Каталог джерел

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Руський староста Емерик Бебек засвідчує продаж села Добровтрич у Львівському окрузі Михайлом Жабичем львівському міщанинові Емнедону та його синові Іванові за суму 60 гривень. Покупці набувають повне й спадкове право власності на маєток із правом подальшого розпоряджання ним.

Король Владислав Ягайло урочисто обіцяє, що місто Львів разом із округом і Львівською землею ніколи не буде відокремлене чи надане жодному князеві або будь-якій іншій особі. Документ гарантує їх вічне збереження при монарху, королеві Ядвізі, їхніх нащадках та Короні Королівства Польського.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Король Владислав Ягайло дозволяє збудувати й облаштувати став і млин на річці Велика Липа між королівським селом Зборатичі та Дунаєвом на користь галицького архієпископа. Документ регулює право користування берегами річки та отримання прибутків із новозбудованих об'єктів.

Документ містить завірений трансумпт процесуальних актів щодо апеляції та приєднання (adhesio), поданої повноважними представниками райців і хліборобів міста Львова проти вироку Римської курії, що зобов’язував сплачувати десятини плебану Янові Русину. Архієпископ Якуб Стрепа засвідчує автентичність поданих інструментів і видає їхній відпис разом із клопотанням про надання апостолів.

Галицький архієпископ Якуб трансумує та засвідчує буллу папи Григорія XI від 1374 року для братів Ордену Проповідників. Папський документ надає домініканцям, які вирушають на місії до невірних народів, та їхнім помічникам привілей обрання сповідника й отримання повного відпущення гріхів у годину смерті.

Документ посвідчує продаж і вічну поступку (резигнацію) села Освиця разом із дворищем Креблово Станіславом Ламбертовичем на користь сандомирського підстолія Петра Влодковича з Харбиновичів за 120 кіп руських грошей. Львівський староста Флоріан із Коритниці затверджує правочин та взяте продавцем зобов'язання юридично захистити покупця від можливих претензій з боку родичів.

Лавники міста Львова посвідчують, що коваль Якуб продав Янові Бреннеру частину своєї міської парцели за суму чотирнадцять кіп грошів. Документ гарантує покупцеві вічне й спокійне право на володіння, користування та вільне розпорядження придбаною землею.

Ян з Обіхова, генеральний староста руський, посвідчує продаж спадкового села Сихів сандомирським підстолієм Петром із Харбіновиць на користь Яна із Зубри за суму 130 кіп білих грошів. Покупець отримує село з усіма приналежностями і правами у вічне володіння.

Гнєзненський архієпископ Миколай Тромба як третейський суддя розв'язує майнові та правові суперечки між плебаном львівського парафіяльного костелу Яном Русином і радою та громадою міста Львова. Угода регулює взаємні фінансові претензії, участь у зведенні міських мурів та обов'язки, пов'язані з утриманням костелу.

Документ є нотаріальним інструментом, складеним нотаріусом Альбертом із Падви за наказом львівського архієпископа Яна з Ряшева на прохання алтариста Августина Каменера. Містить трансумпт привілею райців міста Львова від 1399 року про фундацію та забезпечення вівтаря Десяти тисяч мучеників і святих дів у львівській катедрі.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Райці та стара рада міста Львова посвідчують стан володіння землями, успадкованими Яном Ціммерштейном та його матір'ю Катажиною біля млина Ґжеґожа Фішера. Документ врегульовує розмежування ділянок і визначає вільну міську дорогу, що пролягає через ці володіння в бік Голоска та битого шляху до Збоїщ.

Райці міста Львова засвідчують мировий поділ спадкового майна після померлого Яна Ціммерштайна, укладений призначеними опікунами між удовою Ядвігою та її дочкою Анною. Документ детально регулює поділ дорогоцінних металів, підміських фільварків, будинків, садів, боргових вимог та суми, забезпеченої на чинші.

Лавники міста Львова засвідчують учинення присяжним війтом Юрієм кушніром та його дружиною Барбарою взаємної ресигнації і запису всього майна на випадок смерті з виключенням родичів. Кожен із подружжя застеріг собі лише суму в десять кіп грошей для розпорядження за життя на спасіння душі.

