Каталог джерел

Ґреґорі просить надіслати його власноручний документ панові Форбсу у зв’язку з планами від’їзду до Ґданська й обіцяє оплату. Затримку пояснює нестягненими боргами, посилаючись на Белла й Томсона.

Король Сигізмунд I вирішує спір між радою міста Львова та Казимиром Гинком, постановляючи, що на підставі ранішого привілею Гинко зберігає пожиттєве володіння зимноводським млином. Лише після його смерті львівські міщани зможуть скористатися своїм спадковим правом і викупити млин у правонаступників за визначену суму.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Ґродзіцький відсилає райців по квит на позичені 6 000 злотих до скарбу Речі Посполитої. Обіцяє зробити зауваження підлеглим, на яких скаржиться місто, та розрахуватися за взяте залізо.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд I затверджує угоду між львівськими міщанами та галицьким старостою Миколаєм із Сеняви, згідно з якою львів’яни погодилися тимчасово сплачувати митний збір із возів у Галичі на час обіймання ним цієї посади. Документ гарантує, що ця поступка не порушує загального звільнення Львова від сплати мита в усьому Королівстві Польському, яке має бути повністю відновлене після завершення урядування Сенявського.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Король Сигізмунд I Старий скасовує несприятливий декрет королівських комісарів у спорі з приміським попом Хомою щодо церкви Благовіщення та підтверджує привілей влади Львова. Документ установлює, що бурмистр, райці та війт львівський у міських справах підлягають виключно безпосередньому суду монарха.

Ґрушевич просить Форбса вибрати гарного соболя, готовий заплатити 160 або більше. Обіцяє вдячність і взаємну послугу. Дата відрізняється від зазначеної на обкладинці.

Ґрушевич пояснює, що нагальна потреба змусила його витратити залишені в нього червоні золоті. Обіцяє повернути відповідні монети, а в приписці нагадує про обіцяного собаку.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє львівському бурмистрові та райцям викупити королівське село Скнилів із рук шляхетного Яна Вишньовського за законно записану суму. Влада Львова має тримати й користуватися цим селом з усіма його приналежностями до часу повної сплати викладеної на викуп суми.

Король Сигізмунд I Старий дарує бурмистрові та раді міста Львова двадцять гривень щорічного чиншу з міської варти, що досі сплачувався на львівський замок, призначаючи ці кошти на потреби та відбудову міста.

Катажина Ґрушевичова запрошує Форбса та його домочадців на весілля дочки Катажини, призначене на неділю 24 лютого 1686 року. Обіцяє віддячити за їхню прихильність.

Король Сигізмунд I Старий інкорпорує львівський деканат після смерті його тогочасного посідача Яна Крупського до спільного столу катедральної капітули у Львові. Крім того, він постановляє, що майбутні декани мають обиратися винятково з кола місцевих каноніків та щорічно отримувати 10 гривень додатку з доходів деканату.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові дарування грошової десятини з передміських ланів Львова, трансумуючи привілей архієпископа Григорія від 1471 року. Натомість капітула разом із вікаріями зобов'язується щорічно відправляти роковинне богослужіння на свято святого Мартина з визначеним розподілом коштів для церковних служителів.

Авторка дякує Ґлоґовському за допомогу, пересилає лист від чоловіка й запевняє у вдячності. Уривок зі згадкою Любліна залишається частково непрочитаним.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Король Сигізмунд II Август підтверджує та відновлює всі дотеперішні права, привілеї, імунітети та маєтності, надані місту Львову його попередниками та ним самим. Водночас бере міщан та їхнє майно під королівську опіку, забороняючи накладати нові тягарі та порушувати межі міської юрисдикції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1547 року, який інкорпорує катедральний деканат до спільного столу митрополичої капітули у Львові. Документ регулює правила заміщення посади декана після смерті Яна Крупського, а також питання розподілу доходів і виконання обов'язків.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1545 року, що надає бурмистрові та райцям Львова одноразове право патронату й презентації кандидата на мансіонарію в костелі св. Катерини на Низькому замку. Документ зобов'язує львівського архієпископа негайно призначити вказаного міською владою священнослужителя.

Далтон передає справи красноставського й галицького старост та відомості про хоругви. У дописі повідомляє про перехоплення інструкції й неперевірену чутку про вбивство царя під час бунту.

Архієпископ Дамієтти підтверджує отримання листа про спір львівських кушнірів. Обіцяє врахувати прохання згідно зі справедливістю й у межах свого рішення; запевняє в допомозі також в інших справах.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує акт Сигізмунда I Старого від 1526 року, який установлює щорічний обов'язок урядуючих львівських райців складати звіт про міські доходи перед комісією, що складається з колишніх райців, лавників і поспільства. Учасники фінансового контролю зобов'язуються під присягою зберігати сувору таємницю щодо результатів звітності.

Станіслав Борек, діючи як суддя-комісар краківського єпископа Самуеля Мацейовського, приймає зречення Марціна Слапа та урочисто вводить Станіслава Сломовського на посаду пароха парафіяльного костелу в Дзялошицях. Він наказує вікаріям і парафіянам визнати нового плебана, виявляти йому належний послух і передавати всі належні прибутки.

Король Сигізмунд II Август надає мансіонаріям митрополичої катедри у Львові город із дворищем та луку в межах міста Львова. Надані маєтності включаються до церковного імунітету та звільняються від будь-яких гродських і міських тягарів та податків.

Даровський відкидає вимогу сплатити податки за період до набуття кам’яниці. Він описує зруйнований дах, воду, що підмиває фундамент, і постій військових; просить зважити на стан будівлі та надати письмову відповідь.

Документ затверджує угоду, укладену між радою міста Львова та цехом різників, яка визначає дозволені періоди та форми вільної торгівлі м'ясом з метою протидії дорожнечі. Також врегульовує правила стягнення ярмаркових зборів на користь різників і львівського замку.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський передає на потреби фабрики львівської катедри суму з річним чиншем, забезпечену на маєтностях Столпин, зобов'язує управителів архієпископських маєтків складати присягу для збереження майна sede vacante, а також надає канонікам і вікаріям право вирубування лісу в Оброшині.

Зберігся лист із проханням до високопоставленого адресата. Можна розпізнати окремі слова про справу та сатисфакцію, однак проступання тексту зі звороту й складний почерк не дають змоги достовірно встановити її предмет, перебіг або рішення.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Відправник звертається до адресата як Monseigneur і пише, що виконає його розпорядження та покаже королеві листа. Він згадує особу або справу, подробиці якої не можна впевнено прочитати, і просить підтримати її. Лист закінчується покірною формулою ввічливості; окрема остання сторінка містить адресу невстановленого достойника. Дата, місце й особа відправника достеменно невідомі.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

Король Сигізмунд II Август затверджує правовий звичай Львова, постановляючи за зразком Кракова, що будь-які дії, записи та дарування, здійснені перед львівським радецьким урядом, мають вічну силу, рівну актам гайного суду. Монарх також підтверджує чинність усіх укладених у такий спосіб записів, зроблених до цього часу.