Каталог джерел

Рекомендаційний лист для Павла Тетері, писаря Війська Запорозького, який подорожує до короля; прохання про прихильність та допомогу бурмістра.

Наказ передати Яну Тарновському три фальконети з десяти королівських гармат, що зберігалися у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають бути розпізнані гармашами.

Наказ видати Яну Тарновському три гармати, щоб забезпечити королівський замок у Стрию. Одна з гармат описана вагою у два центнери.

Наказ ретельно забезпечити речі померлого турецького купця до подальших інструкцій. Ті, хто претендує на майно, повинні подати королю лист від турецького правителя.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або суму, яку можливо зібрати, на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернення перед Великоднем або раніше.

Після звістки про татарський набіг на землі Русі та Поділля король відправляє Яна Тарновського і наказує магістрату передати йому менші гармати, зброю та порох. Сам обіцяє, що незабаром вирушить за ним.

Наказ видати Яну Тарновському три королівські гармати для замків у Любачеві та Стрию. Раніше вони були довірені місту Сигізмундом I під час походу проти молдавського воєводи, названого Богданом.

Наказ видати Яну Мелецькому чотири королівські гармати, що зберігалися у Львові, для зміцнення замку в Хмільнику перед атакою ворогів. Магістрат отримує звільнення від відповідальності за ці гармати.

Король нагадує два попередні накази про захист свободи та звільнень, наданих євреям з Туреччини за клопотанням турецького правителя. Знову вимагає їх виконання, погрожує суворою реакцією та вимагає усунення причин скарг або письмового пояснення від подавача.

Король визнає, що ділянка, раніше надана Іцку, не належить йому, а місту. Звертається до влади Львова з проханням виділити королівському слузі половину ділянки з фронту Єврейської вулиці у спадкове та вічне користування. Наказує виміряти її у присутності надісланого комірника Якуба Щавінського[?] і обіцяє винагородити місто королівською милістю.

Наказ негайно виконати рішення на користь львівських міщан у справі викупу третьої міри Зимновідського млина та пов'язаної з ним нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з виконанням через апеляції; дохід має служити зміцненню оборони міста.

Король надав Єжи Айхінгерові, своєму покоєвому, нерухомість на Єврейській вулиці у Львові, яка після смерті колишніх власників перейшла до королівської скарбниці за правом виморочного майна (kaduk). Наказує міській владі допустити його до вільного володіння та простежити, щоб ніхто йому не перешкоджав.

Зигмунт III доручає владі Львова передати Якубу Претфічу, теребовлянському старості, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Вимагає допомоги у швидкому оформленні та наданні коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Король дякує владі Львова за видачу з ратуші кварцяних грошей Якубу Претфічу, теребовлянському старості, на виплату заслуженої платні низовим козакам. Доручає канцелярії видати місту запитаний охоронний документ, який раніше обіцяв староста.

Король відправляє Якуба Претфіча, теребовлянського старосту, щоб обговорити з владою Львова нагальні справи короля та Речі Посполитої. Наказує вірити посланцю та дотримуватися переданої ним волі короля. Зміст нагальних справ у листі не розкривається.

Король підтримує прохання львівських євреїв про продовження терміну дії угоди з міською владою щодо торгівлі. Згідно з отриманою ним інформацією, угода не шкодить міським правам чи доходам; він рекомендує її зберегти та дозволити торгівлю на попередніх умовах.

Король хоче запобігти затягуванню договірного спору між Аведиком і Яном Бернатовичами та Захарієм Івашковичем, львівськими вірменинами. Рекомендує владі Львова обрати зі свого складу надійних осіб, які приведуть сторони до тривалої мирової угоди. Застерігає, що це не повинно порушувати виконання королівських вироків.

Король повідомляє про домовлене одруження з Констанцією, донькою покійного ерцгерцога Карла, і запрошує владу Львова надіслати послів на урочистість, заплановану на 30 жовтня. Просить виявити відданість і радість з приводу його успіху.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів з євреями. Власники земель, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за відповідну плату, але спротив міста блокує порозуміння. Король знову вимагає довести угоду до кінця.

Король доручає Петру Ожзі, львівському земському судді, представити способи завершення тривалої справи єзуїтів з євреями. Закликає владу Львова без подальшого зволікання провести обмін ділянками, обговорений з їхніми представниками в Кракові.

Сигізмунд III нагадує, що влада Львова сама підтримувала заснування колегіуму єзуїтів. Звинувачує їх у подальшому перешкоджанні справі та підбурюванні простолюду. Надсилає делегатів, які мають усунути перешкоди та розпочати фундацію; закликає до співпраці під загрозою королівської немилості.

