Каталог джерел

Папа Григорій IX дозволяє братам Ордену Проповідників, які вирушають на місії до земель сарацинів і язичників, сповідати тамтешніх християн, звільняти їх від екскомунік та уділяти диспензу співбратам від канонічних нерегулярностей.

Король Казимир Великий підтверджує дітям покійного львівського війта Матея спадкове право на млин під Львовом та село Малі Винники разом із фільварком, первісно надані їхньому дідові Бертольду князем Левом. Документ вилучає населення маєтку з-під юрисдикції суддів Руської землі, накладаючи обов'язок виставляти одного арбалетника на військові походи.

Повторний заклик до визначення та капітуляції; обіцянка збереження вольностей і маєтностей, згадка про московські війська та про попередні привілеї.

Заклик до підкорення міста та відмова надати заручників для забезпечення безпеки його делегації. Обіцянка зберегти життя і здоров'я за умови виявлення покори.

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Документ посвідчує купівлю дворища Вацлавом Дмитровичем у Василя Скибича, його брата Гинка та небожа Оленка за суму шість кіп грошей. Правочин було здійснено й затверджено в присутності львівського судді Якуша Блотишевського та численних свідків.

Руський староста Ян Кміта надає село Годовиця костелу св. Івана та монастирю св. Василія на передмісті Львова за упокій душі колишньої власниці. В обмін на передані маєтності та доходи духовенство зобов'язане відправляти меси.

Здивування через припинення переговорів і прохання надати чітку відповідь, чи місто бажає вести переговори далі.

Опольський князь і господар Руської землі Владислав Опольчик надає та підтверджує місту Львову сто франконських ланів разом із лісами, луками та річкою Полтвою, визначаючи їхні межі. Міщани та поселенці отримують десятирічну слободу від будь-яких чиншів і звичаєвих оплат, після закінчення якої вони будуть зобов’язані вносити щорічні платежі.

Відіслання послів із письмовими умовами та очікування відповіді на передану декларацію.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Князь Владислав Опольчик дякує жителям та урядникам Руської землі за дотеперішню вірність і звільняє їх від складеного йому омажу та присяги. Водночас він повертає їх під безпосереднє правління короля Людовіка Угорського.

Руський староста Емерик Бебек засвідчує продаж села Добровтрич у Львівському окрузі Михайлом Жабичем львівському міщанинові Емнедону та його синові Іванові за суму 60 гривень. Покупці набувають повне й спадкове право власності на маєток із правом подальшого розпоряджання ним.

Рекомендаційний лист для Павла Тетері, писаря Війська Запорозького, який вирушає до короля; прохання про прихильність та допомогу бурмистра.

Князь Владислав Опольчик надає шляхтичу Денгарту та його законним спадкоємцям село Дунаїв у Львівському дистрикті на спадковому праві разом з усіма приналежностями та прибутками. Документ визначає чиншові обов'язки на день святого Мартина, а також забезпечує імунітет і непорушність надань.

Пріор монастиря домініканців Божого Тіла у Львові дає розписку львівським райцям в отриманні чотирьох брил воску, заповіданих монастирю за тестаментом міщанином Мартином із Вишні, і звільняє їх від будь-яких подальших претензій. Документ складено й засвідчено публічним нотаріусом Миколаєм із Битома у львівській ратуші.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або ту суму, яку вдасться зібрати, з огляду на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернути кошти до Великодня або раніше.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Після звістки про татарський напад на землі Русі та Поділля король виряджає Яна Тарновського й наказує магістрату передати йому менші гармати, зброю та порох. Сам він сповіщає, що невдовзі вирушить услід за ним.

Папа Боніфатій IX доручає перемишльському єпископу домогтися виконання санкцій і стримати галицького архієпископа Бернарда від неправомірних утисків влади та мешканців Львова в майновому спорі. Він також дозволяє зняти незаконний інтердикт і відпустити львівським міщанам накладені архієпископом церковні кари.

Король Владислав Ягайло надає теслі Адамові та його нащадкам третю мірку з королівського млина біля Галицької брами у Львові. Привілей є винагородою за сумлінну працю ремісника на королівських будівництвах і теслярських роботах.

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Нотаріальний документ засвідчує, що галицький архієпископ Яків Стрепа відібрав незаконно орендований млин у Збоїщах у руського плебана Івана і повернув його райцям та поспільству міста Львова. Архієпископ доручив своєму капеланові Яну де Газе формально ввести міську владу у володіння млином разом із правом збирати з нього всі доходи.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Ян із Тарнова, каштелян і староста львівський, вирішує спір між Димитрієм Вечерею з Ліснович та Яном, настоятелем костелу св. Івана на львівському передмісті. Він присуджує спірні борті, луки та чагарники в Ямному й над річкою Годовицею костелу св. Івана та селу Годовиця, накладаючи на Димитрія вічне мовчання.

Папа Боніфацій IX на прохання галицького архієпископа підтверджує заповітний запис покійної Анни, званої Комісою, про передачу млина у Збоїщах парафіяльному костелу Пресвятої Діви Марії у Львові. Доходи від щорічної оренди млина, яким розпоряджаються львівські райці, мають призначатися на утримання та відбудову цієї святині.

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Галицький архієпископ Якуб Стрепа трансумує буллу папи Боніфація IX і на її підставі викликає львівського плебана Івана Русина до єпископського суду у спорі з владою Львова. Предметом суперечки є права на призначення шкільного вчителя, захристияна, збирання данин, а також управління будівлею плебанії та млином у Збоїщах.

