Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий встановлює у Львові, який відбудовується після пожежі, вільний суботній м'ясний торг, так звані сохачки, терміном на двадцять років. На цей час він дозволяє всім мешканцям і прибульцям вільно продавати та розбирати м'ясо, призупиняючи монополію місцевого цеху різників, який також отримав звільнення від сплати податків.

Анна Вентон повідомляє Артура Форбса про відправлення до Львова восьмисот злотих через панів Бека та Ахеніффа, просячи засвідчити отриману суму в її розрахунку. Вона також обіцяє якнайшвидше сплатити решту боргу.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Б. Вернер дякує Артуру Форбсу за новорічні привітання і шкодує, що вони розминулися під час його проїзду через Ярослав. Повідомляє про очікування на обозні вози, пошуки нового вантажу та можливе спрямування транспорту до Замостя залежно від звісток зі Львова.

Б. Вернер повідомляє Артура Форбса про прибуття возів до Ярослава після важкої зимової дороги та про наміри відправити їх із товаром до Гданська. Крім того, він пояснює причини невдачі з перевезенням сукна із Замостя до Вроцлава й обіцяє організувати транспортування товарів возами зі Львова.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує дарування мурованого будиночка біля кафедрального цвинтаря, здійснене вівтаристом Матеєм Крогулича зі Стрижева на користь львівських бурмистра та райців як опікунів вівтаря св. Марії фундації Станіслава Малдрика. Натомість кожен наступний вівтарист зобов'язувався довічно правити меси за душу дарувальника, його батьків та друзів.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює взаємні побажання процвітання для всього міста та членів магістрату.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює побажання процвітання всьому місту та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель повідомляє львівський магістрат про правила прийому повноцінних вроцлавських тимфів за ціною двох шостаків. При цьому він пояснює, що заборонив випускати зайві таблички для їх розпізнавання, покладаючись на розсудливість і сумління торговців.

Вессель хвалить пильність Львова щодо фальшивої монети, критикує прикордонних старост і наказує наглядати за обігом. Знайдений штемпель для малих голівок має допомогти виявити виробника.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дозволяє владі Львова публічно оголосити офіційний перелік доброякісних шостаків, скріплених його печаткою, залишаючи це рішення на її розсуд. Водночас він застерігає, щоб зразки монет, припечатані до аркушиків, не викликали жодних сумнівів щодо своєї справжності.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель дякує владі Львова за новорічні привітання й висловлює взаємні побажання гараздів. У питанні монетної редукції він посилається на давніші універсали та додає декрет Пйотрковського трибуналу.

Бурмистр і райці міста Львова вирішують межово-майнову суперечку, присуджуючи спірні луки на осушених ставах у Замарстинові Мартину Шенґреґеру та спадкоємцям Бернарда Тички. Селянам із Замарстинова наказано вічне мовчання через відсутність документів, які б підтверджували їхні права на ці ґрунти.

Вєжайський повідомляє повноважного представника Бонавентуру Богдановича про перенесення сесії на четвер і просить розіслати повістки (цедули) панам депозитам на засідання у справі привілеїв щодо воскобійні.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Вєльопольський просить бурмистра допомогти урядовцю митної комори стягнути заборгованість із львівських міщан і купців. Він наголошує на інтересах скарбу та труднощах кредитора через порушення термінів виплати.

Львівські райці надають клірику Станіславу Вільчеку експектативу та презентацію на найближчий вакантний вівтар міської коляції у Львівській катедрі. Вони просять львівського архієпископа про його канонічну інституцію на це бенефіцій та уділення йому священницьких свячень.

Вєльопольський просить владу Львова про допомогу в розрахунку заборгованості Вацлава Войзика [?]. Сплата має відбутися пропорційно, за умови справжнього підпису та належного рахунку, без затяжного стягнення.

Львівський архієпископ Бернардин Вільчек засвідчує уділення Станіславові, синові львівського райці Станіслава Вільчека, послідовних ступенів священства. Документ підтверджує отримання ним аколітату, субдияконату, дияконату та висвячення на пресвітера у Велику суботу 1529 року.

Велопольський наказує скасувати попередню заборону на видачу товарів купців із Кошиць та Пряшева. Він обґрунтовує цю зміну збитками для коронного скарбу та обмеженням торгівлі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Вєлопольський пояснює, що після подання скарги на хорунжого Коца гетьманові він не може сам вирішувати цю справу. Він чекає на розпорядження вищої влади, не роблячи висновків щодо обґрунтованості звинувачень.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Маріанна Велопольська дякує руському воєводі за надіслані реліквії від королеви та просить детальні відомості про його колишнє навчання в колегіумі у Франції та пов'язані з цим витрати. Вона також повідомляє поточні світські новини з Варшави, зокрема про жалобу мальборкської воєводини та майнові позови проти віленської воєводини.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського з радісною звісткою та бажає його дружині швидкого одужання після пологів. Вона також заохочує подружжя приїхати до Варшави на прийдешній карнавал.