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо фундації колегіуму єзуїтів. Нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання і представляє фундацію як окрасу міста.

Король нагадує попередній мандат, що наказував виконати декрет у справі міста з єзуїтами та справедливу оцінку будинків, які їм потрібні для будівництва для культу та навчання молоді. Обурений зволіканням, вимагає негайного виконання декрету і застерігає від подальших дій проти влади Львова.

Через небезпеку король наказує владі Львова подбати про оборонне спорядження та укріплення, а також зібрати продовольство, порох, кулі та інші необхідні запаси. Заповідає особистий приїзд і очікує належного порядку, доручаючи порозуміння з гетьманом та старостою.

Король нагадує привілей, що дозволяє його слузі Домініку Монтелупі торгувати в усіх містах Корони та Великого князівства Литовського протягом усього року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король рекомендує угоду без очікування на рішення королівського суду і знову вимагає, щоб Монтелупі не забороняли продаж як під час ярмарків, так і поза ними.

Король закликає Львів до підготовки та наполегливої оборони перед можливим наїздом. Доручає львівському старості єдине керівництво та зверхність над мешканцями, наказує міській владі співпрацювати та запевняє у своїх зусиллях щодо допомоги.

Король інформує, що Пєкарський поранив його в голову при вході до церкви, але загрози життю немає. Наказує публічно оголосити цю новину, щоб недоброзичливі особи не використовували подію для розпалювання заворушень.

Заповідаючи прибуття з посполитим рушенням, король надсилає квартирмейстера Станіслава Сулімерського для розподілу квартир у Львові. Наказує додати йому двох присяжних і писаря та заборонити розквартирування і складання запасів без його відома.

Після скарги членів громади та пояснень магістрату король наказує усувати суперечки, дотримуватися привілеїв, декретів та мирових рішень. Доходи, надані місту новим привілеєм, мають служити суспільному благу, а не приватним вигодам.

Король дорікає Львову за ненадсилання представників до сеймової комісії, що встановлює ціни. Аргументи, надіслані письмово, слід було представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою солдатів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король призначає майно слюсаря, який помер бездітним, на завершення ратушної вежі. Вимагає використання коштів для суспільного блага та звітування перед комісарами.

Король наказує магістрату Львова суворо дотримуватися монетарних універсалів. Перераховує євреїв, шотландців та інших, хто займається грошима, яким не дозволено всупереч законам обертати червоними золотими та талерами або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут зазначеної іноземної монети. Уряд має негайно карати винних; за недбалість або толерування порушень загрожує відповідальність самій владі міста.

Король очікує мирового вирішення суперечок між доктором Марціном Кампіаном, членом влади Львова, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити чесних міщан, які приведуть до угоди без порушення прав міста. Король також інформує про окремий лист до львівського архієпископа.

На прохання уніатських та неуніатських русинів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Влада міста має забезпечити учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським послом і допомагати київському митрополиту. Повинні заздалегідь призначити квартири та місця перебування духовенства та інших учасників.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення комісарами та згоди підкоморія коронного як опікуна; коштовності та інші предмети мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, свободу додаткового утримання з шинку та зниження орендної плати за міську шліфувальню, роботу якої переривають спуски ставу, брак води та ремонт валу.

Королевич наказує видати Станіславу Казановському дві довірені місту гармати, просить про короткострокову позику 200 куль і необхідної кількості пороху, а також про допомогу в транспортуванні.

Король наказує повернути львівським євреям товари, привезені на ярмарок і вилучені магістратом, який не дочекався вирішення спору. До часу винесення вироку забороняє перешкоджати їм у торгівлі.

Через загрозу з боку ворогів король надсилає до Львова артилерію з обладнанням. Просить про тимчасове зберігання пороху, куль і спорядження в міському арсеналі, а також про ділянку під власний арсенал згідно з планом Павла Гродзицького.

Король повідомляє про вивезення селітри всупереч чіткій конституції та без його дозволу. Наказує затримувати транспорти, що проходять через Львів, і зберігати селітру до подальших інструкцій.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали місце колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Король переказує скаргу євреїв з передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і показово карати винних.

Після скарги львівських вірмен король визнає порушення їхніх прав і привілеїв прикрим. Наказує повністю зберегти їхні права та звичаї, не чинити їм перешкод чи кривд.

Місто має надіслати до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знають вартість іноземних товарів. Вони підтримають сеймову комісію, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Домініканці купили будинок поруч із монастирем і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Король доручає владі Львова та старшинам вірменської нації надати вози та коней для перевезення трьохсот залишених копій до Любліна. Кшиштоф Бернатович має видати відповідні прапори разом зі зброєю.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.