Каталог джерел

Король наказує обом комісіям співпрацювати у поверненні срібла жовківської церкви, забраного з депозиту у Львівській катедрі під час турецької облоги. Слід повернути предмети або їх справедливий еквівалент і засудити осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Застереження про їхню підсудність потребує подальшої перевірки.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, звинувачуючи Антонія Сольського, власника всього майна, в уникненні рішення та неефективності медіації.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять відновити богослужіння в Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Король повторює неефективний наказ про ремонт дороги від Збоїськ та мостів. Надсилає наглядача, а міщанам та мешканцям передмість наказує спільно брати участь у роботах та фінансуванні.

Учні фарної школи, за словами короля, напали на руську школу, нищили книги та атакували опікунів. Король наказує захистити школу та вжити заходів щодо керівника, якщо він підлягає світському суду.

Зміна отримувача та терміну реалізації тієї самої виплати 180 флоренів: Сенека має отримати суму після пред'явлення листа замість виплати офіцеру 2 березня.

Автор позичив на подорож 180 флоринів доброї монети у підполковника Boyma [?]. Просить Forbesa забезпечити виплату 2 березня у Львові та додає зобов'язання.

Миколай Глоговський звітує братові про свої розмови з правовими патронами в Любліні та закликає його до термінового приїзду на майбутній розгляд справи через присутність інших сторін спору. Згадує також про успіхи в угоді з пані Рожинською та порушує дрібні господарські й домашні справи.

Гнінський передає волю короля після скарги жовківських міщан на нові львівські збори: 2 гроші зі ста кварт і 5 грошей із солоду. Вимагає звільнення від нових обтяжень, якщо їх встановило саме місто.

Кардинал д’Аркіан дякує за дружбу й увагу до його справ, обіцяє довести вдячність і просить передати великому гетьманові запевнення в готовності служити.

Анна Дольська інформує Яна Станіслава Яблоновського про плани зустрічі з королевою Марією Казимирою та про загальну симпатію литовської шляхти до старшого королевича. Просить про новини з двору та збереження дискреції у переданих справах.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова на захист скривдженого кредитора, пана Йонакія, вимагаючи стягнути борг із недобросовісного боржника Анджея Торосовича або ж ув'язнити його. Гетьман обґрунтовує свою підтримку заслугами Йонакія перед Річчю Посполитою.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова з проханням посприяти у стягненні боргу з Анджея Торосовича на користь заслуженого перед Річчю Посполитою пана Йонакія. Гетьман вимагає, щоб у разі несплати недобросовісного боржника негайно ув'язнили в міському арешті.

Автор пише про повідомлення й можливі дії у справі, пов’язаній із Константинополем, посилається на отримані відомості та просить подальшої допомоги. Це окремий лист від наступного, датованого того самого дня.

Автор відповідає на лист і обговорює повідомлення та дії, пов’язані з Константинополем і турецькими справами, просячи про подальші дії або новини. Політичні подробиці не домислювалися.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо єврея, підозрюваного в передачі відомостей до Константинополя під приводом торгівлі коштовностями. Він наказує тримати його під вартою в місті до надходження королівських інструкцій щодо цієї справи.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо підозрілого грека на прізвище Марукі, який скуповує коштовності та надсилає донесення до Константинополя. Він наказує розслідувати справу і затримати його з огляду на тривале напруження у відносинах з Османською імперією.

Станіслав Жолкевський просить львівських райців, щоб вони не примушували художника Богуша брати на себе юридичну опіку над далекими родичами. Гетьман аргументує своє прохання тим, що майстер нині повністю зайнятий роботою, яку виконує на його власне замовлення.

Єпископ Анджей Станіслав Залуський заступається перед владою Львова за мешканця Жовкви Ґотфріда Ріґерта, розореного тривалим судовим процесом зі знатною Вільчковою. Він закликає до швидкого й остаточного вирішення судової справи без подальших зволікань.

Луцький єпископ і канцлер Анджей Станіслав Залуський відповідає на скаргу львівського магістрату щодо утисків із боку неналежних юрисдикцій, заявляючи про готовність допомогти. Він радить міським урядовцям проконсультуватися з правниками, а також розробити й надіслати йому конкретні правові пропозиції для усунення цієї проблеми.

Автор пише до проконсула й консулів, дякує за їхню прихильність і просить надалі прихильно розглянути міську справу. Точне прохання частково нерозбірливе. Датовано у Жовкві 13 квітня 1738 року.

Єпископ Анджей Станіслав Залуський наказує адресатові негайно повернути незаконно утримувані доходи, документи та лазневий котел новому провізорові шпиталю св. Станіслава. Він нагадує про кривду позбавлених засобів до існування вбогих і зазначає, що можливі фінансові претензії можна задовольнити із залишків доходів попередніх управителів.

Автор обговорює контракт і рахунки та просить адресата діяти у справі, описаній у листі. Є згадки про відсотки й належні суми, але розрахунок не вдається впевнено відтворити. Датування — 2 лютого 1703 року; місце непевне.

Кореспондент сповіщає про позиції коронного війська під Кам'янцем-Подільським, відсутність активності противника та вістки про успіхи московського війська в боях із татарами. Повідомляє також про переміщення королівського подружжя в напрямку Бучача на заплановану військову раду з гетьманами.