Маріанна Вєлопольська дякує руському воєводі за надіслані відомості про колегіум, до якого вона таємно планує віддати сина, котрий марнує час. Вона також висловлює радість з приводу очікуваної невдовзі зустрічі з адресатом та своєю племінницею.

Велопольська просить про полегшення щодо гіберни для Новоторзького староства, обтяженого вже трьома хоругвами та сповіщеного про четверту. У приписці вона переказує повідомлення про затримання поляків у Франції.

Маріанна Велопольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за пам'ять і висловлює полегшення з приводу покращення стану здоров'я племінниці після нещасного випадку. Вона також просить дізнатися в монастирі його тітки про дівчину, вправну у вишиванні гобеленовим швом.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського зі щасливими пологами дружини та безпечною подорожжю, висловлюючи полегшення після періоду тривоги. Вона також згадує про нещастя, що спіткало рід Сапегів, із занепокоєнням передбачаючи, що прийдешні політичні негаразди незабаром торкнуться всіх.

Маріанна Вельопольська дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за виявлену прихильність і висловлює занепокоєння станом здоров'я племінниці. Вона також передає вітання від близьких і запевняє, що з нетерпінням очікує на швидку зустріч.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Вєнявський просить, щоб воєвода мав про нього добру думку. Сповіщає про здоров'я родини, богослужіння та спільні трапези. Приписка стосується листа синдика та розрахунків за гіберну.

Вєнявський повідомляє про здоров'я домочадців і прибуття гостей. Передає думку лікаря про одужання каштелянової та бідкається через відсутність воєводи. Також зазначає ціни на овес і горох.

Вєнявський нарікає, що його оминають у листуванні, сповіщає про слабке здоров'я пані та попереджає про свій від'їзд. Передає вітання, а також повідомлення про поїздку генерала до Варшави.

Вєнявський сповіщає про від'їзд до Жовкви та повернення до служби після хвороби. Повідомляє про поїздку генерала з перемишльським прелатом до Варшави; передає родинні вітання та звістку про Адамуся.

Генеральний офіціал львівський Станіслав Менда за поданням міської ради Львова надає Станіславові Вільчеку вівтар у Струмилівській каплиці у Львівській катедрі, що став вакантним після смерті Яна Дрогобича. Укладач наказує вічним вікаріям ввести нового вівтарника у володіння бенефіцієм та належними йому прибутками.

Кшиштоф Венявський запевняє Францішека Завадського, що пам'ятає про фінансові зобов'язання Сковронського та мебляра, і сповіщає про свій швидкий приїзд після свят. Він дякує за виявлену прихильність, а також шле щирі вітання й тости за здоров'я воєводини, старости та придворних дам.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Габріель Виговський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про віднайдення та ремонт його каретки, відправлення якої, однак, заблокував пан де Бетюн. Він також просить про підтримку для брата, котрий веде переговори з коронним хорунжим.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівської катедральної капітули документ королівських комісарів від 1463 року про розмежування капітульного села Вербіж та королівських сіл Рожана і Речичани. Підтвердження закріплює за капітулою спірні землі, ліси, чагарники та доходи згідно з насипаними межовими курганами-копцями.

Данило Виговський повідомляє львівський магістрат про відрядження до міста свого органіста Юзефа разом із паном Іскрицьким. Він просить райців невідкладно зібрати та видати посланцеві всі речі, перелічені в окремому реєстрі.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Іван Виговський виправдовує попереднє мовчання козацької сторони труднощами, що нагромадилися, і сповіщає про якнайшвидше відправлення послів до князя Трансильванії після весілля Тимоша Хмельницького в Молдавії. Запевняє в непорушності давнього союзу та відсилає за подробицями до усних повідомлень посланця.

Король Сигізмунд I Старий об'єднує давніші боргові записи на королівське село Гонятичі в одну суму 220 гривень і записує її митрополичій капітулі у Львові. Капітула має утримувати село та користуватися ним у заставі аж до моменту повної сплати боргу монархом або його наступниками.

Іван Виговський дякує Яношу Кемені за прихильність і зичливість, про які дізнався від семигородського посольства та від свого підписаря Михайла Гунашевського. Він запевняє у своїй взаємній дружбі та відданості як семигородському воєначальнику, так і князю Дьєрдю II Ракоці.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Іван Виговський запевняє владу Львова у своєму заступництві перед гетьманом Богданом Хмельницьким і військом. Він закликає магістрат невідкладно вирядити вранці делегатів, що має забезпечити місту гетьманську ласку та безпеку.

Іван Виговський запевняє міську владу Львова у своїй прихильності й посередництві в переговорах та радить неодмінно вислати міських послів до гетьмана наступного ж дня.

Після відкладення переговорів гетьман і старшина очікують наступного дня духовенство, шляхту та міщан, аби представники різних станів вислухали умови.

Іван Виговський повідомляє владу Львова, що гетьман Богдан Хмельницький завершив невідкладні військові наради й очікує негайного прибуття міської делегації. Він закликає райців якнайшвидше з'явитися до козацького табору для обговорення всіх необхідних справ.