Лавники міста Львова засвідчують, що прикута до ліжка Ядвіга, вдова по Миколі Солтису старшому, продала міщанинові Петру Лінднеру свою половину будинку на львівському Ринку. Продавчиня заявила перед судом про отримання повної оплати і відмовилася від будь-яких подальших претензій на нерухомість.

Райці міста Львова засвідчують угоду між крамарем Сташком і Петром Німандом щодо перенесення паркана, який розмежовував їхні луку та сад. Згідно з домовленістю, Сташко та його нащадки зобов'язалися самостійно звести й утримувати огорожу власним коштом.

Бурмистр і райці міста Львова підтверджують і скріплюють міською печаткою статут цеху кушнірів, що регулює обов'язки ремісників, питання підмайстрів, цехові кари та права русинів у братстві.

Документ містить останню волю тяжкохворої шляхтянки Анни Куліковської, яка відписує конвенту домініканців у Львові 60 гривень та дві селянські садиби в селі Передримихи. Цей запис призначено на вічні меси та річницю за упокій душі заповідачки та її покійного чоловіка.

Ц. к. Галицька крайова табула у Львові засвідчує внесення документа до табулярної книги та інтабуляцію львівської митрополичої капітули латинського обряду як власниці маєтку Жидатичі.

Ґеорґен Васт повідомляє Артура Форбса про те, що залишив для нього 300 талерів у пана Томаса в рахунок сплати боргу, і дякує за наданий кредит. Автор також сповіщає про свій від'їзд до Ярослава.

Адреса відправлення Якуба Дементера, адресованого львівському райці Мацею Гайдеру, з проханням вручити особисто в руки.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт трьох давніших монарших привілеїв для Львова: Казимира Великого від 1368 р. (підтвердженого в 1389 р.) на 100 франконських ланів, Владислава Ягайла від 1415 р. на так звані обшари і Кривий Ліс та Владислава Варненчика щодо освоєння ланових надлишків над річкою Брюховицькою. Документ надає включеним актам повної та безсумнівної юридичної сили, рівної оригіналам.

Король Сигізмунд II Август підтверджує на прохання львівської митрополичої капітули документ Яна з Тарнова від 1396 року, який вирішує суперечку про маєтності в Ямному та над річкою Годовицею на користь церкви св. Івана Хрестителя на львівському передмісті та села Годовиця проти Дмитра Вечері.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про часткове здійснення вексельних платежів Єжи (Георгом) Кольбою та про поточні ціни на юхтові шкіри на вроцлавському ринку. Він також сповіщає про підготовку сувою сукна для відправлення з Лейпцига і повторює прохання про якнайшвидше виряджання шкір зі Львова.

Фабіан Зюбертц підтверджує отримання 600 флоринів братом адресата, повідомляючи про необхідність доплати через нижчий курс використаних монет. Він також обговорює справу вимоги 3000 флоринів та питання безперешкодного внесення грошей на чинш у Львові.

Фабіан Зіверт повідомляє Артура Форбса про труднощі з виплатою 600 флоринів через невигідний курс дукатів і талерів у пана Вршеватого та Мерле. Він звертається з проханням доручити братові адресата здійснити цей платіж у визначеній монеті за комісійну винагороду.

Фабіан Цюберт надсилає Артурові Форбсу газети, про які просив брат адресата, Роберт. Згідно з проханням, доручає передати їх далі після прочитання.

Фабіан Зюберт повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням суми у 600 злотих, а також про суперечки довкола розрахунків та асигнацій за участі кузена адресата. Він переповідає перебіг перемовин щодо виплати належних коштів у талерах та питання нарахованих комісій.

Фабіан Цюберц просить Артура Форбса наказати братові виплатити 655 хрестових талерів для ротмістра Мендецького задля спільної безпеки. При цьому він запевняє в готовності швидко повернути позичені гроші.

Фрідеріх Йоганн Майдель дякує купцеві Артуру Форбсу за домовленості, досягнуті з його сином, і повідомляє про розпорядження виплатити належний капітал через свого повіреного. Він також торкається питання річних відсотків і просить переказати векселем кошти, які мають надійти з Вроцлава.