Миколай Франциск Кросновський надсилає Яну Яблоновському привітання з Новим роком та пояснює причини відкладення запланованої поїздки до Жовкви. Він також повідомляє про те, що залишив у Львові людину для очікування прибуття пошти, та запевняє адресата у своїй цілковитій готовності служити йому.

Левкович надсилає спеціального гінця за фунтом золота, який бачили у Форбса. Золото терміново потрібне королівському двору; автор обіцяє оплату і просить видати його безпосередньо кур'єру.

Саломон Левкович звертається до Артура Форбса з нагальним проханням видати посланцю фунт золота для потреб королівського двору. Водночас автор гарантує адресатові певну та швидку оплату за довірений метал.

Великий коронний маршалок Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Він наказує повернути постраждалому награбоване майно та подбати про відшкодування збитків з боку купців.

Станіслав Малаховський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про збереження листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Він також згадує, що переказав монархині позицію воєводи щодо довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський бідкається через розлуку з адресатом і згадує про скупі звістки з галицького сеймика, сподіваючись отримати його діяріуш. Він також повідомляє, що очікує на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Марек Матчинський повідомляє владу Львова про скорий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха в міському палаці. Рекомендує терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць і тракту від Жовкви, щоб бруд не викликав огиди в монарха.

Руський воєвода Марек Матчинський торкається питання ремонту міських доріг, радячи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення на адресу ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати візників із міських маєтків за плату перевезти каміння до його маєтності.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги львівської влади після пожежі передмість, торкаючись нападу пана Ловицького на жовнірів та підозрілої діяльності татар, які прибули викуповувати бранців. Він також сповіщає про втручання адміністратора Жовківського староства щодо зловживань осіб, підлеглих королівській юрисдикції.

Александр Меншиков звільняє маєтності Львова від повинностей і зимових військових постоїв, обіцяючи надати охоронну варту та наказуючи офіцерам припинити зловживання. Водночас він зобов'язує міську владу проводити торги й наказує мешканцям беззастережно приймати російські копійки від царських солдатів.

Луцький староста Атанасій Мйончинський звертається до бурмистра та райців Львова щодо затяжного судового процесу вдови по Злоторовичу, на що скаржився королю її брат. Він вимагає пояснити причини зволікання, а також швидко й справедливо завершити справу без потреби залучати монарха.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Єжи Анастазій Оссовський переказує львівському війтові волю короля щодо вирядження львівського ката до Жовкви для здійснення страти. Він запевняє, що кат швидко повернеться, а подробиці справи особисто розповість посланець, пан Клер.

Єжи Анастазій Оссовський втручається перед владою Львова на захист зятів покійного кравця Засецького, яких утискають цехмістри через виготовлення королівських прапорців. Він повідомляє, що справу вже остаточно вирішила королівська скарбниця, а прохачі перебувають під особливою опікою монарха.

Абат де Поліньяк повідомляє волинському воєводі про надходження важливих звісток щодо подій у Жовкві, а також про сприятливі, хоч і таємні новини з Франції. Він обіцяє повідомити більше подробиць за наступної нагоди та передає вітання родині адресата.

Вармінський єпископ і підканцлер коронний Міхал Радзієйовський просить владу Львова прихильно поставитися до крамниці купця Бандінеллі після завершення ярмарку й не поширювати на нього обмеження, накладені на чужоземців. Натомість за прихильність до колишнього жителя міста автор листа обіцяє магістрату свою вдячність і підтримку.

Ельжбета Сенявська за підтримки чоловіка звертається до влади Львова щодо повернення шести римарських шкір, безпідставно вилучених у жовківського міщанина тамтешніми гарбарями. Вона просить розпорядитися повернути товар панові Анулевичу, посилаючись на колишню прихильність магістрату та обіцяючи вдячність.

Якуб Собеський висловлює співчуття о. Адаму Зборовському після смерті батька та запевняє в сумлінному виконанні заповіту й збереженні майна. Водночас він виступає проти наміру поховати покійного поза цвинтарем, наполягаючи на гідному похованні в костелі у Львові.

Руський воєвода Якуб Собеський дякує львівським райцям за пильність і турботу про безпеку столиці руських земель. У відповідь на їхній лист він виряджає до Львова загін піхоти з наказом охороняти будинок Боруца та співпрацювати з міським магістратом.

Якуб Собеський висловлює співчуття львівським райцям через конфлікти з архієпископом та повідомляє про надсилання листа із закликом до миролюбного або судового розв'язання спору без насильства. Він також сповіщає про наказ видати позови проти євреїв.

Воєвода Якуб Собеський радить львівським райцям відмовитися від апеляції та укласти негласну фінансову угоду з євреями у справі крадіжки в костелі св. Станіслава. Він також звертає увагу на безпідставні претензії ксьондза Лукаша на конфісковану кам'яницю та просить належно розмістити шпитальний легат покійного замойського декана.

Теофіла Собеська висловлює львівським райцям сусідську прихильність і, попри те що раніше купців не допустили до її кам'яниці, задовольняє прохання міста. Вона також повідомляє про направлення на місце свого підскарбія Зброжека для владнання цієї справи.

Д. Штоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не належить до його компетенції. Він радить міській владі шукати справедливості, звернувшись до своїх безпосередніх зверхників.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.