Король Сигізмунд III Ваза наказує бурмистрові та раді Львова призначити посередників з-поміж райців для досягнення мирової угоди у суперечці щодо контрактів та взаємних розрахунків між вірменськими міщанами: Яном і Аведиком Бернатовичами та Захарієм Івашковичем. Згода має запобігти майновому розоренню сторін, проте не повинна порушувати чинності попередніх королівських декретів.

Король Владислав Ягайло вирішує майнові та правові суперечки між львівськими міщанами та плебаном парафіяльного костелу у Львові Яном. Документ регулює питання оплат мешного, утримання та призначення очільника школи й захристянина, участі духовенства при складанні заповітів, прав на чинші з будинків та власності на млин Пресвятої Діви Марії.

Повторне втручання проти осіб, які привласнили собі статус жовнірів і нападають на шляхетські та королівські маєтності. Король наказує адресатові взаємодіяти з Єжи Мнішеком; попередня вимога відшкодувати завдані кривди й розійтися не була виконана.

Галицький архієпископ Якуб затверджує львівському міщанинові Петру Штехеру зречення та передачу частки млина під Львовом разом із правом патронату й колації, здійснені Нарцизом із Клодна та Коженьова. Доходи з цієї частки млина мають призначатися на утримання та обслуговування заснованого вівтаря.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів із євреями. Власники ґрунтів, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за належну плату, проте спротив міста блокує порозуміння. Король укотре вимагає довести угоду до кінця.

Король Владислав Ягайло переводить села Годовиця та Жидатичі, що належать галицькому офіціалу та госпітальнику львівському Якубу, з польського права на магдебурзьке. Надає сольтисам повну судову юрисдикцію над мешканцями, звільняючи їх з-під влади королівських урядників.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Краківський єпископ Пйотр Виш трансумує буллу папи Григорія XII, якою йому доручено вирішення спору між Іваном Русином, парохом церкви Пресвятої Діви Марії за мурами Львова, та львівськими райцями й міщанами щодо десятини і доходів шпиталю Святого Духа. У зв'язку з цим єпископ як суддя-делегат Апостольського Престолу відкриває судочинство та закликає визначених духовних осіб до здійснення процесуальних дій.

Король Сигізмунд III Ваза наказує владі та громаді Львова терміново укріпити місто, а також заготувати запаси амуніції та продовольства перед небезпекою, що насувається. Він наказує узгоджувати всі оборонні заходи з гетьманом і старостою з огляду на свій невдовзі очікуваний приїзд.

Миколай, перемишльський декан і суддя, субделегований за папським мандатом, викликає владу та жителів Львова до суду в Кракові у спорі з парохом Іваном Русином щодо церковних доходів. На звороті засвідчено вручення й оголошення позову у Львові в присутності галицького архієпископа Якова.

Король нагадує про привілей, який дозволяє його слузі Домініку Монтелюпі торгувати в усіх містах Корони і Великого князівства Литовського протягом цілого року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король радить дійти згоди, не чекаючи на рішення королівського суду, і знову вимагає не забороняти Монтелюпі продавати як під час ярмарків, так і поза ними.

Король Владислав Ягайло надає Янові з Бирави та його законним спадкоємцям село Зубра у Львівській землі на праві вічного володіння. Натомість отримувач пожалування зобов'язується до військової служби з одним списом і двома лучниками, а піддані — до сплати звичних дотепер повинностей.

Король Сигізмунд III Ваза закликає владу та мешканців Львова підготуватися до оборони перед навислою загрозою з боку поганського війська. Водночас він повідомляє про доручення головного командування й керівництва обороною львівському старості, наказуючи магістрату тісно з ним співпрацювати.

Король Сигізмунд III Ваза сповіщає магістрат Львова про невдалий замах на своє життя, вчинений Михайлом Пекарським, запевняючи, що зазнані поранення не загрожують його здоров'ю. Він наказує оголосити цю звістку мешканцям міста, щоб запобігти поширенню неправдивих чуток і можливим заворушенням.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє про свій приїзд до Львова під час воєнного походу й наказує міській владі виділити супровід для королівського квартирмейстера. Водночас він забороняє міщанам приймати на постій і складувати припаси сановників без відома посланця монарха.

Король Владислав Ягайло на прохання Івана із Зубри переводить його село Зубру з польського права на магдебурзьке. Документ вилучає жителів села з-під юрисдикції королівських урядників і надає повноту судової влади місцевому війтові (сольтису).

Король Сигізмунд III Ваза відповідає на супліку львівських міщан, визнаючи їхні скарги достатньо роз'ясненими міським урядом. Він закликає владу міста та поспільство зберігати спокій і згідно дотримуватися чинних привілеїв, декретів і давніх звичаїв.

Волоський воєвода Мірча дозволяє купцям зі Львова, Польщі та Литви вільно торгувати у своїх володіннях після сплати належного мита. Дозвіл поширюється на обіг товарами із суворою забороною вивезення срібла.

Король докоряє Львову за ненадіслання представників до сеймової комісії з встановлення цін. Аргументи, викладені в листі, належало представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою жовнірів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Флоріан із Коритниці, львівський староста і віслицький каштелян, засвідчує продаж села Освиця разом із дворищем Юрія, званим Креблово Жечиці, здійснений сандомирським підстолієм Петром Влодковичем із Харбіновиць на користь Яна з Зубри за суму 120 кіп руських грошів.