Каталог джерел

Автор просить брата про примирення, звертаючись до пам'яті батьків та християнського прощення. Згадує родинне майно та Antoniego; деталі конфлікту залишаються неясними.

Автор скаржиться на фінансові труднощі та брак коня перед від'їздом до табору. Просить про допомогу та розмову щодо грошей; посилається на оплату та заборговані розрахунки.

Автор просить Вольського про швидку відповідь, згадує скарги бідних мешканців Стружі та пропонує зібрати громаду у фільварку для спільної ревізії спірних обтяжень.

Катажина Годлевська звертається до брата, підстолія, щодо грошей та опіки. Просить про швидке повідомлення; нерозбірливі фрагменти стосуються побоювань та подальших планів.

Голембіовський просить захистити речі від знищення, обіцяє розрахуватися за борги та жартівливо очікує хорунжого, щоб випити призначене вино.

Голембіовський запитує про речі, забрані від кравця, просить зберегти скриню з паперами, а також викупити та продати делію для покриття боргу.

Голембіовський описує місце проживання людини, яка зберігає шпильку, і оцінює її вартість у чотири червоні золоті. Повторює запевнення про виплату Ігнатовському.

Крамарські записи, що охоплюють перелік колоніальних товарів та бакалії із зазначенням їх кількості та цін. Друга частина містить реєстр фінансових розрахунків та дрібних боргів, зроблених різними клієнтами.

Голембіовський не отримує відповіді, хоча надіслав через Антонія Буковського два золоті на оплату листа. Заповідає пізніше повідомлення про приїзд до Львова.

Лист містить великодні привітання, вказівки щодо пошуку застави у кравця та запевнення про виплату боргу. Автор запрошує хорунжого до Варшави.

Автор просить надіслати квитанції на 38 і 60 злотих та свідоцтво про чесне перебування у Львові. Потребує документів та підтримки у суперечці про 300 злотих.

Гольський вимагає арешту волоських купців та затримання їхніх речей до моменту відшкодування збитків Лонцькому. Звинувачує їх у нападі на його корчму, а райців — у потуранні.

Гольський просить владу Львова про підтримку Лонцького, посилаючись на його заслуги та безрезультатні намагання домогтися справедливості після кривд, зазнаних у волоській землі.

Гольський звинувачує радних у неправомірному засудженні Лонцького та вилученні його майна. Він вимагає відшкодування та погрожує особистими наслідками.

Гольський визнає, що Лонцький неправомірно забрав речі у купця волоського воєводи. Він обговорює труднощі повернення та запевняє радних у дружбі, зберігаючи при цьому жаль щодо їхніх дій.

Гордон надсилає зразок замовлених виробів і просить про доставку на початок ярмарку в Ярославі. Згадує про взаємні послуги родин Форбсів та Гордонів.

Відповідь на нагадування про оплату: Гордон запевняє у врегулюванні боргу перед власним поверненням.

Гордон обіцяє сплату після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Гордон надсилає лист до оберлейтенанта та розглядає розрахунок векселя. Вітає Форбса, його родину та пана Тейлора.

Роберт Белл має врегулювати платіж. Гордон пояснює затримку торговельними труднощами та замовляє фіолетову тканину і 60 ліктів червоного адамашку.

Гордон пише про труднощі у пошуку відповідних людей, подорож хлопця через Люблін до Гданська та перебування короля у Жовкві.

Гордон констатує лише 69 ліктів адамашку і просить Форбса перевірити реєстр. Пояснює затримку оплати та повідомляє про смерть Джеймса Гарднера у Варшаві.

Замовлення тканин супроводжується чуткою про вбивство та пограбування купця на шляху з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює надію, що звістка неправдива.

Коротке розпорядження для Огілві: виплатити Форбсу або за його дорученням 1500 поточною монетою.

Гордон декларує оплату 500, подальшу сплату згідно з обіцянкою, а також замовляє червоний адамашок і тканини на ярмарок у Сокалі.

Ґрушевич пояснює, що нагальна потреба змусила його витратити залишені в нього червоні золоті. Обіцяє повернути відповідні монети, а в приписці нагадує про обіцяного собаку.

