп кам'яниць біля церкви. Король наказує відправити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає допомоги міста без перешкоджання чернечому задуму.

Король висловлює жаль з приводу невдалих переговорів, що мали відвернути загрозу від руських земель. Заповідає скликання посполитого рушення та власний похід. До прибуття допомоги вимагає від Львова відважної та пильної оборони, згадуючи також швидку підтримку піхотою.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розподілену на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король повторює вимогу негайної передачі 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Король вимагає від Яна Собеського негайного призначення досвідченого коменданта та відповідного гарнізону у Львові. Чопове міста має використовуватися виключно на боєприпаси та інші оборонні потреби згідно з постановами сенату та сеймиків. Собеський має підтримати таке використання коштів також через співпрацю з Львівською землею.

Король запевняє у знанні вірності Львова та про зусилля проти ворога. Повідомляє, що наказав гетьману негайно призначити місту відповідний гарнізон і коменданта, а також простежити за використанням чопового на фортифікації. Заповідає власний приїзд, залежний від скликання посполитого рушення.

Король наказує Яблоновському зупинити дві хоругви повітового ополчення від побиття мешканців, грабіжницького збору продовольства, свавільних асигнацій та в'їзду до міста з кіньми. Допускає забезпечення війська з навколишніх маєтків через воєнну необхідність.

Король повідомляє магістрат про залишення Еліаша Лонцького на посаді коменданта та про наказ не обтяжувати мешканців і приїжджих неналежними зборами, з чітким урахуванням євреїв.

Король заступається за підкухотника Пшемислава [?] Дзіурського і наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Король забороняє коменданту Еліашу Лонцькому нові збори з мешканців та приїжджих. Він має прийняти встановлений гонорар у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Король наказує обом комісіям співпрацювати у поверненні срібла жовківської церкви, забраного з депозиту у Львівській катедрі під час турецької облоги. Слід повернути предмети або їх справедливий еквівалент і засудити осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Ян Убалдіні представляв місто на сеймі поза власною чергою, замінюючи Бартоломея Зіморовича на його прохання. Король наказує владі Львова допомогти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він замінював.

Король зупиняє виконання вибранської суми з міських земель Клепарова. Назва, пов'язана з прізвиськом селянина, не є достатньою для визнання полів солтиськими. Справу має остаточно вирішити король.

Король дорікає за недбалість в опіці над сиротами і наказує обрати опікунів Терези після Бартоломея Зіморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно і забезпечити дівчинці утримання та виховання.

Король вимагає покарання Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів з передмістя Львова у зв'язку з вимогою боргу. Можливі позови мають розглядатися у відповідному львівському суді.

Крамарський цех скаржиться на оскарження столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення членів. Король наказує представити можливі позови комісії, а цех бере під свій захист.

Король наказує надати боніфратрам можливість придбати дві сусідні ділянки для розширення раніше заснованої лікарні після оцінки та зі збереженням чиншу.

Король просить зменшити податковий тягар Львова, визначений на вісімсот димів. Вказує на падіння добробуту та чисельності населення, а також на вилучення численних володінь з-під міського оподаткування на користь духовенства та шляхти.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Застереження про їхню підсудність потребує подальшої перевірки.

Король наказує виконати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити та виганяти їх з міста.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, звинувачуючи Антонія Сольського, власника всього майна, в уникненні рішення та неефективності медіації.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять відновити богослужіння в Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Король повторює неефективний наказ про ремонт дороги від Збоїськ та мостів. Надсилає наглядача, а міщанам та мешканцям передмість наказує спільно брати участь у роботах та фінансуванні.

Учні фарної школи, за словами короля, напали на руську школу, нищили книги та атакували опікунів. Король наказує захистити школу та вжити заходів щодо керівника, якщо він підлягає світському суду.

Король повідомляє про укладення шлюбного договору доньки з курфюрстом Баварії та призначення урочистостей у Варшаві на 15 серпня 1694 року.