Каталог джерел

Лист до «дорогого брата» про особисті справи; після підпису на с. 10 іде дальший текст. Адресного боку в цьому проміжку немає.

Короткий лист до «дорогого брата» з польською адресою на с. 14, яка називає волинського воєводу й білоцерківського старосту.

Лист до брата з Ридзини, датований 12 травня 1696 року. Після завершення на с. 3 іде дальший текст або дописка на с. 4.

Авторка звертається до «дорогого брата», нарікає на брак звісток, згадує здоров’я тітки й просить писати. Адреса вказує на волинського воєводу; дату не прочитано.

Авторка радіє доброму здоров’ю адресата, просить дальших звісток і передає вітання сестрі. На с. 70 підписується як «любляча сестра», але її ім’я непевне; текст на с. 71 обривається перед адресним боком.

Інвентар приписує особистий лист Катерині Лещинській та адресує його Яну Яблоновському. Рукопис підтверджує уряд адресата («le palatin de Russie») та Львів як місце доставки, але основний текст і підпис прочитано лише частково.

За інвентарем коронний підканцлер Богуслав Лещинський повідомляє магістрат Львова про згоду на оренду доходів від акцизу. Сам лист датовано 12 березня 1657 року; повний текст і підпис іще не прочитано.

За інвентарем архієпископ Вацлав Лещинський просить львівських райців негайно відіслати ув’язненого Юрія Хмельницького до Варшави. У листі від 10 березня 1664 року видно згадку про надсилання до Варшави; ім’я в’язня та повний контекст іще потребують звірення з текстом.

Другий лист в одиниці 684, надісланий із Заставиць до влади Львова 21 серпня 1664 року. Згадує козацьке повстання в Україні та справу розрахунків; підпис непевний.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії, згідно з вироком деканального суду трирічної давності. На адресному боці міститься службова примітка про врегулювання справи та виплату грошей кредитору.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю у питанні заміжжя старшої підкоморянки. Передає також уклін від дружини, сповіщаючи про запрошення на майбутні хрестини.

Казимир Ліховський втручається перед львівським війтом Александром Вільчеком у справу єврейського жителя Золочева Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різницького цеху Вацек, повертаючись із Глинян.

Полковник Лібішевський, діючи від імені воєводи ленчицького і старости белзького, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Давід Лівінгстон повідомляє купця Артура Форбса у Мостиськах про передачу трибунальських позовів адвокату Цімановичу в Перемишлі, відправлення возного до відповідача та понесені гродські витрати й оплату посланця.

Молодий шотландський купець або прикажчик Джон Лівінгстон, перебуваючи в Кракові, пише купцеві Артуру Форбсу до Львова, покірно перепрошуючи за змарнований час і брак поступу в навчанні чи праці та урочисто обіцяючи виправитися й вірно служити.

Кардинал Ян Александр Ліпський відповідає владі Львова на прохання про втручання проти королівського декрету, що наказує допустити міщан східного обряду до міських урядів, заявляючи про своє заступництво перед коронним підканцлером.

Кардинал Ян Александр Ліпський повідомляє магістрат Львова про надіслання підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, який допускає русинів до міських урядів, застерігаючи перед занепадом торгівлі та зубожінням міста.

Александр Фелікс Ліпський повідомляє волинського воєводу Яна Яблоновського про смерть своєї дружини (померлої 7 травня) та запрошує його разом із дружиною на похоронну церемонію в костелі у Студзянні, призначену на 9 липня.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає Яна Яблоновського про смерть свого дядька, познанського єпископа Станіслава Яна Вітвицького, і просить про протекцію перед великим гетьманом коронним Станіславом Яном Яблоновським у справі вакантної військової хоругви.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його, щоб той, подорожуючи через Люблін до Варшави, не оминав його дому і сповістив про свій приїзд заздалегідь. Він також передає уклін дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Ксьондз Юзеф Літинський із Малехова відкидає звинувачення донощика щодо нібито перегородження дороги загального користування плебанським парканом, запрошуючи провізорів до особистого огляду, а також втручається у справу хлопця, якого всупереч розпорядженням двору утримує Михайло Кустеський.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі перед його від'їздом на комісію до Радома.

Декан і президес львівської катедральної капітули Мартин Ян Лосовський звертається до магістрату Львова з проханням замістити вакантне після смерті о. Віленського бенефіцій препозита Братства Тіла Господнього. Він просить обрати священнослужителя, який постійно резидентує на місці у Львові та вільний від інших душпастирських обов’язків, котрий особисто доглядатиме за численними катедральними богослужіннями.