Римський імператор Йосиф II підносить тогочасні львівські навчальні заклади до рангу повноцінного університету з чотирма факультетами та гімназією, зрівнюючи його в правах з іншими університетами монархії. Документ також визначає підпорядкування вищої школи крайовій владі та затверджує офіційні герби й печатки університету і окремих факультетів.

Імператор Франц I перетворює львівський ліцей на повноправний університет під назвою Universitas Francisca, регламентуючи устрій навчального закладу, склад академічного сенату та повноваження факультетів щодо надання докторських ступенів. Документ також містить детальний геральдичний та іконографічний опис новостворених печаток університету та окремих факультетів.

Римський імператор Йосиф II дозволяє місту Львову проводити щорічний чотиритижневий ярмарок, що розпочинається першого понеділка після свята Трьох Царів. Водночас він наказує владі охороняти цей привілей і суворо забороняє місту стягувати будь-які збори з учасників ярмарку.

Імператор Франц II дозволяє проводити два щорічні ярмарки в селі Малехів, яке є власністю львівського шпиталю Святого Духа. Доходи від торгових і ярмаркових зборів призначаються на підтримку цього шпиталю та догляд за бідними й хворими.

Александр Росс повідомляє Артура Форбса про стан стягнення боргів із боржників у Львові, зокрема про отримання частини суми від Соломона та зволікання з боку Манка. Він також пояснює неможливість продажу в місцевого органіста та причини затримки з відправленням зібраних грошей.

Вільям Томсон повідомляє Артура Форбса про прийняття векселя Томасом Ґордоном та про очікування подальших розпоряджень пана Кармайкла. Він також запевняє, що докладе всіх зусиль у фінансових справах, і висловлює намір виконати доручення адресата в Сокалі.

Вільям Томсон повідомляє Артура Форбса про виплату в Сокалі 1000 флоринів за його дорученням і просить про терпіння щодо сплати решти боргу через застій у торгівлі в Любліні. Він також сповіщає про прибуття Томаса Ґордона та його обіцянку невдовзі здійснити вексельний платіж у повному обсязі.

Вільям Томсон висловлює співчуття через хворобу Артура Форбса, описує труднощі зі здійсненням платежів через монетарну кризу та ненадійність боржника, а також надсилає кореспонденцію для подальшого пересилання. Він також згадує про повідомлення щодо розгрому французького флоту британськими силами.

Генерал-майор Магнус Стенбок видає офіційну розписку для Львова та місцевих юридиків про сплату частини військової контрибуції, зменшеної шведським королем за заступництвом Станіслава Лещинського. Водночас він забороняє шведському війську накладати подальші повинності, зазначаючи, що несплачений залишок суми, покладений на вірмен і греків, забезпечено заручниками.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер підтверджують отримання часткових виплат від пана Ціґлера та за боргом Бєльовського. Вони надсилають звірку рахунків, що демонструє дебетове сальдо, і просять про його сплату та надання квитанції.

Лейпцизька спілка «Фляйшер і Кобер» підтверджує взаєморозрахунок за переданими Артуром Форбсом асигнатами та повідомляє про стан взаємних зобов'язань після Михайлівського ярмарку. Купці водночас висловлюють жаль через відсутність нових замовлень і просять не забувати про них під час наступних оборудок.

Лейпцизькі купці Фляйшер і Кобер пояснюють Артуру Форбсу питання щодо цін на відіслані товари та скасовують його заборгованість у розмірі 31 1/2 талера на знак подяки за допомогу у справі Бєловського. До листа вони додають витяг із рахунку, просячи про належне зарахування сум та сподіваючись на наступні замовлення.

Львівські радники магістрату Каспар Тінц та Іґнац Новаковський відповідають на запит адвоката доктора Франка, уточнюючи топографічні питання та правовий стан лісів маєтків Вибранівка, Борисів і Бориничі. Вони посилаються на записи в табулярному витягу та на мирову угоду, укладену між графом Лосем і державною скарбницею.