Каталог джерел

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Ксьондз Валунецький закликає Самуеля Стана невідкладно завершити справу поточного тижня з огляду на його власну безпеку, попри попередню згоду перемишльського єпископа на відтермінування. Закликає його прибути до Бжозова або надіслати подарунки, пропонуючи довірити їх рекомендованому саноцькому проповіднику, ксьондзу Кулігремцю.

Єпископ звертається до подільського воєводи з проханням вгамувати сина. Радити місту просити гетьмана про використання гарнізону та порозумітися з архієпископом.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням про батьківське напоумлення сина, припинення насильства щодо Львова та відшкодування завданих збитків.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на вигоди від припливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продуктів харчування.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Перемишльський єпископ і канцлер Єжи Альбрехт Денгофф просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі звільнення Радимна та маєтностей Ілоцького пробоства від зимових леж (постоїв). Посилаючись на родинні зв'язки та власну прихильність до війська, він запевняє у своєчасній сплаті належних сум.

Роберт Мейтленд повідомляє Артуру Форбсу про обіцянку єврея Ошера виплатити 150 талерів на день святого Якова, а також про поліпшення стану його здоров'я. Він також обіцяє провести переговори з іншим боржником, Мошком, щойно той повернеться з ярмарків.