Михайло Лось, львівський чесник, просить неназваного на прізвище адресата про заступництво перед львівським магістратом, який призупиняє будівництво шпихліра на території його маєтку за Галицькою брамою через суперечку про межу та паркан із сусідом, вірменином Стефаном.

Львівський каштелян Міхал Лось звертається до магістрату Львова з проханням про неухильне виконання декрету коронного асесорського суду на користь інфлянтського стольника Моронського відповідно до розпорядження коронного канцлера.

Станіслав Лубенецький пише львівському писареві Войцеху Зімницькому про розбіжності з архідияконом щодо вигляду покоїв та просить детально описати потреби мулярів, які працюють на будівництві.

Станіслав Любенецький повідомляє Войцеха Зімницького про надіслання грошей (2000 злотих) та замовлення на французьке скло і меблі зі столярні з гербом архієпископа (Баранек / Юноша), вимагаючи також надіслати детальні розміри споруджуваного палацу (вікон, дверей, печей, сходів).

Примас Мацей Лубенський, реагуючи на скаргу львівських райців, закликає каптурових суддів Львівського повіту припинити накладати високі штрафи на львівських міщан. Він наголошує, що з огляду на триваюче повстання Хмельницького Львів є ключовим прихистком для шляхти, а подальший утиск міст накличе на Річ Посполиту черговий гнів Божий.

Ректор Краківської академії Ян Лукіні висловлює жаль із приводу самовільного залишення академічної колонії в Хелмні колишнім директором Студницьким і обіцяє наступного місяця надіслати нового, гідного професора, звертаючись до хелмінського магістрату з проханням про його доброзичливий прийом і відшкодування дорожніх витрат.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з органісткою) та нагадування щодо майнових справ.

Ректор Ян Лукіні повідомляє владі Львова про вступ на посаду ректора та готовність призначити відповідного кандидата на посаду директора тамтешньої академічної школи, просячи забезпечити йому постійну платню та відшкодувати дорожні витрати.

Ректор Ян Лукіні представляє та рекомендує магістрату Львова нового директора львівської академічної колонії, кс. Вавжинця Опейдовича, просячи про опіку над ним та про відшкодування витрат на його подорож, виділених з університетської скарбниці.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про несплачений борг, щодо якого мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений шукати інших правових засобів для повернення грошей.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи колишні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького з проханням про допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Молдовський господар Георге Штефан надсилає Яношу Кеменю повідомлення з-під Жванця щодо втечі козаків, татарсько-польських відносин та копії воєнної кореспонденції. Також порушує питання угорських військ, фінансових розрахунків та поточних справ.

Владислав Любовецький застерігає львівських райців від самовільно передрукованих і зманіпульованих сеймових конституцій, що шкодять міському стану. Запевняє про вжиті правові заходи та закликає визнавати виключно автентичний текст, засвідчений його підписом.

Любомирська з жалем пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презенти вже були подані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності надати послугу в майбутньому.

Людвіка Любомирська інформує Львівський магістрат про незаконну угоду щодо відчуження палацу та маєтку, укладену між її чоловіком та курляндським герцогом без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей дефектний акт до радних книг та скасувати інтромісію.

Великий коронний підскарбій Єронім Любомирський повторно звертається до волинського воєводи з проханням домогтися у краківського каштеляна асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирівської хоругви. Він пояснює це нагальною потребою набору та екіпірування солдатів перед настанням зими, а також необхідністю якнайшвидшого відправлення ротмістра.

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Просить дозволити йому й надалі тримати шинок принаймні до часу проведення анонсованої комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Гетьман Єронім Любомирський висловлює обурення через ігнорування львівським магістратом його попередніх прохань про призупинення судових дій щодо його слуги Симона Гребенки. Він попереджає міську владу, що у разі відхилення цього останнього прохання використає свій вплив для захисту підлеглого та відплати за виявлену неприязнь.

Гетьман Єронім Любомирський дякує владі Львова за виділення квартири в кам'яниці Барського на час майбутньої комісії та згадує про домовленість у цій справі зі стражниковою коронною. Він також повідомляє про прибуття генерального квартирмейстера з проханням про допомогу у належному розміщенні гетьманського двору.

Великий гетьман коронний Єронім Любомирський відхиляє пояснення влади Львова про брак коштів і наказує негайно виплатити належні йому гроші асигнатарію. При цьому він зазначає, що белзький воєвода зобов'язав сплатити податок також львівських євреїв, які досі посилалися на звільнення.

Гетьман Єронім Любомирський дякує владі Львова за передачу частини асигнованої суми на утримання угорської піхоти. З огляду на скрутне становище міста погоджується на відтермінування і просить надіслати решту належної суми через чотири тижні.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на насильство та руйнування, вчинені в монастирських маєтках полком коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури та вже сплачену гіберну.