Г’юсон повідомляє про часткові сплати, суперечку щодо цін поясів і продаж шовку. Згадує суд над підскарбієм і спростовує чутку про смерть поморського воєводи.

Г’юсон передає домовленості із Саскевичем і нові обіцянки сплат. Згадує таємний намір повернути монетний двір, пов’язаний із пропозицією срібла; особи й суми залишаються непевними.

Кшиштоф Франц підтверджує одержання від Александра Г’юсона 40 талерів за векселем Миколая Міталевича [прізвище непевне].

Г’юсон узгоджує виїзд із неназваним сеньйором та Форбсом. Запрошує Форбса на 28 число місяця, обіцяючи ночівлю й місце для коней та воза.

Г’юсон підтверджує виплату Кнабу 5905 і 20 грошів Bm. Описує затримки розрахунків, переговори про ціни поясів і нестачу монети; додає сеймові та придворні новини.

Г’юсон описує труднощі стягнення боргів, низьку ціну шовку та застій сейму. Переказує з голландських новин звістку про проголошення герцога Йоркського королем.

Висока вода затримує подорож Г’юсона. Він просить продавати товари навіть дешевше, стягує борги з Вольфа Гіршеля, Янася та Бера Шмуля й обмірковує розрахунки через Вроцлав і наумбурзький ярмарок.

Не отримавши боргів вчасно, Г’юсон обмірковує поїздку на ярмарок до Наумбурга. Просить продати залишки товарів навіть дешевше й скаржиться на лінивого слугу Джорджа Ліндсея.

Г’юсон повідомляє, що запакував тафту для короля на своєму возі разом із власними товарами. Планує подорож до Тарнова, згадує брак і дорожнечу позументів та відсутність новин.

Саскевич відмовляється платити до Трибуналу й хоче повернути пояси. Г’юсон організовує гроші до Гданська, обговорює ціни товарів і домагається відповідей маршалка, підскарбія та квартирмейстера.

Г’юсон домовляється про прийняття товарів і сплату боргів у Варшаві. Описує вади тканин, відмови та обіцянки платежів; залишається в місті, щоб зібрати гроші перед подорожжю.

Г’юсон повідомляє про труднощі зі стягненням боргів, конкуренцію торговців шовком та обрання маршалка. Згадує також клопотання про придворний документ у справі Сімервалла.

Г’юсон повідомляє про стягнення боргів і вексель до Ґданська. Зазначає повну сплату одного боржника та коментує затягування завершення сейму через приватні інтереси.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон дякує за рекомендацію, завдяки якій купив товар у кредит. Планує торгувати на малих ярмарках, описує перевезення до Кракова та нарікає на коня за 22 [валюта непевна].

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон відмовляє в кредиті клієнтці з поганою платіжною репутацією. Нагадує Берові Шмулю про обіцянку сплатити 400 [валюту не вказано] та просить товари для ярмарку в Кросні.

Купець просить Форбса надіслати тканину й широкі срібні позументи для зацікавленої шляхтянки. Дозволяє продавати власні товари дешевше від зазначеної ціни, щоб отримати готівку.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Авторка дякує Ґлоґовському за допомогу, пересилає лист від чоловіка й запевняє у вдячності. Уривок зі згадкою Любліна залишається частково непрочитаним.

Ґуттіній дякує за успішне завершення його справи. Обіцяє обговорити справу Гайдера із суддею та віддячити за допомогу. На адресі є нотатка про отримання 14 березня.

Автор просить Гайдера викупити заставлені товари за 4000 флоринів. Дозволяє утримувати їх до повернення грошей та умовно продати; згадує Бандінеллі.

Ґуттіній повторює прохання викупити товари й питає, кому передати підготовлені, опечатані гроші. Згадує суди вранці й після обіду та здоров’я монарха.

Автор уповноважує Клавдія Геннієта [?] діяти щодо товарів. Пише, що заплатив йому 1300 флоринів, і просить адресата повернути цю суму. Звинувачує посередника у відсотках і судовому спорі.