Каталог джерел

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький дякує бурмистру, райцям і магістрату Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і шле владі та всьому місту побажання всілякого благополуччя.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням по-батьківськи напутити сина, припинити насильство щодо Львова та відшкодувати завдані кривди.

Єпископ пересилає відповідь блонського старости, розглядає незадоволені вимоги кредиторів і вказує на судовий шлях як єдиний спосіб повернення кам'яниці.

Водзіцький підтримує передачу Понінському ділянки міської воскобійні. Він посилається на королівський рескрипт і можливість знайти інше місце.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на користь від напливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продовольства.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про скаргу підвоєводи Скшетуського на звинувачення, висунуті проти нього перед королівськими судами. Він рекомендує міській владі негайно призначити комісію на місці задля миролюбного та справедливого вирішення спору.

Підканцлер коронний Михал Водзіцький повідомляє владу Львова про запланований від'їзд до Всхови та обіцяє заступництво перед польовим коронним гетьманом у питанні обміну золота для потреб місцевого гарнізону. Він також запевняє у своїй готовності сприяти успішному вирішенню міської справи.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький втручається у справи влади Львова за дорученням дрезденського двору, вимагаючи негайного виконання вироків, які зобов'язують доктора Франкі сплатити борг королівському ювелірові Вайзеру. Він застерігає, що в разі подальшого зволікання сам виплатить належну суму, а поверненням коштів і штрафом обтяжить магістрат.

Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання Божої опіки та всілякого благополуччя для міста і його жителів.

Водзіцький рекомендує якнайшвидше розглянути справу Бартча та надати допомогу його синові, який після смерті батька виїхав з Варшави. Згадує лотерею та мандат стосовно Сурчинського.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати й примножувати міські права. Він також повідомляє, що після нещодавньої хвороби вирушає на сейм, де має намір подбати про інтереси міста.

Автор вимагає розслідувати звинувачення доктора Аведика проти Розалії Муратович та її синів: напад на дім, викрадення грошей, заставного майна, речей і дітей. Він домагається повернення майна та заборони подальших нападів.

Коронний референдар Міхал Водзіцький надсилає львівському магістрату оригінал супліки, поданої королю паном Вейзе. Він закликає міську владу якнайшвидше надати висновок і рішення, яке має згодом передати королівському двору.

Король Сигізмунд I розв’язує суперечку про підсудність між міською радою Львова та старостою Станіславом Одровонжем, підтверджуючи юрисдикцію магдебурзького права над усіма приїжджими та купцями, які перебувають у місті, на передмістях та під Високим замком. Судову компетенцію старости обмежено виключно справами про вбивства та напади на житло, скоєні в межах замкової юрисдикції.

Войнаровський просить воєводу про протекцію для сина Стефана, овруцького стольника. Покликається на ласку батька адресата, краківського каштеляна, та посередництво інших покровителів; сповіщає про приїзд до Кракова.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Прокуратор Краківського університету Антоній Войцеховський відповідає від імені ректора на запит львівської влади щодо стипендіата Алембеківської фундації, пана Чехуцького. Він повідомляє, що студент понад рік тому перервав навчання та виїхав на приватну посаду до панів Любенецьких.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Войчицький підготував декрет, який потребує підпису підчашого коронного. Він повторює прохання про деревину для огорож та відбудови хат у Малехові; побоюється труднощів зі сплатою чиншу.

Адміністратор просить про відновлення порубу в міських лісах для шпитального двору та підданих Малехова. Описує шкоди, приписувані сусідньому селу, та суперечку за ґрунт.

Земський суддя Миколай Ташицький і підсудок Ян Слабош засвідчують, що Ян Язвецький відступив і записав усі свої спадкові маєтності в Язвці Фридерику Калінському з Дзєнтни. Новий власник отримав повне право вступу у володіння маєтком і вільного розпорядження ним.

Михайло Волінський виправдовує перед Франциском Ґлоґовським свою затримку та зволікання у виконанні військових обов'язків, посилаючись на раптовий виклик. Він запевняє адресата в бажанні реабілітуватися за першої ж нагоди та передає вітання його родині.

Міхал Волінський переказує Францішеку Глоговському політичні новини, отримані від грабовецького старости, зокрема повідомлення про прибуття принца Конті до Мальборка та про перехід іноземних військ на його бік. Також повідомляє про запланований з'їзд під Завихостом і перехід белзького воєводи через Немирів до Бережан.

Михайло Волінський звертається до Франциска Ґлоґовського з нагальним проханням позичити вогнепальну зброю на випадок потреби в обороні у зв'язку з трибунальською справою. Він запевняє адресата в дбайливому ставленні до довіреного спорядження та висловлює готовність віддячити за послугу.

Король Сигізмунд I відкладає на шість років вирішення спору між Краковом і Львовом щодо прав складу та затверджує тимчасову угоду, яка регулює правила торгівлі купців обох міст. Документ зобов'язує львів'ян проїжджати через Краків і обмежує вивезення волів, а краків'янам забороняє оминати Львів та скуповувати худобу далі ніж до Глинян.

