Каталог джерел

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи колишні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького з проханням про допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Молдовський господар Георге Штефан надсилає Яношу Кеменю повідомлення з-під Жванця щодо втечі козаків, татарсько-польських відносин та копії воєнної кореспонденції. Також порушує питання угорських військ, фінансових розрахунків та поточних справ.

Великий коронний підскарбій Єронім Любомирський повторно звертається до волинського воєводи з проханням домогтися у краківського каштеляна асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирівської хоругви. Він пояснює це нагальною потребою набору та екіпірування солдатів перед настанням зими, а також необхідністю якнайшвидшого відправлення ротмістра.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на насильство та руйнування, вчинені в монастирських маєтках полком коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури та вже сплачену гіберну.

Лянцкоронський інформує руського воєводу Яна Яблоновського про спротив шляхти щодо шведської війни та ухвалення інструкції, яка зобов'язує відправити послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі також коротко згадуються поточні кадрові питання та смерть Іоанни.

Кшиштоф Лянцкоронський просить підсудка чернігівського полегшити становище міста та відмовитися від решти заборгованості у розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він мотивує надзвичайним утиском міщан, спричиненим обтяжливими повинностями.

Яків Мюррей, шкодуючи про те, що покинув купецтво заради руйнівної військової служби, просить Артура Форбса про заступництво перед швагром Френчем та паном Франкленом. Він розраховує на підтримку, яка дозволить йому повернутися до колишнього заняття, заробити на хліб і розрахуватися з кредиторами.

Олександр Меншиков звільняє маєтки Львова від повинностей та зимових військових постоїв, обіцяючи надання охоронної варти та наказуючи офіцерам припинити зловживання. Водночас він зобов'язує міську владу проводити торги та наказує мешканцям беззаперечно приймати російські копійки від царських солдатів.

Якуб Мєшковський інформує бурмістра та райців львівських про напад людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Просить негайно направити потерпілих до ґроду для огляду ран та з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестацію до замку.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу конфлікту та образ з боку львівського старости та пана Самоцького було передано на розгляд королівської комісії.

Станіслав Морштин повідомляє про злидні офіцерів та солдатів полку, що дислокується в Окопах Святої Трійці, а також про відсутність відповіді монарха на попередню супліку. Він звертається до Яна Станіслава Яблоновського з гарячим проханням позичити тисячу злотих на їхній порятунок, зобов'язуючись вчасно повернути борг у Варшаві.

Францішек Оброцький застерігає президента Львова щодо запланованого розміщення кількох сотень солдатів генерала Карнау у приміських селах, що загрожує їхнім повним спустошенням. Він закликає до термінового дипломатичного втручання у командування та відправлення міського синдика для відвернення небезпеки.

Підканцлер Анджей Ольшовський інформує львівський магістрат про кроки, вжиті королем для убезпечення міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною підрозділів до гарнізону. Також радить здійснити набір місцевих сил і повідомляє про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Францішку Глоговському, що через виконання службових обов'язків та накази щодо оборони від несподіваного татарського нападу він не може залишити службу чи долучитися до його справи. Дякує за надісланий дружній лист і просить з розумінням поставитися до ситуації, яка унеможливлює залишення ним посту.

Єнджей Осецький пояснює Яну Тишковському питання фінансових претензій, висунутих товаришами хоругви, та інструктує його щодо розподілу коштів з гіберни й розрахунку асигнацій. Лист доповнено пізнішими розписками про виплату належних сум на руки пана Шептицького.

Галицький купець Симон Пайк повідомляє Артура Форбса про своє розорення внаслідок татарського набігу і просить про терпіння у справі повернення боргу. Він запевняє, що попри постійні грабунки орди, докладе всіх зусиль, щоб якнайшвидше сплатити свій борг.

Холмська ігуменя Юстина Партейновна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірною суплікою про звільнення конвенту від податкових тягарів та розміщення війська. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над монастирем і просить про втручання через виснаження сил черниць.

Францішек Пежицький скаржиться поручнику Вольському на обтяжливі постої та надмірне вилучення вівса й напоїв, що призводять маєтки до руїни. Від імені київського ловчого він просить припинити нищення майна дислокованими хоругвами.