Бродівський адміністратор Я. Волянський просить президента Львова передати підофіцерові Трембецькому ув'язненого у львівській ратуші втікача, слюсаря Григорія, який утік із Бродів, набравши багато боргів. Запевняє у своїй вдячності та обіцяє повідомити гетьманові великому коронному про успішне вирішення справи.

Король Сигізмунд I Старий розглядає та вирішує суперечки між львівським старостою Миколаєм Одновським і радою міста Львова, врегульовуючи питання торгових зборів, мита і мостового збору, випасу перегону худоби, чисельності підзамкових ремісників, а також помелу на млинах і вирубки лісів. Декрет підтверджує давні привілеї львівських міщан і забороняє замковому уряду накладати на них неправомірні повинності.

Вольський виступає проти порушення привілеїв Львова за відсутності монарха. Він схвалює протестацію міста й апеляцію до майбутнього сейму; обіцяє захист його прав та авторитету канцелярії.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Іван Вояковський запевняє перемишльського стольника у своїй готовності до послуг та сповіщає про приїзд через Мостиська до Вишні, щоб отримати подальші розпорядження. Він також передає вітання від свого щойно одруженого сина, який теж має туди прибути.

Король Сигізмунд I підтверджує, що площа за костелом францисканців, надана для розташування королівських військових гармат, є міською, а не замковою власністю. Монарх зобов'язується повернути цю ділянку львівським райцям одразу після облаштування іншого місця для артилерії.

Ян Вояковський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про свої переговори зі шляхтою в Перемишлі щодо доцільності скликання сеймика і радить надіслати за універсалами. Він також сповіщає про успішне залучення на свій бік осіб, які досі схилялися до ворожого табору.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та владою Львова, присуджуючи спірний будинок на Краківському передмісті у власність міста. Документ підтверджує розташування будівлі на міській землі та передає її назавжди під міську юрисдикцію.

Каспер Вояковський погоджується на обмін маєтку Ляшки відповідно до волі Станіслава Яна Яблоновського. Він просить надіслати рішення у цій справі, сподіваючись, що воєвода зважить на цінність маєтку й не допустить його скривдження.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Павло Вояковський бідкається через раптове охолодження стосунків з боку декана Станіслава Дзеньковського та запевняє, що не давав для цього жодних приводів. Приписуючи зміну ставлення підступам недоброзичливців, він просить адресата повернутися до колишньої ласки та прихильності.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Олександр Вроновський клопоче перед бурмистром Львова за свого товариша Борвацького у справі видачі купленого панцира. Справа є невідкладною, оскільки хоругва має протягом кількох днів прибути до військового табору під Золочевом.

Король Сигізмунд I надає львівському архієпископу Бернарду та його наступникам пів гривні річного чиншу, який має виплачуватися на Різдво городоцьким старостою, як відшкодування за луки, зайняті під пасовище городоцького замку. Ця виплата встановлюється як вічне зобов'язання городоцького староства.

Гавронський звертається до адміністратора Фонду вбогих монастирів щодо остаточного оформлення та надіслання емфітевтичного договору на земельну ділянку, яку він має намір узяти у володіння. При цьому він заявляє про готовність покрити витрати на можливий приїзд адресата до свого дому.

Король Сигізмунд I Старий надає львівській митрополичій капітулі село Гонятичі на праві спадкового володіння з детальним описом його меж. Окрім того, він звільняє село та його мешканців від усіх земських повинностей і військових походів, підпорядковуючи його церковному імунітету.

Миколай Гадзевич сповіщає доктора Купінського про заходи в королівській канцелярії, у гетьмана та луцького підкоморія з метою отримання лібертації для Львова, згадуючи про понесені на цю справу витрати. Він також звертається з проханням доглянути за його приватними майновими справами та питаннями боргів у місті.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Купець пише Форбсу про складний розрахунок із Ґордоном, продаж товарів і запланований від'їзд до Любліна. Він просить про товар та стягнення належних коштів і передає вітання Роберту Форбсу.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Кухмістр коронний Францішек Галецький просить бурмистра і райців львівських допустити апеляцію в судовому процесі свого колишнього слуги Версадра, який вважає себе скривдженим вироком міського суду. Він запевняє у своїй вдячності та покликається на повсякчасну прихильність магістрату.

Кухмістр коронний Францішек Галецький відповідає на прохання бурмистра та райців Львова, запевняючи у своїй прихильності й готовності стати в пригоді. Він повідомляє магістрат, що наказав утриматися від звернення щодо регресу, зважаючи на користь і вигоду міста та його мешканців.

Ґалецький висловлює новорічні побажання та заступається за Томаша [прізвище непевне], просячи прийняти його до міського уряду. Вказує на клопотання короля та спільних друзів.

Після нещодавньої жалоби Ґалецький запрошує магістрат на своє весілля з Розалією Дідушицькою, любачівською каштелянкою. Урочистість призначена на 14 лютого у Варшавському замку за сприяння короля й королеви.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.